05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 308/7023/17
провадження № 61-13958св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції,
треті особи: Холмківська сільська рада, Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , Холмківська територіальна громада Ужгородського району,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2023 року в складі судді Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Кожух О. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції та просив:
усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124887400:14:011:0025, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 846927421248, номер запису про право власності 13222540, індексний номер 28204527.
На обґрунтування позову зазначав, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та набув право власності на неї на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2004 року, укладеного з ОСОБА_3 .
Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2 , яка набула право власності на вказану ділянку в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який суміжну із його земельною ділянкою також придбав у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2003 року.
Протягом тривалого часу у нього існує спір з ОСОБА_2 щодо меж земельних ділянок, оскільки при відновленні меж земельної ділянки в натурі було встановлено, що земельна ділянка останньої накладається на його земельну ділянку.
У червні 2016 року він звернувся до Холмківської сільської ради із заявою про вирішення земельного спору. 24 червня 2016 року відбуло засідання комісії сільської ради з питань земельних ресурсів за результатами розгляду його звернення, де було встановлено, що винесені межі суміжних земельних ділянок накладаються; теперішнє розміщення (в координатах) і використання земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку суперечить містобудівній і земельно-кадастровій документації, яка наявна у сільській раді, та фактичному використанню земельної ділянки попереднім власником ОСОБА_3 .
Комісією сільської ради рекомендовано ОСОБА_2 відновити межу між сусідніми землекористувачами відповідно до схеми плану, однак відповідач не здійснила жодних дій по приведенні меж належної їй земельної ділянки відповідно до протоколу засідання комісії.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , Холмківської територіальної громади Ужгородського району, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2124887400:14:011:0025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018 після відновлення меж в натурі у 2016 році, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Зустрічний позов мотивований тим, що їй на праві власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1037 га.
Межі та розміщення цієї земельної ділянки підтверджують актом про право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 004759 від 15 вересня 1997 року, будівельним паспортом на забудову земельної ділянки № НОМЕР_1 від 29 липня 1996 року, виданим попередньому власнику ОСОБА_3 , та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 .
Вже після формування належної їй земельної ділянки, 01 лютого 2006 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку загальної площею 0,1062 га з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018, яка межує з належною їй земельною ділянкою.
Відповідно до геодезичної зйомки частина земельної ділянки ОСОБА_1 частково накладається на її земельну ділянку. При розробці Холмківською сільською радою детального плану території житлового кварталу забудови в районі вулиці Кільцевої не було враховано попереднє місце розташування земельної ділянки ОСОБА_2 .
Межі земельної ділянки відповідача відновлено і виведено в натуру відповідно до акту від 02 липня 2016 року, який вона як суміжний землевласник не погоджувала, та належна відповідачу земельна ділянка накладається на її земельну ділянку.
Оскільки відповідачі порушують її право власності шляхом створення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2021 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконною діяльність Холмківської сільської ради та ОСОБА_1 по відновленню та встановленню меж земельної ділянки з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018, загальною площею 0, 1062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка ОСОБА_2 , успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_4 , отримана правомірно, межі вказаної земельної ділянки, як і право приватної власності на неї, виникли до моменту оформлення права власності ОСОБА_5 , а тому ОСОБА_2 , успадкувавши майно після свого чоловіка, не могла порушити право власності позивача за первісним позовом.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації відмовлено.
Додаткове судове рішення мотивоване тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2021 року первісний позов залишено без задоволення, тоді як рішення щодо вимог зустрічного позову в редакції від 11 травня 2018 року не ухвалене.
Водночас, розглянувши ці зустрічні позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд дійшов висновку, що такі вимоги не є належним способом захисту, тому задоволенню не підлягають.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2021 року в частині задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання бездіяльності Холмківської сільської ради та ОСОБА_1 по відновленню та встановленню меж земельної ділянки скасовано.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 березня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнаючи діяльність Холмківської сільської ради та ОСОБА_1 по відновленню і встановленню меж земельної ділянки незаконною, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 відмовилась від цих вимог шляхом подання заяви про зміну предмета позову, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати. Додаткове ж рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту не є ефективним і не відновить її право.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року і задовольнити позовну вимогу про скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124887404:01:001:0018 після відновлення меж в натурі у 2016 році, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року в справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 802/1340/18-а, від 24 березня 2021 року в справі № 305/947/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Саме скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення державної реєстрації прав є належним способом захисту прав та інтересів позивача. При цьому необхідним є доведення особою, яка звертається до суду з позовом, порушення, невизнання або оспорення її прав чи законних інтересів, що узгоджується з положенням частини першої статті 4 ЦПК України.
Питання про захист порушеного права має бути вирішене судом у обраний нею спосіб з урахуванням положень статті 16 ЦК України та статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
06 січня 2025 року справа № 308/7023/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 направив відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог первісного позову не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2004 року, укладеного з ОСОБА_3 .
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 016176, виданого Холмківською сільською радою 01 лютого 2006 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2124887404:01:001:0018, яка знаходиться за вищевказаною адресою.
ОСОБА_2 на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2012 року набула право власності на земельну ділянку площею 0,10 га що знаходиться в селі Розівка на території Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який, в свою чергу, набув її на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року, укладеного з ОСОБА_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 891497475 від 09 червня 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2124887400:14:011:0025, площею 0,1037 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Згідно з висновком експерта № 3012 від 21 листопада 2019 року, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 накладаються на суміжну земельну ділянку ОСОБА_2 , частина накладання становить 0,0475 га, має наступні геометричні розміри по периметру в метрах: 13,5; 35,0; 13,67; 35,0. Схема накладення земельних ділянок відображена на рисунку 3 дослідницької частини висновку.
Встановити відповідність конфігурація (межі) та площа земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , які зазначені у технічній документації, конфігурації (межам) та площі земельної ділянки відповідно до фактичного використання не надається можливим через відсутність меж цієї земельної ділянки на місцевості.
Встановити відповідність конфігурація (межі) та площі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , які зазначені у технічній документації станом на час надання такої попередньому власникові, не надається можливим через відсутність таких планів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду з метою відновлення володіння належною їй земельною ділянкою.
Належна відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 земельна ділянка накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 . Площа накладення складає 0, 0475 га.
З урахуванням наведеного, вимоги про скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , не призведе до відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_2 .
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Вимога про витребування може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на належну позивачу за зустрічним позовом земельну ділянку.
За таких обставин, належним способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов, про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 та накладається на земельну ділянку, що знаходяться у власності ОСОБА_1 .
Схожих за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14- 90цс23).
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 з огляду на обрання нею неналежного способу захисту її порушених прав.
Висновки судів не суперечать правовому висновку, викладеному Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування
оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності
переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза
межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Холмківської територіальної громади Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко