Справа № 487/1486/26
Провадження № 1-кс/487/1341/26
05.03.2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 18.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025230000000134, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, -
Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 18.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025230000000134, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, неминучість покарання за вчинені ним тяжкі злочини, за які Законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, що може бути визнана ОСОБА_5 більш небезпечною, ніж втеча або переховування на тимчасово окупованій території. Також, наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що без обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_5 буде мати можливість погрожувати особам яких необхідно допитати в якості свідків, а саме особами які користувались його «послугами» та здійснювали верифікацію у базі даних НАІС без особистої присутності всупереч встановленого законодавством порядку, що було задокументовано в ході проведення НС(Р)Д, з метою зміни ними показань, відмови від давання показань. Також, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин або продовжити вчиняти ті ж самі корупційні кримінальні правопорушення з метою отримання незаконних кримінальних прибутків, або приховування слідів вже вчинених злочинів. Таким чином, зібрані у ході досудового розслідування на даний час докази свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю, так як ОСОБА_5 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . З метою належного виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та наявності факту того, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання ним встановлених судом процесуальних обов'язків, також у зв'язку із необхідністю запобігти наведеним ризикам, існує необхідність в обранні вказаного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, але просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав захисника, не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, за процесуального керівництва Херсонської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025230000000134 від 18.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
За версією сторони обвинувачення не пізніше січня 2026 року ОСОБА_5 , перебуваючи в місті Херсон, використовуючи набуті ним зв'язки та знайомства, зокрема з головним спеціалістом Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 6542 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (далі - ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішив вчинити ряд умисних кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності за наступних обставин.
Так, не пізніше 22.01.2026, перебуваючи у місті Херсон (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_5 отримав від свого знайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інформацію про необхідність внесення до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що внести вказані відомості до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України можна без явки особи Територіального сервісного центру.
Так, 22.01.2026, перебуваючи у місті Херсон (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_5 висунув ОСОБА_8 пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди для службової особи ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях грошових коштів у сумі 500 доларів США за сприяння у внесенні до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_9 без його явки до Територіального сервісного центру та повідомив про необхідність надання йому анкетних даних ОСОБА_9 та копій документів останнього.
На виконання пропозиції ОСОБА_5 . 29.01.2026 ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 фотокопії документів ОСОБА_9 . Вказану інформацію ОСОБА_5 передав головному спеціалісту ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях ОСОБА_7 .
В подальшому у службової особи ТСЦ МВС №6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях ОСОБА_7 виник прямий умисел на отримання неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США, за сприяння у внесенні до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_9 , із використанням свого службового становища, в порушення вимог «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340.
29.01.2026 головний спеціаліст ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, за адресою: Херсонська область, Бериславський район, сел. Велика Олександрівка вул. Закарпатська (колишня- Міліцейська), буд. 32 (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені), вніс до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України дані щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_9 без його особистої присутності у порушення вимог «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340.
03.02.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Херсон (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені) на виконання пропозиції ОСОБА_5 передав останньому грошові кошти у сумі 500 доларів США (що відповідно до курсу валют Національного банку України станом на 03.02.2026 становить 21 485, 00 грн., за курсом 42,97 грн. за 1 долар США) за сприяння у внесенні до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_9 без його явки до Територіального сервісного центру.
В подальшому, в рамках реалізації злочинного умислу та на виконання раніше узгодженого плану дій ОСОБА_5 06.02.2026 перебуваючи поблизу будинку № 32 по вул. Закарпатська (колишня - Міліцейська) у сел. Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені), передав частину отриманих від ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 400 доларів США (що відповідно до курсу валют Національного банку України станом на 03.02.2026 становить 17 188, 00 грн. за курсом 42,97 грн. за 1 долар США) головному спеціалісту ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях ОСОБА_7 , при цьому собі залишив 100 доларів США (що відповідно до курсу валют Національного банку України станом на 03.02.2026 становить 4 297, 00 грн. за курсом 42,97 грн. за 1 долар США).
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, діючи повторно 26.02.2026, близько 16 год. 05 хв., перебуваючи у місті Херсон, ОСОБА_5 отримав від свого знайомого ОСОБА_8 , інформацію про необхідність внесення до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Так, 26.02.2026, перебуваючи у місті Херсон (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_5 висунув ОСОБА_8 пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди для службової особи ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях грошових коштів у сумі 27 000 гривень за сприяння у внесенні до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_10 без її явки до Територіального сервісного центру та повідомив про необхідність надання йому анкетних даних ОСОБА_10 та копій документів останньої.
На виконання пропозиції ОСОБА_5 . 26.02.2026 ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 фотокопії документів ОСОБА_10 . Вказану інформацію і документи ОСОБА_5 передав головному спеціалісту ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях - ОСОБА_7 .
В подальшому у службової особи ТСЦ МВС №6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях виник прямий умисел на отримання неправомірної вигоди у розмірі 27 000 гривень, за сприяння у внесенні до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_10 , із використанням свого службового становища, в порушення вимог «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340.
Так, 26.02.2026, перебуваючи у місті Херсон, ОСОБА_5 висунув ОСОБА_8 пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди для службової особи ТСЦ МВС №6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях грошових коштів в сумі 27 000 гривень за сприяння у внесенні до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_10 без її явки до Територіального сервісного центру.
На виконання пропозиції ОСОБА_5 . 03.03.2026 ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Херсоні, вул. 200 років Херсоні поблизу буд. 41, передав йому грошові кошти у сумі 27 000 гривень за сприяння у внесенні до Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України даних щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_10 без її явки до Територіального сервісного центру.
В подальшому, в рамках реалізації злочинного умислу та на виконання раніше узгодженого плану дій ОСОБА_5 мав передати частину неправомірної вигоди ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у сумі 5000 гривень шляхом перерахунку на банківську карту НОМЕР_1 , та головному спеціалісту ТСЦ МВС № 6542 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у сумі 21 000 гривень при особистій зустрічі.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб.
03.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_5 підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.01.2026; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 03.02.2026; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 03.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 26.02.2026; протоколом затримання ОСОБА_5 від 03.03.2026; протоколом обшуку у будівлі за юридичною адресою Територіального сервісного центру №6542 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, за адресою: Херсонська область, Бериславський район, сел. Велика Олександрівка вул. Закарпатська (колишня- Міліцейська), буд. 32.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким, яке передбачає можливість реального позбавлення волі на строк до 10 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілих, свідків та інших підозрюваних. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на потерпілих, свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки за обставин повідомленої підозри, з урахуванням здобутих в ході досудового розслідування доказів, існує достатня вірогідність продовження або повторення протиправної поведінки в сфері корупційних кримінальних правопорушень.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого повинен бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1980 році, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Також суддею враховуються міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 розлучений, має доньку 2015 року народження. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, за яким проживає з донькою, матір'ю, яка є інвалідом ІІІ групи, невісткою, братом, їх дитиною. ОСОБА_5 має базову середню освіту, навчається на І курсі в ліцеї, офіційне джерело доходу - виплати внутрішньо-переміщеної особи та стипендія, не працевлаштований, раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового слідства з урахуванням дати повідомлення про підозру (03.03.2026 року), оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 95, 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Застосувати строком до 03.05.2026 року до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному цілодобово залишати житло, а саме: місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 03.05.2026 року виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити та попередити що за невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду; а також може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід
Роз'яснити, що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді діє до 03.05.2026 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 09.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1