25.02.2026м. СумиСправа № 920/604/23(920/1147/23)
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М. за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/604/23(920/1147/23)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне
науково-виробниче об'єднання" (40004, Сумська область, м. Суми,
вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 34013028)
до відповідача: Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ,
вул. Жилянська, 32, код 14352406)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича
(49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, оф. 14, свідоцтво про право
на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1057
від 04.07.2013, ідентифікаційний код 3088522439);
2. Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне
науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58,
код 05747991),
про визнання недійсним договору поруки
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:
Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги"
(40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 41959235)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське
машинобудівне науково-виробниче об'єднання",
2) Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні першого відповідача:
1. Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне
науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58,
код 05747991),
2. . Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9,
м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945)
про визнання недійсними договорів поруки
у межах справи № 920/604/23 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
за участю:
від позивача ТОВ "СМНВО" - не прибув;
від відповідача АТ "Банк Кредит Дніпро" - Сухая М.В.;
від 3-ї особи 2 АТ "СМНВО" - не прибув;
від 3-ї особи 3 АО "Група правової допомоги" - Танчик О.М.;
від ФДМУ - Комарова В.П.
арбітражний керуючий Касаткін Д.М. - не прибув.
Суть спору: 13.07.2023 Господарський суд Сумської області ухвалив відкрити за заявою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - Позивач-1, Боржник, ТОВ "СМНВО") за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, визнати вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 333 860 709,68 грн податкового боргу, 26840,00 грн витрат по сплаті судового збору та 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича тощо.
14.08.2023 на адресу Господарського суду Сумської області надійшла заява від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання кредиторських вимог до Боржника в сумі 726147620 грн 00 коп., які обґрунтовані зобов'язаннями Боржника на заявлену суму як поручителя за кредитними зобов'язаннями Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" перед Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" згідно з умовами договору поруки від 31.08.2016 №310816-П/1.
Ухвалою від 05.10.2023 Господарський суд Сумської області ухвалив визнати грошові вимоги Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" до Боржника в сумі 955 072 грн 51 коп. боргу та 5 368 грн 00 коп. судового збору.
03.10.2023 до Господарського суду Сумської області звернувся Боржник з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - Відповідач, АТ "Банк Кредит Дніпро"), в якому просить суд визнати недійсним договір поруки №310816-П/1 від 31.08.2016, що укладений між ними на забезпечення виконання кредитних зобов'язань Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - Третя особа-2, АТ "СМНВО") перед Відповідачем.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 справу № 920/1147/23 розподілено судді Джепі Ю.А.
Ухвалою від 04.10.2023 суд постановив матеріали позовної заяви б/н від 03.10.2023 (вх. № 3802 від 03.10.2023) та справу № 920/1147/23 передати до Господарського суду Сумської області для розгляду в межах справи № 920/604/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 34013028).
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2023 матеріали позовної заяви передано судді Яковенку В.В.
18 жовтня 2023 року суд ухвалив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/604/23 про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"; здійснювати розгляд справи № 920/604/23(920/1147/23) у порядку спрощеного позовного провадження; залучити до участі у справі арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі - Третя особа); розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 16.11.2023 тощо.
02.11.2023 Відповідачем надано відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору поруки, відповідно до змісту якого просить відмовити повністю у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання".
Крім того, 02.11.2023 Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, відповідно до змісту якої просить застосувати позовну давність до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про визнання недійсним договору поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладеного між Відповідачем та Позивачем; відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" у зв'язку із спливом позовної давності.
Також 02.11.2023 Відповідач подав клопотання про залучення Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача.
13.11.2023 Адвокатське об'єднання "Група правової допомоги" (далі - Третя особа-3, АО "Група правової допомоги") звернулося з позовною заявою, як третя особа з самостійними вимогами, відповідно до якої просить визнати недійсним договір поруки від 31.08.2016 №310816-П/1, укладений між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО".
Позов обґрунтований фраудаторним характером оспорюваного правочину - без наміру на настання реальних наслідків поруки та вчиненням на шкоду інших кредиторів та Боржника з огляду на:
- укладення оспорюваного договору тоді, коли мало місце систематичне невиконання боржником - Третьою особою-2 своїх кредитних зобов'язань перед Відповідачем;
- забезпечення зобов'язань афілійованої особи. Оскільки Третя особа-2 є одним із учасників товариства Боржника з часткою у статутному капіталі в сумі 216 364 861 грн 20 коп.;
- надання забезпечення без жодного зустрічного забезпечення, економічного обґрунтування та в період звернення іншого кредитора до Боржника з позовом про стягнення податкового боргу в сумі більше 16 млн грн та існування податкового боргу на загальну суму більше 99 млн грн, тоді як сума активів Позивача з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження майна Боржника та основних засобів виробництва заставою цього майна становила суму, меншу за суму наданої Боржником поруки, що виключає можливість виконання Боржником зобов'язань за оспорюваною порукою.
Також у позові зазначається про укладення оспорюваного договору на шкоду Третьої особи-3, як кредитора, вимоги якого визнані у справі про банкрутство Боржника. Третя особа-3 також заявила про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні із вимогами у цій справі з огляду на необізнаність як не сторони оспорюваного договору про його укладення до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, з чим Третя особа-3 пов'язує виникнення порушених прав у спірних правовідносинах.
