ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2026Справа № 910/11183/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМБ ФОНД»
про стягнення 1 417 452, 22 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМБ ФОНД» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у загальному розмірі 1 417 452, 22 грн, з яких:
- 581 970, 58 грн основний борг, 6 026, 98 грн 3% річних, 32 590, 35 грн інфляційні втрати, 61 003, 27 грн пеня та 29 098, 52 грн штраф за угодою № Р-911402/2024/11 від 29.11.2024 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору № 911402 від 01.03.2023;
- 621 835, 63 грн основний борг, 5 493, 51 грн 3% річних, 24 261, 59 грн інфляційні втрати та 55 171, 79 грн пеня за договором № 911402 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2023.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст. 19, 20 Закону України «Про теплопостачання», мотивовані невиконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 911402 від 01.03.2023 на постачання теплової енергії у гарячій воді та за угодою № Р-911402/2024/11 від 29.11.2024 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору, у частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/11183/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 09.09.2025, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем 10.09.2025 17:54 год.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач) здійснює постачання теплової енергії.
Актом прийняття-передачі майна від 28.07.2021 Акціонерне товариство «Київметробуд» передало як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КМБ Фонд» майно у вигляді будівлі за адресою: м. Київ, вул. Чумака, буд. 10, літ. А.
Також актом прийняття-передачі майна від 28.07.2021 Акціонерне товариство «Київметробуд» передало як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КМБ Фонд» майно у вигляді будівлі за адресою: м. Київ, вул. Каблукова, буд. 8.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №268411779 від 30.07.2021, власником будівлі, яка є об'єктом житлової нерухомості, з реєстраційним номером 150853608000 за адресою: м. Київ, вул. Каблукова Академіка, буд. 8 з 28.07.2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю «КМБ Фонд».
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №268409009 від 30.07.2021, власником будівлі, яка є об'єктом житлової нерухомості, з реєстраційним номером 1508643780000 за адресою: м. Київ, вул. Чумака Василя, буд. 10, літ. А з 28.07.2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю «КМБ Фонд».
01.03.2023 між позивачем (надалі - енергопостачальна організація) та відповідачем (надалі - абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії № 911402 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.2.1. та п. 2.2.2. договору, теплопостачальна організація зобов'язується:
- постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору;
- підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток № 2).
Пунктом 2.3.2. договору визначено, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Відповідно до п. 8.1. - п. 8.3. договору, він набуває чинності з 01.01.2023 та діє до 31.12.2023. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення господарським судом; передбачених п. 6.4.1. договору; ліквідація сторін.
Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 8.4. договору).
За умовами пункту 8.5. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії відповідачу.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 3 077 585, 86 грн з ПДВ.
Пунктом 4 додатку № 1 до договору визначено, що дата зняття абонентом показників приладів обліку - 22 число поточного місяця, а надання звіту в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, будинок 58 не пізніше 25 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
Додатком № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.
За умовами п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з довідкою даних по об'єктах відповідача (додаток № 9 до договору), за адресами: місто Київ, вулиця Скакуна Віталія (Каблукова Академіка), будинок 8 з опалювальною площею 2810, 10 кв. м. опалення здійснюється від теплових мереж позивача за особовим рахунком № 911403 , місто Київ, вулиця Чумака Василя, будинок 10, літера А з опалювальною площею 1855, 50 кв. м., опалення здійснюється від теплових мереж позивача за особовим рахунком № 911408.
31.10.2024 між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за теплоенергію, відповідно до якого, станом на 01.11.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 872 955, 86 грн (а.с.29).
Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою з обох сторін без зауважень та заперечень.
У подальшому, 29.11.2024 між позивачем та відповідачем було укладено угоду № P-911402/2024/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору № 911402 від 01.03.2023 (далі - угода про реструктуризацію заборгованості).
Відповідно до п. 1 угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором станом на 01.11.2024 загальною сумою 872 955,86 грн з урахуванням ПДВ.
Відповідач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом грудня 2024 - лютого 2025 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором (п. 2 угоди про реструктуризацію заборгованості).
Відповідно до п. 3 угоди про реструктуризацію заборгованості, споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2023 № 911402.
Відповідно до п.4 угоди про реструктуризацію заборгованості при проведенні оплати заборгованості у п.1 даної угоди, споживач зобов'язується посилатися в рядку «призначення платежу» платіжного документа на номер та дату укладання даної угоди. У випадку відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані КП «Київтеплоенерго» кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.
Згідно з п. 8 угоди про реструктуризацію заборгованості, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які відповідач зобов'язується оплатити. Крім цього, відповідач зобов'язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.
Дана угода є невід'ємною частиною договору № 911402 від 01.03.2023 (п.9 угоди про реструктуризацію заборгованості).
Графіком погашення заборгованості, який є додатком №1 до угоди про реструктуризацію заборгованості відповідачем, сторони погодили періоди, суми та строки погашення заборгованості, а саме: за грудень 2024 - 290 985, 28 грн, за січень 2025 - 290 985, 29 грн та за лютий 2025 - 290 985, 29 грн із строком оплати до 25 числа кожного місяця.
Як зазначає позивач, відповідачем 27.12.2024 було здійснено часткову оплату в розмірі 290 985, 28 грн із призначенням платежу «Сплата заборгованості за договором № 911402 від 01.03.2023, угода № P-911402/2024/11 від 29.11.2024 у т.ч. ПДВ 20% 48 497, 55 грн», у зв'язку з чим заборгованість відповідача за угодою про реструктуризацію заборгованості складає 581 970,58 грн (872 955,86 грн - 290 985, 28 грн).
20.05.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 4/04.11/4803/20 від 14.05.2025 (а.с. 36), в якій просив останнього вжити заходів до 30.05.2025 щодо сплати заборгованості за отриману теплову енергію у розмірі 1 203 806, 21 грн (581 970, 58 грн за угодою про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору № 911402 від 01.03.2023 та 621 835, 63 грн за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023), однак, конверт із вимогою від 14.05.2025 був повернутий на адресу позивача з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.37).
З огляду на те, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за угодою № Р-911402/2024/11 від 29.11.2024 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору № 911402 від 01.03.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 581 970,58 грн основного боргу, 32 590, 35 грн інфляційних втрат, 6 026,98 грн 3 % річних, 61 003, 27 грн пені та 29 098, 52 грн штрафу.
Крім цього, з огляду на те, що відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 911402 від 01.03.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року теплової енергії, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 621 835, 63 грн основного боргу, 24 261, 59 грн інфляційних втрат, 5 493, 51 грн 3% річних та 55 171, 79 грн пені.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю природою він є договором енергопостачання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово- комунальні послуги».
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».
Згідно із ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 2.3.2. договору визначено, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
За умовами п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
31.10.2024 між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за теплоенергію, відповідно до якого, станом на 01.11.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №911402 від 01.03.2023 складає 872 955, 86 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою з обох сторін без зауважень та заперечень.
Як було встановлено судом вище, 29.11.2021 між позивачем та відповідачем було укладено угоду № P-911402/2024/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2023 № 911402.
Відповідно до п. 1 угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором станом на 01.11.2024 загальною сумою 872 955,86 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 2 угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом грудня 2024 - лютого 2025 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.
Так, відповідачем 27.12.2024 було здійснено часткову оплату в розмірі 290 985, 28 грн із призначенням платежу « Сплата заборгованості за договором № 911402 від 01.03.2023, угода № P-911402/2024/11 від 29.11.2024 у т.ч. ПДВ 20% 48497, 55 грн», у зв'язку з чим заборгованість відповідача за угодою про реструктуризацію заборгованості складає 581 970,58 грн.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Поряд з цим, закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17 та від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19.
Суд розцінює підписання угоди про реструктуризацію заборгованості від 24.11.2024, складання акту звіряння від 31.10.2024 та часткову оплату відповідача, як визнання ним основного боргу.
Поряд з цим, на підтвердження факту постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року (за договором на постачання теплової енергії № 911402 від 01.03.2023) в розмірі 621 835, 63 грн, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви:
- копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2024-2025 роки: № 24004536 від 24.12.2024 і № 1158 від 03.10.2024 (а.с. 100, 108);
- копії корінцю наряду на включення опалення № 246 від 29.11.2024 та відключення опалення № 240 від 24.03.2025 (а.с. 105-106);
- копію акту на опломбування (а.с. 97);
- рахунок фактуру № 911402/2025-5 від 31.05.2025 на суму 1 264 897, 17 (а.с. 35);
- копії актів обстеження № 24 000015 від 04.06.2025 (а.с. 99), № 13265 від 05.12.2024 (а.с.101), №13252 від 07.10.2024 (а.с. 102), № 24000013 від 04.06.2025 (а.с.107);
- довідки про нарахування за теплову енергію з грудня 2024 року по травень 2025 року (а.с. 68-78);
- копії облікових картки (помісячно) (а.с. 80, 82, 84, 86, 88, 90);
- копії актів приймання - передавання товарної продукції: №11/2024-911402 від 30.11.2024 за листопад 2024 на суму 53 473, 54 грн (а.с. 79), № 12/2024-911402 від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 116 682, 20 грн (а.с. 81), № 1/2025-911402 від 31.01.2025 за січень 2025 на суму 141 426, 59 грн (а.с. 83), № 2/2025-911402 від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 142 021, 70 грн (а.с. 85), № 3/2025-911402 від 31.03.2025 за березень 2025 на суму 130 753, 80 грн (а.с. 87), № 4/2025-911402 від 30.04.2025 за квітень 2025 на суму 37 477, 80 грн (а.с. 89).
Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року не підписані представником відповідача.
Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Положеннями ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на спростування тверджень позивача про виконання ним своїх зобов'язань за договором.
Оскільки у суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження позивача з приводу факту та обсягів наданих послуг, а відповідачем дані обставини не заперечуються, суд вважає, що позивачем доведено надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції та актів надання послуг з постачання теплової енергії не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань із постачання теплової енергії.
Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії в справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи №910/6652/17, від 12.07.2018 зі справи №910/6654/17, від 12.10.2018 зі справи №910/30728/15).
Отже, матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю «КМБ ФОНД» за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2 угоди про реструктуризацію заборгованості відповідач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом грудня 2024 року - лютого 2025 року щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.
За умовами п. 2 додатку № 4 до договору № 911402 від 01.03.2023 абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Відтак строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати за поставлену теплову енергію за спірні періоди за угодою про реструктуризацію заборгованості № Р-911402/2024/11 від 29.11.2024 у сумі 581 970, 58 грн та за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023 у сумі 621 835, 63 грн станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів сплати суми грошових коштів у розмірі 581 970, 58 грн за угодою № Р-911402/2024/11 від 29.11.2024 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2023 № 911402 та у розмірі 621 835, 63 грн за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2023 № 911402 відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 911402 від 01.03.2023 в розмірі 621 835, 63 грн та за угодою реструктуризації заборгованості № P-911402/2024/11 від 29.11.2024 у розмірі 581 970, 58 грн за період з листопада 2024 року по травень 2025 року підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача:
- за угодою про реструктуризацію заборгованості № P-911402/2024/11 від 29.11.2024: 6 026, 98 грн 3% річних, які нараховані позивачем за період з 26.01.2025 по 31.05.2025 та 32 590, 35 грн інфляційних втрат, які нараховані позивачем за період з січня по травень 2025 року;
