10 березня 2026 рокусправа № 380/6496/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представник третьої особи про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Должанської Жанни Вікторівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Должанської Жанни Вікторівни (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 229; код ЄДРПОУ 26526811) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області Должанської Ж.В. з індексним номером 77466193 від 25.02.2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області Должанську Ж.В. на виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02.04.2020 року та постанови Касаційного цивільного суду від 11.09.2024 року у справі № 459/3884/19 скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48991010 від 03.10.2019 року 12:26:39 державного реєстратора Бойко Христини Романівни, Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу», яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк»;
- скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Бойко Христини Романівни, Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу» про право власності №33510118 від 01.10.2019 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк»;
- поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
27.02.2026 за вх.№16139 від представника третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, у якій просить стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 гривень.
Судом призначено судове засідання про розгляд заяви на 10.03.2026 о 09:45 год.
10.03.2026 за вх.№ 19315 від представника Барабаха А.Р. надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.
10.03.2026 за вх.№ 19350 від представника позивача надійшли заперечення щодо поданої заяви. Вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є явно необґрунтований та не співмірний зі складністю справи та заявленим розміром позовних вимог. Просить у задоволенні поданої заяви відмовити.
Сторони в засідання суду явки уповноважених представників не забезпечили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання суду.
З огляду на неявку сторін, суд ухвалив розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.
При вирішенні поданої заяви суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до ч.7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 5. ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6. ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7. ст.134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18.
На підтвердження понесених ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу адвокат Мацей М.М. надано наступні докази: договір про надання правової допомоги б/ н від 14.10.2025, акт прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 14.10.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 26.02.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 14.10.2025, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Згідно з п. 2.1.1 вказаного договору, адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученням клієнта.
Відповідно до п. 2.1.2 договору, адвокат зобов'язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 4.1 договору, гонорар адвоката погоджується за взаємною, усною угодою сторін та становить 8000,00 гривень.
Відповідно до п.4.2 договору, гонорар виплачується адвокату протягом тридцяти днів після ухвалення рішення у справі №380/6496/25 Львівським окружним адміністративним судом.
26.02.2026 сторонами підписано акт прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 14.10.2025.
Відповідно до п. 1 акту прийняття-передачі наданих послуг, адвокат надав клієнту юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 14.10.2025, а клієнт прийняв надані послуги, а саме: усні консультації, пошук релевантної судової практики, написання письмових пояснень, інших процесуальних та непроцесуальних документів, участь в судових засіданнях у справі №380/6496/25.
Відповідно до п.2 вказаного акту, вартість наданих послуг становить 8 000,00 гривень.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 26.02.2026, представником третьої особи надано такі послуги: усні консультації, пошук релевантної судової практики та чинного законодавства, яке підлягає застосуванню до даних правовідносин, підготовка та написання письмових пояснень, інших процесуальних та непроцесуальних документів, участь в судових засіданнях. Кількість витраченого часу - 28 год. Загальний розрахунок вартості за надану правничу допомогу - 8 000,00 гривень.
Третьою особою не подані докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), від 23 грудня 2021 року (справа №280/1361/21) та ін. виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Суд, оцінюючи подані документи, якими представник третьої особи обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності та сума зазначена у договорі витрат на правничу допомогу є неспівмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в т.ч. рішення Верховного Суду), що значно спростило роботу адвоката при підготовці пояснень за адміністративним позовом.
Суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин щодо довірителя, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Тобто, з позиції суду підготовка у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання заявником вимог частини п'ятої даної статті щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У той же час, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що дана справа є справою незначної складності. Адвокатом наведено норми права, що застосовуються до даних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що в свою чергу вказує на відсутність необхідності значного час для підготовки позиції третьої особи у даній справі.
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив рішення від 26.06.2019, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Вказаний висновок Верховного Суду в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.
У той же час, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд бере також до уваги заперечення представника позивача, які викладені у письмових запереченнях від 10.03.2026.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник третьої особи просить стягнути з позивача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 8000,00 грн витрати на правничу допомогу не відповідають реальності таких, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з позивача становить надмірний тягар для такого, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача становить 1500,00 гривень.
Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу повинна понести третя особа.
За таких обставин, суд вбачає підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України та часткового задоволення заяви представника третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву представника Барабаха А.Р. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині заяви представника третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна