09 березня 2026 року Справа №160/4050/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.02.2026р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за віком з 10.07.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки;
- зобов'язати відповідача здійснити призначення та розрахунок пенсії за віком позивачеві із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2016-2018 роки з 10.07.2019 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Пунктами 4, 5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що позивачем не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити призначення та розрахунок пенсії за віком позивачеві та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини, виходячи з того, що позивач вже отримує пенсію за віком з 10.07.2019р. та нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено призначення двічі одного і того ж самого виду пенсії, в порушення вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і відповідно до вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, як свідчить зміст позову, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за віком з 10.07.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки та зобов'язати відповідача здійснити призначення та розрахунок пенсії за віком позивачеві з 10.07.2019.
Тобто, станом на 20.02.2026р. позивачем шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, є пропущеним.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Так, у позові позивач просить поновити процесуальний строк на звернення до суду посилаючись на тривалість правопорушення та ряд порушень законодавства з боку відповідача, безпекову ситуацію в країні та реальну можливість дізнатись про стан пенсійного забезпечення лише після отримання відповіді від 16.02.2026р. на адвокатський запит.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що оскільки пенсія виплачується кожного місяця, позивач не могла не знати про її розмір.
При цьому, у позові не наведено причин поважності не звернення з даним позовом у встановлені законодавством строки, а також і відповідних доказів до заяви не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом у період з липня 2019 року по лютий 2026 року (тобто більше шести років) не може бути визнано судом поважними причинами, а звернення із запитами адвоката та отримання на них відповідей не змінює початку перебігу строку його звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Також, відповідний висновок щодо початку перебігу строків звернення до суду з позовом узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22.
За викладеного, наведені в позові обставини щодо того, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише після отримання відповіді на адвокатський запит, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, судом визнаються неповажними і викладені у позові обставини щодо безпекової ситуації в країні, так як позивачем не конкретизовано яка саме "безпекова ситуація" перешкоджала зверненню до суду з даними позовом (що стосується періоду з 10.07.2019р.) саме у період з липня 2019 року.
За викладеного, у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на звернення до суду з даним позовом, слід відмовити.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1, ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити призначення та розрахунок пенсії за віком позивачеві, виходячи з того, що позивач вже отримує пенсію за віком з 10.07.2019р. та нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено призначення двічі одного і того ж самого виду пенсії, та із зазначенням про докази, що підтверджують вказані обставини, у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, п.4, п.5 ч.5 ст.160, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1, ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити призначення та розрахунок пенсії за віком позивачеві, виходячи з того, що позивач вже отримує пенсію за віком з 10.07.2019р. та нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено призначення двічі одного і того ж самого виду пенсії, та із зазначенням про докази, що підтверджують вказані обставини, у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва