Справа № 640/36019/21
09 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовною заявою Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві визнання протиправними та скасування рішень,
07 грудня 2021 року спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» (далі по тексту - позивач, СП у формі ТОВ «РІФ-1») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві), в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову від 03.11.2021 №87 Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000,00 грн на Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1»;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №04.1-979 від 11.11.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку;
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №04.1-980 від 11.11.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді приведення продукції у відповідність до встановлених вимог.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що 11.10.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СП у формі ТОВ «РІФ-1» з питань ідентифікації продукції на предмет її небезпечності, наявності ризиків та відповідності встановленим вимогам.
На переконання позивача, зазначена перевірка проведена з істотними порушеннями вимог законодавства. Зокрема, в акті перевірки від 11.10.2021 №4468/424 відсутній детальний опис встановлених порушень та належні посилання на конкретні норми законодавства, які нібито були порушені. Крім того, акт перевірки не містить відомостей, що підтверджують факт відсутності маркування на взутті, введеному в обіг СП у формі ТОВ «РІФ-1».
Також позивач вважає безпідставним застосування до нього обмежувальних (коригувальних) заходів, оформлених рішеннями від 11.11.2021 №04.1-979 та №04.1-980.
Позивач стверджує, що продукція СП у формі ТОВ «РІФ-1» вводилась в обіг з дотриманням вимог відповідного Технічного регламенту, у зв'язку з чим підстави для застосування до нього господарської санкції у вигляді штрафу, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відсутні.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу була прийнята у межах повноважень та з дотриманням вимог законодавства у сфері державного ринкового нагляду
Відповідач зазначає, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача стало встановлення під час планової перевірки у розповсюджувача продукції - ФОП ОСОБА_1 - факту реалізації взуття без належного маркування щодо матеріалів основних складових. Зазначене порушення було зафіксовано актом перевірки від 26.01.2021 №10-05.2/06, а інформацію про невідповідність продукції внесено до національної інформаційної системи державного ринкового нагляду. Саме на підставі цих відомостей відповідачем було доручено здійснити перевірку за ланцюгом постачання щодо суб'єкта господарювання, який ввів продукцію в обіг.
На виконання зазначеного доручення ГУ Держпродспоживслужбою в м. Києві було видано наказ та направлення на проведення позапланової перевірки СП у формі ТОВ «РІФ-1», про що позивача було належним чином повідомлено. Відповідні документи, включно з копіями матеріалів попередньої перевірки, були направлені на адресу позивача рекомендованим листом та отримані уповноваженою особою. Таким чином, на думку відповідача, позивач був належним чином поінформований про підстави та предмет перевірки.
Під час проведення позапланової перевірки 11.10.2021 встановлено, що жіночі черевики ТМ «ALMI», які реалізовувалися позивачем, не містили обов'язкового маркування щодо матеріалів основних складових взуття, що суперечить вимогам пункту 9 Технічного регламенту маркування матеріалів, які використовуються для виготовлення основних складових взуття. За результатами перевірки було складено акт №4468/424 та протокол про порушення вимог законодавства у сфері ринкового нагляду.
Відповідач також зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують відповідність продукції вимогам зазначеного технічного регламенту. Зокрема, подана декларація відповідності була видана в межах технічного регламенту Євразійського економічного союзу, який діє на території держав-членів Митного союзу та не застосовується в Україні, а тому не може підтверджувати відповідність продукції вимогам українського законодавства.
Крім того, відповідач наголошує, що позивач як суб'єкт господарювання, який ввів продукцію в обіг, зобов'язаний забезпечити відповідність продукції встановленим вимогам та надати належну декларацію відповідності. Оскільки такі документи під час перевірки не були надані, орган ринкового нагляду дійшов висновку про порушення вимог законодавства та правомірно застосував обмежувальні (коригувальні) заходи.
У зв'язку з цим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Процесуальні дії у справі.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 13.12.2021 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 16.07.2024 №2825-ІХ, адміністративну справу №640/36019/21 було направлено для подальшого розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративна справа №640/36019/21 була передана судді Бабенку Д.А.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року адміністративну справу №640/12970/19 було прийнято до провадження, вирішено її розгляд розпочати спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку, визначеному ч.5 ст262 КАС України.
29.05.2025 року від представника ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві надійшов аналогічний за змістом відзив на адміністративний позов, який раніше надходив до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 14339624.
Відповідно до матеріалів справи, за результатами перевірки характеристик продукції у магазині «Сhips» за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Академіка Зеріфи Алієвої, 96А, де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , яка була проведена Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, (Акт перевірки № 10-05.2/06 від 26.01.2021 року) встановлено, що черевики жіночі, ТМ «ALMI» арт. 7777175-900118, не відповідають вимогам Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 № 358.
На підставі повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозний ризик від 03.02.2021 №Р-890-2021, №Р-891-2021, отриманого за допомогою національної інформаційної системи державного ринкового нагляду, Держпродспоживслужбою доручено Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві здійснити за ланцюгом постачання позапланову перевірку характеристик продукції СП ТОВ «РІФ-1».
На підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 27.09.2021 №4468 було зобов'язано уповноважених осіб відповідача провести з 11.10.2021 до 18.10.2021 позапланову перевірку характеристик продукції у СП ТОВ «РІФ-1» в термін з 11.10.2021 по 18.10.2021 року. Предмет перевірки: черевики жіночі, ТМ «ALMI» арт. 777175-900118.
Означеним наказом передбачено проведення позапланової перевірки за місцезнаходженням органу ринкового нагляду м. Київ, вул. Межигірська, буд. 25, каб. 6, у відповідності до вимог законодавства.
29 вересня 2021 року на адресу позивача направлено повідомлення щодо проведення перевірки із зазначенням місця, дати та часу проведення перевірки, яке вручене за довіреністю 05.10.2021.
За результатами перевірки характеристики продукції було складено акт перевірки характеристик продукції від 11.10.2021 №4468/424 та протокол про виявлене (і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 18.10.2021 №81. В акті та протоколі зазначено про порушення п.9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 №358 на наступну продукцію:
черевики жіночі ТМ «ALMI» арт. 777175-90118, країна виробник Білорусія, дата виготовлення 09.2020 - на взутті відсутнє маркування про матеріали, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надійшло для продажу споживачу.
Як вказано в Акті перевірки від 11.10.2021 №4468/424, представник СП ТОВ «РІФ-1» від підпису Акта відмовився.
На підставі вищевказаних висновків перевірки характеристик продукції, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві було винесено:
постанову про накладання штрафу від 03.11.2021 №87 у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000,00 грн (п'ятдесят одна тисяча гривень 00 копійок);
рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.11.2021 №04.1-979 та від 11.11.2021 №04.1-980 щодо обмеження надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідність до вимог п.9 «Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 №358, а саме маркування продукції інформацією про матеріали, що використовуються для виготовлення основних складових взуття.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
У відповідності до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Таким чином, контроль за якістю і безпечністю продукції гарантується державою, а право на безпечність та якість продукції є конституційним правом людини.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі - Положення №667, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Відповідно до пп.4 п.3 Положення №667, основними завданнями Держпродспоживслужби, серед іншого, є здійснення ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності.
Згідно із пп.7 п.4 Положення № 667, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного ринкового нагляду: проводить перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирає зразки продукції та забезпечує проведення їх експертизи (випробування); приймає у випадках та порядку, визначених законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснює контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживає у порядку, визначеному законом, заходів до притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні встановлених вимог.
За змістом п.7 Положення №67, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Згідно з ч.1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), Головне управління Державної служби безпеки України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів в області, в місті Києві є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.
Відповідно до ч.3 Положення №209, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держпродспоживслужби на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції регулюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (далі - Закон України №2735-VІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічні регламенти.
Відповідно до абз.8 ч.1 ст.1 Закону України № 2735-VІ, державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Згідно із абз.2 ч.1 ст.1 Закону України № 2735-VІ, встановлені вимоги - це вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.
За ч. 1 ст. 4 Закону України № 2735-VІ, метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України № 2735-VІ, суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: 1) суб'єкта господарювання, який поставив їм продукцію; 2) суб'єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.
Відповідно до ч.7 ст. 8 Закону України № 2735-VІ, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.
Пунктами 4, 6, 11 ч.1 ст.11 Закону України № 2735-VІ встановлено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.
Частиною 1 ст. 22 Закону № 2735-VI визначено, що заходами ринкового нагляду є:
1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);
2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:
а) обмеження надання продукції на ринку;
б) заборону надання продукції на ринку;
в) вилучення продукції з обігу;
г) відкликання продукції;
3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;
4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.
Згідно із ч.1 ст.29 Закону України №2735-VІ, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України №2735-VІ, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом; не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом; декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог; органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною; вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.
Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.
Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності визначені Законом України «Про технічні регламенти та ознаку відповідності» від 15.01.2015 №124-VIII (далі - Закон України № 124-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Вимоги щодо маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу встановлюється Технічним регламентом маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 №358 (далі - Технічний регламент, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п.2 Технічного регламенту, для цілей цього Технічного регламенту термін «взуття» означає будь-які вироби з підошвами, призначені для носіння на ногах, включаючи складові (матеріал верху взуття, підкладки й устілки, підошви), зазначені у додатку 1 до цього Технічного регламенту, що окремо надходять в обіг.
Відповідно до п. 5 Технічного регламенту, інформація про складові взуття зазначається на маркуванні відповідно до пункту 9 цього Технічного регламенту. На маркуванні обов'язковою є інформація про три основні складові взуття згідно з додатком 1 до цього Технічного регламенту, а саме: матеріал верху; підкладка й устілка; підошва.
Складові взуття позначаються відповідно до пункту 9 цього Технічного регламенту у вигляді піктограм або текстових позначень конкретних матеріалів, які зазначено у додатку 1 до цього Технічного регламенту.
Пунктом 7 Технічного регламенту визначено, що у разі невідповідності маркування взуття, яке введене в обіг, вимогам цього Технічного регламенту органи державного ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
У відповідності до п.9 Технічного регламенту, на маркуванні має зазначатись інформація про матеріал відповідно до додатка 1 до цього Технічного регламенту, який становить не менше 80 відсотків площі верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об'єму зовнішньої підошви. Якщо немає жодного матеріалу, частка якого б перевищувала 80 відсотків, інформацію належить подавати про два основні матеріали, з яких виготовлено взуття.
Інформація про матеріал має наноситись на взуття. Виробник або його уповноважений представник може обрати визначені у додатку 1 до цього Технічного регламенту текстові позначення або піктограми.
Маркування згідно з цим Технічним регламентом включає нанесення передбаченої інформації не менш як на одну напівпару з пари взуття. Маркування здійснюється шляхом тиснення, приклеювання, гофрування або прикріплення ярлика.
Маркування має бути видимим, добре закріпленим та доступним, а розміри піктограм достатніми для зручності розуміння інформації, зазначеної на маркуванні. Маркування має бути зрозумілим для споживача і не вводити його в оману.
Виробник або його уповноважений представник забезпечують маркування взуття і достовірність зазначеної на ньому інформації. Якщо виробник не є резидентом України (та у разі відсутності уповноваженого представника), цей обов'язок покладається на особу, яка вводить в обіг взуття на ринку України. Продавець має переконатися, що взуття, яке він продає, містить маркування, передбачене цим Технічним регламентом.
Судом встановлено, що відповідачем в ході перевірки характеристик продукції позивача встановлено невідповідність продукції (черевики жіночі ТМ «ALMI» арт. 777175-900118, країна виробник Білорусія, дата виготовлення 09.2020) визначеним вимогам Технічного регламенту, а саме: на взутті, яке представлено до продажу, відсутнє маркування про матеріали, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, чим порушено п.9 Технічного регламенту.
В свою чергу, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До того ж, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами (ч.1 ст.29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).
У відповідності до ч.1-2 ст.30 Закону України №2735-VI, обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом:
приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону);
усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону);
тимчасової заборони надання продукції на ринку.
Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).
Частиною 3 статті 30 Закону України № 2735-VI встановлено, що приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб'єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов'язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Згідно з ч.5 ст.30 Закону України № 2735-VI, тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.
Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.
Відповідно до ч.1-2 ст.33 Закону України №2735-VI, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті органами ринкового нагляду:
за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону;
за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до частини десятої статті 34 цього Закону;
на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб'єктами господарювання відповідно до вимог відповідних технічних регламентів;
на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб'єктами господарювання відповідно до Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
За змістом ч.3, ч.4 ст.33 Закону України №2735-VI, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин десятої і п'ятнадцятої цієї статті.
Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх повноважень, визначених законами України.
Згідно із ч.7 ст.33 Закону України № 2735-VI, у рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються:
обґрунтування підстав прийняття такого рішення;
конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов'язані з ними дії, що має виконати суб'єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи;
потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій;
строк виконання рішення;
способи, порядок і строки оскарження суб'єктом господарювання цього рішення;
строк повідомлення відповідним суб'єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.
У відповідності до ч.1 ст.34 Закону України №2735-VI, з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду:
аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб'єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення;
проводять перевірки стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень;
здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.
Частиною 2-3 статті 34 Закону України №2735-VI визначено, що суб'єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб'єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.
У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб'єктом господарювання такого рішення.
Відповідно до п.1 ст.12 Закону України № 2736-VI, якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція може становити ризики за певних умов, він невідкладно приймає рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем споживачів (користувачів) про такі ризики або рішення про вжиття заходів щодо приведення продукції у відповідність із вимогами щодо забезпечення безпечності продукції перед введенням її в обіг на ринку України.
Відповідачем, відповідно до вимог законодавства, на підставі Акту перевірки характеристик продукції від 11.10.2021 №4468/424, прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.11.2021 №04.1-979 та від 11.11.2021 №04.1-980.
Суд зазначає, що позивач протягом строку проведення перевірок не надав відповідачу декларацію відповідності продукції Технічному регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.03.2019 №358.
Крім того, позивач не надав органу ринкового нагляду документів (копій), фотознімків або безпосередньо зразків відповідної продукції для підтвердження виконання ним дій, пов'язаних зі змістом обмежувальних (корегувальних) заходів, a також підтвердження результативності виконання відповідних рішень щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Щодо посилання позивача на наявність декларації відповідності №ВУ/112 11.01 ТР017 000 06465 від 28.08.2019 про відповідність продукції (взуття) технічному регламенту Євразійського економічного союзу ТР ТС 017/2011, який передбачає аналогічні вимоги щодо маркування взуття до тих, які зазначені у Технічному регламенті №358, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 №124-VIIІ, результати оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, проведеної в іншій державі, визнаються і приймаються в Україні, якщо застосовані в цій державі процедури оцінки відповідності (навіть якщо вони відрізняються від українських процедур) забезпечують такий самий або вищий рівень відповідності вимогам відповідних технічних регламентів, як і українські процедури оцінки відповідності.
На час спірних правовідносин чинною була Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі стандартизації, метрології та сертифікації від 16.06.1994.
Згідно зі ст.1 вищевказаної Угоди, сторони визнають чинні державні системи стандартизації, забезпечення єдності вимірювань і сертифікації і забезпечуватимуть гармонізацію цих систем з їх удосконаленням.
Відповідно до ч.2 ст.9 ТР ТС 017/2011, залежно від виду та призначення продукції легкої промисловості маркування повинно містити таку інформацію: для взуття додаткова інформація повинна містити: модель та (або) артикул виробу; вид матеріалу, використаного для виготовлення верху, підкладки та низу взуття; інструкцію з догляду за взуттям (за потреби).
Згідно з п.9 Технічного регламенту №358, Виробник або його уповноважений представник забезпечують маркування взуття і достовірність зазначеної на ньому інформації. Якщо виробник не є резидентом України (та у разі відсутності уповноваженого представника), цей обов'язок покладається на особу, яка вводить в обіг взуття на ринку України. Продавець має переконатися, що взуття, яке він продає, містить маркування, передбачене цим Технічним регламентом.
Отже, наведені позивачем обставини щодо наявності декларації відповідності продукції технічному регламенту Євразійського економічного союзу самі по собі не спростовують встановленого під час перевірки факту відсутності належного маркування на продукції, що була введена в обіг.
Хоча позивачем було надано декларацію про відповідність продукції, водночас жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну наявність на відповідному взутті маркування, передбаченого вимогами технічних регламентів, ані відповідачу під час проведення перевірки, ані суду під час розгляду справи, надано не було. При цьому законодавством передбачена відповідальність саме за відсутність відповідного маркування продукції, що вводиться в обіг, незалежно від наявності декларації чи сертифіката відповідності.
Більше того, з урахуванням положень Технічного регламенту №358, обов'язок щодо забезпечення належного маркування взуття покладається на виробника, його уповноважену особу або постачальника, а продавець, у свою чергу, зобов'язаний здійснювати реалізацію лише тієї продукції, яка містить маркування, передбачене вимогами відповідного технічного регламенту.
Отже, сам факт наявності декларації відповідності не підтверджує виконання обов'язку щодо належного маркування продукції, тоді як встановлена під час перевірки відсутність такого маркування свідчить про порушення вимог технічних регламентів та є підставою для застосування передбачених законодавством заходів реагування.
Згідно із п.2 ч.2 ст.44 Закону України № 2735-VI, до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд встановив, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови від 03.11.2021 №87 Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000,00 грн на Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1», а також рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №04.1-979 від 11.11.2021 та №04.1-980 від 11.11.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку .
В даному випадку, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 реалізовувалось взуття, яке не містило інформації про складові взуття, яка повинна знаходитись на його маркуванні, що є порушенням Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу.
При цьому, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що відповідне взуття ввезено в Україну СП ТОВ «РІФ-1» та згодом реалізовано ФОП ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами у справі.
Враховуючи викладене, СП ТОВ «РІФ-1» вважається особою, що ввела відповідне взуття в обіг, а тому органом ринкового нагляду розпочато проведення перевірки характеристик такої продукції в особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг.
Між тим, як вбачається з акта перевірки ФОП ОСОБА_1 № 10-05.2/06 від 26.01.2021, складеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, останнім досліджено виявлене взуття, придбане у СП ТОВ «РІФ-1», та встановлено спірні порушення.
Виходячи з викладеного, відповідач правомірно констатував факт порушення позивачем вимог Технічного регламенту, а саме: на взутті, яке представлено до продажу, відсутнє маркування про матеріали, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу.
При цьому, з матеріалів фотофіксації виявленого у ФОП ОСОБА_1 взуття вбачається, що воно дійсно не містило інформації про складові взуття, яка повинна знаходитись на його маркуванні, що є порушенням вимог відповідного Технічного регламенту.
Враховуючи викладене, до СП ТОВ «РІФ-1», як особи, яка ввела продукцію в обіг, що не відповідає встановленим вимогам, мають бути застосовані штрафні санкції, передбачені п.2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Суд вважає помилковими висновки позивача про те, що контролюючим органом безпідставно проведено лише документальну перевірку СП ТОВ «РІФ-1», оскільки останній є особою, що ввела продукцію в обіг, тоді як саме взуття перевірялось на відповідність встановленим вимогам у його розповсюджувача, а саме ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, суд зауважує, що постанова про накладення штрафу та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів за своєю правовою природою є різними актами, які виносяться органами контролю і застосовуються в конкретно визначених випадках.
В свою чергу, до позивача застосована адміністративно-господарська відповідальність у вигляді штрафу за виявлені порушення під час проведення заходів контролю, що не передбачає звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності у разі виконання ним рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, оскільки виконання таких рішень є самостійним примусовим заходом, який спрямований на недопущення порушення у майбутньому, або негайного припинення вчинення правопорушення.
В даному випадку, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №04.1-979 від 11.11.2021 та №04.1-980 від 11.11.2021 прийнято на підставі акту перевірки від 11 жовтня 2021 року №4468/424, так як під час перевірки виявлено розповсюдження продукції, маркування якої не відповідало встановленим вимогам.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що у разі невідповідності маркування взуття, яке введене в обіг, вимогам технічного регламенту, органи державного ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
В даному випадку, контролюючим органом зобов'язано позивача усунути виявлені невідповідності маркування товару позивача, так як ФОП ОСОБА_1 не є єдиним розповсюджувачем відповідної партії взуття.
Вказані обмежувальні (корегувальні) заходи, на переконання суду, відповідають вимогам ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», не є надмірними, а як наслідок не підлягають скасуванню.
Окрім того, суд звертає увагу, що за приписами ч.3 ст.29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.
Водночас, у Технічному регламенті №358 відсутнє визначення формальної невідповідності.
За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність рішень Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №04.1-979 від 11.11.2021 та №04.1-980 від 11.11.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку та постанови про накладання штрафу від 03.11.2021 №87.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ-1» (місцезнаходження: пров. Куренівський, буд. 17, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 14339624) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (місцезнаходження: вул. Волинська, буд. 12, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»
Позивач Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ-1», код ЄДРПОУ 14339624, пров. Куренівський, буд. 17, м. Київ, 04073.
Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, код ЄДРПОУ 40414833, місцезнаходження: вул. Волинська, буд. 12, м. Київ, 03151.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
.