02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 214/432/25
провадження № 61-510ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шемета Ігоря Олеговича на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, придбаного у період сумісного проживання, та
09 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шемет І. О. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 15 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 16 грудня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
26 січня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для уточнення вартості спірного нерухомого майна й сплати судового збору (з урахуванням вартості спірного нерухомого майна), надання документу, що підтверджує сплату судового збору або документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У лютому 2026 року на адресу Верховного Суду від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, перевіривши які, суд встановив часткове виконання ухвали Верховного Суду від 26 січня 2026 року.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Шеметом І. О. надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн.
Водночас не зазначено вартості спірного нерухомого майна (1/2 частки спірної квартири
АДРЕСА_1 ).
Указане перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, оскільки відсутність вартості спірного майна унеможливлює зробити висновок про те, чи у повному обсязі сплачено судовий збір, а також чи відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) виснувала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення в справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шемета Ігоря Олеговича на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, придбаного у період сумісного проживання, та вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська