10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 461/5622/23
провадження № 61-2678ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - управління комунальною власністю департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння,
У липні 2023 року Львівська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - управління комунальною власністю департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якому просила суд витребувати з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, в особі Львівської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 31,2 кв. м, на АДРЕСА_1 , яке входить до складу об'єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 1853734846101) та позначено у технічному паспорті складеному 21 березня
2019 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 під ін. XIV/9,4 кв. м,
XV/21,8 кв. м, які є приміщеннями під ін. 8-1 та 8-2 відповідно до поверхового плану складеного на будинок за вказаною адресою.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року позов Львівської міської ради задоволено.
Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, в особі Львівської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 31,2 кв. м на АДРЕСА_1 , яке входить до складу об'єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 1853734846101) та позначено у технічному паспорті складеному 21 березня 2019 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 під ін. XIV/9,4 кв. м,
XV/21,8 кв. м, які є приміщеннями під ін. 8-1 та 8-2 відповідно до поверхового плану складеного на будинок за вказаною адресою.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, у задоволенні позову Львівської міської ради відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
02 березня 2026 року Львівська міська радашляхом формування документа
у підсистемі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2026 року,
в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року залишити в силі.
1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
Питання про поновлення строку на касаційне оскарження заявником не порушується.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів.
Заявником до касаційної скарги не додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що не змінює порядок касаційного оскарження, встановлений ЦПК України.
Таким чином, заявнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження, зокрема докази на підтвердження дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою у зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
2. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги
додано документи, що підтверджує сплату судового збору не у повному розмірі передбаченим Законом України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено,
що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні
до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент звернення до суду з позовом (2023 рік) становило відповідно 2 684,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та 939 400,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Заявником оскаржується судове рішення за результатами перегляду позовної вимоги майнового характеру (витребування нежитлового приміщення загальною площею 31,2 кв. м, на АДРЕСА_1 , яке входить до складу об'єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2).
Зі змісту положень пунктів 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом,
за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку,
а у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Подана касаційна скарга та зміст оскаржуваних судових рішень не містять відомостей щодо ціни позову (вартість спірного майна), що унеможливлює визначення розміру судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судового рішення саме в частині вирішення позовної вимоги майнового характеру.
Верховний Суд враховує, що заявником додано квитанцію про сплату судового збору від 11 лютого 2026 року у розмірі 25 048,00 грн.
Одночасно, Верховний Суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, що підлягав сплаті за перегляд судового рішення.
Відповідно, заявникові необхідно доплатити судовий збір за оскарження судового рішення за ставкою 200% від 1,5 % вартості спірного майна та застосування коефіцієнта 0,8, а також того, що розмір судового збору, що підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становив не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (939 400,00 грн), а також з урахуванням вже сплаченого судового збору.
Крім того, заявникові необхідно надати до Верховного Суду докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (нежитлового приміщення загальною площею 31,2 кв. м, на АДРЕСА_1 , яке входить до складу об'єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2).
Судовий збір за подачу касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України уразі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2026 рокузалишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник