09 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/18324/25
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість у розмірі 73 436,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Житомирській області посилається на те, що ОСОБА_1 (далі - відповідачка) має заборгованість зі сплати: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 25.07.2024 суддя сформувала запит до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо реєстрації місця проживання відповідача, у відповідь на який отримала підтвердження місця реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана ухвала 28.07.2025 направлена на адресу відповідачки, яку встановлено за результатами запиту до Єдиного державного демографічного реєстру, однак конверт з вкладеннями повернувся до суду із відміткою поштового відділення у довідці про причини повернення/досилання Ф.20 " за закінченням терміну зберігання".
При цьому, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.
Положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються судом встановлено наступне.
За ідентифікаційними даними ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області.
Як свідчить зведений розрахунок відповідачка має податковий борг зі сплати:
- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальній сумі 28 195,68 грн, в тому числі пеня - 28 195,68 грн;
- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 10 247,31 грн, з яких 10 247,31 грн - основний платіж та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 34 993,26 грн, з яких 34 993,26 грн - основний платіж.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України) (далі - ПК України).
Відповідно до п. 6.1. ст. 6 ПК України - податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктами 8.1. та 8.2. ст. 8 вказаного Кодексу передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.
Статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Приписами пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Розділом IV ПК України регулюються підстави справляння податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є:
фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.162.1.1.);
фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання (п.162.1.1-1.)
фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.162.1.2.);
податковий агент (п.162.1.3.).
Відповідно до п.163.1.1, 163.1.2, 163.1.3. ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (п.164.1 ст.164 ПК України).
Відповідно до пп.16-1 п.16 підрозділу 10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до пп.1.1. пп.16-1 п.16 підрозділу 10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України платниками збору є:
1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;
2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;
3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).
Умови сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюються ст.266 ПК України.
Згідно з п.266.1.1. ст. 266.1 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення п.266.1.2. ст.266.1 ПК України передбачають визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.266.2.1 ст.266.2 ПК України).
Відповідно до п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 ПК України).
У ході судового розгляду справи встановлено, що у відповідачки наявний податковий борг, який становить 73 436,25 грн, в тому числі 45 240,57 грн - основного платежу, 28 195,68 грн - пені.
Як свідчать зведений розрахунок за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування контролюючим органом, відповідно до ст.129 ПК України відповідачці нараховано пеню у розмірі 28 195,68 грн.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 10 247,31 грн, з яких 10 247,31 грн - основний платіж суд зазначає наступне.
За матеріалами справи, відповідачці надсилались податкові повідомлення-рішення, якими нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 10 247,31 грн, з яких не сплачено в строки визначені Кодексом 10 247,31 грн - основного платежу, а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0409675-2407-0617 від 30.04.2021 на суму 9 031,32 грн - основного платежу;
- податкове повідомлення-рішення № 0409675-2407-0617 від 30.04.2021 на суму 535,59 грн - основного платежу;
- податкове повідомлення-рішення № 0084789-2411-0617 від 13.09.2022 на суму 680,40 грн - основного платежу.
Крім того, щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на загальну суму 34 993,26 грн, з яких 34 993,26 грн - основний платіж.
- податкове повідомлення-рішення № 0005087-2411-0617 від 27.02.2023 на суму 12 620,52 грн - основного платежу, з яких несплачено в строк 12 620,52 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0005087-2411-0617 від 27.02.2023 на суму 22 372,74 грн - основного платежу.
Податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачці та не оскаржені в судовому порядку, а тому податковий борг (грошове зобов'язання) в сумі 73 436,25 грн вважається узгодженим.
Однак, зазначені грошові зобов'язання платником податків у добровільному порядку не сплачено у строки, що визначені ПК України, тому дані зобов'язання мають статус податкового боргу.
Абзацом першим п.59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як свідчать докази, які містяться в матеріалах справи, Головним управлінням ДПС у Житомирській області відповідно до положень ст.59 ПК України сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 168-25-1305-0630 від 30.05.2025 на суму 122 185,92 грн.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Позивачем на підтвердження суми заборгованості відповідачки додано до позовної заяви зведений розрахунок, в якому зазначені підстави нарахування податкового зобов'язання. Згідно вказаним розрахунком заборгованість відповідачки складає 73 436,25 грн.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Сталу та послідовну практику Верховного Суду підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.10.2025 у справі № 580/7387/23.
У той час, слід відмітити, що межах розгляду даної справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Разом з тим, такий принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Під час судового розгляду даної справи слід відмітити, що відповідачка не подала до суду жодних заперечень на позовну заяву, як наслідок не ставить під сумнів правомірність нарахування податкового боргу, який заявлений контролюючим органом до стягнення.
Також, в матеріалах справ відсутні докази оскарження відповідачкою правомірності нарахування податкового боргу в окремому судовому процесі, чи пред'явлення зустрічного позову в межах цієї справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення такої заборгованості в сумі 73 436,25 грн з відповідачки.
Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. ЄДРПОУ: 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість у розмірі 73 436 (сімдесят три тисячі чотириста тридцять шість) грн 25 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 09 березня 2026 р.
09.03.26