65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" березня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/4081/21(916/5321/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни,
дослідивши матеріали справи,
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511)
про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди
Суть спору.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" про стягнення: заборгованості за невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 166 873, 58 грн.; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 11 листопада 2025 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку 838, 10 грн. за кожен календарний день затримки розрахунку; суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у розмірі 12 845, 76 грн.; грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн.
Процесуальні дії Суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026р. відкрито провадження у справі №916/4081/21(916/5321/25) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Справу постановлено розглядати у межах справи №916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Також, зазначеною ухвалою Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального строку України протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив Позивача із урахуванням вимог ст. 167 Господарського процесуального строку України протягом п'яти днів, з дня отримання відповіді на відзив. Позивачу, в свою чергу, встановлено строк на подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 Господарського процесуального строку України протягом п'яти днів з дати отримання відзиву на позовну заяву. Позивача зобов'язано надати суду довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 помісячно з окремим зазначенням відрахованих податків (зборів).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2026р. витребувано у Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" детальний розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 станом на 10.11.2025 року згідно вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року та копії табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 , відпрацьованого ним за останні два місяці роботи, що передують звільненню.
Копії вищевказаних ухвал доставлено учасникам справи до їх електронних кабінетів користувача підсистеми "Електронний суд".
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, усі учасники справи повідомлені про розгляд справи належним чином.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Зміст позовних вимог Позивача.
Позивач зазначає, що у період з 01.03.2021р. по 10.11.2025р. перебував у трудових відносинах з Філією "Арцизька ДЕД" Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".
Наказом №5-к/тр від 10.11.2025р. Філії "Арцизька ДЕД" Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" Позивача звільнено з посади сторожа за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Також, вказаним наказом визначено виплатити Позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 32 календарних дні.
Проте, у порушення вимог трудового законодавства Відповідач розрахунок з Позивачем не здійснив. Згідно довідки Філії "Арцизька ДЕД" Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" від 17.11.2025р. заборгованість Філії перед ОСОБА_1 , з виплати заробітної плати за період з листопада 2022р. по листопад 2025р. складає 166 873, 58 грн.
Враховуючи те, що Відповідач не здійснив розрахунки з Позивачем при звільненні, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" заборгованості за невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 166 873, 58 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 11 листопада 2025 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку 838, 10 грн. за кожен календарний день затримки розрахунку, суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у розмірі 12 845, 76 грн., грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн. Також, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000, 00 грн.
Заперечення Відповідача.
Відповідач надав до господарського суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що не заперечує стосовно задоволення позовних вимог Позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у сумі 166 873, 58 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у розмірі 12 845, 76 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог Відповідач просив суд відмовити.
Обставини справи встановлені Судом.
Філія "Арцизька ДЕД" ДП "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".
Наказом №7-к/тр від 26.02.2021р. Філії "Арцизька ДЕД" ДП "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів.
Відповідно до наказу №5-к/тр від 31.01.2023р. ОСОБА_1 переведено з посади водія на посаду сторожа.
Наказом №5-к/тр від 10.11.2025р. Філії "Арцизька ДЕД" Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" Позивача звільнено з посади сторожа за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Також, вказаним наказом визначено виплатити Позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 32 календарних дні.
У матеріалах справи наявна довідка Філії "Арцизька ДЕД" Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" від 17.11.2025р. про розмір заборгованості по заробітній платі, з якої вбачається, що станом на 17.11.2025р. розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших належних до виплат сум при звільнені ОСОБА_1 за період з листопада 2022р. по листопад 2025р., після відрахування обов'язкових податків та зборів, складає 166 873, 58 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказану заборгованість визнав та додатково надав довідку без дати та номеру, що засвідчує заборгованість із виплати заробітної плати перед Позивачем у розмірі 166 873, 58 грн., після відрахування обов'язкових податків та зборів.
Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 47 Конституції України закріплено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Абзацом 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 вказаного вище Кодексу закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно ст. 171 даного Кодексу, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1.).
Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Середній заробіток за ст. 117 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі №635/2084/16-ц зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин),а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Як встановлено судом, станом на 17.11.2025р. та на даний час, розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших належних до виплати до виплат сум при звільнені ОСОБА_1 за період з листопада 2022р. по листопад 2025р., після відрахування обов'язкових податків та зборів, складає 166 873, 58 грн. Відповідач вказану заборгованість визнав у повному обсязі. Станом на дату звільнення Позивача, спору між Позивачем та Відповідачем щодо розміру заборгованості із виплати заробітної плати та належних до виплати сум при звільненні суду не було.
Таким чином, у день звільнення Позивача, а саме 10.11.2025р., Відповідач повинен був виплатити вищевказані грошові кошти ОСОБА_1 , проте, як підтверджує Відповідач у відзиві на позовну заяву, розрахунок з Позивачем не здійснено. Після відкриття провадження у справі Відповідачем доказів проведення розрахунку з Позивачем до суду не надано.
Позивач просив суд стягнути на його користь середній заробіток з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 838, 10 грн.
На виконання ухвали Суду, Відповідачем надано до суду табель обліку робочого часу за вересень та жовтень 2025р. Згідного вказаного табелю у вересні 2025р. Позивачем відпрацьовано 176 годин, у жовтні - 184 год.
Згідно наданої Відповідачем довідки №2 від 02.02.2026р., середньоденний заробіток ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням (вересень, жовтень 2025р.) складав 391, 12 грн.
Розмір середньодобового заробітку визначено наступним чином: нарахована заробітна плата Позивача за 2 місяці (17 600) / кількість робочих годин згідно табелю (360) * 8 годин.
Станом на дату постановлення судового рішення, а саме 09.03.2026р., затримка розрахунку Відповідача з Позивачем складає 119 днів.
Таким чином, Судом встановлено наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 11 листопада 2025р. по день ухвалення судового рішення, а саме 09.03.2026р., з розрахунку 391, 12 грн. за 1 день прострочення.
Враховуючи зазначене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 11.11.2025р. по 09.03.2026р. складає 46 543, 28 грн. Після відрахування податків і зборів сума середнього заробітку, яка підлягає виплаті Позивачу складає 35 838, 33 грн.
Також, Позивачем заявлено до стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати.
Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Положеннями ст. 1-4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
У позовній заяві Позивач просив стягнути з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" на його користь компенсацію за затримку виплати зарплати у розмірі 12 845, 76 грн. після відрахування обов'язкових податків та зборів.
Перевіривши розрахунки компенсації наведені Позивачем у позовній заяві, суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги Позивача щодо стягнення на його користь з Відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 12 845, 76 грн.
Також, Позивач просить суд стягнути на його користь з Відповідача грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
В обґрунтуванні вказаної позовної вимоги, Позивач вказує на те, що внаслідок протиправних дій та поведінки Відповідача він був позбавлений можливості отримувати доходи від своєї праці, що вплинуло на сімейний фінансовий стан та бюджет. Усі подальші сімейні плани були відкладені на невизначений час, у зв'язку з браком коштів. Протиправні дії відповідача спричинили порушення звичайного життєвого укладу. Ця ситуація негативно позначилася на психічному стані позивача, змусила нервувати, переживати. За весь час затримки виплат він щоденно хвилюється за фінансове та матеріальне існування родини. Тривала затримка виплати Відповідачем заробітної плати Позивачу призвела до того, що Позивач був позбавлений можливості своєчасно сплачувати комунальні послуги, купувати продукти харчування, одяг, інші предмети побуту, і взагалі будь-яким чином планувати своє життя та побут. В результаті неотримання своєчасно коштів, позивач та його сім'я позбавлені нормального життєвого існування та спілкування з близькими та оточуючими людьми. З моменту звільнення Позивач постійно перебував та перебуває в напруженому психоемоційному стані, неперерахування утриманих коштів з його заробітної плати призвели до порушення нормального ритму життя, моральних страждань.
Посилається Позивач на положення ст. 237-1 Кодексу законів про працю України та ст. 1167 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що протиправною поведінкою Відповідача йому заподіяно моральної шкоди, розмір якої він оцінює у 20 000, 00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував стосовно стягнення з нього компенсації моральної шкоди на користь Позивача Відповідач вважає, що посилання Позивача носять декларативний характер.
Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022р. у справі № 214/7462/20 зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
При ухваленні рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення з Відповідача моральної шкоди, суд врахував, що позивачем не доведено суду обставин на які він посилається у позові, оскільки не подано жодних підтверджуючих доказів. Крім того, суд врахував, що 19.09.2025р. Відповідача визнано банкрутом і звільнення працівників відбулось як наслідок банкрутства підприємства. Таким чином, судом не встановлено, що несвоєчасна виплата заробітної плати Позивачу є результатом свідомого зловмисного наміру Відповідача.
Суд вважає, що компенсаційні заходи, передбачені законом, а саме компенсація за затримку виплат і середній заробіток за період затримки виплати є достатніми заходами, з огляду на вказані обставини.
Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, Суд вважає за належне задовольнити позов ОСОБА_1 частково та сягнути на його користь з Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": заборгованість із виплати заробітної плати та належних до виплати сум при звільненні у розмірі 166 873, 58 грн., після відрахування податків і зборів; компенсацію за затримку виплат - 12 845, 76 грн., після відрахування податків і зборів; середній заробіток за період затримки виплати належних при звільненні сум - 35 838, 33 грн., після відрахування податків і зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за належне відмовити.
Розподіл судових витрат.
Частинами 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Господарський суд зазначає, що Позивач звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами щодо стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та належних до виплати сум при звільненні та компенсацію за затримку виплат у силу положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". За іншу частину позовних вимог у цій справі Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.
Згідно п.п. 1. п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищезазначене, розмір судового збору, який підлягає стягненню з Відповідача в дохід бюджету складає 2 422, 40 грн.
Враховуючи задоволення судом позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки виплати належних при звільненні сум та відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, Суд покладає на Відповідача судові витрати Позивача по сплаті судового збору у сумі 1 554, 75 грн.
Керуючись ст.ст. 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із виплати заробітної плати та належних до виплати сум при звільненні у розмірі 166 873 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 58 коп., після відрахування податків і зборів; компенсацію за затримку виплат - 12 845 (дванадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 76 коп., після відрахування податків і зборів; середній заробіток за період затримки виплати належних при звільненні сум - 35 838 (тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 33 коп., після відрахування податків і зборів та судовий збір у сумі 1 554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за належне відмовити.
4. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511) у дохід державного бюджету (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA9089 9998 0313 1112 5600 0026 001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представнику ОСОБА_1 адвокату Михайловій Катерині Анатоліївні, ДП "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".
Суддя С.І. Райчева