10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 759/18611/23
провадження № 51-811ска26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_4 на постанови Святошинського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року та Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року,
встановив:
Святошинський районний суд м. Києва постановою від 26 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня
2023 року, визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
ОСОБА_4 , не погоджуючись із цими судовими рішеннями, звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження, постанови судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно нього - закрити на підставі п. 1
ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 , Суд уважає за необхідне зазначити про таке.
Так, ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються наоснові Конституції України і повинні відповідати їй.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду, також визначені в КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Отже, КУпАП не передбачена можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 21 липня 2021 року
№ 5-р (ІІ)/2021 зазначив, що в Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено апеляційний перегляд, у разі оскарження, постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, в рамках чого можливим є як розгляд суті справи, так і виправлення допущених судом нижчої інстанції процесуальних помилок, тобто забезпечення перевірки як законності застосування адміністративних санкцій (стягнень), так і суті справи. Застосування припису частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист, а отже, цей припис узгоджується з принципом «верховенства права» (правовладдя). Припис частини десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення не суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, пунктові 8 частини другої статті 129 Конституції України.
Таким чином, виходячи з основних засад судочинства, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня.
При цьому забезпечені Конституцією України право на судовий захист і Європейською конвенцією з прав людини і основоположних свобод - право на справедливий суд не порушуються такими викладеними у законах процесуальними механізмами допуску до касаційного перегляду.
Зважаючи на наведене, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя, виходячи з основних засад судочинства, а також враховуючи те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, Суд
ухвалив:
відмовити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанови Святошинського районного суду м. Києва від 26 жовтня
2023 року та Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3