вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" березня 2026 р. м. Рівне Справа №918/754/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши заяву відповідача про стягнення судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма по індивідуальному пошиттю взуття "Русинка"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегазбуд-Сервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ "Фінансова компанія "Аліот"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 1 598 406,62 грн
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники учасників справи не з'явилися.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебував позов ТОВ ВФІПВ "Русинка" до ТОВ "Рівненський МЖК", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ "Рівнегазбуд-Сервіс", ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТОВ "Фінансова компанія "Аліот", про стягнення 1 598 406,62 грн - заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень у розмірі 1 154 190,00 грн, 328 797,62 грн - пені а також 115 419,00 грн 10% штрафу.
У ході розгляду справи, на стадії проведення підготовчого провадження, 16.02.2026 від позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2026 підтримав заяву позивача про залишення позову без розгляду. Також вказав, що подасть до суду докази понесення витрат на правову допомогу протягом 5 днів після винесення процесуального рішення по справі.
Ухвалою від 17.02.2026 позовну заяву ТОВ ВФІПВ "Русинка" залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України.
20.02.2026 від ТОВ "Рівненський МЖК" через систему "Електронний суд" надійшла заява про стягнення з позивача 23 000,00 грн - витрат по оплаті професійної правничої допомоги. До заяви долучено докази понесених витрат. Заява зареєстрована 23.02.2026.
Ухвалою від 02.03.2026 розгляд заяви ТОВ "Рівненський МЖК" призначено на 10.03.2026.
26.02.2026 від позивача надійшли заперечення на заяву, у яких останній просить зменшити розмір судових витрат на професійну правову допомогу до 5 000,00 грн, вважаючи, що заявлені 23 000,00 грн - завищені, оскільки:
- ознайомлення з матеріалами справи та підготовка відзиву, що становить 9 000 грн завищені, оскільки відзив обгрунтовувася, зокрема, клопотаннями про витребування доказів, які в подальшому судом задоволені не були;
- клопотання про долучення доказів від 24.09.2025 подане на виконання ухвали суду від 16.09.2025 і стосувалось надання доказів надсилання копії відзиву на позовну заяву із доданими документами для залучених третіх осіб і не може окремо оцінюватись сумою у 2 000 грн;
- у справі проведено 5 судових засідань загальною тривалістю 1 год. 36 хв., що на переконання позивача не може бути компенсоване у заявленому розмірі (10 000,00 грн).
10.03.2026 учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Також, учасники повідомлялися про хід розгляду справи через електронний кабінет, зареєстрований у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони про час і дату судового засідання.
Крім того, суд не визнавав явку представників сторін обов'язковою.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс", дослідивши її матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи сторін, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 23 000,00 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" надано:
- ордер на надання правничої допомоги серія №1154304 від 02.09.2025;
- Договір про надання правничої допомоги №20250902-1 від 02.09.2025, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (Замовник) з адвокатом Самолюком Василем Васильовичем (Виконавець) (далі - Договір),
- Додатковий договір до Договору №20250902-1 про надання правничої допомоги від 02.09.2025, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (Замовник) з адвокатом Самолюком Василем Васильовичем (Виконавець);
- Акт наданих послуг від 20.02.2026 до Договору №20250902-1.
Відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №20250902-1 від 02.09.2025 Виконавець зобов'язується надавати замовнику правничу допомогу як представник у справі №918/754/25. Правнича допомога надається шляхом консультування Замовника та представництва його інтересів у судах України з правом підписання та подачі позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг, інших заяв по суті справи.
Згідно п. 3 Договору оплата послуг визначається додатковим договором.
За умовами Додаткового договору від 02.09.2025 до Договору №20250902-1 про надання правничої допомоги від 02.09.2025, Замовник оплачує Виконавцю виконані роботи у такому розмірі:
1) на ознайомлення з матеріалами справи 3000 грн;
2) на підготовку відзиву на позовну заяву 6000 грн;
3) на підготовку додаткових заяв та клопотань 2000 грн за одну заяву чи клопотання;
4) за участь у судовому засіданні 2000 грн за одне судове засідання.
Згідно Акту наданих послуг до Договору №20250902-1 про надання правничої допомоги від 20.02.2026 деталізовано прийняті послуги замовником, а саме:
1) ознайомлення з матеріалами справи (02-05.09.2025) 3000,00 грн;
2) підготовку відзиву на позовну заяву (09-14.09.2025) 6000,00 грн;
3) підготовка клопотання про долучення доказів (24.09.2025) 2 000,00 грн;
4) підготовка клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив (12.10.2025) 2 000,00 грн;
5) участь у судових засіданнях (кількість 5) по 2 000,00 грн кожне, що становить 10 000 грн.
Пунктом 1.2. даного акту Виконавцем надано, а Замовником прийнято послуги на загальну суму 23 000,00 грн.
Суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону)
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України надано право іншій стороні справи клопотати перед судом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вказуючи в якості підстави такого клопотання недотримання вимог ч.4 цієї статті Кодексу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виконуючи обов'язок щодо надання оцінки розміру заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" відшкодування адвокатських витрат (23 000,00 грн) на предмет його дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру, та оцінюючи обґрунтованість заперечень ТОВ ВФІПВ "Русинка", суд зазначає наступне.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У ч.5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/9243/20.
На переконання суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн у даній справі не є співмірним із складністю справи та з обсягом наданих робіт.
Так, суд погоджується з позицією позивача, щодо співмірності оплати позивачем послуги щодо подання до суду клопотання про долучення доказів від 24.09.2025, яке підготовлене адвокатом відповідача на виконання ухвали від 16.09.2025 і стосувалось виключно повідомлення суду щодо надіслання новозалученим третім особам копії відзиву на позовну заяву.
Крім того, суд бере до уваги, що не може бути у повній мірі компенсовано відповідачу заявлені ним кошти у розмірі 9 000,00 грн, які стосуються послуги щодо ознайомлення з матеріалами справи та підготовка відзиву. Відзив на позовну заяву грунтувався, крім іншого, на клопотаннях, які не стосувались предмету позову (про витребування у ГУ ДПС у м. Києві копії податкових декларацій з податку на прибуток, про витребування у Головного управління ДПС у Рівненській області копії податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) та балансів (звітів про фінансові результати), про витребування у Слідчого відділу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області 162 аркушів із оригіналами підписів, які були вилучені в ході проведення обшуку 27.03.2023 у кримінальному провадженні №12021181010002554), про що зазначено в судовій ухвалі від 17.11.2025 (суд вказав, що документи та інформація, які заявник просить суд витребувати, не стосуються предмету спору у контексті даної справи про стягнення коштів).
Також, на переконання суду послуга з ознайомлення з матеріалами справи фактично охоплюється послугою зі складання та подання відзиву на позовну заяву у справі.
Тобто, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є частково обгрунтованим лише в частині складання та подання відзиву на позовну заву у справі.
Крім того, суд не вважає співмірним заявлений розмір компенсації щодо участі представника відповідача у 5-ти судових засіданнях (кожне оцінене по 2 000,00 грн).
Так, у підготовчому судовому засіданні 14.10.2025 оголошено перерву до 23.10.2025 для надання можливості учасникам справи скористатися процесуальними правами та обов'язками, судове засідання тривало 5 хв.
У підготовчому судовому засіданні 06.11.2025 оголошена перерва, судове засідання тривало 3 хв.
03.10.2025 та 17.11.2025 судом розглянуто одне і те ж клопотання щодо витребування у ГУ ДПС у м. Києві копії податкових декларацій з податку на прибуток, яке лише частково задоволене.
Таким чином, суд робить висновок, що 23 00,00 грн - заявлена ТОВ "Рівненський МЖК" сума витрат, понесених на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності (необхідності), а також розумності їхнього розміру.
За таких обставин, суд виснував, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному конкретному випадку є визначення для ТОВ "Рівненський МЖК" відшкодування за рахунок ТОВ ВФІПВ "Русинка" понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн; у решті витрат у розмірі 13 000,00 грн - суд відмовляє.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 235, 235 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма по індивідуальному пошиттю взуття "Русинка" (вул. Замкова, 10В, кв.22, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 13982335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (вул. Гайдамацька, 13Б, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33003, ЄДРПОУ 13988757) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
3. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
4. Видати наказ.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч.2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.03.2026.
Суддя Бережнюк В.В.