09 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9199/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №0199062407 про застосування штрафу в сумі 97 076,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 15.08.2024 по 19.05.2025 при здійсненні зовнішньоекономічних операцій платника податку - ФОП ОСОБА_1 , про що складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки №1554603-20-24-07/2964622082 від 30.05.2025.
Вказала, що згідно зазначеного акту встановлено порушення п. 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 2473-VІII "Про валюту і валютні операції", пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (із змінами та доповненнями) по зовнішньоекономічному контракту №1 від 15.08.2024.
26.06.2025 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0199062407, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 97 076,94 грн.
Зазначила, що пропущення вказаних строків відбулось у зв'язку з несвоєчасними розрахунком її контрагента Natura Ekspert Krzysztof Gruszczyk (нерезидент), у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Волинської області про стягнення боргу, в тому числі, у розмірі 8 208,89 євро (97 076,94 грн) з Natura Ekspert Krzysztof Gruszczyk, Польща, тому рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, тому звернулася до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 03.09.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача у відзиві на позов заперечила позовні вимоги та у їх задоволенні просила відмовити. Зазначила, що згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Відповідно до пункту 14-2 Постанови НБУ від 24.02.2022 №18 визначено, що у період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
Вказала, що дата митного оформлення експортної операції за експортним контрактом №1 від 15.08.2024, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та компанією NATURA EKSPERT KRZYSZTOF GRUSZCZYK - 16.08.2024, таким чином граничний термін надходження валютної виручки за даним договором є 11.02.2025.
При цьому ствердила, що валютну виручку по даному контракту отримано кількома платежами, зокрема, 10.02.2025 в сумі 24 970,00 євро та 17.03.2025 двома платежами в сумі 10 152,50 євро та в сумі 11 975,00 євро, що є порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Щодо звернення позивача до Господарського суду Волинської області про стягнення боргу зауважила, що як передбачено абз.2 ч. 7 ст. 13 Закону №2473-VIII у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У відповіді на відзив позивач підтвердила свої доводи, зазначені у позовній заяві та просили у задовольнити позовні вимоги.
У запереченнях щодо відповіді на відзив представник відповідача заперечила позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
15.08.2024 між ФОП ОСОБА_1 та компанією NATURA EKSPERT KRZYSZTOF GRUSZCZYK (20-023 Lublin, ul. Fryderyka Chopina 14 Polska NIP PL 9191005609) укладено експортний контракт №1, згідно п. 1.1. Розділу 1 якого «предмет договору» продавець продає, а покупець купує лікарські рослини: трава кропиви (Urtica dioica)L.). Відповідно до пункту 2.1. контракут кількість товару: трава кропиви (Urtica dioica)L.) - 18871,00 кг NETTO (273 баулів), 1 баул + 0,3 кг, 18948, 40 кг BRUTTO. Розділом 4 «Ціна та загальна вартість контракту» договору визначено, що базова валюта договору - євро, вартість 1 кг товару складає: трава кропиви (Urtica dioica) - 2,5 євро; загальна вартість асортименту складає: трава кропиви (Urtica dioica) - 47 177,5 євро. Відповідно до пункту 6.2. договору покупець зобов'язаний сплатити вартість товару відповідно до п. 5.1. цього договору. Згідно пункту 5.1. договору розрахунок за товар проводиться шляхом безготівкового переказу на рахунок продавця, після поставки товару до пункту призначення покупця, на підставі рахунку виставленого продавцем протягом 30 днів.
На виконання умов контракту №1 від 15.08.2024 за період з 15.08.2024 по 19.05.2025 експортовано товар - частини рослин, які використовуються в основному в медицині сушені, не подрібнені, на загальну суму 47 177,50 євро, згідно митних декларацій, наведених в додатку 15 «Зведені дані щодо експортних операцій у розрізі контрагентів - нерезидентів, укладених контрактів та стан рахунків ФОП ОСОБА_1 за період з 15.08.2024 по 19.05.2025» в т.ч. з порушенням встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 47 177,50 євро.
Дата експорту товару - 16.08.2024, граничний термін надходження валютної виручки в сумі 47 177,50 євро закінчився 11.02.2025.
Валютну виручку позивачем отримано 10.02.2025 в сумі 24 970,00 євро та 17.03.2025 двома платежами в сумі 10 152,50 євро та в сумі 11 975,00 євро.
У зв'язку із несплатою коштів за поставлений товар, 10.02.2025 ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення «Natura з ОСОБА_3 » заборгованості за договором.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.02.2025 у справі №903/154/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до «Natura з ОСОБА_3 », Республіка Польща про стягнення стягнути заборгованості за контрактом № 1 від 15.08.2024 на суму 55 386,39 євро, з яких: 47 177,50 євро - вартість поставленого товару, 8 208,89 євро - штраф за прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025 у справі №903/154/25 задоволено; ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025 у справі №903/154/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.08.2025 у справі №903/154/25 заяву ФОП ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - задоволено; позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення 55 386,39 євро - залишено без розгляду.
Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу №1319-п від 17.04.2025 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79. 1 ст. 79, п.69.2 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку із надходженням інформації від Національного банку України, яка надана АТ «Райффайзен Банк» (МФО 300335) щодо порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та у зв'язку із неповним наданням ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пояснень та їх документальних підтверджень на запит від 27.03.2025 №1055/12/03-20-24-07-20 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 в період з 15.08.2024 по 19.05.2025.
30.05.2025 за результатами проведення перевірки складено акт №15546/03-20-24-07/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , яким встановлено порушення п. 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 2473-VІII "Про валюту і валютні операції", пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (із змінами та доповненнями) по зовнішньоекономічному контракту №1 від 15.08.2024.
26.06.2025 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0199062407, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 97 076,94 грн.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 та підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIIІ (далі також - Закон №2473-VIII).
Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Згідно статті 1 Закону №2473- VIII валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Згідно з частини першої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частиною другою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону №2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Згідно частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Частиною восьмою статті 13 Закону №2473 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Правління Національного банку України постановою № 5 від 02.01.2019 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5), яке визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з пунктами 21, 23 Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Так, згідно пункту 142 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (зі змінами та доповненнями) (далі - Постанова №18) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Згідно пункту 144 Постанови №18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Згідно пункту 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі Інструкція №7), Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків з дати:
1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Згідно пункту 9 Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:
2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області під час перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 частини другої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, в частині порушення встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД по контракту №1 від 15.08.2024, укладеного ФОП ОСОБА_1 і компанією NATURA EKSPERT KRZYSZTOF GRUSZCZYK по експортних операціях, що підлягає валютному нагляду, загальною вартістю 22 127,50 євро.
26.06.2025 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0199062407, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 97 076,94 грн
Водночас, суд зазначає, що вимогами пункту 7 статті 13 Закону № 2473-VIIІ визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження, зарахування грошових коштів на резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом міжнародним комерційним арбітражем.
Отже, враховуючи приписи пункту 7 статті 13 Закону № 2473-VIIІ суд зауважує, що пеня за порушення строків розрахунку за зовнішньоекономічними договорами не нараховується у період з дня прийняття позовної заяви до розгляду судом.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку із неповною сплатою коштів за поставлений товар, 10.02.2025 ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення «Natura з Ekspert Krzysztof Gruszczyk» заборгованості за договором.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.02.2025 у справі №903/154/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до «Natura з ОСОБА_3 », Республіка Польща про стягнення стягнути заборгованості за контрактом № 1 від 15.08.2024 на суму 55 386,39 євро, з яких: 47 177,50 євро - вартість поставленого товару, 8 208,89 євро - штраф за прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025 у справі №903/154/25 задоволено; ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2025 у справі №903/154/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.08.2025 у справі №903/154/25 заяву ФОП ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - задоволено; позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення 55 386,39 євро - залишено без розгляду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що датою прийняття позову до розгляду вважається дата надходження позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до Господарського суду Волинської області, зокрема, 12.02.2025, що вбачається із дослідженої судом ухвали Господарського суду Волинської області від 13.02.2025 у справі №903/154/25
При цьому суд зауважує, що ч. 7 ст. 13 Закону №2473 передбачає, що у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
Тобто, Господарським судом Волинської області відмовлено у відкритті провадження у справі резидента про стягнення з нерезидента боргу, який виник внаслідок недотримання нерезидентом строку сплати боргу за повернення валютної виручки, та враховуючи кінцевий результат процедури оскарження - ухвалу господарського суду про залишення позову без розгляду (за особистою заявою ФОП ОСОБА_1 ), що в розумінні частини 7 статті 13 Закону №2473 не є підставою для зупинення нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Крім вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити і про форс-мажорні обставини, які могли б бути причиною порушення граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України.
Так, суд враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, який говорить про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
При цьому, наявність сертифіката (висновку, довідки), виданого Торгово-промисловою палатою, не є беззаперечним та єдиним доказом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, необхідним є дослідження саме сукупності доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, вимог валютного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов контракту №1 від 15.08.2024 щодо виникнення та закінчення дії форс- мажорних обставин.
Суд звертає увагу, що носієм доказової інформації щодо обставин виявленого порушення є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом за результатом перевірки (акти, довідки ), передбачені Податковим кодексом України.
У спірному випадку, з акта перевірки, який є носієм доказової інформації (доказової бази), вбачається, що документального підтвердження невиконання умов зовнішньоекономічного контракту через дію форс-мажорних обставин позивачем до перевірки не надано. Не надано доказів надання таких документів і під час розгляду заперечень на акт та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Поряд з цим, суд звертає увагу на відсутність належних відомостей на підтвердження здійснення претензійної роботи позивача до нерезидента до проведення перевірки в розумінні частини 7 статті 13 Закону №2473-VIIІ.
Суд наголошує, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною через обставини, що склались.
Більше того, позивач мав право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи з питань неналежного виконання контрагентом зобов'язання за контрактом, проте цього не зробив. Крім того, позивач не звернувся до уповноважених органів для отримання офіційного документу на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, що обумовили несвоєчасне виконання зовнішньоекономічного контракту, а тому суд вважає, що контролюючим органом правомірно нарахована відповідна пеня.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 26.06.2025 №0199062407 та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі № 380/20418/24, Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 320/41756/24.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позивач не надала до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 26.06.2025 №0199062407, відтак у задоволення позу належить відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 КАС України, суд
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.Ф. Костюкевич