Справа № 420/26764/25
09 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
До Одеського окружного адміністративного суду 07.08.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025 року, прийняте Одеською митницею.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що 18.07.2022 між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 1, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. 20.11.2024 на виконання умов Контракту № 1 продавцем було виставлено Інвойс № 136 з переліком товарів на загальну суму 50670,32 доларів США. 13.02.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500020/2025/000073/2.
Вважаючи таке рішення про коригування заявленої митної вартості є протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Каравана Р.В.
Ухвалою судді від 13.08.2025 постановлено прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
22.08.2025 від представника відповідача Одеської митниці надійшов відзив (вх. №ЕС86644/25), в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ «СТІЛЛІ» таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020001320U5 від 13.02.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025.
Як вказано у відзиві, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Отже, як стверджує відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020001320U5 від 13.02.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025. У рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, вказано у відзиві, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000104 від 13.02.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СТІЛЛІ».
Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ».
22.08.2025 (вх. №ЕС86647/25) від представника відповідача Одеської митниці до Одеського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 02.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи №420/26764/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ) про визнання протиправним та скасування рішення в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №913 від 23.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/26764/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 визначено головуючого суддю Скупінську О.В. для розгляду справи
Ухвалою судді від 26.12.2025 постановлено прийняти до свого провадження адміністративну справу № 420/26764/25; розгляд справи починається спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
05.01.2026 від представника відповідача Одеської митниці надійшов відзив (вх. С1656/26), в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ «СТІЛЛІ» таким, що не підлягає задоволенню.
05.01.2026 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС1658/26) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 09.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» зареєстровано як юридична особа 30.12.2021 та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям (основна), 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.
18 липня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Покупець) та компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Продавець) було укладено Контракт № 1, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Контракту.
Пунктами 1.2, 1.3 даного контракту товаром за цим контрактом є взуття. Номенклатура товару та ціни визначаються у інвойсах до цього контракту, які є його невід'ємною частиною;
Відповідно до п. 3.1 контакту № 1 умови поставки: (базові умови) - CPT. Детальні умови визначаються сторонами у додатках.
Згідно з п.3.2 контакту № 1 поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця.
Пунктом 3.3. контакту № 1 визначено, що замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс.
Згідно з п.3.4 контракту №1Інвойс набирає чинності з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату.
Відповідно до п.5.1 контракту №1 товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів. Коробки, в яких упаковано товар, мають бути марковані з трьох сторін: верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін. Усі супровідні документи (пакувальні листи, специфікації), маркування та технічна документація мають бути складені англійською мовою.
19.07.2022 між сторонами Контракту №1 укладено Додаткову угоду, якою сторони вирішили викласти п.п.3.3. Контракту № 1 від 18.07.2022 в новій редакції: 3.1 Умови поставки: (базові умови) FOB. Строки поставки визначаються у додатках.
02.01.2023 між сторонами Контракту №1 укладено Додаткову угоду, якою сторони вирішили викласти п.5.1 контракту в новій редакції: товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.
На виконання умов Контракту № 1 продавцем було виставлено Інвойс № 136 від 20.11.2024 з переліком товарів на загальну суму 50670,3248 доларів США.
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA500020001320U5 13.02.2025 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
-Пакувальний лист (Packing list) №б/н від 20.11.2024;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №136 від 20.11.2024;
- Домашній коносамент (House bill of lading) № BW24120260B від 22.12.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 176216 від 13.02.2025;
- Навантажувальний документ (Bordereau) № 834 від 12.02.2025;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 25C700001262/00247 від 24.01.2025;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №312 від 29.01.2025;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 18.07.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2022, від 26.12.2022, від 02.01.2023, від 06.01.2023, від 06.02.2023, від 31.12.2024;
- Договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: додатки до контр.; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного т-ру; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість т-ру та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного т-ру; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на тр-ня не включені у вартість т-ру, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування ; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника т-ру; копію митної декларації країни відправлення.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Так, у рішенні № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025 відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
«Всі ціни та номенклатура товарів зазначається у додатках до контр., яка є невід'ємною частиною контр.. За ЕМД від 13.02.2025 № 25UA500020001320U5 дек-том не надано зазначений додаток. У митного органу відсутнє док. підтвердження чинності наданого інвойсу від 20.11.2024 №136, враховуючи зміст пункту 3.4 контр. №1. Відп. до вимог п.8 ст. 264 МКУ З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Дек-том у графі 44 ЕМД зазначено контракт із заявленим виробником (код 4104). У електронному інвойсі митної декларації дек-том зазначений виробник товарів -RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD. Сертифікат якості на оцінювану партію товарів «Взуття» кількістю 1482 пар, надання якого передбачено п. 7.1 контр. №1 від 18.07.2022 -до мит. оф-ня не надано. У пункті 7.1 контр. зазначено, що сертифікат якості видається виробником т-ру. У графі 1 «ЕКСПОРТЕР» наданого Сертифікату походження від 24.01.2025 №25C700001262/00247 зазначена китайська компанія, відомості про яку не зазначені дек-том у ЕМД та не підтверджені док-но, при цьому зазначені реквізити наданого комерційного рахунку 136 від 20.11.2024, яка укладена в рамках контр. та є конфіденційною інформацією. Враховуючи дату Сертифікату походження від 24.01.2025 №25C700001262/00247 та дату відвантаження згідно коносаменту, сертифікат про походження видано «в последствии», про що відсутній відповідний запис. Таким чином, у митного органу відсутнє док. підтвердження заявленого виробника товарів, а також характеру зовнішньоекономічної угоди. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відп. до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного т-ру, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість т-ру та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного т-ру. Умови оплати згідно інвойсу: 180 днів з дати інвойсу. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, з урахуванням наявності посередника у вказаній зовнішньоекономічній операції, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно ст. VII ГАТТ. Поставка т-ру з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина мит. варт. лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відп. до Податкового кодексу України сплачений при імпорті т-ру ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою. П. 4.1 контр. передбачені авансові платежі. У разі здійсненні оплати за товар, прошу надати митному органу відповідні платіжні інструкції з урахуванням вимог статтей 49,52,53 Кодексу. На момент здійснення мит. оф-ня товарів, заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена.Всупереч вимогам ст. 335 та 53 Митного кодексу України Дек-том не забезпечено надання до мит. оф-ня повного комплекту транспортних документів-коносаментів, зазначених у наряді №834. Крім того, згідно наряду на вивантаження від 12.02.2025 №834 оцінювана партія т-ру прибула на морському судні MV ORBITA (у коносаменті BW24120260B зазначено судно LOA PEACE) із завантаженням з порту Gemlik Rodaport, Туреччина, де здійснювались операції розвантаження, перевантаження контейнерів, а також надавались інші, пов'язані з тр-ням послуги, зокрема портові (зберігання, обробка вантажу, зважування тощо). З огляду на зазначене митний орган зазначає щодо наявності у імпортера додаткових витрат на транзитні митні формальності, доставку т-ру від транзитного порту до кордону України тощо. Слід відмітити, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у Компендіумі з митного оцінювання Всесвітньої митної організації, до транспортних витрат повинні включатись всі витрати, пов'язані з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, незалежно від того, чи є вони основними чи непрямими витратами, понесеними в зв'язку з переміщенням товарів до місця ввезення на МТУ, тобто які є суттєвим етапом усієї транспортної операції. Разом з тим, згідно з даними декларації мит. варт., поданої до ЕМД від 13.02.2025 № 25UA500020001320U5, дек-том не включено до заявленої мит. варт. т-ру зазначені вище витрати як складові мит. варт. оцінюваного т-ру. Таким чином, дек-том док-но не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових мит. варт., визначених пунктами 5, 6 частини десятої ст. 58 Кодексу. Враховуючи зазначені умови, заявлений характер угоди (контракт з виробником), відправником т-ру здійснювались митні формальності із його мит. оф-ня у країні відправлення. Однак, митна експ. МД дек-том до мит. оф-ня не надано, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень заявленої вартості оцінюваних товарів. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР. Заявлені умови поставки FOB NINGBO. Відп. до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FОВ, Покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення т-ру. При визначенні мит. варт. до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові мит. варт.): витрати на тр-ня оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на МТУ; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно декларації мит. варт. до ціни т-ру додано складову мит. варт. -транспортні витрати з порту Нінгбо, Китай до порту Чорноморськ, Україна у сумі 289 178,20 грн. У підтвердження зазначених витрат надано: договір транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01, рахунок на оплату Експ-ра ТОВ Інтер Транс Лоджістик від 29.01.2025 №312. Умовами договору транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 передбачено надання Заявки як невід'ємної частини Договору (пункт 2.6, 2.7, 4.1.2, 4.3, 5.3.7). Вартість транспортно-експедиційних послу за даним договором узгоджується сторонами у Заявках. Зазначений документ не надано дек-том до мит. оф-ня. Експ-р за заявками Клієнта здійснює страхування вантажу і копію договору страхування передає Клієнту (пункт 1.7) Експ-р гарантує страхування своєї відповідальності на загальну суму 8 000 000 грн (п.3.1.11) Клієнт оплачує рахунки Експ-ра протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку. Враховуючи дату Рахунку на оплату №312, оплата повинна бути здійснена. Але банківські платіжні документи на надані до мит. оф-ня. Плата Експ-ра-експ-рська винагорода (пункт 4.6 договору) кошти сплачені клієнтом за належне виконання договору, не включаються і не є доходом кошти на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору. У рахунку відсутні відомості щодо вартості Експедиційних витрат Експ-ра ТОВ Інтер Транс Лоджістик по маршруту Нінгбо-Чорноморськ, які є обовязковою складовою мит. варт. та повинні бути включені до мит. варт. . (у коносаменті зазначений Експ-р ТОВ Інтер Транс Лоджістик). Ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експ-рську діяльність» від 01.07.2014 №1955, за договором транспортного експедирування одна сторона (експ-р) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Відп. до ст.58 МКУ, митною вартістю товарів за ціною договору (контр.) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відп. до частини другої (частини десятої) цієї ст.. Відп. до п.11 ст.58 МКУ, витрати на тр-ня т-ру після його ввезення не включаються до мит. варт. за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які док-но підтверджено та які піддаються обчисленню. Відп. до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експ-рських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експ-ру за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця т-ру, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину мит. КУ, є частина загальних витрат на тр-ня, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої ст.58 МКУ), Податкового кодексу України (пункту 190.1 ст. 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Ненадання дек-том до мит. оф-ня заявки, актів виконаних робіт (послуг), зазначених у пунктах Договору, а також банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відп. до виставленого рахунка-фактури, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, в тому числі додаткових, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Отже, дек-том не надано належних док. підтверджень складових мит. варт., визначених пунктами 5, 6,7 частини десятої ст. 58 Кодексу.».
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Щодо покликань відповідача на не надання додатків до контракту із зазначенням ціни товару, що постачався, а також, на відсутність документального підтвердження чинності наданого інвойсу від 20.11.2024 №136, враховуючи зміст пункту 3.4 контр. №1, то суд зазначає, що згідно з п. 1 Додаткової угоди від 02.01.2023 року до Контракту № 1 від 18.07.2022 року, сторони усюди за змістом Контракту замінили слово «Додаток» на «Інвойс».
Митному органу було надано міжнародний контракт № 1 з усіма додатковими угодами, а також Інвойс з переліком товарів і цінами.
Також контрактом не передбачено будь-якої письмової форми «згоди на оплату» на підставі п. 3.4.
Отже, вищевказані покликання відповідача суд вважає необґрунтованими.
Щодо покликань відповідача на ненадання сертифікату якості на товар, то суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, сертифікат якості відсутній в переліку документів, на підставі яких встановлюється митна вартість.
Крім того не є документом підставі якого встановлюється митна вартість товару і сертифікат про походження товару.
Відповідно до пп. а) п. А7 Інкотермс 2020 щодо умов поставки FOB продавець повинен сплатити та здійснити всі формальності з очищення для експорту, які вимагаються країною експорту, такі як: експортна ліцензія; контроль безпеки товару при експорті; передвідвантажувальна інспекція; і будь-який інший офіційний дозвіл.
Суд погоджується з доводами позивача, що саме продавець RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd є відповідальною особою за оформлення документів з експорту, в тому числі щодо оформлення сертифікату про походження товару.
Суд зазначає, що у наданому до митного оформлення сертифікаті в графі опис товару зазначено, що його виготовлено RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd, а також інші наведені у ньому дані кореспондуються з іншими наданими до митного оформлення документами, а саме порт відправлення Ningbo, спосіб доставки (морем до України), отримувач товару, кількість товару, дата та номер інвойсу.
Зважаючи на вказане, суд вважає необґрунтованими покликання відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару на недоліки наданого сертифікату про походження товарну та на ненадання сертифікату якості.
Щодо покликань відповідача на ненадання документів щодо оплати за поставлений товар, то суд зазначає.
Згідно з п. 4.1 Контракту від 18.07.2022 №1, оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів після митного оформлення.
06.02.2023 між сторонами Контракту №1 укладено Додаткову угоду, якою сторони вирішили викласти п.4.1 Контракту в новій редакції: умови оплати визначаються в ІНВОЙСАХ.
Відповідно до умов Інвойсу №136 від 18.07.2022 оплата здійснюється протягом 180 днів від дати Інвойса.
Таким чином, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 180 днів від дати Інвойса, однак не пізніше 90 днів від дати митного оформлення.
Як зазначено у позові, вартість імпортованих товарів була сплачена 23.04.2025.
Суд зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.
Сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору.
Щодо покликань відповідача на ненадання документів на підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає, що відповідно до ч.1, п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом було надано відповідачу в підтвердження транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Рахунок на оплату від експедитора №312 від 29.01.2025, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України. Надання виставленого рахунку на підтвердження транспортних витрат повністю узгоджується з МК України, наказом МФУ № 599 від 24.05.2012 та умовами договору.
Суд зазначає, що наданий відповідачу рахунок на оплату транспортних послуг містить, золкрема, графу - Локальні портові витрати за межами державного кордону.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду № 804/16553/14 від 31.05.2019, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.
Разом з цим, судом встановлено, що згідно з умовами Договору № 21072023-01, ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» як Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта (Позивача по даній справі) надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.
Згідно з п. 4.2. Договору послуги Експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку. У разі виникнення в Експедитора додаткових витрат, витрат по оплаті штрафів і проведенні інших платежів в інтересах Клієнта та пов'язаних з виконанням цього Договору, Експедитор виставляє Клієнту додатковий рахунок, який оплачується Клієнтом, а також акт виконаних робіт та податкові накладні. Оплата виставлених Експедитором рахунків здійснюється Клієнтом без врахування взаємних претензій в повній сумі у відповідності з умовами даного Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору, клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку. Клієнт погоджується, що в тому числі, але не виключно, рахунок вважається отриманим клієнтом в день його відправлення Експедитором з використанням засобів електронного зв'язку.
Таким чином, договором передбачений порядок оплати як на умовах 100% передплати так і за фактом надання послуг. Але у будь-якому випадку така оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку. Тобто твердження відповідача про необхідність надання платіжних документів в цій частині є безпідставними.
Щодо покликань відповідача не ненадання митної декларації країни відправлення, то суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, митна декларація країни експорту не є документом, на підставі якого встановлюється митна вартість товарів.
Щодо страхування товару, то суд зазначає, що згідно з п. 8) ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з умовами Інвойсу, страхування товару не здійснюється.
Згідно п. 3.1.7. Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: за заявками Клієнта здійснює страхування його вантажів і копію договору страхування передає клієнту.
Як стверджує позивач, за вказаною партією товарів страхування вантажу не здійснювалось (що підтверджується інвойсом), а тому декларант об'єктивно не міг надати відповідну заявку та договір страхування.
Щодо покликань відповідача на ненадання актів виконаних робіт (послуг) та банківських документів по оплаті транспортних витрат, то суд зазначає, що як зазначено позивачем Рахунок на оплату транспортних послуг було сплачено 27.02.2025, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, а акт надання послуг по транспортуванню вказаних товарів було складено 16.02.2025.
Зважаючи на вказане, суд погоджується з твердженнями позивача, що такі документи були відсутні у декларанта на момент митного оформлення товарів, а тому посилання митного органу на необхідність їхнього надання є безпідставними.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 5799,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2401 від 21.03.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 5799,18 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000073/2 від 13.02.2025, прийняте Одеською митницею.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» суму сплаченого судового збору у розмірі 5799,18 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (65026, м. Одеса, Грецька пл., 1, оф.201-Б, код ЄДРПОУ 44601800);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) .
Суддя Олена СКУПІНСЬКА