Справа № 487/1486/26
Провадження № 1-кс/487/1343/26
06.03.2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 18.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025230000000134 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна, -
04.03.2026 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42025230000000134 від 18.12.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, яке було доповнено 06.03.2026 року, в якому, просила накласти арешт на майно, яке було вилучено 03.03.2026 в період часу з 09 години 21 хвилина до 12 годин 01 хвилин під час обшуку помешкання за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти у сумі 6300 (шість тисяч триста) доларів США, які упаковані до спеціального пакету № 2982893, з метою конфіскації майна, як виду покарання, а також «георгіївську стрічку», упаковану до спеціального пакету № 2982943, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Прокурор у судове засідання не прибула, подала до суду заяву, в якій просила розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42025230000000134 від 18.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що т.в.о. начальника Територіального сервісного центру №6542 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вимагають неправомірну вигоду в сумі від 200 до 500 доларів США за внесення в інформаційні ресурси (бази) МВС України, з порушенням встановленого законом порядку, відомостей, що дають право керувати транспортними засобами, а також заміну водійських посвідчень старого зразка на нові без проведення експертизи автентичності первинного посвідчення, та видачу нових водійських посвідчень водія без фактичної присутності водіїв у сервісних центрах.
Відповідно до зібраної під час досудового розслідування інформації, злочинна схема має наступний вигляд.
Після згоди осіб сплатити неправомірну вигоду ОСОБА_4 , порушуючи п. 23 Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» та встановлений ГСЦ МВС порядок (лист № 31/2891-12/1-2022 від 04.07.2022): здійснює верифікацію посвідчень водія (додавання в БД «HAIC» категорій водіння для їх відображення у застосунку «Дія»); здійснює заміну посвідчень водія старого зразку на новий без проведення експертизи автентичності первинного документу; здійснює видачу нових посвідчень водія без фактичної присутності осіб.
Для функціонування злочинної схеми ОСОБА_7 залучив ОСОБА_5 , який підшукує осіб («клієнтів»), які потребують верифікації посвідчень водія та інших послуг в ТСЦ № 6542, фактично оголошує суму неправомірної вигоди та у подальшому особисто її отримує для подальшої передачі співучасникам, зокрема ОСОБА_6 , а той, у свою чергу, передає гроші безпосередньо ОСОБА_4 ..
Даний факт, окрім іншого, підтверджується заявами від 23.01.2026 до Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили про факт вимагання вказаними особами неправомірної вигоди під час процедури заміни посвідчень водія та отримання послуг у ТСЦ № 6542.
03.03.2026 в період часу з 09 години 21 хвилина до 12 годин 01 хвилин старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, майором Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.02.2026, проведено обшук помешкання за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час обшуку вказаного помешкання виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 6300 (шість тисяч триста) доларів США, які упаковані до спеціального пакету № 2982893, а також «георгіївська стрічка», упакована до спеціального пакету № 2982943.
03.03.2026 постановою слідчого, зазначені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Санкцією частини 3 статті 368 КК України передбачено у вигляді покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна, а також у зв'язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 6300 (шість тисяч триста) доларів США, які упаковані до спеціального пакету № 2982893, з метою конфіскації майна, як виду покарання, та наявність підстав для його задоволення в цій частині.
При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Щодо іншого тимчасово вилученого 03.03.2026 під час обшуку майна, а саме: георгіївської стрічки, упакованої до спеціального пакету № 2982943, слідчий суддя приходить до висновку, що орган досудового розслідування у розумінні статті 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема, не було наведено об'єктивних підстав відповідності вказаного майна критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, в межах даного кримінального провадження. Крім того, Законом №2031-VIII від 16.05.2017 року, на який здійснено посилання стороною обвинувачення, КУпАП доповнено ст. 173-3, що передбачає покарання за публічне використання, носіння чи демонстрацію георгіївської (гвардійської) стрічки чи її зображення. Разом з цим, згідно примітки, положення цієї статті не застосовуються у випадках, передбачених частиною третьою статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (п. 10 ч. 3 ст. 4 вказаного закону - заборона не поширюється на випадки використання у приватних колекціях та приватних архівних зібраннях). Отже в задоволенні клопотання в даній частині має бути відмовлено відповідно до норм ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 03.03.2026 року під час обшуку помешкання за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 6300 (шість тисяч триста) доларів США, які упаковані до спеціального пакету № 2982893, метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
В задоволенні клопотання про арешт іншого тимчасово вилученого 03.03.2026 під час обшуку майна - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити прокурору у кримінальному провадженні - прокурору відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1