10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/23622/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати йому пенсії з обмеженням її максимального розміру з 11.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 11.04.2025 нарахування та виплату йому пенсії з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25.02.2025 №209, без обмеження її максимального розміру.
Аргументуючи заявлені вимоги позивач обґрунтовує протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Управління, відповідач) щодо виплати його пенсійного забезпечення з 01.03.2025 із урахування індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25.02.2025 №209. Наголошує, що такі дії призвели до отримання пенсійного забезпечення у зменшеному розмірі, що є порушенням його прав на належний соціальний захист.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Представник Управління подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Пояснює, що з 01.01.2025 законодавством тимчасово передбачений новий порядок виплати пенсій які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму. Посилається на положення ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", якими передбачено, що розмір який перевищує десять прожиткових мінімумів пенсійної виплати, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачується із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розміру і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
З 01.03.2025 виплата пенсії позивача здійснюється із урахуванням її максимального розміру, про що свідчить розрахунок Пенсійного фонду наявний в матеріалах справи.
У даній справі не є спірним, що розмір пенсії до виплати визначений відповідачем з урахуванням її максимального розміру.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Предметом спору в цій справі є дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 46 Закону №4059-IX та постановою № 1 під час перерахунку його пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ у зв'язку з її індексацією на підставі постанови № 209.
Правовідносини пов'язані із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1 під час перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Верховний Суд, переглядаючи справу № 120/1081/25 в касаційному порядку, у постанові від 11.09.2025, врахувавши неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, дійшов висновку про те, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, суд дійшов висновку, що Управління, застосувавши до пенсії позивача понижувальні коефіцієнти, передбачені статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови № 1, діяло всупереч положенням спеціального Закону № 2262-ХІІ, який регулює порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та іншим особам, які мають право на пенсії за цим Законом.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Статтею 2 Закону № 3668-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Законом № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Отже, Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини п'ятої статті 17 Основного Закону.
Як свідчать матеріали справи, позивачу Управління позивачу визначило розмір пенсії (з урахуванням індексації в 2025 році та попередніх роках) становить 23756,69 грн. При цьому, з деталізованого розрахунку пониження суми пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 відслідковується, що з урахуванням максимального розміру пенсії її підсумок становить 23 610 грн.
Втім, на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону № 2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, у зв'язку з чим суд дійшов висновки щодо протиправності дій відповідача також і в частині дій ГУ ПФУ щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Аналогічну правову позицію наводив Верховний Суд у свої постановах від 24.02.2025 у справі № 300/2424/24, від 22.07.2025 у справі № 620/5993/24, від 08.04.2025 у справі № 380/8998/24 та інших.
Отже, слід констатувати про протиправність дій відповідача, які полягали в обмеженні максимальним розміром пенсії позивача та застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1, до перерахованої йому в березні 2025 року пенсії, у зв'язку з тим, що у спірних правовідносинах, які склались в цій справі, підлягають застосуванню норми спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон №2262-ХІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, від 27.02.2020 №3-р/2020), який не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.
З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи викладену судову практику, суд вважає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, обмеживши розмір пенсії позивача максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, діяв не на підставі Конституції та Законів України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
У свою чергу, доводи відповідача, які містяться у матеріалах справи не свідчать про законність оскаржуваних дій.
Зважаючи на відсутність документального підтвердження судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимального розміру з 11.04.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 11.04.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25.02.2025 № 209, без обмеження її максимального розміру.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
10.03.26