8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1124/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
секретар судового засідання: Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
прокурора: Комісар Олег Олексійович (в залі суду)
позивача: не з'явився
першого відповідача: Білан Вікторія Валентинівна (в режимі відеоконференції)
другого відповідача: Омельницька Тетяна Валентинівна (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (61001, Україна, Харківська область, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок, 4, код ЄДРПОУ 02910108) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я (01021, Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 7, код ЄДРПОУ 00012925),
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГАЗСТАР» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676)
2) Харківського національного медичного університету (61022, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 4, код ЄДРПОУ 01896866)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів,-
До Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров'я України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазстар», Харківського національного медичного університету про: визнання недійсними додаткові угоди № 3 від 21.07.2023, № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023, № 8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення грошових коштів в сумі 697 390,86 грн.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/1124/25 визначено суддю Лаврову Л.С.
Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі № 922/1124/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 21.04.2025, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
16.04.2025 від першого відповідача до суду через систему «Електронний Суд» надійшов відзив (вх. № 9426).
18.04.2025 через систему "Електронний Суд" від Харківського національного медичного університету надійшов відзив (вх. № 9730), в якому останній прохає в тому числі, змінити його процесуальний статус, виключивши зі складу відповідачів.
В обґрунтування поданого клопотання перший відповідач зазначає, що відповідно до змісту позовної заяви, представник Харківської обласної прокуратури виступає в інтересах Міністерства охорони здоров'я України. Разом із тим, представник Харківської обласної прокуратури не зазначає, що діє в інтересах Харківського національного медичного університету, як державної установи, хоча частина позовних вимог стосується саме захисту інтересів другого відповідача.
21.04.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи відзив другого відповідача (вх. № 9730 від 21.04.2025).
21.04.2025 через систему «Електронний Суд» від ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» надійшло клопотання (за вх. 9795) про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
21.04.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05.05.2025.
Ухвалою суду від 05.05.2025 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазстар» про зупинення провадження у справі (вх. 9795 від 21.04.2025) та зупинив провадження у справі № 922/1124/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
24.09.2025 розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області № 203/2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв"язку із закінченням повноважень судді Лаврової Л.С. на підставі Рішення Вищої Ради правосуддя № 1991/0/15-25 від 23.09.2025, та здійсненно повторний автоматизований розподіл справи № 922/1124/25.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 922/1124/25 визначено суддю Юрченко В.С.
Листом від 29.09.2025 суд запропонував учасників справи надати інформацію щодо стану розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 для подальшого вирішення питання про поновлення провадження у справі.
З офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/ судом з'ясовано, що 21.11.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2024 року у справі № 920/19/24 залишено без змін.
Ухвалою суду від 02.12.2025 провадження у справі № 922/1124/25 поновлено. Призначено підготовче засідання на 22 грудня 2025 року.
22.12.2025 через систему "Електронний Суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазстар» надійшло клопотання (вх. № 29932) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
22.12.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представника першого відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 29932).
В судовому засіданні 22.12.2025 представниця другого відповідача просила суд змінити процесуальний статус другого відповідача - Харківського національного медичного університету, на співвідповідача.
В судовому засіданні 22.12.2025 прокурор висловив свою позицію щодо клопотання другого відповідача.
Ухвалою суду від 24.12.2025 задоволено частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазстар» (вх. № 29932 від 22.12.2025) та продовжено підготовче провадження у справі № 922/1124/25, в межах строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
22.12.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 05.01.2026.
05.01.2026 від першого відповідача до суду через систему «Електронний Суд» надійшли письмові пояснення (вх. № 117).
05.01.2026 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення першого відповідача (вх. № 117 від 05.01.2026).
В судовому засіданні 05.01.2025 представниця другого відповідача підтримала сформоване у відзиві (вх. № 9730 від 18.04.2025) клопотання про зміну процесуального статусу другого відповідача - Харківського національного медичного університету, на співвідповідача.
Ухвалою суду від 05.01.2026 у задоволенні клопотання Харківського національного медичного університету, сформоване у відзиві (вх. № 9730 від 18.04.2025) про зміну процесуального статусу Харківського національного медичного університету - відмовлено.
05.01.2026 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі пункту 1 частини 2 статті 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 13.01.2026.
09.01.2026 від прокурора через систему «Електронний Суд» надійшли пояснення (вх. № 587).
13.01.2026 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення прокурора (вх. № 587 від 09.01.2026).
13.01.2026 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 ГПК України, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справи до судового розгляду по суті на 02.02.2026.
02.02.2026 від представниці позивача через систему «Електронний Суд» надійшло клопотання (вх. № 2590) про проведення судового засідання 02.02.2026 без її участі.
02.02.2026 від першого відповідача надійшло клопотання (вх. № 2551) про залишення без розгляду позову Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров'я України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазстар», Харківського національного медичного університету про: визнання недійсними додаткові угоди № 3 від 21.07.2023, № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023, № 8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення грошових коштів в сумі 697 390,86 грн.
02.02.2026 розгляд справи № 922/1124/25 по суті призначений на 02.02.2026 судом не проводився (було знято з розгляду), оскільки по території України та, зокрема, в місті Харкові та Харківській області, було оголошено сигнал повітряної тривоги з високим рівнем небезпеки у зв'язку з військовою агресією РФ.
02.02.2026 суд, в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомив учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 16.02.2026.
04.02.2026 від прокурора через систему «Електронний Суд» надійшло заперечення (вх. № 2791) на клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні 16.02.2026 суд поставив на розгляд клопотання першого відповідача (вх. № 2551 від 02.02.2026) про залишення без розгляду позову прокурора в цій справі.
16.02.2026 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишив без розгляду клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду(вх. № 2551 від 02.02.2026).
16.02.2026 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі пункту 1 частини 2 статті 183 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 02.03.2026.
02.03.2026 від представниці позивача через систему «Електронний Суд» надійшло клопотання (вх. № 5012) про проведення судового засідання 02.03.2026 без її участі.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті 02.03.2026 прокурор підтримав позов. Представниця першого відповідача в судовому засіданні по розгляду справи по суті 02.03.2026 проти задоволення позову заперечувала. Представниця другого відповідача в судовому засіданні по розгляду справи по суті 02.03.2026 просила суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
02.03.2026 суд, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення іменем України.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що під час укладення додаткових угод № 3 від 21.07.2023, № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023, № 8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, відповідачами було підвищено ціну за одиницю товару на 37,92 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %.
Прокурор вважає, що вищевказані додаткові угоди до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 632 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання бюджетних коштів, виділених на закупівлю товарів, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.
Також, на думку прокурора, під час укладання додаткових угод до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, перший відповідач одержав грошові кошти в сумі 697 390,86 грн, як такі, що набути без правових підстав.
Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, оскільки усі додаткові угоди до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № ЕЕ-23 від 20.01.2023 були укладені без порушення чинного законодавства.
Крім того, відповідач наполягає на тому, додаткові угоди № 3 від 21.07.2023 та № 8 від 17.01.2024 були укладені внаслідок зміни регульованих тарифів, що встановлені НКРЕКП.
Зокрема, постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 установлено ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» наступний тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств «зеленої» електрометалургії): 1) на період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) на рівні 380,28 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість); 2) на період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року (включно) - 430,25 грн/ МВт*год (без урахування податку на додану вартість); 3) на період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) - 485,10 грн/ МВт*год (без урахування податку на додану вартість).
Відповідач не погоджується із позицією прокурора про те, що договір мав бути укладений із врахуванням змін НКРЕКП у тарифах на електроенергію (послуги з передачі і розподілу), оскільки на момент укладення договору від 20.01.2023 тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств «зеленої» електрометалургії) не набув чинності.
Другий відповідач у відзивізазначає, що зміни у додаткових угодах № 3 від 21.07.2023 та № 8 від 17.01.2024 здійснювались на підставі Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних зазакупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічпічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», яка не містить будь-яких обмежень щодо 10% на зміну ціни за одиницю товару.
Крім того другий відповідач зазначає, що додаткові угоди № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023 укладені з підстав наявності ринкового коливання ціни на товар (електричну енергію), що підтверджується ціновими довідками Торгово-промислової палати № 713-2/23 від 10.08.2023, № 1289-2/23 від 09.11.2023, № 1364/23 від 20.11.2023. З метою забезпечення потреб учбового закладу, задля функціонування та проведення повноцінної діяльності ХНМУ, між ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» та Харківським національним медичним університетом, на підставі п.п. 2 п. 13 Особливостей, згідно з фактичними кошторисними видатками на 2023 рік було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № ЕЕ-23 від 20.01.2023 та опубліковано інформацію про закупівлю без використання електронної системи з ідентифікатором закупівлі UA-2023-01-20- 007912-a.
ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» діяв на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.12.2021 р. № 2395.
При цьому, другий відповідач у відзиві зазначає, що оскільки ціна електроенергії формується з декількох складових, зокрема вартості послуг оператора системи передачі та вартості послуг оператора системи з розподілу електричної енергії, тарифу постачальника тощо, саме ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» під час укладення договору за бюджетні кошти повинно було передбачити підвищення тарифів та запропонувати ХНМУ ціну із закладенням можливих річних витрат з врахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством у сфері публічних закупівель.
Другий відповідач, спираючись на лист Мінекономіки від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" (щодо застосування пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" до внесення змін Законом №114-ІХ), вважає, що законодавець не здійснив жодну прив'язку до ціни товару на момент укладення договору, натомість передбачив право на збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Харківською обласною прокуратурою під час опрацювання розміщеної на офіційному веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» інформації щодо проведених процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг розпорядниками бюджетних коштів на виконання вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру.
Так, встановлено, що Харківським національним медичним університетом проведено процедуру відкритих торгів UA-2023-01-20-007912-a щодо закупівлі товару «Електрична енергія ДК 021:2015:09310000-5:» обсягом 1312000 Кіловатгодини. Очіуквана вартість предмета закупівлі - 8 234 112 грн, джерело фінансування закупівлі - кошти Державного бюджету України.
Закупівля не відбулася через неподання жодної тендерної пропозиції, а саме: «відмінено відкриті торги через неподання жодної тендерної пропозиції для участі у відкритих торгах у строк, установлений замовником згідно з цими особливостями, у тому числі за лотом».
З метою забезпечення потреб учбового закладу, задля функціонування та проведення повноцінної діяльності учбового закладу, між ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» (далі - ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР», Товариство, Постачальник, перший відповідач) та Харківським національним медичним університетом (далі - ХНМУ, Університет, Споживач, другий відповідач), керуючись в тому числі п. 2 п. 13 Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних зазакупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічпічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», згідно з фактичними кошторисними видатками на 2023 рік було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № ЕЕ-23 від 20.01.2023 (далі - договір) та опубліковано інформацію про закупівлю без використання електронної системи з ідентифікатором закупівлі UA-2023-01-20- 007912-a.
Згідно з пунктом 2.1. договору, Постачальник продає електричну енергію (код згідно ДК 021:2015 09310010000-5- Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб Об'єктів Споживача протя отягом 2023 року, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричичної енергії (далі - Товар) згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пунктів 2.4. та 2.5 договору, період постачання електричної енергії за Договором: до 31.12.2023 року (включно), в кількості електричної енергії - 1312000 кВт* год (Додаток №3).
Як визначено пунктом 3.1. договору, постачання електричної енергії Споживачу здійснюється Постачальником на підставі поданої Споживачем заявки (далі - Заявка), яка має містити: інформацію щодо об'єкта постачання електричної енергії, в тому числі найменування об'єкта (за наявності). адреса тощо, його Е С код, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання), відомості щодо погодинного споживання електричної енергії об'єктом Споживча.
Пунктами 3.2., 3.3 договору передбачено, що об'єкти постачання електричної енергії Споживача розташовані на території України та визначаються у Заявках Споживача. Споживач має право здійснювати коригування обсягів поданої Заявки шляхом подання відповідної коригуючої Заявки протягом розрахункового періоду (місяця постачання).
Як-то вказано у пункті 5.1. договору, ціна цього договору на дату його підписання становить 8 234 112,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 372 352,00 грн.
Відповідно до пункту 5.2. договору ціна за одиницю Товару визначається у Додатку № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною, та становить 6,276 грн (з ПДВ).
Положеннями пункту 5.7 договору передбачено, що ціна цього Договору та ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» та з урахуванням особливостей визначених цим Договором:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; Зміна ціни за товар у разі коливання ціни такого товару на ринку України відбувається виключно за згодою сторін у вигляді додаткової угоди до цього договору на підставі письмового повідомлення Постачальника. Повідомлення Постачальником про збільшення ціни товару має містити документальне підтвердження наявності коливання ціни товару на ринку України та підписаний Постачальником проект відповідної додаткової угоди про зміну ціни товару у двох примірниках. Усі витрати щодо отримання документального підтвердження наявності коливання ціни товару на ринку України несе Постачальник. Достатнім документальним підтвердженням наявності ринкових коливань ціни на Товар вважатиметься документ, виданий компетентним органом, що міститиме інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку електричної енергії України. Компетентним органом вважається будь-яке підприємство, установа чи організація, що згідно з законодавством чи відповідно до свого статуту здійснюють діяльність у сфері дослідження товарних ринків, моніторингу та аналізу цін, статистичних спостережень. Підтверджуючі документи, які містять інформацію про ціни на електричну енергію та надаються разом із кожним конкретним зверненням, повинні бути отримані з одного джерела;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts. ARGUS, peгyльованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
У разі зміни регульованих цін (тарифів), які с складовими ціни електричної енергії відповідно до 11.5.3. п.5.4 цього Договору, з моменту набрання чинності нормативно- правових актів, якими встановлено (змінено) регульовані ціни (тарифи), Сторони вносять зміни до Договору.
Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку встановленому законодавством) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу (рішень НКРЕКП) або держави щодо встановлення (зміни) регульованих тарифів. Обчислюють за наступною формулою:
Ц (нова) =Ц - Тр-Тп + Тр3+Тиз +ПДВ, де:
Ц(нова) - нова (переглянута) ціна електричної енергії за 1 кВт* год. (з ПДВ), грн.,
Ц - ціна електричної енергії на день укладання Договору або останньої Додаткової угоди про зміну ціни, що включає вартість послуг Постачальника, без урахування регульованого тарифу на послуги з розподілу електричної енергії (Тр) та регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії (Тп) і без ПДВ, грн.;
Тр - регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, встановлений НКРЕКП до набрання чинності рішення НКРЕКП про зміну тарифу на послуги з розподілу електричної енергії (без ПДВ), грн.;
Тп - регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП до набрання чинності рішення НКРЕКП про зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії (без ПДВ), грн.;
Трз - змінений регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, встановлений НКРЕКП (без ПДВ), грн.;
Трп - змінений регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП (без ПДВ), грн.;
ПДВ - податок на додану вартість.
Нову (змінену) ціну, визначену відповідно до п.п.7 п.5.7 Договору, застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Зміну ціни сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Додаткова угода має містити посилання на дату та номер документу, яким змінено тариф на передачу природного газу та дату з якої такий тариф починає діяти. Наявність факту зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів підтверджується наданням копій розпорядчих актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг або інформація в довільній формі з посилання розпорядчий акт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.
Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Згідно з п. п. 1 п. 6.1. договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.
Підпунктом 1 п. 7.2. Договору унормовано, що постачальник зобов'язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.
У пункті 13.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Дія цього договору розповсюджується на відносини між Сторонами, які виникли з 01 грудня 2023 року на підставі ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Згідно пункту 13.2. договору дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% (двадцять відсотків) суми, визначеної в Договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Пунктом 13.6. договору визначено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього договору з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
Додаток № 1 до договору «Ціна (тариф) електричної енергії (Договірна ціна)» визначає основні складові поставки електричної енергії, а саме: кількість електричної енергії, яка поставляється в рамках договору - 1312000 кВт*год, ціну товару без ПДВ - 3,7987 грн, тариф на передачу без ПДВ - 0,38028 грн, тариф на послуги з розподілу без ПДВ - 1,0510 грн, базову ціну товару без ПДВ - 5,23 грн, ціну товару з ПДВ - 6,276 грн, а також ціну договору з ПДВ - 8 234 112,00 грн.
Також, як вбачається із заяви-приєднання від 20.01.2023, яка є додатком № 2 до договору, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) на сайті електропостачальника ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР» (далі - Постачальник) в мережі Інтернет за адресою www.egs.com.ua або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності ТОВ «ЄВРОГАЗСТАР», споживач з 01.01.2023 приєднався до умов договору № ЕЕ-23 від 20.01.2023, із зазначенням персоніфікованих даних щодо об'єктів споживання та їх адрес, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку та найменування оператора системи, з яким споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії - АТ «Харківобленерго.
Додаток №3 «Обсяги постачання електричної енергії», визначає щомісячні обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2023 рік.
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 10.03.2023 №10/03/23 було повідомлено Університет, що на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) змінюється тариф на послуги з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» та запропоновано підписати додаткову угоду на зміну тарифу з передачі електричної енергії.
13.04.2023 сторони підписали додаткову угоду №1, у відповідності до якої визначили, що кількість товару за договором становить - 1302923 кВт/год., ціна договору становить - 8 234 108,45 грн, ціна за одиницю товару з 01.04.2023 становить - 6,335964 грн.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 0,95 % від вартості, зазначеної у договорі.
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 23.05.2023 № 23/05/23 було повідомлено Університет, що з 01.06.2023 змінюється тариф на послуги з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП № 928 від 23.05.2023 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1810» та запропоновано підписати додаткову угоду на зміну тарифу з передачі електричної енергії.
20.06.2023 сторони підписали додаткову угоду, у відповідності до якої визначили, що кількість товару за договором становить 1269852 кВт/год., ціна договору становить - 8 234 103,76 грн, ціна за одиницю товару з 01.06.2023 становить - 6,639216 грн.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 5,78 % від вартості, зазначеної у договорі.
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 10.06.2023 №10/06/23/1 було повідомлено Університет, що на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно) змінюється тариф на послуги з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» та запропоновано підписати додаткову угоду на зміну тарифу з передачі електричної енергії.
21.07.2023 сторони підписали додаткову угоду № 3, у відповідності до якої визначили, що кількість товару за договором становить 1225260 кВт/год., ціна договору становить - 8 234 103,47 грн, ціна за одиницю товару з 01.07.2023 становить - 7,15992 грн.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 14,08 % від вартості, зазначеної у договорі.
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 20.07.2023 №16-8/25 було повідомлено Університет, що з 11.08.2023 можливе підвищення ціни за одиницю електричної енергії (як товару), у зв'язку з зростанням середньозваженої ціни електричної енергії на РДН в ОЕС України згідно даних на офіційному сайті АТ «Оператор ринку».
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 10.08.2023 №16-75/16-12 було повідомлено Університет, що згідно з інформацією з офіційного сайту АТ «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) середньозважена ціна електричної енергії на РДН В ОЕС України, становить: на момент звернення (день) на 10 серпня 2023 року - 4,45253 грн./кВт* год. без ПДВ на момент звернення за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2023 року - 4,11382 грн./кВт*год. без ПДВ.
Також, ТОВ «Єврогазстар» у листі від 10.08.2023 № 16-75/16-12 інформує Університет, що відсоток коливання ціни електричної енергії (як товару) склав: 20 січня 2023 року (день підписання договору) до 10 серпня 2023 року (день звернення) - «плюс» 27,78 %; а за січень 2023 (01.01.2023 - 31.01.2023) (підписання) до 1 декади серпня (01.08-10.08) 2023 року «плюс» 18,66%, що документально підтверджується довідкою Харківської торгово-промислової палати України №713-2/23 від 10 серпня 2023 року.
31.08.2023 сторони підписали додаткову угоду № 4, у відповідності до якої визначили, що кількість товару за договором становить 1175809 кВт. год., ціна договору становить - 8 234 098,78 грн., ціна за одиницю товару з 11.08.2023 становить - 8,010524 грн.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 27,63 % від вартості, зазначеної у договорі.
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 20.10.2023 №16-33/29 було повідомлено Університет, що з 11.11.2023 можливе підвищення ціни за одиницю електричної енергії (як товару), у зв'язку з зростанням середньозваженої ціни електричної енергії на РДН в ОЕС України згідно даних на офіційному сайті АТ «Оператор ринку».
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 11.11.2023 №16-55/16-12 було повідомлено Університет, що згідно з інформацією з офіційного сайту АТ «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) середньозважена ціна електричної енергії на РДН в OEC України, становить: на момент внесення останніх змін до договорів (11 серпня 2023 року) за період з 01.08.2023 по 10.08.2023 - 4,11382 грн./кВт*год. без ПДВ; на момент звернення (11 листопада 2023 року) - 4,28309 грн./кВт*год. без ПДВ.
Також, ТОВ «Єврогазстар» у листі від 11.11.2023 №16-55/16-12 інформує Університет, що відсоток коливання ціни електричної енергії (як товару) склав: за серпень 2023 (в період з 01.08.2023 по 10.08.2023) до листопада 2023 року (01.11. 2023- 10.11.2023) «плюс» 4,11 %, на підтвердження чого надає довідку Харківської торгово-промислової палати України №1289-2/23 від 09 листопада 2023 року.
27.11.2023 сторони підписали додаткову угоду №5, у відповідності до якої визначили, що кількість товару за договором становить 1172441 кВт. год., ціна договору становить - 8 234 090,67 грн., ціна за одиницю товару з 11.11.2023 становить - 8,232835 грн.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 31,17 % від вартості, зазначеної у договорі.
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 01.11.2023 №16-34/36 було повідомлено Університет, що з 21.11.2023 можливе підвищення ціни за одиницю електричної енергії (як товару), у зв'язку з зростанням середньозваженої ціни електричної енергії на РДН в ОЕС України згідно даних на офіційному сайті АТ «Оператор ринку».
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 21.11.2023 №16-75/16-14 було повідомлено Університет, що згідно з інформацією з офіційного сайту АТ «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) середньозважена ціна електричної енергії на РДН в OEC України, становить: на момент внесення останніх змін до договорів (11 листопада 2023 року) за період з 01.11.2023 по 10.11.2023 - 4,28309 грн./кВт*год. без ПДВ; на момент звернення (21 листопада 2023 року) - 4,4414 грн./кВт*год. без ПДВ.
Також, ТОВ «Єврогазстар» у листі від 21.11.2023 №16-75/16-14 інформує Університет, що відсоток коливання ціни електричної енергії (як товару) склав: за листопад 2023 (в період з 01.11.2023 по 10.11.2023) до листопада 2023 року (01.11. 2023- 20.11.2023) «плюс» 3,69 %, на підтвердження чого надає довідку Харківської торгово-промислової палати України №1364/23 від 20 листопада 2023 року.
30.11.2023 сторони підписали додаткову угоду №6, у відповідності до якої визначили, що кількість товару за договором становить 1169889 кВт. год., ціна договору становить - 8 234 083,15 грн., ціна за одиницю товару з 21.11.2023 становить - 8,440632 грн.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 34,49 % від вартості, зазначеної у договорі.
25.12.2023 сторони підписали додаткову угоду №7, у відповідності до якої визначили, що період постачання електричної енергії за договором визначено до 31.03.2024, строк дії договору визначено до 31.03.2024, а в частині розрахунків до їх повного виконання.
Відповідно до листа ТОВ «Єврогазстар» від 10.12.2023 №16/-1 було повідомлено Університет, що на період з 01.01.2024 змінюється тариф на послуги з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП № 2322 від 09.12.2023 та тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП № 2342 від 09.12.2023.
17.01.2024 сторони підписали додаткову угоду № 8, у відповідності до якої визначили, що кількість товару за договором з 01.01.2023 по 31.12.2023 року становить 1148841 кВт. год., з 01.01.2024 по 10.01.2024 року становить 35528 кВт. год.; ціна договору з 01.01.2023 по 31.12.2023 року становить 8 056 424,73 грн., з 01.01.2024 по 10.01.2024 року становить 307 529,80 грн; ціна за одиницю товару з 01.01.2024 становить - 8,655984 грн.
Внаслідок укладення даної додаткової угоди вартість 1 кВт/год. електроенергії зросла на 37,92 % від вартості, зазначеної у договорі.
Внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 6,276 грн до 8,655984 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 37,92 %.
Відповідно до умов договору, Університет на підставі актів № 01/23 від 09.02.2023, № 02/23 від 07.03.2023, № 03/23 від 10.04.2023, № 04/23 від 08.05.2023, № 05/23 від 08.06.2023, № 06/23 від 07.07.2023, № 07/23 від 09.08.2023, № 08/23/1 від 30.08.2023, № 08/23-2 від 08.09.2023, № 09/23 від 09.10.2023, № 10/23 від 08.11.2023, № 11/23/1 від 08.12.2023, № 11/23/2 від 08.12.2023, № 11/23/3 від 08.12.2023, № 12/23 від 22.12.2023, № 01/24/1 від 08.02.2024 отримав електричну енергію в обсязі 1184369 кВт./год., за які сплатили 8 363 954,53 грн, що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями (а. с 60 - 63, 95 - 68, 70 - 74, 75 (розворот сторінки) - 79, 81 - 86, 88 - 91, 93 - 97, 99 - 101,104 - 106,108 - 112,114 - 117,119 - 126, 128 -130, 132 - 133,135 -137, том 1).
Як зазначає прокурор у позові, запропоновані постачальником додатковою угодою №3 від 21.07.2023 зміни до договору у частині збільшення його ціни, є необґрунтовані і не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки НКРЕКП ще 21.12.2022, тобто до укладення договору № ЕЕ-23, прийняла постанову № 1788 про збільшення тарифу.
Окрім того, прокурор стверджує, що додатковою угодою №3 від 21.07.2023 ціну договору збільшено на 14,08% від ціни договору, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт.
Також, прокурор зазначає, що підставами для внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод №4 від 31.08.2023, №5 від 27.11.2023, №6 від 30.11.2023 стали цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, які носять виключно фактографічно - інформаційний характер та не враховують умов договорів та контрактів.
Під час укладення додаткових угод, сторони також керувалися постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, якою затверджено «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі - Особливості), яка не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.
Таким чином, прокурор вважає, що оскільки додатковими угодами № 3, № 4, №5, № 6, № 8 підвищено ціну за одиницю товару на 37,92 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Прокурор зазначає у позові, що внесення змін до договору в частині підвищення цін на електричну енергію здійснено з порушенням вимог законодавства, та відповідно, на думку прокурора, перший відповідач безпідставно отримав з бюджету грошові кошти в сумі 697 390,86 грн.
Наводячи розрахунок безпідставно збережених коштів першим відповідачем, прокурор бере за основу об'єм електричної енергії, який поставлений другому відповідачу в межах дії договору за період з 01.07.2023 по 10.01.2024, із урахуванням ціни встановленої у додатковій угоді № 2 від 20.06.2023 за 1 кВт*год. електричної енергії - 6,639216 грн (з ПДВ).
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом спору в цій справі є вимога прокурора про визнання недійсними додаткові угоди № 3 від 21.07.2023, № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023, № 8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, і застосування наслідків недійсності договору, а саме стягнення з першого відповідача за незаконними правочинами безпідставно отриманих ним коштів в сумі 697 390,86 грн.
Щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави, то суд зазначає наступне.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 23 Закон України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, чинним законодавством визначено дві обов'язкових умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 зазначив, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Суть позовних вимог прокурора зводиться до стягнення з першого відповідача 697 390,86 грн бюджетних коштів, незаконно отриманих ним внаслідок, як вважає прокурор, укладання 5 додаткових угод, якими в порушення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» без належного документального підтвердження коливання ціни на товар, що постачався для забезпечення електричної енергії Харківського національного медичного університету в порівнянні з тендерною пропозицією переможця торгів та умовами основного договору постачання електричної енергії.
Електрична енергія закуповувалась позивачем за кошти Державного бюджету України бюджетні кошти для забезпечення діяльності закладу освіти, що входить до сфери управління позивача, та забезпечення в ньому належної організації освітнього процесу упродовж 2023 року.
Укладення додаткових каскадних угод з порушенням вимог законодавства, як вважає прокурор, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що були виділені з Державного бюджету України позивачу, як головному розпоряднику бюджетних коштів, на забезпечення освітньої діяльності та порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері у вигляді переплати 697 390,86 грн бюджетних коштів, виділених з Державного бюджету України на освітні потреби.
Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.
Таким чином, порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах полягає в тому, що внаслідок, як зазначає прокурор, неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод до договору № ЕЕ-23 від 20.01.2023, заклад освіти, інтереси якої представляє Міністерство охорони здоров'я України, втратив можливість отримати електричну енергію у необхідній кількості, при цьому сплачуючи значні кошти з бюджету, що в свою чергу призвело до сплати у надмірному розмірі коштів з Державного бюджету України у сумі 697 390,86 грн.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Отже, правомірне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить суспільний інтерес. З іншої сторони, недотримання законодавства у цій сфері такому інтересу однозначно не відповідає.
Крім того, за умовами договору, електрична енергія закуповувалася у першого відповідача для забезпечення діяльності закладу освіти - Харківського національного медичного університету. Законність використання коштів, передусім на освітні установи, завжди викликає підвищений суспільний інтерес. І навпаки, будь-які порушення, пов'язані з незабезпеченням прав на освіту, завжди викликає негативний суспільний резонанс, свідчить про неспроможність держави в особі державних органів та установ належним чином забезпечити реалізацію державної політики і потребує невідкладного вжиття заходів до усунення порушень.
Ураховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами прокурора, що у вказаному випадку в разі порушення інтересів держави є підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно із п.п. 4, 5, 6, 8 ч.5 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267, Міністерство охорони здоров'я з метою організації своєї діяльності здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, забезпечує самопредставництво інтересів МОЗ у судах. Як визначено ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами (в т.ч. Міністерством охорони здоров'я України), іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Повноваження та спосіб здійснення управлінських функцій уповноваженими суб'єктами визначені положеннями Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
За змістом положень ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України щодо обсягу наданих прав Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів в освітній сфері.
Таким чином, згідно наведених нормативно-правових актів, Міністерство охорони здоров'я України є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.
Враховуючи висновки викладені в постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, де Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Тобто, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У пункті 8.16 постанові від 18.09.2024 у справі 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб'єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб'єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Фінансування за оспорюваними правовідносинами здійснено за рахунок коштів Державного бюджету України, отже дії прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється, зокрема фінансування потреб закладу освіти.
Міністерство охорони здоров'я України є центральним органом виконавчої влади, яке здійснює повноваження органу управління відносно ХНМУ та виступає головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує політику у сфері охорони здоров'я.
На підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, Харківська обласна прокуратура направила на адресу Міністерства охорони здоров'я України лист за № 24-48вих-25 від 28.01.2025 щодо встановлених порушень законодавства під час виконання договірних відносин за проведеною закупівлею за бюджетні кошти.
Згідно відповіді Міністерства охорони здоров'я України 10.5-10/6588/2-25 від 25.02.2025 вбачається, що останнє не вживало заходи щодо поновлення порушених прав, у тому числі у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, необхідних для сплати судового збору.
Таким чином, означене вище свідчить, що з боку Міністерства охорони здоров'я України було допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним додаткових угод до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу і застосування наслідків недійсності договору, а саме стягнення 697 390,86 грн, що суперечить інтересам держави.
Оскільки було порушено інтереси держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, а орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснив захисту інтересів держави, у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров'я України шляхом пред'явлення даного позову, про що повідомлено позивача про прийняття прокурором рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову листом від 24.03.2025 № 24-7253-25.
Зазначене свідчить, по-перше про хибність заперечення першого відповідача з приводу порушення прокуратурою порядку здійснення представництва в цій справі, та по - друге про доведеність прокуратурою необхідності невідкладного захисту інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров'я України в цій справі.
Суд також зазначає, що позивач у листі 10.5-10/6588/2-25 від 25.02.2025, просив органи прокуратури вжити заходи реагування представницького характеру в порядку, визначеному положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що додатково є правовим обґрунтуванням наявності правових підстав для здійснення представництва прокуратурою в цій справі.
Таким чином, прокурор виконав вимоги статті 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.
Слід зазначити, що ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За результатами надання правової оцінки умовам договору, господарський суд дійшов висновку, що укладений за результатами тендерної закупівлі договір №ЕЕ-23 від 20.01.2023 за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).
Частиною 1 статті 2 цього Закону обумовлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
У пункті 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» законодавець передбачив таку підставу як зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Вказане положення законодавства про публічні закупівлі є гнучким інструментом регулювання цін, серед іншого, і на товари паливно-енергетичної промисловості адже враховує динаміку ринку та ціноутворення у даній галузі. Водночас сторони договору проігнорували можливість застосування пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
В силу пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на момент укладення договору) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Тобто, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Таким чином, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неухильним аспектом при застосуванні підпункту 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.
Разом з тим така Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).
Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження, встановленими, у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі".
При цьому суд зазначає, що з аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Верховний Суд вказує у своїх висновках, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанова Великої Палати Верховного суду № 922/2321/22 від 24.01.2024).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.
Таким чином, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.
Згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (пункт 134 постанови Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/674/21).
Таким чином, лише якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар збільшилась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), є підстави для внесення змін до договору.
При цьому, касаційний господарський суд неодноразово зазначав, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 враховала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
У постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на: "сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника".
Параграфом 1 глави 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.06.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України.
Зі змісту підпункту 2 пункту 19 Особливостей вбачається, що документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.
Отже, для підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.
При внесенні змін до договору, в частині вартості товару, постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.
Враховуючи зазначені висновки Верховного суду, слід звернути увагу на те, що на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Як свідчать матеріали справи, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023, перший відповідач надавав другому відповідачу довідки Харківської торгово-промислової палати України №1289-2/23 від 09 листопада 2023 року, №1289-2/23 від 09 листопада 2023 року. №1364/23 від 20 листопада 2023 року.
Дослідивши дані з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, суд дійшов до висновку, що вони не можуть братися до уваги, як належне обґрунтування для внесення істотних змін в умови договору, оскільки за своїм змістом мають довідково-інформаційний характер, та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Наведені дані з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару. Подібна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у cправі № 903/742/22.
Інших доказів, які б підтверджували обґрунтовані підстави для внесення змін до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 матеріали справи не містять.
Щодо листа Мінекономіки від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" (щодо застосування пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" до внесення змін Законом № 114-ІХ), на який посилається представник другого відповідача, то цей лист не містить норм права, носить виключно рекомендаційний характер, про що зазначається у самому листі.
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
З приводу тверджень першого відповідача про те, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами відповідно до діючих як на час укладення основного договору так і на час їх підписання Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, то суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 21.11.2025 у справі №920/19/24).
Суд також відзначає, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови № 1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п'ятої статті 41, оскільки по-перше постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; по-друге їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Схожих висновків щодо правозастосування Постанови № 1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.
Слушними є доводи прокурора, що у договорі № ЕЕ-23 від 20.01.2023 сторонами не встановлено порядку зміни ціни в разі зміни регульованих цін (тарифів), а лише передбачена можливість внести зміни до договору в разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку.
Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1788 від 21.12.2022 встановлено приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи: на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 (включно) на рівні 380,28 грн/МВт*год. (без ПДВ); на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) 430,25 грн/МВт* год. (без ПДВ); на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно) 485,10 грн/МВт* год. (без ПДВ). Ця постанова набирає чинності з 01.01.2023, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП.
Вищезазначена постанова НКРЕКП оприлюднена на офіційному сайті 21.12.2022 та набрала чинності з 01.01.2023.
На момент укладення договору, постанова НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 щодо тарифу на передачу електричної енергії, вже була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності були у доступі, тому зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії - 2023 рік, тарифи згідно з постановою могли бути враховані учасниками договору в договорі, з огляду на принципи добросовісності, відкритості та прозорості.
Натомість відповідач, як учасник ринку електричної енергії (електропостачальник), будучи обізнаним із положенням постанов НКРЕКП щодо рівня тарифу на передачу електричної енергії, часу початку дії такого тарифу, уклав із другим відповідачем договір, в якому не враховано тариф на передачу, який передбачувано почав діяти з 2023 року.
ТОВ «Єврогазстар», підписуючи 20.01.2023 договір, було обізнано про його умови та збільшення регулятором тарифів, що відбулося до укладення договору. Підписання додаткових угод, з посиланням на збільшення тарифу, який був відомий і діяв на час укладення договору, не може свідчити про дотримання сторонами приписів п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ч. 7 п. 19 Особливостей, тому не є поважною підставою для внесення відповідних змін та не може бути розцінене як добросовісна поведінка сторін, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Таким чином, при укладенні додаткових угод до договору, зміна тарифу вже відбулася і була відома відповідачу до підписання договору № ЕЕ-23 від 20.01.2023, тому це не може вважатися підставою для внесення змін до договору. Аналогічної позиції, щодо відсутності за таких обставин зміни тарифів і, відповідно, підстав для укладення додаткових угод, висловлено Верховним Судом у постанові від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод до договору № ЕЕ-23 від 20.01.2023 на ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 6,276 грн з ПДВ до 8,655984 з ПДВ (що у відсотковому співвідношенні складає 37,92 % від первинної ціни), що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження зміни ціни, визначеної первісним договором у розмірі 10 %.
Враховуючи висновок ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, де було зазначено: межа у 10% це сукупна межа на весь період дії договору, а не для кожної окремої угоди. У той же час, як свідчать матеріали справи, додатковими угодами договору ціну за одиницю товару збільшено відповідно 37,92 % від ціни визначеної первісним договором, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт.
Першим відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію у спірні періоди, було б очевидно невигідним та збитковим.
При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Оскільки сторонами (першим та другим відповідачами), всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те правових підстав, в порушення норм законодавства та положень укладеного договору, укладено спірні додаткові угоди до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації, вбачаються підстави для визнання недійсними вищенаведених додаткових угод до договору, на підставі яких неправомірно підвищено ціни на електричну енергію.
Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17.
Згідно з частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання сторонами вказаних вимог є підставою для визнання недійсним правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
Ураховуючи викладене, оскільки додатковими угодами № 3 від 21.07.2023, № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023, № 8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023, підвищено ціну за одиницю товару на 37,92 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, суд вважає, що вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
Оскільки зазначені додаткові угоди № 3 від 21.07.2023, № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023, № 8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, регулюються додатковою угодою № 2 від 20.06.2023, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 6,639216 за 1 кВт/год.
Як свідчать матеріали справи, за договором № ЕЕ-23 про постачання електричної енергії споживачу від 20.01.2023 відповідачем було поставлено позивачу електричної енергії в обсязі 527677 кВт/год, а відтак, вартість поставленої відповідачем електричної енергії мала становити 4 200 752,45 грн. Проте позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 3 503 361,58 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 697 390,86 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки додаткові угоди № 3 від 21.07.2023, № 4 від 31.08.2023, № 5 від 27.11.2023, № 6 від 30.11.2023, № 8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23, визнанні судом недійсними, а відтак, не породжують правових наслідків для учасників правовідносин, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі відповідач має повернути.
Зазначеній висновки знаходять своє підтвердження у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, тому вони підлягають задоволенню.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій першого відповідача, суд дійшов висновку про покладення судового збору на ТОВ «Єврогазстар» та їх стягнення судових витрат зі сплати судового збору на користь Харківської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 21.07.2023 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Харківським національним медичним університетом (61022, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 4, код ЄДРПОУ 01896866) та ТОВ «Єврогазстар» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676).
3. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 31.08.2023 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Харківським національним медичним університетом (61022, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 4, код ЄДРПОУ 01896866) та ТОВ «Єврогазстар» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676).
4. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 27.11.2023 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Харківським національним медичним університетом (61022, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 4, код ЄДРПОУ 01896866) та ТОВ «Єврогазстар» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676).
5. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 30.11.2023 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Харківським національним медичним університетом (61022, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 4, код ЄДРПОУ 01896866) та ТОВ «Єврогазстар» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676).
6. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 17.01.2024 до договору №ЕЕ-23 від 20.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Харківським національним медичним університетом (61022, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 4, код ЄДРПОУ 01896866) та ТОВ «Єврогазстар» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676).
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазстар» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01021, Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 7, код ЄДРПОУ 00012925, р/р: IBAN № UA698201720343110001000000199 в ДКСУ м. Київ; одержувач Міністерства охорони здоров'я України ГУК у м.Києві/Шевченківський р-н/24060300, код банку 0820172) грошові кошти в сумі 697 390 (шістсот дев'яносто сім тисяч триста дев'яносто) гривень 86 копійок.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазстар» (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок, 56, офіс, 443Г, код ЄДРПОУ 43920676) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, Україна, Харківська область, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108, р/р: IBAN № UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ) судовий збір у розмірі 20 480 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 70 копійок.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "10" березня 2026 р.
СуддяВ.С. Юрченко