Справа № 489/1819/26
Провадження № 1-кс/489/1483/26
09 березня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, якою просить зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР у м. Миколаєві внести відомості, які містяться у його заяві від 27.02.2026 до ЄРДР відносно слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що 27.02.2026 він звернувся до Одеської обласної прокуратури із заявою, якою просив внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР відносно слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
02 березня 2026 Одеська обласна прокуратура повідомила, що його заяву передано до ТУ ДБР у м. Миколаєві.
Станом на 05.03.2026 інформації про внесення відомостей за його заявою до ЄРДР йому не надано, тому він звернувся до слідчого судді за місцем розташування ТУ ДБР у м. Миколаєві.
ОСОБА_3 в судове засідання для розгляду скарги не прибув, заяв та клопотань не подавав.
Представник суб'єкта оскарження - ТУ ДБР у м. Миколаєві, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Водночас у листі від 09.03.2026 старший слідчий першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомив, що 02.03.2026 (вх. 3650зкп/мк), 05.03.2026 (вх.4219зкп/мк) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, надійшли заяви ОСОБА_3 , що містили аналогічний одна одній зміст.За результатами розгляду зазначених заяв з урахуванням вимог кримінального процесуального закону та відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення працівником правоохоронного органу кримінального правопорушення, а саме перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, встановлено відсутність правових підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та 06.03.2026 з вих. 16-04-10271-26 направлено відповідну відповідь.
Дослідивши скаргу ОСОБА_3 та інші матеріали справи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Враховуючи, що заява ОСОБА_3 про злочин від 27.02.2026 перебувала на розгляді Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві, про що свідчить відповідь слідчого вказаного відділу про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за цією заявою, скарга підсудна слідчому судді Інгульського районного суду міста Миколаєва за місце розташування вказаного органу досудового розслідування.
Так, згідно п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК).
Для здійснення цього завдання Кримінальний Кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (частина 2 статті 1 КК).
Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (частина 1 статті 11 КК).
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення,зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписист. 214 КПК Україниперебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 до ЄРДР, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18). Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
У заяві про вчинення кримінального правопорушення, що надійшла до Одеської обласної прокуратури і до ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_3 вказав, що оскільки слідчий Другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 при досудовому розслідування кримінальних проваджень № 42023160000000159 від 11.05.23 та № 42024160000000073 від 10.04.24 відносно посадових осіб поліції, прокуратури і суду, регулярно вчиняє незаконні процесуальні дії, то це свідчить про зловживання ним своїм службовим становищем, що спричинило, та ОСОБА_5 моральну шкоду, порушує його конституційні та процесуальні права потерпілого.
Старший слідчий Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві листом від 06.03.2026повідомив ОСОБА_3 , що з урахуванням вимог кримінального процесуального закону та відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення працівником правоохоронного органу кримінального правопорушення, а саме перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу,відсутні правові підстави для внесення відповідних відомостей до СРДР.
В обґрунтування слідчий зазначив, що неналежне розслідування кримінального провадження, затримка у проведенні окремих слідчих (розшукових) або процесуальних лій, незгода заявника з тактикою досудового розслідування чи оцінкою доказів слідчим або прокурором не є діями, що явно виходять за межі наданих законом повноважень, а відтак не можуть кваліфікуватися як перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Такі обставини можуть бути предметом процесуального оскарження, однак самі по собі не свідчать про наявність у діях службової особи складу кримінального правопорушення.
Бездіяльність ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вважає протиправною та оскаржує слідчому судді.
Так, з матеріалів скарги встановлено,що ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на бездіяльність ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР стосовно слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не погоджуючись з діями вказаного слідчого щодо відмови у визнання потерпілим ОСОБА_3 у кримінальних провадженнях № 42023160000000159 від 11.05.23 та № 42024160000000073 з винесенням відповідних постанов, які були скасовані слідчими суддями.
Слідчий суддя доходить висновку, що доводи скаржника ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за вказаною ним статтею КК України. Адже із змісту заяви вбачається, що вся її суть зводиться до незгоди скаржника з процесуальними діями слідчого, зокрема відмові у визнанні його потерпілим у кримінальних провадженнях, що перебувають в провадженні у вказаного слідчого. Доводи скаржника будуються на припущеннях, які не підтверджуються будь якими доказами.
Скаржник і слідчий мають власне бачення правозастосування. Наявні між ними розбіжності врегульовані законодавцем та прямо передбачені положеннями Глави 26 КПК України, з можливістю оскарження таких розбіжностей у порядку судового контролю.
Згідно ст. 40 КПК України, слідчий є процесуально незалежною особою. Процесуальна незалежність - один із елементів особливого статусу представника сторони обвинувачення. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення для забезпечення здійснення досудового розслідування неупередженим, безстороннім і справедливим слідчим та передумовою для верховенства права та основоположною гарантією справедливого досудового розслідування. Дії та процесуальні рішення слідчого вважаються законними, доки вони не скасовані або не переглянуті в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії слідчого їх законність та обґрунтованість може бути предметом розгляду лише в порядку судового контролю, процесуальним керівником, або прокурором вищого рівня. Таким чином оскарження у будь-який інший спосіб дій та рішень слідчого щодо проведення досудового розслідування поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі є протиправним втручанням і посяганням на процесуальну незалежність».
Спроби скаржника подати на дії слідчого повідомлення про кримінальне правопорушення можуть вказувати на протиправне втручання, вплив і тиск під час проведення досудового розслідування та посягати на процесуальну незалежність одного з представників сторони обвинувачення. Службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність слідчого і не посягати на неї.
Скаржнику достатньо звернутись в порядку ст. 303 КПК України до слідчого судді, тоді як проведення досудового розслідування обмежить гарантії незалежності слідчого при здійсненні ним професійних обов'язків. Зниження рівня гарантій слідчого опосередковано призведе до обмеження реалізації прав представників сторони обвинувачення.
Таким чином, повідомлення скаржниці про притягнення слідчої до кримінальної відповідальності за своїм змістом і суттю, не є повідомленням про злочин, оскільки не містить конкретних і достатніх даних про можливе вчинення особою саме кримінального правопорушення, передбаченого певною статтею Кримінального кодексу України, тобто сукупності обов'язкових ознак конкретного злочину, які дозволяють відмежовувати таке діяння від інших правопорушень, що не становлять суспільної небезпеки. Викладені в повідомленні відомості не свідчать про кримінальну протиправність діянь та їх караність за кримінальним законом, у зв'язку з чим вони не підлягають внесенню до ЄРДР.
Положення Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачає інститут дисциплінарної відповідальності працівників ДБР.
Крім того передбачений механізм судового контролю (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України). У демократичному суспільстві та правовій державі виключається настання кримінальної відповідальності за висловлювання та вчинення дій на виконання власної правової позиції, у тому числі слідчого.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що у уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Миколаєві були відсутні підстави для внесення відомостей за заявою ОСОБА_3 від 27.02.2026, а тому в задоволенні його скарги має бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 2, 214, 303, 306-307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Миколаєві щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою про злочин від 27.02.2026 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1