04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 555/2405/19
провадження № 61-5210св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Дочірнє підприємство «Будівельник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Західресурси»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Будівельник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Західресурси» на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року Дочірнє підприємство «Будівельник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Західресурси» (далі - ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Універсальній біржі «Україна-Захід» від 20 грудня 2006 року у справі № 36/06-П позов Дочірнього підприємства (далі - ДП) Березнівського райагробуду «Будівельник» до Березнівського «Райагробуду» про визнання права власності задоволено; визнано за ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: деревообробний цех, Е-1, загальною площею 414,8 кв. м; залізобетонний полігон, Ж-1, загальною площею 947,6 кв. м; РБУ (розчинно-бетонний вузол), С-2, загальною площею 416,1 кв. м.
На підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Універсальній біржі «Україна-Захід» від 20 грудня 2006 року у справі № 36/06-П ДП «Будівельник» зареєструвало за собою право власності на РБУ за адресою: АДРЕСА_1 .
07 грудня 2019 року під час виїзду до вказаної будівлі РБУ для проведення господарських робіт на ній, ОСОБА_2 викликав працівників поліції у зв'язку із нібито протиправними діями представників ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник». Протиправність таких дій ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що з 15 січня 2014 року власником даної будівлі є ОСОБА_1 , яка придбала вказане майно на підставі договору купівлі-продажу від 15 січня 2014 року.
Вказувало, що 15 січня 2014 року між ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц I. B., зареєстрований в реєстрі за № 22, відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає у власність об'єкт нерухомого майна - РБУ (розчинно-бетонний вузол), що знаходиться на АДРЕСА_1 та зобов'язується сплатити за нього обговорену у цьому договорі грошову суму.
Договір купівлі-продажу від 15 січня 2014 року від імені ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» був підписаний головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2., який діяв на підставі статуту ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник», зареєстрованого 19 серпня 1997 року Березнівською районною державною адміністрацєю Рівненської області за № 239, рішення зборів трудового колективу Березнівського «Райагробуду» (протокол від 19 березня 2010 року № 1) та рішення ліквідаційної комісії ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» від 02 грудня 2013 року № 3.
Разом із тим, ні засновник, ні директор ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» не приймали будь-яких рішень про продаж будівлі РБУ за адресою: АДРЕСА_1 , а також не надавали ОСОБА_2 будь-яких повноважень на укладення договору купівлі-продажу такого майна.
24 грудня 2013 року рішенням загальних зборів засновників (власників) Березнівського «Райагробуду», оформленого протоколом № 3 загальних зборів засновників (власників) Березнівського «Райагробуду» скасовано рішення загальних зборів засновників Березнівського «Райагробуду» від 19 березня 2010 року протокол № 1 про ліквідацію ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник». На підставі протоколу загальних зборів засновників (власників) ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» від 27 грудня 2013 року призначено директором вказаного підприємства Прокопчука О. В. з 27 грудня 2013 року.
10 січня 2014 року державним реєстратором Березнівської районної державної адміністрації Рівненської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено два записи щодо ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник»: внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу або державного органу про відміну рішення щодо припинення юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.
Вказував, що договір купівлі-продажу від 15 січня 2014 року укладено з порушеннями вимог частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 на момент укладення оспорюваного правочину не мав повноважень на укладення від імені підприємства договорів. Отже, укладення договору купівлі-продажу від 15 січня 2014 року відбулося за відсутності особи, яка підписала договір від імені підприємства, повноважень на його укладення.
Зазначало, що ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» змінило назву на ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси».
Ураховуючи наведене, ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 15 січня 2014 року між ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» та ОСОБА_1 , посвідчений 15 січня 2014 року приватним нотаріусом Березнівського районного управління юстиції Рівненської області Куц І. В., зареєстрований 15 січня 2014 року в реєстрі за № 22.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, позов ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 15 січня 2014 року між ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» та ОСОБА_1 , посвідчений 15 січня 2014 року приватним нотаріусом Березнівського районного управління юстиції Рівненської області Куц І. В., зареєстрований в реєстрі 15 січня 2014 року за № 22.
Задовольняючи позов ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що договір купівлі-продажу від 15 січня 2014 року, підписаний не директором ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» Прокопчуком О. В., який мав повноваження на його підписання, а ОСОБА_2 , який будь-яких повноважень на розпорядження майном ДП Березнівського Райагробуду «Будівельник» не мав, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на його укладення та взяття на себе зобов'язань з його виконання, що суперечить положенням частини третьої статті 203 ЦК України. Оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, оскільки оплата за цим договором не здійснювалася, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.
Районний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про пропуск позовної давності, зазначивши, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки про порушення свого права підприємство дізналося 07 грудня 2019 року, коли представник відповідачки не допустив його до приміщення РБУ та повідомив про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу від 15 січня 2014 року, тому саме з цієї дати почався перебіг позовної давності.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про своє порушене право 07 грудня 2019 року. Суд урахував, що підприємство не мало можливості дізнатися про наявність оспорюваного договору у межах строку позовної давності, оскільки державна реєстрація права власності на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 станом на 06 грудня 2019 року не здійснювалася. Позивач неодноразово перевіряв відомості, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо його права власності на вказану будівлю. Лише 18 грудня 2019 року з матеріалів нотаріальної справи позивачу стало відомо, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірну будівлю відбулася 15 січня 2014 року за іншою адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заяви ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
У березні 2025 року представник ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокат Грабовський В. А., звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, понесені підприємством в суді апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у задоволенні заяви представника ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвоката Грабовського В. А., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що представник позивача не зробив відповідну заяву (клопотання) про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, що є підставою для відмови у задоволенні заяви адвоката Грабовського В. А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правову допомогу.
Апеляційний суд урахував, що у відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокат Грабовський В. А., зазначив про те, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані суду протягом п'яти днів з моменту ухвалення судового рішення та вказано попередній розрахунок суми судових витрат які поніс позивач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи апеляційним судом. Проте клопотання про відшкодування судових витрат позивачем подано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси», посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 квітня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
Також представник ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокат Грабовський В. А. зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс в суді касаційної інстанції становить 5 000 грн, докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції, роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.
У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» мотивована тим, що апеляційний суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав правової оцінки наявним у справі доказам щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Посилається на те, що у відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокат Грабовський В. А. зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс в суді апеляційної інстанції становить 10 000 грн та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення. Також у відзиві на апеляційну скаргу містилося клопотання про здійснення розподілу судових витрат. Отже, представник позивача зробив відповідну заяву про розподіл судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі. Відтак, висновок апеляційного суду відсутність заяви представника позивача про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів є помилковим.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19, від 11 вересня 2024 року у справі № 710/1367/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06 січня 2025 року у справі № 199/3188/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
У відзиві на апеляційну скаргу представником ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокатом Грабовським В. А., зокрема, заявлено клопотання про стягнення на користь ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі (том 2, а. с. 150-157).
20 березня 2025 року представник ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокат Грабовський В. А. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (том 2, а. с. 165-167).
Заява мотивована тим, що постановою Рівненського апеляційного суду від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року - без змін. У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник підприємства - адвокат Грабовський В. А. зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс в суді апеляційної інстанції, а саме витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 грн, докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів з моменту ухвалення рішення у справі.
На підтвердження обставин понесення в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу представник ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокат Грабовський В. А., надав:
- копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 03 січня 2025 року № 115581;
- копію договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 03 січня 2025 року, укладеного між ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» в особі директора Прокопчука О. В. (клієнт) та Адвокатським бюро «Віталія Грабовського» в особі керуючого Грабовського В. А. (бюро);
- копію предметного завдання від 03 січня 2025 року № 03-01-2025 (додатку № 1) до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 03 січня 2025 року, відповідно до пункту 1.1. якого бюро зобов'язалося надати клієнту адвокатські послуги (правничу допомогу) під час підготовки та подачі до Рівненського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дудки І. О. на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року у справі № 555/2405/19;
- копію акту здачі-приймання наданих послуг від 20 березня 2025 року до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 03 січня 2025 року, відповідно до якого ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» в особі директора Прокопчука О. В. (клієнт) та Адвокатське бюро «Віталія Грабовського» в особі керуючого Грабовського В. А. (бюро) склали цей акт про те, що бюро належно оформлені, а клієнтом прийняті юридичні роботи та послуги, обумовлені пунктами 1.1., 1.2., 1.2.1. - 1.2.6. предметного завдання від 03 січня 2025 року № 03-01-2025 (додатку № 1) до договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 03 січня 2025 року, а саме: підготовка та подача до Рівненського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дудки І. О. на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року у справі № 555/2405/19; участь у судовому засіданні Рівненського апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дудки І. О. на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року у справі № 555/2405/19. У пункті 2 акту здачі-приймання наданих послуг від 20 березня 2025 року сторони погодили, що вартість вищевказаних адвокатських робіт та послуг становить 10 000 грн без ПДВ;
- копію рахунку за надані послуги від 20 березня 2025 року № 20-03/2025 на суму 10 000 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 15 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
За правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).
Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18 зазначив, зважаючи на положення про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв'язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені.
Залишаючи без задоволення заяву представника ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвоката Грабовського В. А. про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив із того, що представник позивача не зробив відповідну заяву (клопотання) про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, що є підставою для відмови у задоволенні заяви адвоката Грабовського В. А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правову допомогу.
Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, у відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс в суді апеляційної інстанції становить 10 000 грн та повідомив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення. Також у відзиві на апеляційну скаргу містилося клопотання про здійснення розподілу судових витрат.
Отже, при розгляді заяви ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції не врахував, що у відзиві на апеляційну скаргу підприємство зазначилопопередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс в суді апеляційної інстанції та повідомило про намір подати докази щодо витрат на професійну правничу у встановлений законом строк. Надалі протягом п'яти днів після ухвалення постанови у цій справи позивач надав докази про понесені витрати на правничу допомогу. Отже, ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» виконало вимоги статей 137, 141 ЦПК України.
Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у відзиві на апеляційну скаргу ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» просило здійснити розподіл судових витрат.
За таких обставин, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви представника ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвоката Грабовського В. А. про ухвалення додаткового рішення.
Отже, доводи касаційної скарги ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що подані представником ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвокатом Грабовським В. А. докази понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми для задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, (провадження № 14-280цс18)).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (див.: додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20)).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (див.: пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий висновок сформульований в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Розмір заявлених представником ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» витрат на правову допомогу підтверджено матеріалами справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
ОСОБА_1 не подала до суду апеляційної інстанції заперечення щодо заяви представника ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвоката Грабовського В. А. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, під час розгляду заяви представника ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвоката Грабовського В. А. про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду питання відшкодування судових витрат позивача.
Отже, за відсутності клопотання відповідачки про зменшення витрат ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» на професійну правничу допомогу, дослідивши надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої - третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що додаткову постанову суду апеляційної інстанції у справі слід скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву представника ДП «Будівельник» ТОВ «Західресурси» - адвоката Грабовського В. А. про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Будівельник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Західресурси» задовольнити.
Додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 квітня 2025 рокускасувати.
Заяву представника Дочірнього підприємства «Будівельник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Західресурси» - адвоката Грабовського Віталія Анатолійовича, про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Будівельник» Товариства з обмеженою відповідальністю «Західресурси» судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк