09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 317/811/24
провадження № 51-436 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2025 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року,
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо судових витрат, цивільного позову та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесні ушкодження іншому потерпілому.
Як установив суд, 22 серпня 2023 року, приблизно о 17:40 год, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Toyota Corolla Verso», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух з перевищенням максимально дозволеної швидкості понад 90 км/год по автодорозі Н-23 «Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя», у напрямку від міста Марганець до міста Запоріжжя на території Запорізького району, Запорізької області. В салоні вказаного автомобіля на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_6 , на задньому пасажирському сидінні справа знаходилась ОСОБА_7 , зліва знаходилась неповнолітня ОСОБА_8 .
Попереду в попутному з ним напрямку, здійснював рух автомобіль «Mercedes-Benz 312-D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 який під час руху, в районі нерегульованого перехрестя автодороги Н-23 «Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя» та автодороги між «с. Нове Запоріжжя - с. Долинське» Запорізького району, Запорізької області, змінив напрямок свого руху вліво та почав виконання маневру повороту ліворуч у напрямку с. Нове Запоріжжя.
Під час руху, водій ОСОБА_5 , наближаючись до перехрестя автодороги Н-23 «Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя» та автодороги між «с. Нове Запоріжжя -с.Долинське» Запорізького району, Запорізької області з метою виконання маневру обгону автомобіля «Mercedes-Benz 312-D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку, змінив напрямок свого руху вліво, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.3, виїхав на зустрічну смугу руху, де передньою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення з лівою боковою частиною кузова автомобіля під керуванням ОСОБА_9 .
Своїми діями водій ОСОБА_5 , порушив вимоги п.п. 12.6 ґ)., 12.9 б)., 14.6 а)., 14.2 б)., 10.1 та розділу 34 (дорожня розмітка 1.3) Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями.
Невиконання водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 14.6 а)., 10.1. Правил дорожнього руху, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод №СЕ-19/108-23/14565-ІТ від 21 вересня 2023 року, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Toyota Corolla Verso», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та неповнолітня ОСОБА_8 отримала легкі тілесні ушкодження.
30 жовтня 2023 року, пасажир ОСОБА_7 від отриманих в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень померла.
Згідно висновку експерта № 7380 від 01 листопада 2023 року, причиною її смерті стала відкрита черепно-лицьова травма, з множинним переломом кісток склепіння та основи черепу, лицьових кісток з крововиливами під оболонками та в речовину головного мозку, вогнищами забою головного мозку, що призвело до відділених ускладнень, таких як сепсис, гнійний менінгоенцефаліт, полі сегментна серозно-гнійна бронхопневмонія з гнійними васкулітами, гнійний ендобронхіт на фоні наростаючої полі органної недостатності.
Відкрита черепно-лицьова травма, яка ускладнилась небезпечним для життя станом - поліорганної недостатності, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Всі описані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 утворились за механізмом тупої травми, в результаті травматичних дій тупих предметів.
З огляду на масивність травм, локалізацію ушкоджень, вони могли утворитись в результаті дорожньо-транспортної пригоди у пасажира, при ударах о деталі салону автомобілю, що травмували потерпілу переважно у передньо-задньому напрямку в момент зіткнення автомобілю з перешкодою, в тому числі з іншим автомобілем.
Згідно висновку експерта № 1892п від 05 жовтня 2023, у ОСОБА_6 виявлено закритий уламковий перелом правого наколінника зі зміщенням уламків із наступним проведенням остеосинтезу перелому (23 серпня 2023 року), що кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Виявлені тілесні ушкодження утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого(их) предмету(ів) та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечать строку, вказаному в обставинах справи.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити судові рішення та із застосуванням ст. 75 КК звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін. Також захисник просить відмовити у задоволені вимоги щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 1 100 000 грн в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги захисник вказує, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не застосовано вимоги статей 50, 65, 66, 75 КК що, на його думку, з огляду на статті 414, 438 КПК, є підставою для скасування судового рішення. Призначене ОСОБА_5 покарання є явно не справедливим та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушенням та особі засудженого.
Вказує, що судами належним чином не враховано, що злочин вчинено з необережності, відсутні злочинний мотив та мета, інкриміноване правопорушення є одиничним, спосіб його вчинення свідчить про відсутність підвищеної суспільної небезпечності дій обвинуваченого, з огляду на що, відсутній розумний баланс між вказаними обставинами та призначеним ОСОБА_5 найбільш суворим видом покарання. Крім того, судами не враховано особу обвинуваченого, який є пенсіонером, особою з інвалідністю 2 групи, а його вік стан здоров'я та життєвий статус об'єктивно знижують ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та свідчать про відсутність необхідності його ізоляції.
Також захисник зазначає, що відмовляючи у застосуванні положень ст. 75 КК місцевий суд вказав на відсутність щирого каяття, а також врахував думку потерпілого, який втратив доньку, що не відповідає приписам ст. 65 КК, оскільки особливості вчинення злочину залишись поза увагою суду. При цьому, невизнання ОСОБА_5 своєї вини не може розцінюватися як обставина, що негативно характеризує його або свідчить про відсутність каяття.
Також захисник стверджує про надмірний розмір задоволених судом вимог щодо відшкодування моральної шкоди, вказує, що наведені у позові обставини взагалі нічим не підтверджені. Стверджує, що судами порушено вимоги ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Також захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився із висновками суду першої інстанції не мотивувавши своє рішення. Вважає рішення незаконними та необґрунтованими.
Мотиви Суду
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та правильності кваліфікації його дій в касаційному порядку не оскаржуються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору виду та міри покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною. Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку, з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з їх урахуванням визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
За змістом ст. 75 КК застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Місцевий суд керувався наведеними законодавчими положеннями при виборі засудженому заходу примусу та порядку його відбування.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, його вік та стан здоров'я, який є інвалідом 2 групи, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання суд не встановив, при цьому з посиланням на позицію обвинуваченого у судовому засіданні, спростував наявність щирого каяття, як обставини, що пом'якшує покарання, належним чином обґрунтувавши своє рішення.
Таким чином, оцінивши вказані обставини у їх сукупності, взявши до уваги думку потерпілого, який просив призначення покарання у вигляді реального позбавлення волі, відсутність відшкодування завданої шкоди, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, водночас, в мінімальних межах передбачених ч. 2 ст. 286 КК, а саме на строк 3 роки, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів.
Із позицією місцевого суду щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_5 покарання погодився й апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою сторони захисту, та зазначив, що покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи винного. Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено. При цьому, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для його пом'якшення.
Обраний засудженому захід примусу є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість Суд не вбачає, як і не вбачає підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК).
За змістом ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як убачається із копій судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визначаючи розмір моральної шкоди, врахував характер і тривалість страждань потерпілого, у зв'язку з загибеллю доньки, внаслідок чого змінився його звичайний уклад життя, його емоційний стан, оскільки онука разом із батьком виїхали за межі країни, він залишився один. Суд також взяв до уваги хвилювання потерпілого у зв'язку з тим, що обвинувачений тривалий час не відшкодовує шкоду та навіть не вибачився. Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд задовольнив заявлені потерпілим позовні вимоги та ухвалив стягнути з 1 100 000 грн моральної шкоди, що на переконання суду є співмірним тим душевним стражданням, які зазнав потерпілий через наслідки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. З такими висновками погоджується й суд касаційної інстанції.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, відповідають вимогам статей 370, 419 КПК та не викликають сумнівів у їх правильності.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2025 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3