У подальшому 16.11.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. перебував на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, проте не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою від 20.11.2023 суд постановив прийняти позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", 2) Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки до спільного розгляду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" та призначити справу до розгляду в судове засідання на 12.12.2023.
11 грудня 2023 року до суду надійшов відзив представника Відповідача на позовну заяву Третьої особи-3, в якому просить суд у позові Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" відмовити повністю з огляду на пропуск строку позовної давності.
Того ж дня до суду надійшли пояснення Третьої особи, в яких просить суд у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до АТ "Банк Кредит Дніпро" відмовити, зазначивши про те, що позивачем не доведено та не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ГПК України, в підтвердження своїх доводів зазначених у позові.
Ухвалою від 12.12.2023 суд залучив до участі у справі Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі Третя особа-2) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"; перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 16.01.2024.
Ухвалою від 16.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі №920/604/23(920/1147/23) та призначив її до судового розгляду по суті на 08.02.2024.
08.02.2024 від Боржника надійшло клопотання про поновлення строків давності, відповідно до змісту якого просить визнати поважними причини пропуску строку для подання позовної заяви поновити такий строк.
08 лютого 2024 року суд оголосив перерву в судовому засіданні до 29.02.2024.
28.02.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача з посиланнями на судові рішення Верховного Суду.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" відмовлено. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", до якої приєдналось Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", та апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" на рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) залишень без змін.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024 у справі №920/604/23(920/1147/23) в частині відмови у задоволенні позовних вимог Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" скасовано. Справу №920/604/23(920/1147/23) в частині позовних вимог Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Відповідно до постанови Верховного Суду суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували обставини щодо фактичного прийняття Боржником на себе певних зобов'язань шляхом укладення оспорюваного Договору (поруки).
Крім того, дійшовши висновку про те, що пов'язаність боржника і Третьої особи-2 свідчить про реальність і ділову мету оспорюваного правочину, господарські суди першої та апеляційної інстанції у судових рішеннях, між тим не навели, в чому полягає економічний зміст і фактична мета взятих Боржником на себе зобов'язань за боргами Третьої особи-2 з урахуванням взаємовідносин між собою та із контрагентами. Без з'ясування обставин щодо дійсної мети укладення оспорюваного правочину відсутні обґрунтовані підстави для відхилення доводів щодо його неправомірності та недобросовісності Боржника, зокрема, щодо вчинення Боржником відповідного правочину для уникнення виконання зобов'язань перед іншими кредиторами.
До того ж, пославшись на вчинення оспорюваного правочину за відсутності встановлених судом зобов'язань перед кредиторами, господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки викладеним, зокрема, у позовній заяві аргументам щодо укладення оспорюваного правочину в період звернення ініціюючого кредитора до Боржника з позовом про стягнення податкового боргу в сумі більше 16 млн грн та існування податкового боргу на загальну суму більше 99 млн грн, щодо розміру активів підприємства Боржника, який був меншим, ніж загальна сума наданої поруки за оспорюваним у цій справі правочином, а також встановленим судами обставинам щодо початку процедури стягнення податкового боргу Боржника (Позивача) у 2016-2017 роках.
Також господарські суди не перевірили відповідність наведених доводів фактичним обставинам справи згідно з наявними у матеріалах справи доказами та, відповідно, не з'ясували, чи вплинуло прийняття Боржником на себе солідарної відповідальності за виконання кредитних зобов'язань Третьої особи-2 внаслідок укладення оспорюваного Договору на можливість виконання ним своїх грошових зобов'язань перед кредиторами (в разі їх наявності), чи можна визнати розумним з точки зору мети підприємницької діяльності вчинення Боржником оспорюваного правочину із урахуванням наявності/відсутності у нього достатніх коштів для виконання власних зобов'язань.
17.03.2025 матеріали справи №920/604/23(920/1147/23) повернуті з Верховного Суду до Господарського суду Сумської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 18.03.2025 справа №920/604/23(920/1147/23) розподілена до розгляду судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу.
Ухвалою від 21.03.2025 суд, серед іншого, призначив підготовче засідання у справі на 09.04.2025, 10:00.
08.04.2025 від Третьої особи надійшли заперечення у справі №920/604/23(920/1147/23), відповідно до змісту яких просить у задоволенні позовної заяви Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" до ТОВ "Сумське НВО" та до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки №310816-П/1 від 31.08.2016 відмовити у зв'язку з необґрунтованістю. Вважає доводи Третьої особи-3 щодо фіктивності оспорюваних правочинів такими, що ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджуються жодним належним, допустимим та вірогідним доказом.
09.04.2025 від Відповідача надійшла заява з додатковими поясненнями, відповідно до змісту яких правовідносини поруки щодо кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО" розпочалися ще у 2013 році; правовідносини поруки між сторонами не могли створювати загрозу невиконання зобов'язань зі сплати податкового боргу, який Боржник не визнавав та оскаржував у судовому порядку до січня 2021 року; укладення договору поруки не завдано шкоди саме Третій особі-3, заборгованість перед якою у Боржника виникла значно пізніше. Також звертає увагу на пропуск Третьою особою-3 позовної давності при зверненні до суду.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №920/604/23(920/1147/23), призначене на 09.04.2025, 10:00, не відбулось, про що складено акт суду від 09.04.2025.
Ухвалою від 09.04.2025 суд призначив підготовче засідання у справі на 30.04.2025, 14:30.
30.04.2025 від Третьої особи-3 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких Адвокатське об'єднання "Група правової допомоги" підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить долучити до матеріалів справи узагальнений аналіз обставин справи №920/604/23(920/1147/23), відповідно до якого оспорюваний правочин з надання поруки укладений у період існування у Боржника невиконаного зобов'язання із погашення заборгованості перед іншим кредитором - ДПІ в м. Сумах, неможливість виконання якого зумовило звернення ГУ ДПС у Сумській області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що на час укладення оспорюваного правочину Боржник міг виконувати власні фінансові зобов'язання і нове зобов'язання не було ним набуто всупереч власним фінансовим можливостям та інтересам.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на електронну пошту Господарського суду Сумської області надійшов лист про мінування приміщення суду, у зв'язку з чим вхід до приміщення суду було обмежено, персонал евакуйовано. На дату та час судового засідання по справі № 920/604/23(920/1147/23) (30.04.2025, 14:30) приміщення суду співробітниками вибухотехнічної служби не обстежено у зв'язку з цим судове засідання у справі № 920/604/23(920/1147/23), призначене на 30.04.2025, 14:30 не відбулось, про що складено акт суду від 30.04.2025.
Ухвалою від 30.04.2025 суд призначив підготовче засідання у справі на 26.05.2025, 12:00.
26.05.2025 від Відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до змісту яких вважає, що підстави для визнання договору поруки №310816-П/1 від 31.08.2016 недійсним відсутні та просить відмовити у задоволенні позову Третьої особи-3 з огляду на те, що:
- відсутні підстави вважати, що дії Відповідача та Боржника, як сторін договору поруки, були спрямовані на укладення фіктивного правочину. Правовідносини поруки щодо кредитного договору №081010-КЛВ віл 08.10.2010 між Відповідачем та Боржником розпочалися з 2013 року та не могли створювати загрозу невиконання зобов'язань зі сплати податкового боргу, щодо якого ДПІ в м. Суми та прокуратура Сумської області розпочали процедуру стягнення у 2016-2017 роках. Зобов'язання АТ "Сумське НВО" за кредитним договором були забезпечені не лише порукою Відповідача, а й іншими засобами забезпечення;
- Боржник, як орендодавець майна, яке використовувалось АТ "Сумське НВО" для розміщення і ведення господарської діяльності, мало економічний інтерес у тому, щоб орендар якомога довше оплачував послуги оренди. Тому цілком нормальним з точки зору ділової мети було виступити поручителем за кредитним договором, спрямованим на поповнення обігових коштів орендаря;
- активів і власного капіталу Боржника на момент укладення договору поруки було достатньо для того, щоб взяти на себе зобов'язання по поруці. Фінансова документація Боржника свідчила про прибутковість його діяльності та відсутність у нього збитків на момент укладання оспорюваного договору;
- оспорюваний договір поруки не порушував і не міг порушувати права кредиторів - Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" та податкового органу.
Також Відповідач зазначає, що встановлені судом у справі №920/604/23(920/1147/23) факти (в чинній частині рішення Господарського суду Сумської області від 29.02.2024) є приюдиційними, не підлягають перегляду та підтверджують дійсність оспорюваного договору поруки.
Ухвалою від 26.05.2025 суд відклав підготовче засідання у справі №920/604/23(920/1147/23) на 23.06.2025, 11:00.
Ухвалою від 23.06.2025 суд відклав підготовче засідання у справі №920/604/23(920/1147/23) на 16.07.2025, 14:30 та, серед іншого, зобов'язав Боржника, Третю особу та Третю особу-2 надати додаткові пояснення у справі щодо предмета доказування, зокрема щодо реальних мотивів, з яких сторони виходили при укладенні спірного договору поруки, у чому полягає економічний зміст і фактична мета взятих Боржником на себе зобов'язань за боргами Третьої особи-2 та чи вплинуло це на можливість виконання Боржником своїх зобов'язань перед кредиторами (у разі їх наявності).
У подальшому 16.07.2025 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Ковтун В.М. перебував у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи, проте не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою від 30.07.2025 суд призначив підготовче засідання у справі на 20.08.2025, 12:00.
Ухвалою від 20.08.2025 суд відклав підготовче засідання у справі №920/604/23(920/1147/23) на 15.09.2025, 12:30.
15.09.2025 від ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких постановою Господарського суду Сумської області від 03.07.2025 у справі №920/604/23 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. Проте попереднім керівництвом Боржника не було передано всієї документації Боржника розпоряднику майна Ткаченку Д.В. та ліквідатору. Тому обставини, мотиви, економічний зміст, мета, якими керувались сторони при укладення оспорюваного правочину йому не відомі.
Ухвалою від 15.09.2025 суд відклав підготовче засідання у справі №920/604/23(920/1147/23) на 13.10.2025, 13:00.
Ухвалою від 13.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №920/604/23(920/1147/23) до судового розгляду по суті в судове засідання на 05.11.2025, 10:00.
В судовому засіданні 05.11.2025 ухвалою без складання окремого документа суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі №920/604/23(920/1147/23).
Ухвалою від 05.11.2025 суд залучив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України (далі - Третя особа-4). Підготовче засідання у справі призначено на 01.12.2025, 15:00.
У судовому засіданні 01.12.2025 суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення судового засідання у справі №920/604/23(920/1147/23) до 10.12.2025, 12:00, із занесенням зазначеної ухвали до протоколу судового засідання від 01.12.2025 згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України.
Ухвалою від 10.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №920/604/23(920/1147/23) до судового розгляду по суті в судове засідання на 12.01.2026, 15:00.
09.01.2026 від Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких Фонду не відомі обставини, мотиви, економічний зміст, мета, якими керувались сторони та з яких виходили при укладенні спірного договору поруки, оскільки оскаржуваний правочин був укладений до стягнення корпоративних прав Боржника і Третьої особи-2 в дохід держави.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на території Сумського району Сумської області була оголошена повітряна тривога, судове засідання призначене на 12.01.2026, 15:00 у справі №920/604/23(920/1147/23) не відбулось, про що складено акт суду від 12.01.2026.
Ухвалою від 12.01.2026 суд призначив розгляд справи №920/604/23(920/1147/23) на 29.01.2026, 10:00.
У судовому засіданні 29.01.2026 суд оголосив перерву до 09.02.2026, 11:30.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на території Сумського району Сумської області була оголошена повітряна тривога, судове засідання призначене на 09.02.2026, 11:30 у справі 920/604/23(920/1147/23) не відбулось, про що складено акт суду від 09.02.2026.
Ухвалою від 10.02.2026 суд призначив розгляд справи №920/604/23(920/1147/23) на 25.02.2026, 10:00.
У судовому засіданні 25.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Установлені судом обставини.
08.10.2010 між Третьою особою-2 та Відповідачем (Банк) було укладено кредитний договір № 081010-КЛВ (далі Кредитний договір), за яким Банк надав кредит Боржнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 7 000 000,00 дол. США з можливістю конвертації у гривню, з терміном остаточного повернення кредитних кошів не пізніше 07.10.2011.
У подальшому умови Кредитного договору неодноразово змінювались і доповнювались сторонами.
31 серпня 2016 року Договором № 310816 про зміну Кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010 сторони:
- змінили розмір відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 17 605 286,90 дол. США (п. 1.1.);
- змінили кінцевий термін кредитування - не пізніше 30.08.2017 (п. 1.1.);
- змінили розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.05.2015, виходячи з процентної ставки 11,5% річних, а з 31.08.2015 у розмірі 10% річних;
- змінили розмір процентної ставки у випадку порушення Позичальником встановлених п. 1.1. Кредитного договору строків повернення отриманих сум кредитів. виходячи із процентної ставки у розмірі 16,5% річних, що діє з 01.05.2015;
- змінили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, а саме, що з дати підписання Договору про зміну Кредитного договору проценти нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору (достроково або при настанні строку погашення), та сплачуються Позичальником в розмірі 25% нарахованих процентів в строк до 10-го числа місяця наступного за звітним кварталом нарахування, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування у повному розмірі х урахуванням нарахованих та несплачених процентів за попередні періоди, але в будь-якому випадку не пізніше дати надання кредитів, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку (п. 2.3.2);
- погодили договірне списання з поточного рахунку Позичальника № НОМЕР_1 та інших поточних рахунків, відкритих в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", на погашення будь-якої існуючої простроченої заборгованості за Кредитним договором (п. 2.3.2);
- домовились, що умови пункту 1.1. Кредитного договору в редакції Договору про зміну в частині строку повернення кредиту та пунктів 1.4. та 6.4. Кредитного договору в редакції Договору про зміну застосовуються до відносин між сторонами, як виникли з 01.05.2015.
31.08.2016 Договором № 310816/1 про зміну Кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010 змінено пункт про сплату Позичальником комісії з обслуговування рахунків Позичальника за відкритою кредитною лінією, що включає проведення розрахунків Позичальника зі списання та зарахування безготівкових коштів, надання виписок з рахунку (рахунків) Позичальника в паперовій формі з додатками до них, яка здійснюється щомісячно гривнями за курсом Національного банку України на дату нарахування комісії протягом місяця наступного за звітним в розмірі: 0,36% від суми ліміту кредитування з 01.12.2014: 0,33% від суми кредиту лімітування з 01.12.2015.
31 серпня 2016 року в забезпечення виконання Третьою особою-2 зобов'язань за Кредитним договором, між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір поруки №310816-П/1 (далі Договір поруки), за умовами якого ТОВ "СМНВО" солідарно відповідає перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за виконання АТ "Сумське НВО" зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, згідно з якими АТ "СМНВО" надано кредит у сумі: 17605286,90 доларів США.
Згідно з п. 2.5 Договору поруки цією угодою не передбачається винагорода Поручителю за надання поруки.
Пунктами 1.1, 1.4 договору поруки визначено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010, а також поручитель ознайомлений зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі №920/857/20 суд стягнув солідарно з Третьої особи-2 та Позивача на користь Відповідача 14 720 151,50 доларів США заборгованості за основною сумою кредиту за Кредитним договором, 1706248,40 доларів США заборгованості за простроченими процентами та 43794094 грн 96 коп. заборгованості за простроченою комісією.
Правовідносини поруки щодо кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010 розпочалися між Відповідачем і Позивачем-1 у 2013 році, так як у зв'язку з проведенням реструктуризації заборгованості Третьої особи-2 оспорюваний договір поруки був укладений Відповідачем і Позивачем-1 на заміну іншого договору поруки №300513-П від 30.05.2013, що вбачається з протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради Третьої особи-2 від 29.07.2016, укладеного між тими ж сторонами в забезпечення виконання зобов'язань Третьої особи-2 за тим же кредитним договором.
Щодо податкового боргу Боржника (Позивача-1), то ДПІ в місті Суми та прокуратура Сумської області почали процедуру стягнення цього боргу у 2016-2017 роках.
Боржник не визнав вимоги ДПІ в місті Суми та прокуратури Сумської області, про що свідчить тривалий розгляд справи та оскарження в апеляційному порядку рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №818/968/16.
У момент укладення договору поруки Відповідач заздалегідь не знав, чи виконає Третя особа-2, як позичальник, свої зобов'язання за кредитним договором від 31.08.2016, оскільки таке зобов'язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов'язання за кредитним договором.
На момент укладення оспорюваного договору поруки Боржник здійснював господарську діяльність, жодних доказів неплатоспроможності станом на дату укладення Договору поруки Третя особа-2 не надала.
Звертаючись до суду з позовом, Третя особа-3 зазначає про те, що наведений вище договір поруки, укладений Боржником у серпні 2016 року, є фраудаторним правочином.
Підставами визнання недійсними договорів поруки Третя особа-3 вказує: договір поруки укладено без спрямування на настання реальних наслідків поруки та спрямований на завдання збитків іншим кредиторам, що вказує на недійсність такого договору. Станом на дату укладання договору поруки у позивача вже була наявна прострочена заборгованість зі сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, активи підприємства становили суму меншу ніж загальна сума наданої поруки за договором укладеним 31.08.2016, що з урахуванням заборгованості перед іншими кредиторами та обтяження нерухомого майна та основних засобів виробництва підприємства заставою, фактично виключало можливість виконання боржником зобов'язання за порукою.
У відповідності до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
На підставі ч. 1 ст. 42 згаданого Кодексу господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.
Проте, оскільки справу про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" відкрито 13.07.2023, оспорюваний правочин вчинено 31.08.2016, суд вирішує цей спір за загальними вимогами цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На підставі ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) викладено висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.
Як зазначалося вище, підставою для визнання недійсним договору поруки Третя особа-3 у позові зазначила їх фіктивність, мотивуючи свої доводи тим, що договір поруки був укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором поруки.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.
Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Згідно зі ст. 553 ЦК України поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед останнім за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Порука є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання (ч. 1 ст. 559 ЦК України).
Системний аналіз положень статей 553-559 ЦК України свідчить, що за своє правовою природою порука є угодою з відкладальною обставиною. Укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, саме йому доведеться виконувати зобов'язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.
Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов'язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов'язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки.
Наведений висновок є цілком очевидним, адже як свідчать приписи статей 212, 553-559 ЦК України, метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов'язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов'язання підлягає виконанню, зокрема, й поручителем. Тобто порука є способом забезпечення зобов'язань, а також має зобов'язальний, договірний характер.
Аналогічної судової практики у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №922/2960/17.
При цьому, судом враховано, що наявність грошових зобов'язань станом на день укладення спірних договорів не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності та договірної роботи.
Суд звертає увагу, що правовідносини поруки щодо кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010 між АТ "Банк Кредит Дніпро" і ТОВ "СМНВО" розпочалися ще у 2013 році, так як у зв'язку з проведенням реструктуризації заборгованості АТ "Сумське НВО" оспорюваний договір поруки був укладений АТ "Банк Кредит Дніпро" і ТОВ "СМНВО" на заміну іншого договору поруки № 300513-П від 30.05.2013, що вбачається з протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" від 29.07.2016, укладеного між тими ж сторонами в забезпечення виконання зобов'язань АТ "Сумське НВО" за тим же кредитним договором.
Також суд враховує, що метою укладення договору №310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору була реструктуризація наявної заборгованості ПАТ "Сумське НВО" за рахунок капіталізації відсотків. За результатами укладення договору № 310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору прострочена заборгованість ПАТ "Сумське НВО" була реструктуризована і перейшла з простроченої у поточну, що підтверджується розрахунком заборгованості, яка стягується банком солідарно з АТ "Сумське НВО" і ТОВ "СМНВО" в межах справи № 920/857/20.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується учасниками процесу оспорюваний договір поруки був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань АТ "Сумське НВО" за кредитним договором на підставі рішення ПАТ "Сумське НВО", яке є учасником ТОВ "СМНВО". За таких обставин відсутні підстави припускати, що Договір поруки було укладено без наміру створення правових наслідків. Поручитель був обізнаний про фактичні обставини правочину та дійсні мотиви його укладення.
Відтак, беручи до уваги історію правовідносин АТ "Банк Кредит Дніпро", АТ "Сумське НВО" і ТОВ "СМНВО" щодо кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010, оспорюваний договір поруки №310816-П/1 від 31.08.2026, укладений між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "СМНВО", не може розглядатись як не спрямований на досягнення передбаченої в ньому мети.
Крім того, суд враховує, що сам оспорюваний договір поруки не поклав на Боржника обов'язок вчинити певні дії, слугував лише одним із засобів забезпечення зобов'язань АТ "Сумське НВО" і міг бути реалізований (підлягав виконанню) лише у випадку порушення зобов'язань Позивальником. При належному виконанні АТ "Сумське НВО" своїх зобов'язань за кредитним договором, обов'язок поручителя не настав би.
Також суд враховує, що зобов'язання АТ "Сумське НВО" за кредитним договором були забезпечені не лише оспорюваним договором поруки, а й іншими видами забезпечення (застава об'єктів нерухомого майна і товарів в обороті), що підтверджується судовими рішеннями у справах № 920/857/20, № 920/25/21.
Верховний Суд у своїх постановах від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 22.05.2023 у справі № 936/721/21 (провадження № 61-129св23) та інших зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Також Верховний Суд у вказаних вище постановах зазначив, що основними ознаками фіктивного правочину є:
- введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
- свідомий намір невиконання зобов'язань договору сторонами;
- приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічні висновки щодо ознак фіктивного правочину також зробив Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2019 у справі № 903/439/18, зазначивши при цьому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зроблено правові висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду.
Разом з тим, Третьою особою-3 не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами договору поруки.
У свою чергу відсутність наміру виконувати зобов'язання за спірним договором має бути також доведена позивачем відповідними доказами.
Однак АО "Група правової допомоги" у позовній заяві не зазначило, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін договору поруки не виконувати його зобов'язання.
Отже, основною ознакою фіктивного правочину (на відміну від фраудаторного правочину), є те, що обумовлені таким правочином наслідки не настають (тобто такий правочин не породжує жодних майнових наслідків) (правовий висновок у постанові Судової палати з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19).
Натомість свідченням волевиявлення відповідача щодо настання передбачених договором поруки наслідків було звернення з позовами до ТОВ "СМНВО" та АТ "Сумське НВО" про стягнення боргу солідарно, за наслідками чого винесено судове рішення.
Отже, дії АТ "Банк Кредит Дніпро" були спрямовані на досягнення правового результату, а саме: забезпечити виконання кредитних зобов'язань.
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає із поруки, полягає в реалізації кредитором права на одержання задоволення своїх вимог як від боржника, так і від поручителя. Укладення поручителем та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов'язань з моменту укладення такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов'язання і не вимагає вчинення боржником на користь поручителя майнових дій з моменту укладення договору поруки. Таким чином, порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, самостійно не існує і не реалізується до порушення боржником основного зобов'язання.
Відтак порука не може мати самостійний економічний зміст у вигляді отримання прибутку або зустрічного забезпечення.
У момент укладення договору поруки АТ "Банк Кредит Дніпро" не було заздалегідь відомо, чи виконає АТ "Сумське НВО", як позичальник свої зобов'язання за кредитним договором від 31.08.2016, оскільки таке зобов'язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов'язання за кредитним договором.
Виконання поручителем зобов'язань за договором напряму залежить від виконання або невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у майбутньому.
При належному виконанні позичальником умов кредитного договору, грошове зобов'язання у поручителя за договором поруки взагалі не виникає, що є особливістю забезпечувальних (акцесорних) зобов'язань. Таким чином, якби АТ "Сумське НВО" належно виконувало свої зобов'язання за кредитним договором, банк не вимагав би погашення заборгованості від поручителя. Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 566 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Таким чином, економічні інтереси ТОВ "СМНВО", як поручителя, захищені законом.
Норми щодо забезпечення внаслідок своєї об'єктивної природи спрямовані на захист кредитора від ризику невиконання, тому ціллю забезпечувального механізму є не застосування санкцій за порушення виконання умов договору щодо повернення грошових коштів, а визначення додаткових джерел, за рахунок яких буде виконано зобов'язанні у випадку невиконання умов кредитного договору основним боржником (Постанова Верховного Суду від 20.0-9.2022 у справі № 911/2796/21).
Відповідно до стандартної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов'язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов'язань боржника (Постанова Верховного Суду від 14.02.2021 у справі №904/2979/20).
Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №922/1025/21, укладання договору поруки, як похідного від договору основного зобов'язання, не є підставою для виникнення майнових зобов'язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов'язання, має наслідком виникнення у поручителя акцесорного (додаткового) зобов'язання стосовно основного зобов'язання (зобов'язання за договором позики). Підстава визнання договору недійсним, як такого, що укладений без будь-якої господарської мети та взяття на себе зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, не відповідає положенням цивільного законодавства щодо правових наслідків порушення зобов'язань за договором поруки, визначених статтями 553-559 Цивільного Кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується і учасниками справи не спростовано, що ТОВ "СМНВО" та АТ "Сумське НВО" є пов'язаними особами; АТ "Сумське НВО" володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "СМНВО".
Так, з протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" від 29.07.2016 вбачається, що Генеральному директору Товариства (уповноваженій ним особі) були надані повноваження голосувати "ЗА" на загальних зборах учасників ТОВ "СМНВО" і підписувати протокол загальних зборів учасників ТОВ "СМНВО" з питання укладення між ТОВ "СМНВО" та АТ "Банк Кредит Дніпро" нового договору поруки, який буде забезпечувати виконання зобов'язань АТ "Сумське НВО" за кредитним договором №081010-КВЛ від 08.10.2010. Цим же рішенням Наглядової ради ПАТ "Сумське НВО" надано повноваження директору ТОВ "СМНВО" (уповноваженій ним особі) на підписання нового договору поруки з правом визначення умов цього договору на власний розсуд.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, АТ "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО" пов'язані не лише через володіння корпоративними правами, а й мають тісні договірні господарсько-економічні зв'язки.
Так, між ТОВ "СМНВО" (орендодавець) та АТ "Сумське НВО" (орендар) укладено низку договорів оренди нерухомого майна, згідно з якими АТ "Сумське НВО" користується складськими приміщеннями, виробничими цехами, побутовими та адміністративними приміщеннями, устаткуванням, комунікаційними мережами тощо, що належать ТОВ "СМНВО". Відповідно до умов договорів оренди АТ "Сумське НВО" користується цим майном для ведення виробничо-господарської діяльності, проводить його технічне обслуговування.
Балансово-складськими та складськими довідками також підтверджується, що на складських і виробничих потужностях ТОВ "СМНВО" як на момент укладання оспорюваного договору, так і пізніше розміщувалися готова продукція і незавершене виробництво АТ "Сумське НВО", що свідчить про використанні майна ТОВ "СМНВО" у виробничому циклі АТ "Сумське НВО".
Отже між АТ "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО" налагоджені постійні господарські відносини, в рамках яких АТ "Сумське НВО" користувалось виробничо-господарською базою ТОВ "СМНВО", а останнє мало орендаря, який утримував у належному стані орендоване майно та сплачував орендну плату за його використання.
Таким чином ТОВ "СМНВО" було зацікавлене в тому, щоб АТ "Сумське НВО" залишалось орендарем, натомість АТ "Сумське НВО" мало потребу у майні ТОВ "СМНВО" для розміщення виробництва і ведення господарської діяльності. Беручи до уваги те, що ТОВ "СМНВО", як орендодавець, мало економічний інтерес у тому, щоб орендар якомога довше сплачував послуги оренди, цілком нормальним з точки зору ділової мети було виступити поручителем за кредитним договором, спрямованим на поповнення обігових коштів орендаря.
Зважаючи на природу поруки і беручи до уваги наявність тісних виробничих та економічних зв'язків між підприємствами, які до того ж пов'язані корпоративно, укладення оспорюваного договору поруки було виправданим та мало фактичну мету.
З огляду на вказане вище у сукупності Третьою особою-3 не доведено фіктивність договору поруки, а тому відсутні підстави для задоволення позову з цих підстав.
Крім того, однією з підстав для визнання недійсним договору поруки позивач у позові зазначив також їх фраудаторність, мотивуючи свої доводи тим, що договір поруки було укладено сторонами на суму, що перевищувала розмір активів самого Товариства, неможливістю виконання зобов'язань перед кредиторами, тобто завдання іншим кредиторам збитків.
У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Отже, основною ознакою фраудаторності є майновий критерій, відсутність якого виключає фраудаторність правочину, суть такого критерію в наступному: 1) фраудаторний правочин спрямований на умисне приховання майна (активів) боржника від кредиторів або умисне уникнення виконання зобов'язань перед кредиторами (тобто має явно очевидний характер заподіяння шкоди кредиторам або самому боржнику; 2) внаслідок вчинення такого правочину боржник перестає бути платоспроможним перед кредиторами, чим останнім завдається шкода (збитки).
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 сформульовано поняття фраудаторного правочину - це правочин, учинений боржником умисно на шкоду кредитору. Також у цій постанові Верховний Суд наголосив, що важливими ознаками фраудаторності правочину також є: - момент укладення договору (наприклад, коли боржник усвідомлює, що майно буде забрано кредиторами за борги); - характеристика контрагента, з яким боржник укладає оскаржуваний договір (наприклад, родич боржника, давній знайомий, партнер, товариш, інші пов'язана особа); - ціна, зокрема: наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, занижена ціна.
Оспорюваний договір поруки укладено 31.08.2016. За цим договором поручитель має солідарно виконати зобов'язання позивальника за кредитним договором у разі їх невиконання чи неналежного виконання АТ "Сумське НВО". Договором поруки визначено, що зобов'язання АТ "Сумське НВО" за кредитним договором складаються з тіла кредиту у розмірі 17605286,90 доларів США, процентів, комісій та інших виплат, передбачених договором, зі строком повернення 30.08.2027. З урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 31.08.2016 тіло кредиту у гривневому еквіваленті становило 451614340,62 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості АТ "Сумське НВО" за кредитним договором станом на 30.08.2017, загальний розмір заборгованості позичальника за тілом кредиту, процентами і комісіями на кінець строку кредитування становив 535 090 676,43 грн.
В той же час, відповідно до балансу ТОВ "СМНВО" на 30.06.2016 перед укладенням оспорюваного договору поруки необоротні активи ТОВ "СМНВО" становили 318 276 тис. грн (з них основні засоби - 318 244 тис. грн), оборотні активи - 1 113 606 тис. грн, власний капітал - 1 335 059 тис. грн.
Також відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 року ТОВ "СМНВО" мало чистий прибуток та не мало збитків.
Отже, ТОВ "СМНВО" на момент укладення оспорюваного договору поруки було прибутковим, здійснювало господарську діяльність, доказів його неплатоспроможності Третя особа-3 не надала.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2025 у цій справі навмисне зменшення майнової основи суб'єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсоване відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб'єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною суттю.
Разом з тим: активи, вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за договором оренди, наявність значної заборгованості з оренди свідчить про зацікавленість Боржника у продовженні господарської діяльності Третьої особи-2, поповненні її обігових коштів та реструктуризації заборгованості за кредитним договором, з метою забезпечення виконання якого укладений оспорюваний договір поруки.
Щодо аргументів Третьої особи-3 з приводу укладення оспорюваного правочину в період звернення ініціюючого кредитора до Боржника з позовом про стягнення податкового боргу в сумі більше 16 млн грн та існування податкового боргу на загальну суму більше 99 млн грн, а також встановленим судами обставинам щодо початку процедури стягнення податкового боргу Боржника у 2016-2017 роках, суд зазначає таке.
На момент укладення оспорюваного договору поруки ТОВ "СМНВО" не визнавало вимоги ДПІ в м. Суми та прокуратури Сумської області, про що свідчить оскарження в апеляційному порядку рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №818/968/16. У зв'язку з цим обов'язок по задоволенню вимог податкового органу виник у ТОВ "СМНВО" після закінчення судового розгляду справи у 2021 році, тоді як оспорюваний договір поруки укладено у 2016 році.
Також суд враховує, що ініціюючий кредитор не оскаржує оспорюваний договір поруки у межах справи про банкрутство ТОВ "СМНВО". Розмір грошових вимог ініціюючого кредитора, які свідчили про його неплатоспроможність та визнані судом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, значно перевищує розмір податкового боргу, процедуру стягнення якого ініціюючий кредитор розпочав у 2016 року, та розмір податкового боргу, який існував на момент укладання оспорюваного договору поруки.
Беручи до уваги фінансову документацію ТОВ "СМНВО" та історію правовідносин АТ "Банк Кредит Дніпро", АТ "Сумське НВО" та ТОВ "СМНВО" щодо кредитного договору №081010-КЛВ від 08.10.2010, новий договір поруки №310816-П/1 від 31.08.2016 не може розглядатись як укладений на шкоду кредиторам або як такий, що призвів до неплатоспроможності ТОВ "СМНВО".
Оспорюваний договір поруки не поклав на поручителя обов'язок вчинити певні дії одразу після його укладення, слугував лише способом забезпечення зобов'язань АТ "Сумське НВО" і міг бути реалізований (підлягав виконанню) лише у випадку порушення зобов'язань позичальником. При належному виконанні АТ "Сумське НВО" своїх зобов'язань за кредитним договором обов'язок поручителя не настав би.
При цьому суд враховує заперечення АТ "Банк Кредит Дніпро" про те, що відповідно до даних, опублікованих на офіційному ресурсі SMIDA, які не спростовані учасниками справи, вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) на кінець 2016 року зі строком їх реалізації ПАТ "Сумське НВО" у 2017 році становить близько 65,4 млн доларів США. Відповідно до балансово-складських довідок ПАТ "Сумське НВО" станом на 01.01.2017 на території орендованих складів зберігалась готова продукція на суму 1 209 542,30 грн, незавершене виробництво на суму 236 268 272,32 грн, що свідчить про активну виробничу діяльність позичальника.
Під час нового розгляду справи, з метою виконання приписів Верховного Суду, викладених у Постанові від 28.01.2026, ухвалою від 23.06.2025 суд зобов'язав арбітражного керуючого Ткаченка Д.В., Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" та Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надати суду, з урахуванням письмових пояснень Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" додаткові письмові пояснення щодо предмета доказування щодо:
- реальних мотивів, з яких сторони виходили при укладенні спірного договору поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, які підтверджують реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності;
- у чому полягає економічний зміст і фактична мета взятих TOB "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на себе зобов'язань за боргами АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" з урахуванням їх взаємовідносин між собою та із контрагентами;
- чи вплинуло прийняття ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на себе солідарної відповідальності за виконання кредитних зобов'язань АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" внаслідок укладання оспорюваного договору на можливість виконання ним своїх грошових зобов'язань перед кредиторами (в разі їх наявності), чи можна визнати розумним з точки зору мети підприємницької діяльності вчинення ТОВ "СМНВО" оспорюваного правочину із урахуванням наявності/відсутності у нього достатніх коштів для виконання власних зобов'язань.
Разом з тим, від ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" відповідна інформація не надійшла, що свідчить про зацікавленість Боржника та його співзасновника (АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання") у визнанні оспорюваного договору поруки недійсним.
При цьому суд враховує, що постановою від 03.07.2025 ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович. Цією ж постановою повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. припинено.
Відповідно до інформації ліквідатора ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. від 15.09.2025 № 01-32/82-09 попереднім керівництвом Боржника не було передано всієї документації боржника арбітражному керуючому Ткаченку Д.В. (арбітражному керуючому, який виконував повноваження розпорядника майна боржника до визнання банкрутом) та ліквідатору. З огляду на викладене, обставини, мотиви, економічний зміст, мета, якими керувались сторони та з яких виходили при укладенні оспорюваного договору поруки йому не відомі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України).
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Таким чином, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність самостійних підстав, за яких позов у даній справі не підлягає задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом у позові відмовлено повністю, то витрати зі сплати судового збору у повному обсязі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Адвокатського об'єднання "Група правової допомоги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" та до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016 - відмовити.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв'язку з перебуванням судді Ковтуна В.М. у відпустці 09.03.2026 повний текст рішення складено та підписано суддею 10.03.2026.
СуддяВ.М. Ковтун