02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 583/1337/25
провадження № 61-2173ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Формова Володимира Володимировича на постанову Сумського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року в справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», заінтересовані особи: Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, та
23 грудня 2025 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області в справі № 583/1337/25 (6/583/101/25) частково задоволена заява ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню; допущено поворот виконання судового наказу № 583/1337/25 (2-н/583/234/25) Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2025 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу; в порядку повороту виконання судового наказу
№ 583/1337/25 (2-н/583/234/25) Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2025 року стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії 2 394,21 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.
29 грудня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування (компенсацію) судових витрат на правничу допомогу, в якій він просив здійснити розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
07 січня 2026 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування (компенсацію) судових витрат на правничу допомогу відмовлено.
17 лютого 2026 року постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 січня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 2 460,00 грн судових витрат.
У лютому 2026 року представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії - Формов В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом
випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною першою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали про визначення розміру судових витрат.
За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України та
пункту 13 частини 1 статті 353 ЦПК України судові рішення першої та апеляційної інстанції щодо визначення розміру судових витрат не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ
від 12 липня 2001 року в справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
В ухвалах від 10 квітня 2025 року в справі № 286/4144/23, від 29 січня 2026 року в справі № 753/764/25, від 16 лютого 2026 року в справі № 447/442/25 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що судові рішення щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, тому в відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову в відкритті касаційного провадження).
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Формова Володимира Володимировича на постанову Сумського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року в справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», заінтересовані особи: Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська