Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 березня 2026 року Справа№200/544/26
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Комунального некомерційного підприємства “Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» (85000, Донецька область, м. Добропілля вул. Гагаріна, 3)
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110),
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії
Позивач, Комунальне некомерційне підприємство “Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Коваленка Євгенія Івановича, третя особа: Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, винесену старшим державним виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, винесену старшим державним виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. на підставі якої з комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" було стягнуто мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 446,54 грн;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, винесену старшим державним виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. на підставі якої з комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" був стягнутий виконавчий збір в розмірі 32000 грн;
- зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. закрити виконавче провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714;
- повернути комунальному некомерційному підприємству "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" безпідставно стягнути кошти у розмірі 32 446,54 грн.
03 лютого 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/544/26; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з врахуванням особливостей, встановлених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 79735714.
23 лютого 2026 року ухвалою суду продовжено строк розгляду справи № 200/544/26 до 16.03.2026 року та повторно витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 79735714.
03 березня 2026 року від відповідача до суду надійшла копія матеріалів виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач - Комунальне некомерційне підприємство «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь», ЄДРПОУ 03098229, адреса реєстрації: 85000, Покровський р-н, Донецька область, м. Добропілля, вул. Гагаріна, буд. 3.
Відповідач - Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34967593, адреса реєстрації: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 09.06.2025 Хмельницьким окружним судом у справі № 560/5567/25 було прийнято рішення, яким зобов'язано комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передати для розгляду за належністю до Центру оцінювання функціонального стану особи матеріали справи ОСОБА_1 , з урахуванням усіх наявних обставин для визнання чи невизнання його особою з інвалідністю, з урахуванням документів, зазначених у пунктах 21 і 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1338 від 15.11.2024.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" 26.09.2025 направило до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», на базі якого створено Центр оцінювання функціонального стану особи, експертну справу ОСОБА_1 . Згідно даних розміщених на сайті АТ «Укрпошта», відповідно перевірки за трекінгом, лист від комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь", Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» отримала 06.10.2025.
Проте, 08.12.2025 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, на підставі якої з комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" було стягнуто мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 446,54 грн, та про стягнення виконавчого збору від 08.12.2025 ВП № 79735714, на підставі якої з комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" був стягнутий виконавчий збір в розмірі 32000 грн.
Позивач вважає, що при відкритті виконавчого провадження та винесенні вищезазначених постанов старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. були порушенні норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь", не направлялась, відповідні докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи виконавчого провадження відсутні, відповідно комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" було позбавлено можливості надати документи, які підтверджують добровільне виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 по справі № 560/5567/25, а саме відповідний лист від 26.09.2025 та чек про відправку.
Позивач вказує, що старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. не вчиняв жодних дій для примусового виконання рішення суду, оскільки комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" виконало добровільно рішення суду ще до того, як був виданий виконавчий лист про примусове виконання рішення суду, як наслідок виконавчий збір був стягнутий з комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" безпідставно. Відповідно старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. повинен був перевірити виконання рішення суду на момент розгляду заяви про примусове виконання рішення суду.
15.01.2026 комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" звернулось з листом до державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. з питанням закриття виконавчого провадження та повернення стягнутого виконавчого збору. На час звернення до суду відповідь до комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" не надходила.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження № 79735714 та іншими наданими сторонами доказами суд встановив наступне.
09 червня 2025 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/5567/25: визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" від 10.03.2025 №167/25/182/Р щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю; зобов'язано комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передати для розгляду за належністю до Центру оцінювання функціонального стану особи матеріали справи ОСОБА_1 , з урахуванням усіх наявних обставин для визнання чи невизнання його особою з інвалідністю, з урахуванням документів, зазначених у пунктах 21 і 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1338 від 15.11.2024.
08 жовтня 2025 року на виконання рішення суду у справі №560/5567/25 Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
19.11.2025 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом, 08.10.2025 року у справі № 560/5567/25.
08 грудня 2025 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленком Євгенієм Івановичем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 560/5567/25, виданого 09.06.2025 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передати для розгляду за належністю до Центру оцінювання функціонального стану особи матеріали справи ОСОБА_1 , з урахуванням усіх наявних обставин для визнання чи невизнання його особою з інвалідністю, з урахуванням документів, зазначених у пунктах 21 і 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1338 від 15.11.2024.
У пункті 3 означеної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 гривні (UAH).
08 грудня 2025 року державним виконавцем також винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 446,54 грн.
Платіжною інструкцією № 23918 від 11 грудня 2025 р. з боржника стягнуто грошові кошти у розмірі 32446,54 грн, призначення платежу: «стягнення; за ВП № 79735714; з виконання виконавчого документу; виконавчий лист; № 560/5567/25; виданий; 09.06.2025; документ видав; Хмельницький окружний адміністративний суд».
Розпорядженням про перерахунок грошових коштів від 15.12.2025 року виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 446,54 грн перераховано до бюджету за призначенням.
15 січня 2026 року позивачем направлено відповідачу лист, яким повідомлено, що КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» добровільно було виконано рішення суду з дотриманням строків та дотриманням діючого законодавства. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" 26.09.2025 направило до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», на базі якого створено Центр оцінювання функціонального стану особи, експертну справу Лукашука А.В. Згідно даних розміщених на сайті AT «Укрпошта», відповідно перевірки за тренінгом, лист від комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь", Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» отримала 06.10.2025. Враховуючи вищенаведене боржник просив розглянути питання щодо закриття виконавчого провадження та повернення стягнути коштів комунальному некомерційному підприємству "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь".
На підтвердження виконання рішення суду у справі № 560/5567/25 позивач надав до суду копію супровідного листа від 26.09.2025 року № 1428/01-10 вих та фіскального чеку № 245 від 29.09.2025 року про направлення рекомендованого листа зі шрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 0421100151982, яке згідно трекінгу АТ «Укрпошта» вручено адресату 06.10.2025 року.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження базується на низці засад, до яких віднесено у тому числі обов'язковість виконання рішень, справедливість, неупередженість та об'єктивність.
Статтею 5 Закону України № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 10 Закону України № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п.1 ч.1, ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; […].
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Означена норма кореспондує положенням п. 5 розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень.
Вказана Інструкція визначає окремі питання організації виконання судових рішень.
В п. 5 розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції зокрема зазначено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 4 ст. 4 Закону України № 1404-VIII, визначено вичерпний перелік випадків повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття без виконання.
Відтак, відповідно до цієї норми виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм є очевидним, що єдиною умовою, яка визначає протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження є винесення її за існування підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, які наведені вище.
Також суд ураховує, що в постанові від 18 грудня 2025 року у справі № 580/3888/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 01 квітня 2024 року у справі № 4/69/07, щодо застосування пункту 1 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII, вказавши, що проведення перевірки виконавцем під час здійснення виконавчого провадження виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, не має імперативного характеру, а є дискреційним повноваженням виконавця, і, відповідно, не є обов'язковою процесуальною дією в кожному випадку.
Відтак, доводи позивача відносно того, що відповідач мав перевірити виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження не базуються на приписах закону.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3-4, 9 ст. 27 Закону України № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, […].
Відповідно до п. 8 розділу III. Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи частину п'яту та шосту статті 26, частини першу - четверту статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII Верховний Суд (постанова від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19) зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Верховний Суд, у справі №480/3452/19 зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
У постанові від 09 грудня 2021 року у справі №520/7192/20 Верховний Суд зазначив, що умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев'ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Виходячи з системного аналізу викладеного суд дійшов висновку, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 42 Закону України № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких віднесено: виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари); пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку); послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; оплата вчинюваних нотаріальних дій; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» установлено, що розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - Система) органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.
Згідно п. 2 розділу VI. Фінансування виконавчого провадження Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 18, 191 - 21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
У постанові від 08 травня 2019 року у справі №751/5338/17 Верховний Суд виснував, що витратами виконавчого провадження є фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на поштову кореспонденцію, друк документів тощо). Такі витрати, на відміну від виконавчого збору, боржник повинен компенсувати незалежно від того, чи він виконав судове рішення у добровільному порядку.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги відносно визнання протиправною та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, а також повернення стягнутих на її виконання коштів є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог відносно зобов'язання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. закрити виконавче провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714 та повернути комунальному некомерційному підприємству "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" стягнуті кошти судового збору у розмірі 32 000,00 грн суд зазначає наступне.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено ст.ст. 63, 75 Закону України № 1404-VIII.
Вказаними нормами визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до приписів ст. 26, 63 Закону України № 1404-VIII, саме на виконавця покладено обов'язок перевірки виконання рішення суду.
При цьому, перевірка виконання рішення суду полягає не тільки в отриманні від боржника документів на підтвердження виконання рішення суду, а і в аналізі викладених в них фактів, наданні оцінки їх достовірності, а у разі твердження боржника про неможливість виконання рішення суду, виконавець зобов'язаний надати оцінку обставинам, на які посилається боржник, чи дійсно вони перешкоджають виконати рішення суду у спосіб, що встановлений рішенням суду, або ж у загальному порядку виконання рішень, що визначений Законом України № 1404-VIII, а також з'ясувати чи наявна у боржника за таких обставин реальна можливість виконати рішення суду.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відтак, тільки у разі достеменного встановлення виконавцем фактичного виконання в повному обсязі рішення, у тому числі до відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню.
Рішенням суду зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передати для розгляду за належністю до Центру оцінювання функціонального стану особи матеріали справи ОСОБА_1 , з урахуванням усіх наявних обставин для визнання чи невизнання його особою з інвалідністю, з урахуванням документів, зазначених у пунктах 21 і 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1338 від 15.11.2024.
Згідно Наказу МОЗ України №2022 від 03 грудня 2024 на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» покладено права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи.
Центр оцінювання функціонального стану особи розпочав розгляд медико-експертних справ 01 січня 2025 року, після припинення діяльності ЦМСЕК.
За даними розміщеному на сайті ДУ “УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» за посиланням https://ndimspi.gov.ua/tsentr-otsiniuvannia/ Центр оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ “УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» знаходиться за адресою: пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, 49005
На підтвердження виконання рішення суду позивач надав копію супровідного листа та чек АТ «Укрпошта».
Дослідивши зміст означених документів суд вважає, що вони достеменно не підтверджують виконання рішення суду, у тому числі до відкриття виконавчого провадження, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме матеріали справи ОСОБА_1 скеровано до Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ “УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» рекомендованим поштовим відправленням 0421100151982, такими доказами у цьому випадку у своїй сукупності є реєстр поштових відправлень, витяг з журналу вихідної кореспонденції, опис вкладення у цінний лист тощо.
Суд враховує, що не зважаючи на імовірне отримання Центром оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ “УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» матеріалів справи ОСОБА_1 06.10.2025 року, останній звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду вважаючи рішення суду невиконаним.
Суд також ураховує, що рішенням суду справу стягувача зобов'язано не просто відправити, а «передати», що передбачає перевірку отримання справи стягувача адресатом, тобто виконання рішення суду буде вважатись завершеним з моменту отримання справи Центром оцінювання функціонального стану особи.
Пунктом 6 розділу I. Загальні положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) установлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відтак, дата отримання, а також фактичне отримання Центром оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ “УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» матеріалів справи ОСОБА_1 мають бути достеменно встановлені державним виконавцем, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо підтвердження отримання останнім справи стягувача.
Слід також врахувати, що передача справи стягувача за висновком Хмельницького окружного адміністративного суду повинна бути здійснена з урахуванням документів, зазначених у пунктах 21 і 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1338 від 15.11.2024, тож вказана обставина також підлягає з'ясуванню державним виконавцем.
У спірних правовідносинах суд не може перебирати на себе повноваження відносно перевірки виконання рішення суду замість державного виконавця.
Отже, позовні вимоги відносно зобов'язання державного виконавця закрити виконавче провадження та повернути комунальному некомерційному підприємству "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" стягнуті кошти судового збору у розмірі 32 000,00 грн є передчасними, тому в їх задоволенні має бути відмовлено.
Водночас, з матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що після відкриття виконавчого провадження та отримання листа позивача відповідачем дії щодо перевірки виконання рішення суду у повному обсязі не вчинялись, однак бездіяльність відповідача в цьому контексті позивачем не оскаржується.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Означені приписи частково кореспондують засадам виконавчого провадження щодо справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із встановлених обставин справи та комплексного аналізу законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Комунального некомерційного підприємства «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» (ЄДРПОУ 03098229, адреса реєстрації: 85000, Покровський р-н, Донецька область, м. Добропілля, вул. Гагаріна, буд. 3) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34967593, адреса реєстрації: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110), про: визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І.; визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, винесеної старшим державним виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І.; визнання неправомірною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, винесеної старшим державним виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. на підставі якої з комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" було стягнуто мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 446,54 грн; визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714, винесеної старшим державним виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. на підставі якої з комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" був стягнутий виконавчий збір в розмірі 32000 грн; зобов'язання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленко Є.І. закрити виконавче провадження від 08.12.2025 ВП № 79735714; повернення комунальному некомерційному підприємству "Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь" безпідставно стягнути кошти у розмірі 32 446,54 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко