10 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/206/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2024 №812 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 » та від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 »; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталась за участю позивача 15.07.2024, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №812 від 15.07.2024 було призначене службове розслідування, за висновками якого нещасний випадок не визнається таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, оскільки ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №16265 від 19.07.2024, виданої КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. На підставі акту розслідування нещасного випадку форми HВ-2 від 30.08.2024, командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ №605 від 30.08.2024 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 » згідно якого нещасний випадок 15.07.2024 із старшим солдатом ОСОБА_1 , водієм-електриком відділення управління командира дивізіону взводу управління третього артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 , не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, акт за формою HВ-3 не складається. В подальшому, наказом №803 від 24.12.2024 «Про внесення змін у наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової частини за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_2 », наказано доповнити розпорядчу частину наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної частини) від 30.08.2024 №605, новим пунктом 2.1 наступного змісту: « 2.1 Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 або особі, допущеній до виконання обов'язків за вказаною посадою, оформити довідку про обставини травмування 15.07.2024 на старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (додаток до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402)».
На виконання вказаного наказу, 25.12.2024 в/ч НОМЕР_1 було видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №5322/a, згідно якої травмування позивача є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння та не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Позивач не погоджується з висновками службового розслідування щодо того, що травмування не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, оскільки 05.06.2024 прибув у службове відрядження до району виконання завдань за призначенням до складу сил і засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 15.07.2024 рухався в напрямку злету поблизу н. п. Мала Токмачка, для зняття з майданчиків злету екіпажів «Шум» та «Буда», а отже керував транспортним засобом під час службової поїздки виконуючи розпорядження командира. Також позивач заперечує факт перебування його в стані алкогольного сп'яніння, оскільки постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/22986/24 від 14.04.2025 його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Зі змісту постанови суду вбачається, що із аналізу крові на вміст алкоголю №3234 від 15.07.2024, який було проведено в КНІ «ЗОКЛ» ЗОР у крові позивача було виявлено етанол. Однак, аналіз крові, який показує кількісний вміст етанолу в КНП «ЗОКЛ» ЗОР не проводився. У зв'язку з цим, доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в ході розгляду справи не здобуто.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 13.02.2026, представник в/ч НОМЕР_1 позовні вимоги заперечує повністю та просить відмовити в задоволенні позову.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що наказ від 15.07.2024 №812 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 » не є наказом, яким навіть теоретично можуть порушуватися права чи інтереси ОСОБА_1 , адже він сам по собі не породжує жодних правових наслідків для позивача, так як є актом про призначення розслідування. Більше того, позовна заява не містить доводів про те, що відповідне розслідування призначено протиправно і відсутні підстави для його проведення. Крім того, позивач просить суд за результатами розгляду справи ухвалити рішення про повторне проведення службового розслідування, а тому вважає, що вимога про визнання протиправним наказу про його призначення є такою, що суперечить позиції самого позивача. Також відповідач зауважує, що наказ № 812 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 (далі - Інструкція №332). Порядок та строки проведення службового розслідування відповідачем дотримані. При цьому, із змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що представник позивача не заперечує винуватості ОСОБА_1 у виникненні дорожньо-транспортної пригоди, а доводи позовної заяви зводяться до незгоди із Наказом №605 в частині перебування старшого солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та висновків щодо того, що нещасний випадок, який трапився із старшим солдатом ОСОБА_3 , не пов'язаний із проходженням військової служби.
Відповідач не заперечує, що в ході розслідування нещасного випадку встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 , старший солдат ОСОБА_4 та сержант ОСОБА_5 рухалися трьома автомобілями для зняття з майданчиків злету екіпажів «Шум» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » поблизу населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області, виконуючи обов'язки військової служби. Однак при кваліфікації того, чи пов'язаний нещасний випадок з виконанням обов'язків військової служби слід керуватися приписами п. п. 10, 11 розділу ІІ Інструкції №332.
Відповідач вказує що відповідно до абз. 5 пункту 11 розділу ІІ Інструкції №332, до обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, належать алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку.
Зокрема, таким доказом є виписка із медичної карти стаціонарного хворого №16265 від 19.07.2024, виданої КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, в якій вказано про те, що аналізом крові №3234 від 15.07.2024 виявлено етанол в крові ОСОБА_1 . Окрім того, факт наявності етанолу в крові позивача підтверджується і постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.04.2025 у справі №161/22986/24, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з тим, що не було встановлено кількісного показника вмісту алкоголю у крові ОСОБА_1 .
Водночас зауважує, що у цьому випадку відсутність встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою КУпАП, не може мати наслідком встановлення відсутності факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу №605 від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 », відповідач зазначає, що за формою та змістом вказаний наказ відповідає вимогам, встановленим пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332, у зв'язку з чим не може вважатися протиправним та таким, що підлягає скасуванню, адже він містить детальний опис обставин травмування позивача.
З урахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу на рівні 30000,00 грн, відповідач зауважує, що вказана сума є неспівмірною з наданими послугами адвоката.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 15.07.2024 виконуючи обов'язки військової служби близько 03 год. 10 хв. на ділянці дороги H-08 сполученням «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь» ділянка 550 км Пологівського району, Запорізької області, рухаючись транспортним засобом марки «Nissan Х-Trail» в напрямку майданчика злету розрахунку БпЛА Matrice поблизу населеного пункту Мала Токмачка, Запорізької області Романюк М.В. допустив зіткнення з транспортним засобом «Ford Rand Ger», внаслідок чого позивач отримав травми, а автомобілі отримали механічні пошкодження.
Для отримання медичної допомоги ОСОБА_1 було евакуйовано та доставлено до ПХТ «Оріхів» та в подальшому переведено до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.
15.07.2024 від підполковника ОСОБА_6 , командира третього артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 , надійшло донесення по факту травмування старшого солдата ОСОБА_1 , водія-електрика відділення управління командира дивізіону взводу управління третього артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 (а. с. 38).
За фактом отримання ОСОБА_1 травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15.07.2024, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2024 №812 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 » було призначене службове розслідування (а. с. 31), за результатом якого було складено акт розслідування нещасного випадку форми HB-2 від 30.08.2024 (а. с. 32-37).
Комісією в/ч НОМЕР_1 в Акті розслідування нещасного випадку від 30.08.2024 встановлено, що 15.07.2024 о 03:15 год. старший солдат ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час здійснення пересування на особистому транспортному засобі марки «Nissan» моделі «X-Trail», реєстраційний номер - НОМЕР_3 не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху в районі виконання завдань за призначенням на ділянці дороги Н-08 сполученням «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь» на ділянці 550 км в напрямку від м. Запоріжжя в бік м. Оріхів, де відбулось зіткнення передніми частинами із автомобілем марки «Ford» моделі «Ranger» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_7 , внаслідок чого вказані військовослужбовці отримали тілесні ушкодження.
У зв'язку з наведеним, комісія в/ч НОМЕР_1 прийшла до висновку, що нещасний випадок 15.07.2024 із старшим солдатом ОСОБА_1 не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, акт за формою НВ-3 не складається.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №16265 від 19.07.2024, виданої КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, старшому солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Політравма. Тупа травма грудної клітини та живота. Забій серця. Забій легеневої паренхіми справа та зліва. Перелом ребер зі зміщенням фрагментів праворуч: 1, 2, 3, 4, 5, 6 та ліворуч: 2, 3, 4, 5. Перелом грудини зі зміщенням фрагментів. Малий двобічний пневмоторакс, пневмогемоперитонеум. Закритий перелом дна лівої вертлюгової западини та тіла лівої здухвинної кістки зі зміщенням фрагментів. Розрив лівого крижовоздуханного зчленування. Відкритий перелом с-н/3 діафізу лівої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів. Відкритий краєвий перелом виростків лівого стегна. Відкритий уламковий перелом лівого надколінка зі зміщенням фрагментів. Відкритий перелом медіального виростку та міжвиросткового підвищення лівої ВГК зі зміщенням фрагментів. Забійна рана лівої стопи. Скальпована рана в/3 правої гомілки. Садно в/3 правого стегна. Садна верхніх кінцівок та обличчя. Забій серця. Алкогольне сп'яніння» (а. с. 43-45).
Крім того, у розділі «Дослідження» вказаної виписки зазначено, що аналізом крові на вміст етанолу №3234 від 15.07.2024 у крові ОСОБА_1 виявлено етанол (а. с. 43).
На підставі акту розслідування нещасного випадку форми HВ-2 від 30.08.2024, командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ №605 від 30.08.2024 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 », із змісту якого слідує:
1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2024 №812 вважати завершеним.
2. Вважати, що нещасний випадок 15.07.2024 із старшим солдатом ОСОБА_1 , водієм-електриком відділення управління командира дивізіону взводу управління третього артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, акт за формою HВ-3 не складається.
3. За порушення вимог статей 11, 13, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на підставі статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-електрика відділення управління командира дивізіону взводу управління третього артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».
4……
5. Підпункт 35 додатку 2 до наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.08.2024 №922 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби за липень 2024 року вважати недійсним та доповнити наступним пунктом: «водій / старший солдат / ОСОБА_1 / перебування в стані алкогольного сп'яніння» (а. с. 25-29).
24.12.2024 командиром в/ч НОМЕР_1 видано наказ №803 від 24.12.2024 «Про внесення змін у наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової частини за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 », яким доповнено розпорядчу частину наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної частини) від 30.08.2024 №605, новим пунктом 2.1 наступного змісту:
« 2.1 Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 або особі, допущеній до виконання обов'язків за вказаною посадою, оформити довідку про обставини травмування 15.07.2024 на старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (додаток до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402)» (а. с. 30).
На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної частини) від 30.08.2024 №605, 25.12.2024 військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №5322/a, згідно якої травмування ОСОБА_1 не пов'язане з навмисним спричиненням собі тілесного ушкодження, та є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння та не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (а. с. 19).
09.07.2025 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 про проведення додаткового службового розслідування та скасування суворої догани. У відповідь на який 10.10.2025 військовою частиною було повідомлено, що підстави для проведення додаткового розслідування із урахуванням висновків постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.04.2025 у справі №161/22986/24 - відсутні.
Згодом 07.11.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся з рапортом до військової частини про проведення службового розслідування та отримання матеріалів службового розслідування. І лише у відповідь на цей рапорт позивачу було направлено копії матеріалів службового розслідування, які він отримав 09.12.2025.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статей 1-2 та 2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно частин 1, 3 та 4 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно правовими актами.
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Так, Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України» від 24.03.1999 за №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 12 розділу IІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (далі - Порядок №608) до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Пунктом 1 розділу IV Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Згідно з пунктами 2, 3 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов'язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За змістом розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Також, на підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.
Водночас, пунктом 5 розділу І Порядку №608 визначено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція №332).
Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами).
Таким чином, процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає саме Інструкція №332.
Пункт 1 розділу І Інструкції №332 визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №332 - військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №332 ця інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний, зокрема, протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця; забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв'язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку. Нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції (пункт 7 розділу ІІ Інструкції №332).
Згідно пункту 17 розділу ІІ Інструкції №332 командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини. У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акту за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.
Розділом ІІІ Інструкції №332 визначений порядок проведення спеціального розслідування нещасних випадків, випадків зникнення та випадків смерті військовослужбовців.
Пунктами 1 - 4 розділу ІІІ Інструкції №332 встановлено, що спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров'ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців. Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби. Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком , нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби командир військової частини зобов'язаний негайно доповісти через засоби зв'язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1: безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).
Командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов'язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування. Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров'я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією. Якщо за висновком комісії з розслідування в акті за формою НВ-2 випадок визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, у військовій частині, де стався нещасний випадок, протягом доби на кожного потерпілого складаються та подаються на затвердження командиру військової частини акти за формою НВ-3. У цьому разі в актах за формою НВ-3 замість підписів членів комісії з розслідування робиться запис: «Складено відповідно до акта спеціального розслідування». До матеріалів спеціального розслідування включаються: 1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування; 2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються: протокол огляду місця події (додаток 10); ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки; висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася;- протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події; копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов'язків військової служби та копії документів про проходження військової служби; медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування; 3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.
Командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов'язаний після затвердження акту розслідування за формою НВ-2: протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції; протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця. Затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 зберігаються у військовій частині, де сталася подія, протягом 45 років. Завірені копії матеріалів спеціального розслідування зберігаються до виконання всіх зазначених в акті за формою НВ-2 заходів, але не менше п'яти років.
Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції №332 передбачено, що до матеріалів спеціального розслідування включаються: 1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування; 2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються: протокол огляду місця події (додаток 10); ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки; висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася; протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події; копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов'язків військової служби та копії документів про проходження військової служби; медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування; 3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.
Відповідно до пунктів 8-11 розділу ІІ Інструкції №332 комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину. До акту додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин). Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.
Обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні; виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду; виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами; прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; виконання дій, що не входять до кола службових обов'язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку; участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира; прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності; заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів; отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.
Обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби: перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин; перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку; погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником); алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку; використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею; навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження; навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю; самовільне залишення військовослужбовцем місця служби; природна смерть внаслідок вроджених вад здоров'я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.
У пункті 7 розділу ІІІ Інструкції №332 наведено, що командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов'язаний після затвердження акта розслідування за формою НВ-2: протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції; протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.3 Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
У пункті 2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 наведено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
При цьому порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 21 Розділу ІІ Положення №402.
Згідно з пунктами 21.1, 21.2 глави 21 Розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Також пунктами 21.7-21.8 глави 21 Розділу ІІ Положення №402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Зі змісту пункту 21.5 глави 21 Розділу ІІ Положення №402 вбачається, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «a» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
в) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - «Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби».
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зокрема, 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.
У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних за обставин, передбачених пунктом 11 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289.
Вид події що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії вказується у постанові ВЛК згідно з додатком 3 до Інструкції №332.
ґ) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.
д) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України".
е) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «д» та «е» не приймаються, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.
Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби або одержаних після звільнення з військової служби.
У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо військовослужбовців, військову службу яким призупинено в порядку, передбаченому частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та якщо в час призупинення військової служби військовослужбовцем одержано поранення (травму, контузію, каліцтво) або на цей період можна віднести початок захворювання.
Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить, що отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Отже, законодавством встановлено порядок та особливості розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями у Збройних силах України.
Крім того, співставляючи положення Порядку №608 та Інструкції №332, суд доходить висновку, що у разі виникнення будь-якої обставини, передбаченої пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №332, а саме: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров'ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців, розслідування проводиться за процедурою, визначеною саме безпосередньо розділом ІІІ Інструкції №332.
В ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі доповіді оперативного чергового в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2024 вих.№2844/а (а. с. 3), наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2024 №812 було призначено службове розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом старшим солдатом ОСОБА_1 (а. с. 31).
Як вбачається з із акту розслідування нещасного випадку форми НВ-2 від 30.08.2024, службовим розслідуванням встановлено, що 15.07.2024 о 03:15 год. старший солдат ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час здійснення пересування на особистому транспортному засобі марки «Nissan» моделі «X-Trail», реєстраційний номер - НОМЕР_3 не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху в районі виконання завдань за призначенням на ділянці дороги Н-08 сполученням «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь» на ділянці 550 км в напрямку від м. Запоріжжя в бік м. Оріхів, де відбулось зіткнення передніми частинами із автомобілем марки «Ford» моделі «Ranger» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_7 , внаслідок чого вказані військовослужбовці отримали тілесні ушкодження.
На підставі наведеного, комісія в/ч НОМЕР_1 прийшла до висновку, що нещасний випадок 15.07.2024 із старшим солдатом ОСОБА_1 не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, тому акт за формою НВ-3 не складається.
Таким чином, результатами службового розслідування було встановлено, що травмування позивача в результаті ДТП у стані алкогольного сп'яніння, не пов'язане з виконання обов'язків військової служби.
Суд звертає увагу, що спірним у даній справі є факт скоєння ДТП під час виконання обов'язків військової служби та отримання травми в стані алкогольного сп'яніння.
На думку суду, відповідачем протиправно зроблено висновок, що ОСОБА_1 отримав травму внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не під час виконанням обов'язків військової служби, оскільки нещасний випадок 15.07.2024 стався саме під час виконання позивачем обов'язків військової служби на ділянці дороги H-08 сполученням «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь» ділянка 550 км Пологівського району, Запорізької області, під час руху транспортним засобом марки «Nissan Х-Trail» в напрямку майданчика злету розрахунку БпЛА Matrice поблизу населеного пункту Мала Токмачка, Запорізької області, для зняття з майданчиків злету екіпажів «Шум» та «Буда», що підтверджується матеріалами справи, а саме, витягом з журналу бойових дій третього артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 інв. №465/дск від 09.07.2024 від 15.07.2024 (а. с. 42), письмовими поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_8 (а. с. 41 зворот).
Суд повторюється, що згідно пунктів 7-9 розділу ІІІ Інструкції №332, командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов'язаний після затвердження акта розслідування за формою НВ-2:
протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції;
протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.
Отже, враховуючи те, що отримані позивачем 15.07.2024 травми були тяжкими в розумінні Інструкції №332, про що зазначено у виписці із медичної картки стаціонарного хворого №16265 (а. с. 43-45), в силу вимог пункту 7 розділу ІІ та розділу ІІІ Інструкції №332 в даному випадку мало відбутися спеціальне розслідування нещасного випадку, передбачене розділом ІІІ Інструкції №332.
Однак, суд встановив, що відповідачем за фактом ДТП 15.07.2024 за участю старшого солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що призвело до його травмування, не застосовано положення розділу ІІІ Інструкції №332 та, як наслідок, не дотримано визначеної процедури та не складено передбачених вказаною Інструкцією документів за результатами спеціального розслідування, яке мало бути проведене. Також відповідачем порушені строки проведення службового розслідування, що ним не заперечується.
Крім того, щодо можливого перебування старшого солдата ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння, суд зазначає наступне.
Не є спірним факт керування позивачем транспортним засобом марки «Nissan X-Trail» та вчинення ним 15.07.2024 ДТП, проте, позивач стверджує, що в стані алкогольного сп'яніння він не перебував. На час вчинення ДТП він виконував поставлене бойове завдання щодо транспортування особового складу з бойових позицій в місце тимчасової дислокації підрозділу автомобілем.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, за фактом вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №192488 від 09.12.2024 за порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №192465 від 09.12.2024 за порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/22986/24 від 14.04.2025 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження закрито на підставі п. 7 статті 247 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (а. с. 47-49).
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність.
Також у відповідності до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу, що порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).
Статтею 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні норми передбачені вищевказаними Інструкцією №1452/735 та Порядком №1103, відповідно до яких встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Також відповідно до п.п. 2, 3 розділу І Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я (пункт 8 розділу І Інструкції №1452/735).
Як слідує з виписки із медичної картки стаціонарного хворого №16265 (а. с. 43-45), з аналізу крові на вміст алкоголю №3234 від 15.07.2024, який був проведений відносно військовослужбовця ОСОБА_1 в КНП «ЗОКЛ» ЗОР у його крові виявлено етанол.
Однак, аналіз крові ОСОБА_1 , який показує кількісний вміст етанолу (кількість проміле) в КНП «ЗОКЛ» ЗОР не проводився. Протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, з наданих до матеріалів справи доказів не можливо встановити кількісний показник етанолу в крові ОСОБА_1 , а саме, що такий показник перевищу дозволену норму 0,2 проміле, під час керування позивачем транспортним засобом марки «Nissan X-Trail».
Таким чином, матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 15.07.2024 о 04:50 год на а/д Н08+550 км сполученням Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, на 550 км. Пологівського району Запорізької області в бік міста Оріхів, керував транспортним засобом марки «Nissan X-Trail» н. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп'яніння, як і не надано доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КпАП України.
За таких обставин посилання комісії в Акті розслідування нещасного випадку від 30.08.2024 про перебування старшого солдата ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами розслідування та доказами, дослідженими судом, не підтверджено вчинення позивачем дій під час несення служби у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, які перебували б у причинному зв'язку з настанням нещасного випадку.
Сам по собі факт виявлення алкоголю в крові без доведення його впливу на поведінку потерпілого та причинний зв'язок із подією не може бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення, а також визнання того факту, що нещасний випадок не пов'язаний з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні будь-які обставини щодо керування позивачем транспортним засобом та вчинення ним ДТП в стані алкогольного сп'яніння, а нещасний випадок, що стався з позивачем 15.07.2024 пов'язаний з виконанням ним обов'язків військової служби, з огляду на що наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 » слід визнати протиправним та скасувати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання провести повторне службове розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 », суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення похідної позовної вимоги зобов'язального характеру, з врахуванням висновків суду у даній справі.
Разом з тим, не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2024 №812 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 », оскільки такий наказ є лише організаційно-розпорядчим документом, який не створює самостійних негативних наслідків для військовослужбовця і є законним способом встановлення обставин подій, а не притягнення до відповідальності.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на те, що «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду не спростовують.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 » та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 , яка мала місце 27.10.2022 під час проходження військової служби, відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 №605 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом отримання травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації старшим солдатом ОСОБА_1 , яка мала місце 15.07.2024 під час проходження військової служби, відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський