06 березня 2026 рокуСправа №160/21245/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування пункту наказу та акту проведення службового розслідування,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною дії Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у зв'язку з не доведенням вини;
- скасувати пункт 2-4 наказної частини наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 №5271 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до матеріальної відповідальності;
- скасувати акт проведення службового розслідування від 31.05.2024 стосовно ОСОБА_1 затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 та вважати таким, що не проведений без додержання чинного законодавства.
Також позивач заявляє клопотання про витребування доказів від Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить витребувати наступні документи:
- функціональні обов'язки номера обслуги зенитно-ракетного дивізіону сержанта ОСОБА_3 ;
- штатний розпис розрахункової групи Військової частини НОМЕР_1 (кількість осіб за штатом та фактично, які здійснюють нарахування грошового забезпечення).
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідно до оскаржуваного наказу на нього було покладено матеріальну відповідальність у зв'язу зі встановленням переплати сержанту ОСОБА_4 . Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом і вважає його протиправним, оскільки Військовою частною НОМЕР_1 не було встановленого його вини, або вчинення умисних дій , що суперечить нормам ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Окрім наведеного зауважує про числені допущені процедурні порушення при проведенні службового розслідування. У зв'язку з вищезазначеним звернувся з позовом до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/21245/25, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні та витребувано у відповідача додаткові докази у справі.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначають, що службове розслідування за фактом втрати військового майна проведено відповідачем згідно Порядку проведення службового розслідування, затвердженого Наказом МОУ від 21.11.2017р. №608. Висновки відповідача викладені у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 №5271 « Про результати службового розслідування» грунтуються на матеріалах службового розслідування, що долучені до матеріалів справи та положення, викладеними у функціональних обов'язках бухгалтера ( 1 категорії) розрахункової групи фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 , затверджені 04.07.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 та доведені до старшого солдата ОСОБА_1 під особистий підпис. Наведеними положеннями функціональних обов'язків позивача спростовуються його твердження щодо відсутності відповідних повноважень на належну та своєчасну перевірку службової документації при здійсненні нарахування грошового забезпечення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 . Відповідач повідомляє про відсутність окремих функціональних обов'язків номера обслуги зенитно-ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Окрім наведеного, відповідач зауважує, що висновки службового розслідування позивачем не було оскаржено та клопотань щодо призначення повторного службового розслідування також не надходило. З огляду на викладене вважають позовні вимоги безпідставними та просять відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що він не був пропущений, питання щодо строків звернення до суду з даним позовом вже було вирішено в ухвалі про відкриття провадження.
Позивачем подано відповідь на відзив проти позову, в яких позивач вказує, що усі накази по стройовій частині підписуються особисто НФЕС - головним бухгалтером, який несе відповідальність за їх відпрацювання. З огляду на викладене вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Записами військового квитка серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.2021 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 16.05.2025 року №4833 «Про призначення службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення» з метою встановлення причин та умов переплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_4 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 та на підставі рапорту акту від 16.05.2025 року №786-р наказано призначити службове розслідування.
31.01.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 затверджено акт службового розслідування щодо встановлення причин та умов переплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_4 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 та на підставі рапорту акту від 16.05.2025 року №786-р.
Актом службового розслідування встановлено, що своїми діями, бухгалтер 1 категорії розрахункової групи старший солдат ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків визначених статутом внутрішньої служби ЗСУ порушив вимоги ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Зазначено, що причинами скоєння даного правопорушення бухгалтера 1 категорії розрахункової групи старшого солдата ОСОБА_1 є неналежне виконання обов'язків військової служби, своїх функціональних обов'язків та незадовільної особистої виконавчої дисципліни.
Відповідно до Довідки про переплату грошового забезпечення на колишнього військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_4 , військової частини НОМЕР_1 переплата грошового забезпечення становить 161471,23грн. та нанесені збитки державі у загальній сумі - 161471,23грн.
Бухгалтером 1 категорії розрахункової групи старшим солдатом ОСОБА_1 нанесені збитки державі у загальній сумі - 161471,23грн. на момент завершення службового розслідування не відшкодовані.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність старшого солдата ОСОБА_1 , в ході проведення службового розслідування не зафіксовано.
Комісією, що проводила службове розслідування запропоновано притягнути до повної матеріальної відповідальності бухгалтера 1 категорії розрахункової групи старшого солдата ОСОБА_1 за шкоду, завдану державі в розмірі 161 471, 23грн. у відповідності статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі».
Підпис про ознайомлення з актом службового розслідування ОСОБА_1 відсутній.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.06.2025 року №5271 «Про результати службового розслідування» завершено службове розслідування, притягнуто до повної матеріальної відповідальності бухгалтера 1 категорії розрахункової групи старшого солдата ОСОБА_1 за шкоду, завдану державі в розмірі 161 471, 23грн. у відповідності статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі».
Не погоджуючись з з вказаним рішенням про притягнення до повної матеріальної відповідальності, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У абзаці 1 частини 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № ХІV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватисяКонституції Українита законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Командир (начальник) зобов'язаний встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.
Згідно статті 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Начальник штабу полку (окремого батальйону) зобов'язаний: організовувати своєчасне й правильне доведення до підрозділів і служб усіх наказів командира полку та старших командирів (начальників), а також перевірку їх виконання; особисто доводити найважливіші накази та перевіряти їх виконання.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватисяКонституціїта законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбаченихКодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно зКодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608), цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
У пункті 7 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положеньЗакону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Абзацами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
У пункті 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 608).
Згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно із пунктом 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку № 608).
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (пункт 4 розділу VІ Порядку № 608).
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу VІ Порядку №608 акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.
Згідно із пунктом 1 розділу VIІІ Порядку № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктом 2 розділу VIІІ Порядку № 608 визначено, що під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (пункт 3 розділу VIІІ Порядку № 608).
Отже на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зокрема, а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби).
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановленіКонституцієюта законами України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення має враховуватися характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку військовослужбовця, його ставлення до служби.
Як встановлено судом, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 16.05.2025 року №4833 «Про призначення службового розслідування щодо переплати грошового забезпечення» з метою встановлення причин та умов переплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_4 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 та на підставі рапорту акту від 16.05.2025 року №786-р наказано призначити службове розслідування.
31.01.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 затверджено акт службового розслідування щодо встановлення причин та умов переплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_4 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 та на підставі рапорту акту від 16.05.2025 року №786-р.
Актом службового розслідування встановлено, що своїми діями, бухгалтер 1 категорії розрахункової групи старший солдат ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків визначених статутом внутрішньої служби ЗСУ порушив вимоги ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Зазначено, що причинами скоєння даного правопорушення бухгалтера 1 категорії розрахункової групи старшого солдата ОСОБА_1 є неналежне виконання обов'язків військової служби, своїх функціональних обов'язків та незадовільної особистої виконавчої дисципліни.
Відповідно до Довідки про переплату грошового забезпечення на колишнього військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_4 , військової частини НОМЕР_1 переплата грошового забезпечення становить 161471,23грн. та нанесені збитки державі у загальній сумі - 161471,23грн.
Бухгалтером 1 категорії розрахункової групи старшим солдатом ОСОБА_1 нанесені збитки державі у загальній сумі - 161471,23грн. на момент завершення службового розслідування не відшкодовані.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність старшого солдата ОСОБА_1 , в ході проведення службового розслідування не зафіксовано.
Комісією, що проводила службове розслідування запропоновано притягнути до повної матеріальної відповідальності бухгалтера 1 категорії розрахункової групи старшого солдата ОСОБА_1 за шкоду, завдану державі в розмірі 161471,23грн. у відповідності статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі».
Підпис про ознайомлення з актом службового розслідування ОСОБА_1 відсутній.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.06.2025 року №5271 «Про результати службового розслідування» завершено службове розслідування, притягнуто до повної матеріальної відповідальності бухгалтера 1 категорії розрахункової групи старшого солдата ОСОБА_1 за шкоду, завдану державі в розмірі 161471,23 грн. у відповідності статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі».
Згідно Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40, встановлено, що відповідно до п. 1.4. відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник). Командир (керівник) військової частини (установи) відповідає за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні інших документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах військової частини (установи) відповідають їх командири (керівники). Персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.
Пунктом 1.12 встановлено, що у кожній військовій частині (установі) організовується загальне (несекретне) діловодство (далі - діловодство), ведення якого покладається на службу діловодства, а там, де вона за штатом не передбачається, на особу (групу осіб), відповідальну за ведення діловодства, яка призначається наказом командира (керівника) військової частини (установи). У разі призначення декількох відповідальних осіб серед них визначається старший та розподіляються обов'язки.
Пунктом 1.13.8. встановлено, що весь особовий склад військової частини (установи), який працює зі службовими документами, зобов'язаний: передавати службові документи з одного підрозділу військової частини до іншого тільки через діловодство.
Безпосередня відповідальність за забезпечення правильної організації діловодства і контролю за його веденням покладається на начальника штабу (заступника керівника згідно з розподілом обов'язків) військової частини (установи) (п. 1.15).
Також, згідно Інструкції з діловодства у Збройних Силах У країни, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40, визначено вимоги складання деяких видів документів (розділ 2.8).
Зокрема в пункті 2.8.1. «Наказ (директива, розпорядження)» вказані вимоги до оформлення цих документів, а саме:
2.8.1.9. У розпорядчій частині наказу (директиви, розпорядження): «..окремо визначається посадова особа, на яку покладається контроль за виконанням наказу (директиви, розпорядження) (за потреби); окремо визначається форма оприлюднення наказу (директиви, розпорядження) або порядок його доведення (розсилки). До наказів (директив, розпоряджень) не може включатися пункт "Наказ (директиву, розпорядження) довести до відома...", крім наказів про накладання дисциплінарних стягнень на військовослужбовців. Військові частини (установи), посадові (службові) особи, до відома яких доводиться наказ, зазначаються у розрахунку розсилки, який розробник готує разом із проектом розпорядчого документа. Під час ознайомлення з наказом зазначеними в ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному аркуші проставляються їх підписи із зазначенням військового звання, власного ім'я, прізвища дати ознайомлення».
Пунктом 3.10.5. встановлено, що передача документа з одного підрозділу військової частини (установи) до іншого в обов'язковому порядку здійснюється через службу діловодства, в якій було зареєстровано документ. Документи, виконання яких перебуває на контролі, передаються до інших підрозділів або іншим виконавцям тільки з повідомленням про це служби контролю.
Пунктом 3.10.7. встановлено, що облік документів, що передаються з одного підрозділу військової частини (установи) до іншого, здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток у реєстраційних формах, які веде служба діловодства.
Аналіз вказаних норм свідчить, що передача документів в обов'язковому порядку здійснюється через службу діловодства, з проставленням відповідних відміток у реєстраційних формах, які веде служба діловодства.
Так, службовим розслідуванням було встановлені наступні обставини:
- Згідно розрахунково-платіжних відомостей стало відомо, що колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_4 продовжувалось нарахування та виплата грошового забезпечення після його звільнення з лав ЗСУ з вересня 2024 року по жовтень 2025 року включно;
- Згідно письмового пояснення номера обслуги зенітно - ракетного дивізіону військової частини сержанта ОСОБА_3 стало відомо, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02 вересня 2024 року №251 про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_4 був доведений до фінансово - економічної служби 02 вересня 2024 року під підпис;
- Розписався в отримання бухгалтер 1 категорії розрахункової групи старший солдат ОСОБА_1 ;
- З письмового пояснення бухгалетра 1 категорії розрахункової групи старшого солдата ОСОБА_1 стало відомо, що він знав про витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 вересня 2024 року №251 про звільнення з лав ЗСУ молодшого сержанта ОСОБА_4 , проте через технічну помилку програмного забезпечення грошове забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_4 продовжувало безпідставно нараховуватись.
Відповідно до матеріалів службового розслідування встановлено, що витяги з наказів відносно колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , по якому було здійснено надлишкові виплати грошових коштів, передавались через фінансово-економічну службу через службу діловодства, з проставленням відповідних відміток у реєстраційних формах, які веде служба діловодства.
Суд критично відноситься до тверджень позивача, щодо недоведеності його вини, що зазначається як підстава для звільнення від матеріальної відповідальності, оскільки в ході проведення службового розслідування ним було надано пояснення, згідно з яких він знав про безпідставне нарахування грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю ОСОБА_4 .
Суд окремо звертає увагу на обов'язок бухгалтера 1 категорії розрахункової групи фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснювати перевірку наданих первинних документів для нарахування грошового забезпечення, заробітної плати працівникам в частині, що стосується правильності оформлення та відповідності вимогам законодавчих та інших нормативно - правових актів, що доведена ОСОБА_6 під особистий підпис.
Щодо підстав притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, суд зазначає наступне.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначаєЗакон України від 03.10.2019 № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно достатті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4);
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5).
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначенихстаттею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (частина 2 статті 3 Закону № 160-ІХ).
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (частина 4 статті 3 Закону № 160-ІХ).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цимЗакономпередбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб (частина другастатті 5 Закону № 160-ІХ).
Частиною 1 статті 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Статтею 8 Закону № 160-ІХ визначено, що посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів (частина перша).
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника) (частина друга).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (частина третя).
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань (частина п'ята).
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності (частина шоста).
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (частина сьома).
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди (частина восьма).
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону № 160-ІХ, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Частинами 1, 3 статті 14 Закону № 160-ІХ визначено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
З аналізу викладених норм слідує, що підставою для застосування до військовослужбовця матеріальної відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та безпосередня вина особи в завданні шкоди. Однак слід зауважити, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність, як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Такого висновку суд дійшов, зважаючи на те, що Законом № 160-ІХ види матеріальної відповідальності розмежовані на обмежену матеріальну відповідальність (стаття 5), повну матеріальну відповідальність (частина 1 статті 6) та підвищену матеріальну відповідальність (частина 3 статті 6).
Кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
У свою чергу настання повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону № 160-ІХ (у тому числі за здійснення надлишкових виплат грошових коштів) обумовлено законодавцем одночасно, як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості не усвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
Таким чином, законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, тобто відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
Висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування пункту наказу та акту проведення службового розслідування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна