ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2026Справа № 910/12047/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) представників сторін
звіт Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про виконання рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна»
до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»
про стягнення 525 143,84 доларів США та 1 288 642,04 грн,
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12047/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 525 143,84 доларів США та 1 288 642,04 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022, постановою Верховного Суду від 29.09.2022 та постановою Верховного Суду від 21.06.2023 (в частині стягнення витрат на правничу допомогу), позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (вул. Гарматна, 2, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 31576194) борг у розмірі 525 000 доларів США, проценти на вимогу у розмірі 143,84 долари США, 3% річних у розмірі 1 265 788,67 грн, судовий збір у розмірі 233 564,54 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 926,72 грн. В іншій частині позову відмовлено.
28.06.2023 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.
20.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/12047/21. Обґрунтовуючи вказану заяву позивач стверджує про те, що рішення у даній справі, яке набрало законної сили, боржником не виконано в повному обсязі.
25.08.2025 до суду від відповідача (боржника) надійшли заперечення на заяву про зобов'язання подати звіт.
26.08.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» про зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду у справі № 910/12047/21 задоволено, зобов'язано керівника Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» у тридцятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022.
26.09.2025 до суду від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» надійшов звіт про виконання рішення суду у справі № 910/12047/21, у якому боржник зазначає, що він був позбавлений можливості виконати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у даній справі в добровільному порядку через поширення на позивача дії мораторію на виконання грошових зобов'язань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», проте відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання рішення суду у даній справі за рахунок стягнутих з Банку коштів перераховано стягувачу 1 549 979,93 грн та 517 628,22 доларів США. Водночас, за останньою відомою боржнику інформацією, на рахунку ВПВР по вказаному виконавчому провадженню знаходяться кошти у розмірі 310 010,31 грн для закупівлі валюти та перерахування її стягувачу, однак, інформація щодо термінів перерахування виконавцем залишку боргу стягувачу Акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» не відома.
Також 26.09.2025 до суду від стягувача надійшли заперечення щодо звіту про виконання рішення, у яких останній вважає доводи боржника, наведені ним у звіті про виконання рішення, необґрунтованими та зазначає, що боржником в порушення приписів п.6 ч. 2 ст. 345-3 ГПК України не зазначено орієнтовних строків виконання рішення у справі № 910/12047/21. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» просить відмовити у прийнятті звіту Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про виконання рішення у справі № 910/12047/21, застосувати до останнього процесуальні заходи у вигляді штрафу та встановити новий строк для подачі звіту про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022.
02.10.2025 до суду від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» надійшли пояснення щодо заперечень до звіту про виконання рішення суду у справі № 910/12047/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 прийнято звіт Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про виконання рішення у справі № 910/12047/21, встановлено Акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» новий строк для подання звіту про виконання судового рішення - тридцять днів з дня отримання вказаної ухвали.
18.11.2025 до суду від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» надійшов звіт про виконання рішення суду у справі № 910/12047/21, у якому боржник зазначає, що після подання ним першого звіту про виконання рішення, представник Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» неодноразово звертався до державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження із примусового виконання судового рішення у справі № 910/12047/21, повідомляв виконавця про необхідність надання представнику банку документів щодо купівлі валюти для погашення залишку боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» та, відповідно, документів про перерахування цих коштів для подальшого їх надання до суду на підтвердження раніше поданих пояснень. Боржник зазначив, що під час крайнього візиту його представника до виконавця (18.11.2025), державним виконавцем повідомлено, що наразі в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи щодо перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна», так як вони ще не повернулись з банку, котрий повинен провести перерахування коштів. Відтак, станом на день подання даного звіту боржник не має можливості повідомити суд про виконання рішення в повному обсязі, через відсутність у нього відповідної інформації. Разом з тим, на підтвердження раніше повідомлених фактів щодо здійснення 19.09.2025 державним виконавцем розподілу коштів в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, зокрема, розподілу коштів 310 010,31 грн для купівлі валюти у розмірі 7515,62 доларів США для погашення залишку заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, представником банку надано суду копію Розрахунку державного виконавця розподілу стягнутих з боржника (Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк») сум для задоволення вимог стягувачів, зокрема, за графою 34 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна». Водночас, боржник вказав, що йому невідомі орієнтовні строки, за яких державним виконавцем будуть надані документи та інформацію щодо перерахування коштів на користь стягувача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 прийнято звіт Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про виконання рішення у справі № 910/12047/21, встановлено Акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» новий строк для подання звіту про виконання судового рішення - три місяці з дня отримання вказаної ухвали.
20.02.2026 до суду від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» надійшов звіт про виконання рішення у справі № 910/12047/21, у якому боржник зазначає, що ним вживались заходи з метою отримання інформації від державного виконавця ВПВР щодо причин відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження та про вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення суду, зокрема, 02.01.2026 було надіслано адвокатський запит до виконавчої служби. На вказаний адвокатський запит 07.01.2026 ВПВР було надано відповідь, якою повідомлено, що станом на день надання відповіді залишок боргу за відповідним виконавчим провадженням із виконання рішення суду у справі № 910/12047/21 становив 7515,62 долари США та подальший хід виконання виконавчого провадження буде організовано у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, у своєму звіті боржник вказав, що його представник з метою отримання документів про перерахування коштів стягувачу, в подальшому щовівторка просив державного виконавця ВПВР надати документи щодо купівлі валюти за рахунок розподілених 19.09.2025 коштів та про перерахування залишку боргу на рахунок стягувача для їх надання до суду, проте державний виконавець повідомляв, що вони все ще перебувають на опрацюванні в Укрексімбанку для проведення виплати їх на користь стягувача і зможе надати їх лише після передачі йому від Укрексімбанку.
З урахуванням наведеного боржник вказав, що йому невідомі орієнтовні строки за яких державним виконавцем будуть надані документи та інформація щодо перерахування коштів на користь стягувача, просив прийняти звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/12047/21, про що постановити відповідну ухвалу.
Розглянувши вказаний звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12047/21, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 345-3 ГПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Звіт боржника про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Положеннями статті 345-4 ГПК України визначено, що за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу.
Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.
Водночас, згідно з ч. 7 ст. 345-4 ГПК України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу.
Як вже було встановлено судом раніше та вбачається із поданих в матеріали справи документів, залишок боргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» за рішенням у справі № 910/12047/21, яке виконується у примусовому порядку в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, становить 7515,62 доларів США.
Доказів перерахування вказаної суми коштів на рахунок стягувача та закінчення виконавчого провадження із примусового виконання рішення у даній справі суду не надано.
Суд, оцінивши наведені у звіті боржника обґрунтування та причини неможливості надання відповідних документів та інформації щодо повного виконання рішення у даній справі, вважає, що Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» не наведено достатньо обґрунтованих обставин які унеможливлюють виконання рішення суду.
Боржник вказує, що ним активно вживаються заходи щодо отримання від державного виконавця відповідної інформації щодо перерахування коштів на рахунок стягувача, однак жодних цьому доказів не надає. Зокрема, суду не надано ніяких доказів щодо наведених у звіті обставин перебування документів для перерахування коштів стягувачу на опрацюванні в Укрексімбанку.
Так, судом із викладених у звіті обставин та наданих до нього доказів встановлено, що представник боржника лише більше ніж через місяць з моменту постановлення ухвали суду від 24.11.2025, а саме 02.01.2026, звернувся до державного виконавця із відповідним адвокатським запитом щодо надання інформації про хід виконання рішення суду, у т.ч. у даній справі, на який було отримано відповідь про те, що залишок боргу за відповідним виконавчим провадженням із виконання рішення суду у справі № 910/12047/21 становить 7515,62 долари США та подальший хід виконання виконавчого провадження буде організовано у відповідності до вимог чинного законодавства. Доказів вчинення боржником будь-яких інших активних дій з метою сприяння якнайшвидшому виконанню судового рішення суду не представлено.
При цьому, суд звертає увагу боржника, що у разі неналежного здійснення державним виконавцем своїх повноважень або невиконання останнім передбачених Законом України «Про виконавче провадження» обов'язків у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі № 910/12047/21, він не був позбавлений можливості оскаржити відповідні рішення/дії чи бездіяльність виконавця у порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.
Оскільки судове рішення досі не є виконаним боржником у повному обсязі та у суду відсутні докази перерахування залишку боргу на рахунок стягувача та, відповідно, закінчення виконавчого провадження із примусового виконання рішення у справі № 910/12047/21, то з урахуванням вимог п. 6 ч. 2 ст. 345-3 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення мав містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.
В порушення зазначених вимог, звіт боржника не містить строків виконання рішення в частині, що залишається невиконаною, а також боржником не зазначено запланованих заходів, спрямованих на повне виконання рішення.
Суд зазначає, що Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» вже втретє подає до суду звіт про виконання рішення, який за своїм обґрунтуванням дублює попередні звіти та не містить жодних активних дій, спрямованих на фактичне виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на принцип обов'язковості судових рішень, закріплений у ст. 18 ГПК України, яким визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також суд враховує, що у Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Отже, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено, що судове рішення є обов'язкове до виконання та має бути виконаним. Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права та обов'язковість судового рішення. У свою чергу, основним завданням другого з цих принципів є забезпечення першого названого принципу - верховенства права, оскільки без виконання судових рішень реалізація цього принципу є недосяжною. Зокрема, це випливає також із судової практики ЄСПЛ (дивитись, наприклад, рішення від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia", заява № 52854/99, п. 55), від 09 листопада 2004 року у справі "Науменко проти України" ("Svetlana Naumenko v. Ukraine", заява № 41984/98, п. 91) тощо).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, необґрунтованість наведених боржником обставин, які ускладнюють виконання судового рішення та відсутність орієнтовних строків виконання рішення та вжитих боржником заходів для повного та своєчасного його виконання, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» від 20.02.2026 про виконання рішення суду у справі № 910/12047/21.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 345-4 ГПК України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 3452 цього Кодексу.
Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Отже, накладання штрафу відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 135 ГПК України є правом суду.
Оцінюючі наведені у звіті обставини та відсутність будь-яких заперечень стягувача щодо поданого боржником звіту та/або вимог про накладення на боржника штрафу за ненадання доказів повного виконання рішення суду, суд дійшов висновку не покладати на боржника штраф, однак встановити боржнику новий строк в 30 днів з дня отримання даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/12047/21.
На підставі викладеного, керуючись статтями 233-235, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у прийнятті звіту Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» від 20.02.2026 про виконання рішення суду у справі № 910/12047/21.
2. Встановити Акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» новий строк 30 днів з дня отримання даної ухвали для подання звіту про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/12047/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 10.03.2026 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 345-4 ГПК України оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Суддя Т. Ю. Трофименко