- за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023: 5 493, 51 грн 3% річних, які нараховані позивачем за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 та 24 261, 59 грн інфляційних втрат, які нараховані позивачем за період з грудня 2024 по травень 2025 року.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 6 026, 98 грн за період з 26.01.2025 по 31.05.2025 за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за угодою про реструктуризацію заборгованості № P-911402/2024/11 від 29.11.2024, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 6 026, 98 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 5 493, 51 грн за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 розмір 3% річних складає 135,88 грн (53473.54*3/100/366*31), а не 136,25 грн, як визначено позивачем. Також за період з 01.02.2025 по 29.02.2025 позивачем невірно визначено кількість днів, а саме 29, оскільки у лютому 2025 року 28 днів, а тому за вказаний період сума 3% річних складає 717, 07 грн (311582.33*3/100/365*28), а не 742, 68 грн, як визначено позивачем. Отже, за розрахунком суду розмір 3% річних за період з 01.11.2024 по 31.05.2025 за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023 складає 5 467, 54 грн, що є менше за суму заявлену позивачем, а тому вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Крім цього, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 32 590, 35 грн за період з січня по травень 2025 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за угодою про реструктуризацію заборгованості № P-911402/2024/11 від 29.11.2024, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 590, 35 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 24 261, 59 грн за період з грудня 2024 по травень 2025 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 911402 від 01.03.2023, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 24 261, 59 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача за угодою про реструктуризацію заборгованості № P-911402/2024/11 від 29.11.2024: 61 003, 27 грн пені за період з 26.01.2025 по 31.05.2025 і 29 098, 52 грн штрафу та за порушення виконання грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023: 55 171, 79 грн пені за період з 01.12.2024 по 31.05.2025.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.7 додатку № 4 до договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з п. 8 угоди про реструктуризацію заборгованості, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які відповідач зобов'язується оплатити. Крім цього, відповідач зобов'язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин)).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 29 098, 52 грн (581 970, 58 грн (непогашена заборгованість за невиконання угоди про реструктуризацію № P-911402/2024/11 від 29.11.2024) х 5 %), суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимоги про стягнення штрафу в розмірі 29 098, 52 грн є обґрунтованими.
Також перевіривши розрахунок пені у розмірі 61 003, 27 грн за період з 26.01.2025 по 31.05.2025 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за угодою про реструктуризацію заборгованості № P-911402/2024/11 від 29.11.2024, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 61 003, 27 грн грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, перевіривши розрахунок пені у розмірі 55 171, 79 грн за період з 01.12.2024 по 31.05.2025 за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду за період з 01.12.2024 по 12.12.2024 розмір пені складає 455, 84 грн (53473.54 * 2 *13.0 * 12)/(366* 100)), а не 457, 09 грн, як визначено позивачем. Також за період з 13.12.2024 по 23.01.2025 розмір пені складає 1 659, 07 грн ((53473.54 * 2 *13.5 * 21)/(366* 100) + (53473.54 * 2 *13.5 * 21)/(365* 100)), а не 1 661, 34 грн, як визначено позивачем. Отже, за розрахунком суду розмір пені за період з 01.12.2024 по 31.05.2025 за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 911402 від 01.03.2023 складає 55 168, 27 грн, що є менше за суму заявлену позивачем, а тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача:
- за угодою № Р-911402/2024/11 від 29.11.2024 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору № 911402 від 01.03.2023: 581 970, 58 грн основного боргу, 6 026, 98 грн 3% річних, 32 590, 35 грн інфляційних втрат, 61 003, 27 грн пені та 29 098, 52 грн штрафу;
- за договором № 911402 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2023: 621 835, 63 грн основного боргу, 5 467, 54 грн 3% річних, 24 261, 59 грн інфляційних втрат та 55 168, 27 грн пені.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КМБ ФОНД» (03065, місто Київ, вулиця Віталія Каблукова, будинок 4, ідентифікаційний код 42259804) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 1 203 806 (один мільйон двісті три тисячі вісімсот шість) грн 21 коп. основного боргу, 11 494 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн 52 коп. 3% річних, 56 851 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят одну ) грн 94 коп. інфляційних втрат, 116 171 (сто шістнадцять тисяч сто сімдесят одну) грн 54 коп. пені, 29 098 (двадцять дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн 52 коп. штрафу та 21 261 (двадцять одну тисячу двісті шістдесят одну) грн 34 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань