09 березня 2026 р.Справа № 215/951/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., розглянувши в м. Дніпро матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
04.02.2026 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача при отриманні заяви від 31.12.2025 вх. 345 створювати штучні перешкоди для проведення службової перевірки дій посадової особи і надання правової оцінки цим діям, та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру - протиправною діяльністю, та зобов'язати не створювати таких перешкод.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2026 у справі № 215/951/26 (провадження № 2-а/215/117/26) позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
04.03.2026 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, у постановах Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, від 29 квітня 2020 року у справі №160/1106/19, від 23 лютого 2021 року у справі № 808/1259/18, від 18 травня 2022 року у справі № 1140/2176/18.
Позивач у цій справі не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, а, отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
Пов'язаність вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимоги та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб'єктами владних повноважень, яким позивач не є. Відповідно, неможливим є розгляд похідних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності, та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення наявності компетенції, у той час як інші вимоги мають похідний характер та заявляються виключно в зв'язку із заявленням основної вимоги. Цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційований позивачем.
Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради є комунальним підприємством, тобто суб'єктом господарювання, лікарнею. У даних правовідносинах відповідач не реалізує владних управлінських функцій.
Вказане має значення як в аспекті того, що позивач ініціює компетенційний спір між суб'єктами, жоден з яких не є суб'єктом владних повноважень, так і в аспекті самостійної значущості відсутності у відповідача статусу суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах для цілей визначення юрисдикції адміністративного суду. Адже відсутність у спору ознаки публічно-правового вказує і на відсутність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду такого спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .
Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема, в постановах від 30.03.2023 у справі № 990/15/23, від 22.03.2018 у справі № 800/559/17.
З урахуванням викладеного, суд не роз'яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя В.В. Рянська