09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 703/4281/25
провадження № 51 - 711 ска 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року щодо нього.
Суть питання та встановлені судом обставини
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року вказане судове рішення залишено без зміни.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , зі змісту якої вбачається, що скаржник не погоджується з ухваленими в порядку, передбаченому для розгляду справ про адміністративні правопорушення, постановами щодо нього та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Мотиви Суду
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права,
як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 пп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,
що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, п. 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
У Кодексі України про адміністративні правопорушення, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов'язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Так, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 ст. 294 КУпАП).
Тобто обмеження права на касаційне оскарження вказаних судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Такий висновок узгоджується з міжнародними актами та практикою Європейського суду з прав людини.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 ст. 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на викладене, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя та виходячи з основних засад судочинства, вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
З цих підстав та, керуючись ст. 129 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3