ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2026Справа № 910/7185/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участі секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справа
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
третя особа: Головне управління розвідки Міністерства оборони України
про стягнення 2 360 944,34 грн
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 2 360 944,34 грн.
Позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 578ПВ від 01.02.2025 відповідач спожив електричну енергію у період з 01.02.2025 по 30.04.2025 на загальну суму 3.347.922,62 грн. Проте відповідач здійснив оплату лише частково за лютий 2025 року у розмірі 1.000.000,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 2.360.944,34 грн, з яких 2.347.922,62 грн основного боргу, 9.396,09 грн 3% річних та 3.625,63 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 (суддя Алєєва І.В.) відкрито провадження у справі № 910/7185/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
02.07.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
14.07.2025 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в частині стягнення 9.396,09 грн 3% річних та 3.625,63 грн інфляційних втрат та сплати судового збору. Вказував на право суду зменшити заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. Також посилався на настання обставин непереборної сили, що перешкоджає своєчасному виконанні зобов'язань за договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7185/25 від 14.07.2025 залучено до участі у справ третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Враховуючи відсутність у судді Алєєвої І.В. допуску до державної таємниці, ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7185/25 від 04.08.2025 передано матеріали справи для визначення судді, який має повноваження для розгляду справ, документи яких містять гриф секретності (державна таємниця).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 (категорія справи: !. Справи, документи яких містять гриф "Таємно") справу № 910/7185/25 передано для розгляду судді Сівакової В.В.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 справу № 910/7185/25 передано для розгляду судді Сівакової В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7185/25 від 14.08.2025 прийнято справу № 910/7185/25 до провадження; підготовче засідання призначено на 15.09.2025.
11.09.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору - Національну гвардію України.
Враховуючи, що рішення у справі не вплине на права та обов'язки Національної гвардії України, то у задоволенні клопотання про залучення останньої судом відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7185/25 від 15.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/7185/25 на 30 (тридцять) днів.
17.10.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1.284.997,28 грн, з яких 1.271.975,56 грн основного боргу за період березень-квітень 2025 року, 9.396,09 грн 3% річних, 3.625,63 грн інфляційних втрат. У заяві позивач просить повернути суму судового збору в розмірі 12.911,36 грн.
07.11.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1.284.997,28 грн, з яких 601.975,56 грн основного боргу за квітень 2025 року, 9.396,09 грн 3% річних, 3.635,63 грн інфляційних втрат. У заяві позивач просить повернути суму судового збору в розмірі 20.951,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 задоволено самовідвід судді Сівакової В.В., передано справу на повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 справу передано для розгляду судді Ярмак О.М.
Ухвалою суду від 18.11.2025 справу прийнято до провадження. Підготовче засідання призначено на 16.12.2025.
У судовому засіданні 27.01.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 03.03.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
01.02.2025 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 578ПВ.
У програмному комплексі позивача з обліку юридичних споживачів електричної енергії споживачу присвоєно особовий рахунок № 57801, а Договір з Відповідачем зареєстровано за реквізитами - № 57801ПВ від 01.02.2025, у зв'язку з чим у документах, що формувалися за Договором для Відповідача, вказано вищезазначені реквізити Договору.
Також як додаток 3 до Договору сторонами підписано Угоду про електронний документообіг, яка врегульовує відносини сторін, пов'язані з обміном інформацією та документами з використанням електронних комунікаційних систем.
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Згідно абз. 1 п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.
Пункт 5.5 Договору визначає, що розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Відповідно до п. 5.1 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше, ніж на 10 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування Постачальником.
Згідно п. 6.3 Комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (після отримання звіту Споживача про покази засобу обліку Постачальником або після отримання Постачальником від Оператора системи розподілу даних про обсяги споживання Споживача). У разі неодержання рахунку Споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 Комерційної пропозиції.
Нарахування за фактично спожиту електричну енергію Споживачем здійснювались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311. Згадана інформація додатково підтверджена в додатку № 12 до листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 23358/3/01/5 від 20.05.2025.
Судом встановлено, що позивач на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії у відповідності до п. 10.6 Комерційної пропозиції в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди «лютий 2025 р.» - «квітень 2025 р.» від 01.03.2025 № 57801/2/1 на суму - 1 517 947,06 грн, від 01.04.2025 № 57801/3/1 на суму - 1 125 526,23 грн, від 01.05.2025 № 57801/4/1 на суму - 704 449,33 грн. Також, в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» сформовано та видано акти прийняття-передавання товарної продукції за вищенаведені розрахункові періоди.
Таким чином, позивач протягом лютого-квітня 2025 надав відповідачу послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 3 347 922,62 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, вартість електричної енергії сплатив частково на суму 2 745 947,06 грн., що також підтверджується поясненнями сторін.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати за договором суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної за одержану електричну енергію з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 601 975,56 (3 347 922,62-2 745 947,06) грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 9 396,09 грн. 3% річних та 3 625,63 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
З приводу посилань відповідача про звільнення його від зобов'язання сплачувати інфляційні втрати та 3% річних суд зазначає наступне.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та постанові Верховного Суду від 25.03.2023 у справі № 920/505/22.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства суду надано право, за наявності відповідних обставин, на зменшення розміру виключно штрафних санкцій (неустойки), тому посилання відповідача на зменшення заявлених 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.
Що стосується посилань відповідача про існування обставин форс-мажору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорні обставини).
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин форс-мажору у правовідносинах між сторонами, які виникли при виконанні спірного Договору, зокрема, відповідного Сертифікату ТПП України.
Крім того, спірний Договір було укладено між сторонами вже в воєнний період (01.02.2025), з огляду на що суд відхиляє посилання відповідача на військову агресію росії як на форс-мажору обставину.
Крім того, відповідно до п. 12.4 Договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, про які вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.
Тому посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути із Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, буд. 31, код 41916045) 601 975 (шістсот одну тисячу дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. боргу, 9 396 (дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 09 коп. 3% річних, 3 625 (три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 7 379 (сім тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 97 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 10.03.2026
Суддя О.М.Ярмак