10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 199/4838/24
провадження № 61-2931ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гурського Віталія Степановича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації речових прав,
У червні 2024 року Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області (далі - Лівобережна окружна прокуратура м. Дніпра)
в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулася до суду
з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 32 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення нежитлової будівлю-павільйону площею 32 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040083712101);
- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею-павільйоном площею 32 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - будівлю-павільйон, площею 32 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 24 лютого 2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т. Ф. (номер відомостей про речове право 35666090), індексний номер: 51325829 від 26 лютого 2020 року
із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2040083712101.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 13 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року, позов керівника Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення розміщених на ній будівель
і споруд, припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації речових прав задоволено.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 32 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення нежитлової будівлю-павільйону площею 32 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040083712101).
Припинено володіння ОСОБА_1 нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею-павільйоном площею 32 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 24 лютого 2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т. Ф. (номер запису про право власності 35666090) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2040083712101.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - будівлю-павільйон, площею 32 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 24 лютого 2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т. Ф. (номер відомостей про речове право 35666090), індексний номер: 51325829 від 26 лютого 2020 року
із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2040083712101.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 8 478,40 грн.
06 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гурський В. С. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 13 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 січня 2026 року (надійшла до суду 09 березня 2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представник заявника просить поновити процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
Клопотання обґрунтовано тим, що повний текст постанови отримано через підсистему «Електронний суд» 04 лютого 2026 року.
На підтвердження клопотання про поновлення строку касаційного оскарження представником заявника не надано жодного доказу.
Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити,
а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на те, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
У прохальній частині представник заявника просить відстрочити сплату судового збору.
Відповідно до частини першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першійцієї статті.
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд прийшов до висновку, що оскільки представником заявника не надано жодного обґрунтування та не надано доказів на підтвердження клопотання про відстрочення сплати судового збору, то відсутні підстави для його задоволення.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті,
в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Заявником оскаржується рішення суду першої та апеляційної інстанції у повному обсязі.
Керівник Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра звернувся до суду з позовом
у 2024 році та заявляв 2 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру (повернення земельної ділянки).
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 059 800,00 грн).
У позовах про зобов'язання повернути нерухоме майно ціна позову визначається вартістю майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на 2024 рік (відсутнє визначення вартості спірної земельної ділянки), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимоги майнового характеру, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (майнова оцінка спірної земельної ділянки або інші належні докази).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за
2 позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 9 689,60 грн ((3 028,00*2)*200%)*0,8=9 689,60) та за позовну вимогу майнового характеру
(у розмірі 1,5 % від вартості об'єкта нерухомого майна, помноженого на 200 %, помноженого на 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи
в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду
з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи
в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів
в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення Лівобережній окружній прокуратурі
м. Дніпра копій цієї касаційної скарги представник заявника не надав.
Верховний Суд не бере до уваги квитанцію № 6222915 про доставку документів до зареєстрованого кабінету ОСОБА_2 , оскільки за інформацією Дніпровської обласної прокуратури керівником Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра
є Чечітко О. А.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гурського Віталія Степановича про поновлення процесуального строку для подачі касаційної скарги відмовити.
У задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гурського Віталія Степановича про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гурського Віталія Степановича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 13 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць