06 березня 2026 рокуСправа №160/2165/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,-
30 січня 2026 року представник військової частини НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 08.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн.;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 21.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що на примусовому виконанні старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. перебуває виконавче провадження №79670259 щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (стягувач у виконавчому провадженні) згідно з виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/6208/25, виданого 16.09.2025.
25.11.2025 року старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченком Є.С. відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення та винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
08.01.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 було отримано лист №1002 від 08.01.2026 з постановою старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100 грн.
21.01.2026 року старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченком Є.С. було винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 10200 грн.
Військова частина НОМЕР_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню: постанову старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 08.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн.; постанову старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 21.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 10200,00 грн., у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/2165/26 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року, заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення суду задоволено, поновлено військовій частині НОМЕР_1 строк звернення до суду. Заяву представника позивача про відстрочення сплати судового збору - задоволено, відстрочено військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору до ухвалення рішення по справі. Провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
04.02.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
05.02.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
10.02.2026 року на адресу суду від представника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
На виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №79670259 з примусового виконання виконавчого листа №160/6208/25, виданого 16.09.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 .
До відділу ДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/6208/25, виданого 16.09.2025 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 25.11.2025 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №79670259 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно пункту 2 резолютивної частини постанови державного виконавця від 25.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79670259 було зобов'язано позивача виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме строком до 08.12.2025 року та надати до відділу строком до 05.12.2025 року підтверджуючі документи про поважні причини невиконання рішення суду та невиконання законних вимог державного виконавця .
Однак, військова частина НОМЕР_1 не надала до відділу ДВС доказів про поважні причини невиконання рішення суду, тобто, у державного виконавця об'єктивно не було можливості оцінити поважність причин невиконання рішення суду, оскільки позивач взагалі не надав державному виконавцю жодних доказів та пояснень щодо невиконання судового рішення та вимог державного виконавця.
У зв'язку з чим, у відповідності до вимог чинного законодавства України, постановою державного виконавця від 08.01.2026 року було накладено штраф на боржника у розмірі 5100,00 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цієї постанови було зобов'язано боржника протягом десяти днів виконати рішення, чого зроблено не було.
У зв'язку з повторним невиконанням судового рішення та ненаданням державному виконавцю доказів поважності причин такого невиконання, постановою від 21.01.2026 було накладено штраф на боржника у розмірі 10200,00 грн.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року в справі №160/6208/25 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено та вирішено:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, за період проходження служби з 28.02.2022 по 19.05.2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 28.02.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн. встановленого на 01.01.2022 року Законом України № 1928-ІХ, з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. встановленого на 01.01.2023 року Законом України № 2710-ІХ.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 28.02.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн. встановленого на 01.01.2022 року Законом України № 1928-ІХ, з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. встановленого на 01.01.2023 року Законом України № 2710-ІХ, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 року в справі №160/6208/25 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року залишено без змін.
16.09.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №160/6208/25.
17.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист №160/62208/25.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа №160/6208/25 25.11.2025 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №79670259 та винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
08.01.2026 року старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченком Є.С. було винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 5100 грн.
21.01.2026 року старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченком Є.С. було винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 10200 грн.
28.01.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року в справі №160/6208/25 в розмірі 103 367,99 грн., сума утриманого податку на доходи фізичних осіб склала 24164,00 грн.
Військова частина НОМЕР_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню: постанову старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 08.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн.; постанову старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 21.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 10200,00 грн., у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до підпунктів 6, 7 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, в тому числі таких виконавчих документів, як постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
У відповідності до частин 1, 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №160/6208/25.
17.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист №160/62208/25.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа №160/6208/25 25.11.2025 року державним виконавцем Другого Правобережного Відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №79670259 та винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» прямо та однозначно встановлена імперативна норма, що регламентує подібні правовідносини та детально встановлює процедуру виконання рішення суду у немайновому спорі, а саме: - у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. - у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно пункту 2 резолютивної частини постанови державного виконавця від 25.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79670259 було зобов'язано позивача виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме строком до 08.12.2025 року та надати до відділу строком до 05.12.2025 року підтверджуючі документи про поважні причини невиконання рішення суду та невиконання законних вимог державного виконавця .
Однак, військова частина НОМЕР_1 не надала до відділу ДВС доказів про поважні причини невиконання рішення суду, тобто, у державного виконавця об'єктивно не було можливості оцінити поважність причин невиконання рішення суду, оскільки позивач взагалі не надав державному виконавцю жодних доказів та пояснень щодо невиконання судового рішення та вимог державного виконавця.
У зв'язку з чим, 08.01.2026 року старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченком Є.С. було винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 5100 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини постанови державного виконавця від 08.01.2026 було зобов'язано позивача виконати рішення суду в строк до 15.01.2026 року та надати до відділу підтверджуючі документи про поважні причини невиконання рішення суду та невиконання законних вимог державного виконавця .
Однак, військова частина НОМЕР_1 не надала до відділу ДВС доказів про поважні причини невиконання рішення суду, тобто, у державного виконавця об'єктивно не було можливості оцінити поважність причин невиконання рішення суду, оскільки позивач взагалі не надав державному виконавцю жодних доказів та пояснень щодо невиконання судового рішення та вимог державного виконавця.
У зв'язку з повторним невиконанням рішення суду та вимоги державного виконавця, 21.01.2026 року старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченком Є.С. було винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 10200 грн.
Суд враховує, що 28.01.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року в справі №160/6208/25 в розмірі 103 367,99 грн., сума утриманого податку на доходи фізичних осіб склала 24164,00 грн.
Однак, фактичне виконання 28.01.2026 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року в справі №160/6208/25 не виключає зобов'язань щодо сплати штрафу в розмірі 5100,00 грн. та в розмірі 10200,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 08.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн. та постанова старшого державного виконавця Другого Правобережного ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченка Є.С. від 21.01.2026 по виконавчому провадженню №79670259 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 у розмірі 10200,00 грн. є правомірними та скасуванню не підлягають.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року, зокрема, заяву представника позивача про відстрочення сплати судового збору - задоволено, відстрочено військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, військова частина НОМЕР_1 за подання вказаного адміністративного позову зобов'язана сплатити судовий збір в розмірі 3328,00 грн.
Судовий збір має бути сплачений за наступними банківськими реквізитами:
Отримувач: ГУК у Дніпропетровській обл./ Чечел.р/22030101;
Код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155;
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
Рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632;
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.
Стягнути з військової частини Т0920 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь бюджету (отримувач: ГУК у Дніпропетровській обл./ Чечел.р/22030101; код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник