про залишення позовної заяви без руху
10.03.2026м. СумиСправа № 920/293/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., дослідив матеріали заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 128988 грн. 29 коп.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 справу № 920/293/26 розподілено для розгляду судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу.
Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, суд встановив, що подана заява не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Тобто, метою Кодексу є саме відновлення платоспроможності фізичної особи, яка розпочинається з процедури реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, при відкритті провадження у справі про неплатоспроможність суд одночасно з відкриттям вводить процедуру реструктуризації боргів боржника та призначає керуючого реструктуризацією.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кодексу, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.36 Кодексу України з процедур банкрутства боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19 листопада 2020 року було зроблено висновок, що:
"37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Вказані положення КУзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
Відповідно до частини 1 статті 10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Частиною 1 статті 13 Кодексу передбачено, що арбітражний керуючий під час здійснення своїх повноважень є незалежним. Забороняється будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого. Незалежність арбітражного керуючого забезпечується гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом (пункт 2 частини 2 цієї статті).
Відсутність вказаної гарантії може створити для арбітражного керуючого:
- потенційний конфлікт інтересів з боржником у разі отримання оплати з неофіційних джерел Боржника поза межами справи, виражений у наявності в арбітражного керуючого приватного інтересу щодо виконання своїх професійних обов'язків з перевірки декларації про майновий стан боржника, виявлення майна, розробки плану реструктуризації та ін. в інтересах Боржника, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийнятих ним рішень та вчинених чи невчинених дій під час виконання зазначених повноважень;
- наявність обґрунтованих підстав у кредиторів та суду вважати арбітражного керуючого заінтересованою особою щодо боржника у разі фактичної відмови від права на отримання оплати грошової винагороди за рахунок авансованих грошових коштів на рахунок господарського суду та погодження виконання повноважень у справі без перспективи виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з положенням частини 3 статті 28 Кодексу розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі, які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів.
Крім того суд зауважує, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Таким чином, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці у встановленому законодавством розмірі.
Заявником надано пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого Белінської Н.О. для призначення керуючим реструктуризацією у справі, а також подано заяву зазначеного арбітражного керуючого про участь у справі, у зв'язку з чим запит до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справі не здійснюється.
Також до заяви про відкриття провадження у справі додано Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного від 04.03.2026, укладений з арбітражним керуючим, відповідно до вимог якого сторони домовились про наступне:
- згідно з п. 3.2 якого сторони погодили, що цим Договором домовлено, що оплата послуг арбітражного керуючого за весь строк виконання повноважень складатиме 49920 грн.
- відповідно до п. 3.4. Договору, передбачено, що Сторона-2 вносить (перераховує) оплату протягом 10 місяців по 4992 грн на загальну суму 49920 грн на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність до закриття.
- п. 3.5. Договору передбачено, що кошти вносяться боржником на депозитний рахунок суду до 03.12.2026 року.
В свою чергу суд приймає до уваги, що боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначається, що він не працює, а навчається у Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Також у заяві та наданих додатках зазначає, що майно у нього відсутнє, що само по собі ставить під сумнів домовленість щодо відстрочення оплати винагороди арбітражному керуючому під час виконання ним повноважень у справі про неплатоспроможність Боржника.
Будь-яких пояснень стосовно джерел фінансування (оплати) послуг та щодо відшкодування витрат керуючого реструктуризацією у справі, відповідно до договору між боржником та арбітражним керуючим, не надано, як не надано належних та допустимих доказів можливості в подальшому здійснити оплату послуг арбітражного керуючого у справі про його неплатоспроможність.
З урахуванням вищевикладеного, боржник має надати докази на підтвердження наявності майна достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність. Або докази перерахування на депозитний рахунок господарського суду авансування винагороди у розмірі, передбаченому ст. 30 КУзПБ.
Також, суд зазначає, що саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог у відповідності до вимог частин 1, 3 статті 74 ГПК України, якими є грошові зобов'язання боржника перед кожним з кредиторів.
Разом з тим, суд зауважує, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази. Проте, заявником відповідних доказів до своєї заяви не долучено
Посилання на військовий стан, скрутне фінансове становище як на підставу невиконання грошового зобов'язання, суд не приймає, оскільки зазначені обставини не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами.
Окрім цього, пунктом 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Положеннями частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено обов'язок боржника надати повну і достовірну інформацію як про власний майновий стан, так і членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відповідно до п.п. 8, 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім'ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк «-».
З матеріалів заяви вбачається, що боржником долучено до заяви декларації про майновий стан: за 2023-2025 роки, станом на 01.02.2026.
Суд звертає увагу, що відповідно до змісту наданих декларацій про майновий стан боржника за 2023-2025 та станом на 01.02.2026, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено «Член сім'ї не надав інформацію», «-».
Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 922/2788/21 зазначив, що боржник має надати відповідні пояснення щодо відсутності інформації про майно і доходи членів сім'ї в офіційних джерелах та надати відповідні докази звернення до членів сім'ї стосовно надання відповідної інформації. Це буде запорукою зловживань з боку боржників, які лише заявляють про те, що член сім'ї не надав інформацію.
Отримання інформації щодо членів сім'ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім'ї та і з офіційних джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державному реєстрі повітряних суден України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Інформація про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств та інших (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі № 904/1307/24).
Однак, судом встановлено, що заявником не додано до заяви доказів звернення до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
З урахуванням наведеного вище, заявнику слід усунути зазначений недолік заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023-2025 роки та станом на 01.02.2026, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї; доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Також, судом встановлено, що заявником не надані до заяви письмові відомості щодо розміру щомісячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань перед банком та мікрофінансовими установами, перелік яких наданий в заяві, а також не надано письмових відомостей про припинення упродовж двох місяців погашення кредитів чи інших планових платежів більше 50 відсотків місячних платежів в обґрунтування заявленої боржником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, враховуючи, що всі кредитні договори укладені у 2025 році.
Крім того, суд звертає увагу, що докази повинні бути актуальними на дату подання відповідної заяви до суду.
Так, доданий боржником Витяг з реєстру територіальної громади (в підтвердження факту реєстрація місця проживання боржника) датований станом на 18.12.2025, тоді як заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подана до суду 04.03.2026.
Отже, боржнику необхідно подати до суду актуальну інформацію (на дату звернення) щодо реєстрації місяця проживання.
Також, наданий заявником до заяви Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» датований станом на 27.01.2025, в той час як з заявою заявник звернувся 04.03.2026.
Отже, боржнику необхідно подати до суду актуальну інформацію (на дату звернення) щодо інформації про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини станом на день звернення з заявою до суду.
Крім того, судом встановлено, що заявником не надані до заяви письмові відомості щодо розміру щомісячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань перед банком та мікрофінансовими установами, перелік яких наданий в заяві, а також не надано письмових відомостей про припинення упродовж двох місяців погашення кредитів чи інших планових платежів більше 50 відсотків місячних платежів в обґрунтування заявленої боржником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Поміж іншого, боржник у поданій заяві вказує, що він фактично проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , однак належних доказів, а сама Договору оренди в підтвердження цього суду не надав. Розписка не є належним доказом оренди квартири.
Окрім цього, згідно з ч. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Так, судом було встановлено, що до поданої заяви боржником долучено проект плану реструктуризації, відповідно до умов якого передбачається прощення (списання) значної частини кредиторської заборгованості, що становить порядку 45% від зазначеної кредиторської заборгованості, тобто, фактично передбачається списання заборгованості, а не відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань.
З даного приводу суд відзначає, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.
Частиною 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У силу ч. 1 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відтак метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду №925/473/20 від 25.08.2021 року.
Отже, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, боржником у проекті плату реструктуризації вказується, що загальні доходи боржника (в місяць) - 15000,00 грн., однак належних доказів в підтвердження отримання чи можливості отримання прибутку у розмірі 15000,00 грн на місяць суду не надав.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 встановленим вимогам Кодексу України з процедур банкрутства не відповідає.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно зі ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення заяви фізичної особи ОСОБА_1 без руху.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 30, 37, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 174, 234 -235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх №944 від 04.03.2026) залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду:
- доказів на підтвердження наявності майна достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність або докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в повному обсязі;
- доказів на підтвердження припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- надання доказів з приводу того, на які потреби були використані кредитні кошти у конкретизованому списку кредиторів;
- конкретизування наявних ознак загрози неплатоспроможності та надати докази, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями;
- письмові відомості щодо розміру щомісячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань перед банківською установою та мікрофінансовими установами, перелік яких наданий в заяві;
- інформації про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини станом на день звернення до суду з заявою;
- актуальну інформацію (на дату звернення) щодо реєстрації місяця проживання;
- декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023-2025 роки та станом на 01.02.2026, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї; доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- проект плану реструктуризації, який повинен відповідати вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- докази в підтвердження отримаання чи можливості отримання боржником доходу у розмірі 15000,00 грн;
- належних доказів в підтвердження оренди квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
3. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений суд
Роз'яснити заявнику, що у випадку невиконання ним вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписання суддею 10.03.2026 у зв'язку з перебуванням судді Ковнута В.М. 06.03.2026 на навчаннях та 09.03.2026 у відпустці.
СуддяВ.М. Ковтун