09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 607/3746/25
провадження № 51-327 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року,
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року, залишеним без зміни ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_4 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
За обставин, детально викладених у вироку, 29 листопада 2024 року близько 13:00 год у обвинуваченого ОСОБА_4 , який перебував у приміщенні закладу швидкого харчування «Chicken Hut», що по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі, виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, таємно, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон торговельної марки «Redmi» 10, 2022 виробника «Xiaomi» об'ємом пам'яті 4/128 GB, який знаходився біля касового апарату на касовій зоні закладу швидкого харчування «Chicken Hut», вартістю 3 666,67 грн, який заховав у кишеню куртки, у яку був одягнений.
У подальшому обвинувачений ОСОБА_4 із викраденим майном вийшов із приміщення закладу швидкого харчування «Chicken Hut», що по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму
3 666,67 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час досудового розслідування фактичних слідчих дій не проводилося, а всі зібрані докази не відповідають дійсності. Стверджує, що працівники поліції не повернули йому документи, банківські картки, грошові кошти, телефон, іншу комп'ютерну техніку.
Вказує, що хоча він й передав судді висновки медичної комісії, той, всупереч обов'язку, не перевірив стану його здоров'я, а після того, як він заявив відвід адвокату, безпідставно видалив його із зали суду, позбавивши можливості брати участь у процесі. Вважає помилковими висновки суду про відсутність пом'якшуючих покарання обставин.
Стверджує, що судом не доведено фактичну вартість телефона, оскільки, як зазначив експерт у судовому засіданні, він проводив експертизу не конкретного предмету, а зі слів слідчої про викрадену річ, знайшов в інтернеті початкову її ціну та, урахувавши знос, визначив її вартість. Вказує, що показання потерпілої щодо вартості телефону не підтверджені будь-якими документами.
Також засуджений не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, вважає його незаконним.
Мотиви Суду
Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, на підставі яких він вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1 - 3 ч. 1 ст. 368 КПК).
За змістом ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається зі змісту вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань потерпілої ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , судового експерта ОСОБА_8 ; фактичних даних, які містяться, зокрема у: висновку експерта № СЕ-19/120-24/13877-ТВ від 03 грудня 2024 року, відповідно до якого вартість телефону на момент вчинення кримінального правопорушення могла становити 3 666,67 грн.; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 січня 2025 року року, за змістом якого потерпіла ОСОБА_5 впізнала за зовнішнім виглядом, віком та рисами обличчя на фотознімку № 4 особу, яка 29 листопада 2024 року близько 13:00 год замовив алкогольний напій, у закладі швидкого харчування, надалі вживав його біля прилавку, після чого потерпіла виявила відсутність її мобільного телефону, який знаходився біля касового апарату на касовій зоні. Згідно довідки до протоколу на фотознімку під № 4 зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; протоколі огляду від 10 грудня 2024 року, відповідно до якого оглянуто компакт-диск DVD-R «Verbatim» 4,7 GB, 16х, на якому міститься запис із камери відеоспостереження, що знаходиться у приміщенні закладу харчування «Chicken Hut», що знаходиться по вул. Пирогова, 2А у м. Тернополі. На відеозаписі о 13:09:52 год. виявлено як ОСОБА_4 , який одягнений в сині спортивні штани, довгу куртку бежевого кольору, чорну шапку та чорне взуття, тримаючи у руках пакет, заходить у приміщення закладу харчування. Надалі вказана особа підходить до касової зони, де здійснює замовлення. О 13:41:11 год. ОСОБА_4 бере лівою рукою мобільний телефон, який знаходиться із лівої сторони від касового апарату, що розміщений ближче до стіни на касовій зоні, після чого ховає його у кишеню куртки, у яку одягнений. Надалі о 13:14:35 год. останній із викраденим телефоном виходить із приміщення закладу харчування; протоколі огляду місця події від 29 листопада 2024 року, інших письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку.
Виконуючи законодавчі положення, суд першої інстанції також допитав обвинуваченого ОСОБА_4 , який категорично заперечив вину у вчиненні кримінального правопорушення та відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції України.
Водночас місцевий суд не взяв до уваги його позицію, обґрунтовано вказавши, що вона повністю спростовується як показаннями, наданими в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_7 , так і матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування та оголошеними в судовому засіданні, зокрема й записом із камери відеоспостереження, яка розміщена у приміщенні закладу громадського харчування. Будь-яких даних на підтвердження позиції обвинуваченого судом не здобуто та сторонами не надано.
У місцевому суді перед завершенням з'ясування обставин у справі та перевірку їх доказами, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово порушуючи порядок у залі судового засідання, не підкоряючись розпорядженням головуючого судді у судовому засіданні, був попередженим про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. Проте не реагуючи на вимоги головуючого судді останній повторно порушив порядок судового засідання, у зв'язку із чим на підставі ч. 1 ст. 330 КПК був видалений за ухвалою суду із зали засідання на весь подальший час судового розгляду та в подальшому такий судовий розгляд був завершений за його відсутності, за участю захисника ОСОБА_9 .
При цьому, як убачається зі змісту вироку, участь захисника у судовому засіданні не була пасивною. Захисник висловлювала заперечення щодо вартості викраденого майна, вважала неналежними доказом протокол огляду місця події, оформлення додатків до протоколів, ставила під сумнів походження фотознімку коробки з-під телефону, адже її не було вилучено у потерпілої як речовий доказ, вказувала на відсутність у матеріалах провадження матеріалів на підтвердження того, що потерпіла ОСОБА_5 працює в закладі громадського харчування, стверджувала, що впізнання обвинуваченого ОСОБА_4 проведене з порушенням порядку, передбаченого ст. 228 КПК. Місцевий суд, спростував такі заперечення захисника, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.
Спростовуючи заперечення захисника щодо вартості викраденого майна, місцевий суд обґрунтовано вказав, що судова товарознавча експертиза в даному кримінальному провадженні була проведена на підставі постанови ст. слідчого Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 від 02 грудня 2024 року, у якій було зазначено відомості щодо викраденого мобільного телефону, а також експерту було надано копію протоколу допиту потерпілої та копію таблиці ілюстрацій (фотознімок коробки від мобільного телефону), сам об'єкт дослідження відсутній. Виконання експертизи доручено старшому судовому експерту сектору товарознавчих та гемологічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_8 , яка має науковий ступінь кандидата економічних наук, вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» (свідоцтво №16245, видане ЕКК МВС 13 вересня 2018 року, відмітка про підтвердження кваліфікації 16 листопада 2020 року № 2198), стаж експертної роботи з 2018 року. Крім того експерта було попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків за статтями 384, 385 КК. З урахуванням вихідних даних, виходячи із спеціальних знань експерта у галузі товарознавства, на підставі підходів, методів та принципів, що використовуються під час оцінки майна, а також за допомогою порівняльного підходу, експертом було визначено ринкову вартість викраденого мобільного телефону на момент вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, суд першої інстанції, з посиланням на рішення Касаційного кримінального суду від 24 вересня 2020 року (справа № 403/290/18), зазначив, що той факт, що об'єкт дослідження безпосередньо експертові не надавався, не є підставою для визнання даного висновку товарознавчої експертизи недопустимим доказом. Експертне дослідження було проведено без об'єкта дослідження, адже мобільний телефон, викрадений ОСОБА_4 , не було віднайдено працівниками поліції та його місцезнаходження не встановлено. Разом з тим допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_8 вказала, що їй було надано достатньо вихідних даних для того, щоб ідентифікувати товар на ринку та визначити його ринкову вартість.
Таким чином, дослідивши і перевіривши показання учасників кримінального провадження, наявні у справі письмові докази, оцінивши їх в сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК. При цьому суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, врахувавши при цьому позицію сторони захисту та надавши їй відповідну оцінку із викладеним обґрунтуванням.
Апеляційний суд, переглядаючи вказаний вирок за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_9 , перевірив доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, та обґрунтовано спростував їх, виклавши в ухвалі мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинуваченого та його захисника в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів, а у своїх висновках місцевий суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші. Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_4 , отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_4 викрав телефон, а також його марки, моделі, стану та вартості у зв'язку зі зміною потерпілою показань, ненадання нею гарантійного талону та не зазначенням місця покупки речі, суд апеляційної інстанції, зазначив, що слідчий вірно встановив ці дані виходячи з показань потерпілої, яка не змінювала їх вказуючи на відсутність у неї гарантійного талону, повідомивши про те що збереглась лише коробка до телефону, та показань свідків, які є її родичкою та роботодавцем, та які безпосередньо спілкувались з нею протягом тривалого часу і змогли підтвердили марку, модель та стан мобільного телефону, яким користувалась потерпіла, а також даних з камери відеоспостереження, на яких зафіксовано як момент крадіжки так і особу обвинуваченого та викрадену ним річ. Показання потерпілої та свідків є детальними, послідовними та узгоджуються між собою. Експерт у висновку вірно визначив вартість телефона виходячи з представлених органом досудового розслідування доказів, які навів у висновку. Колегія суддів також врахувала й те, що потерпіла впізнала обвинуваченого, як особу, що перебувала в закладі в момент викрадення телефону.
Також суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що експерт у висновку зазначила, що встановлена вартість телефону є актуальна при умові працездатності і відповідності виконання споживачем правил утримання, догляду, збереження, поточного ремонту та інших вимог передбачених інструкцією з використання телефону. Ці обставини підтверджуються показаннями потерпілої, яка зазначила що користувалась телефоном близько 2 років, однак, стан у нього був як новий без жодних пошкоджень та несправностей, на момент купівлі його вартість становила 8 000 грн, однак чек вона не зберегла, а коробка від телефону знаходиться вдома, яку вона і надала слідчому, також відеозаписами з закладу харчування, на яких зафіксовано що телефон знаходиться в робочому стані, поруч з потерпілою на її робочому місці, без жодних пошкоджень. При цьому, апеляційний суд вказав, що експерт маючи відповідну кваліфікацію та спеціальні знання, визначила ринкову вартість телефону на момент злочину на підставі наданих вихідних даних і використаних методів оцінки, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 330 КПК, якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторони захисту щодо безпідставного видалення обвинуваченого судом із зали суду і позбавлення можливості брати участь у процесі та обґрунтовано вказав, що таке видалення було зумовлено його неналежною процесуальною поведінкою, зокрема, порушенням порядку в залі судового засідання, у зв'язку з чим суддя робив йому попередження, на які він не реагував. Оскільки інтереси обвинуваченого представляла захисник, яка була присутня протягом всього судового розгляду, займала активну позицію, колегія суддів вважає що суддя діяв у відповідності до вимог ст. 330 КПК та не допустив порушення права на захист обвинуваченого. Будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості заявленого обвинуваченим відводу захиснику у суді першої інстанції, засудженим не надано. Крім того, як убачається з ухвали апеляційного суду, після ухвалення вироку, захисник ОСОБА_9 й надалі надавала правову допомогу ОСОБА_4 , зокрема звернувшись з апеляційною скаргою та приймаючи участь у засіданнях суду апеляційної інстанції разом із обвинуваченим.
Суд апеляційної інстанції перевірив та обґрунтовано спростовував й інші доводи апеляційних скарг сторони захисту, навівши в ухвалі мотиви прийнятого рішення.
Посилання засудженого на неврахування судами стану його здоров'я є безпідставним, оскільки, як убачається з вироку, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог статей 50, 65 КК врахував, зокрема стан його здоров'я, а саме те, що він є особою з інвалідністю І групи, в грудні 2024 року проходив стаціонарне лікування з приводу розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого, суд не встановив. У касаційній скарзі засуджений хоча й вказує на помилковість висновків суду про відсутність пом'якшуючих покарання обставин, однак не конкретизує, які саме обставини, які пом'якшують покарання не були ураховані судом.
Разом із тим, суд, узявши до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше судимий за умисний особливо тяжкий злочин, на шлях виправлення не встав та знову вчинив умисний корисливий злочин, його похилий вік, те що він є внутрішньо переміщеною особою через збройну агресію російської федерації, а також думку потерпілої, яка зазначила, що завдана шкода їй не відшкодована та просить призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання за санкцією частини статті обвинувачення у виді позбавлення волі, яке на думку суду буде необхідним і достатнім та відповідатиме тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Покарання призначене ОСОБА_4 є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.
Судами попередніх інстанцій дотримано вимоги матеріального та процесуального закону під час розгляду вказаного кримінального провадження. Вирок та ухвала відповідають положенням статей 370, 419 КПК.
Обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3