ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2026Справа № 910/343/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Київської міської організації ветеранів України про стягнення 108 382,10 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У січні 2026 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київської міської організації ветеранів України (далі - Організація) 108 382,10 грн, з яких: 57 661,82 грн - основна заборгованість, 38 748,74 грн - інфляційні втрати, 11 971,54 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати теплової енергії за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року за укладеним між Організацією та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - Компанія) договором на постачання теплової енергії від 1 жовтня 2015 року № 1533106-01. Право вимоги до відповідача за вказаною угодою було передане позивачу на підставі укладеного з Компанією договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 601-18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 січня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/343/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 19 січня 2026 року про відкриття провадження у справі № 910/343/26 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Організації, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 19 січня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Однак Організація в установлений строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
18 лютого 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній повідомив про те, що ціна позову не змінилася, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1 жовтня 2015 року між Організацією та Компанією було укладено договір на постачання теплової енергії № 1533106-01, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цією угодою.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цією угодою, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими в установленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 2.2.1. вказаного правочину теплопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - у період опалювального сезону в кількості й в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Пунктами 2.3.1., 2.3.2. договору встановлено, що відповідач зобов'язався: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, що визначені в додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, передбачені в додатку № 4 до договору.
Згідно з пунктом 2.3.4. вищевказаної угоди Організація зобов'язалась у додатках № 8 та № 9 до договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж.
Зі змісту вказаних додатків вбачається, що теплова енергія поставлялася до об'єкта відповідача - офісного приміщення, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13, опалювальна площа - 181,60 м2, особовий рахунок № 1533106-01.
За умовами пункту 1 додатку № 3 до наведеної угоди розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими відповідним органом у встановленому законом порядку для Компанії без урахування ПДВ, а саме: для потреб опалення - 1 292,17 грн/Гкал.
Пунктом 2 додатку № 4 до вказаної угоди визначено, що відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або формує договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної Організації за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 102 384,52 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до договору дата зняття відповідачем показників приладу обліку - 25-те число поточного місяця; надання звіту в РТМ "Печерськ" за адресою: вулиця Курганівська, будинок 4, - не пізніше 28-го числа звітного місяця. При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
Відповідно до пункту 5 додатку № 4 до договору Організація щомісяця з 12 по 15 число в РТМ "Печерськ" за адресою: вулиця Курганівська, будинок 4, - самостійно отримує: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в РТМ); акт виконаних робіт; облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період.
Пунктами 8.1., 8.3., 8.4. договору визначено, що останній набуває чинності з 1 жовтня 2015 року та діє до 31 грудня 2016 року. Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатковою угодою (без дати та номеру) Організація та Компанія погодили, що орієнтовна вартість послуг з централізованого опалення на поточний рік, згідно заявлених величин споживання, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 144 674,34грн з ПДВ.
26 грудня 2016 року вказані юридичні особи уклали додаткову угоду до вищевказаного правочину, за умовами пункту 1 якої договір на постачання теплової енергії від 1 жовтня 2015 року № 1533106-01 діє до 31 грудня 2016 року. Вказаний правочин вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмове заявлено про його припинення.
Орієнтовна вартість теплової енергії згідно заявленої величини споживання відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору на 2016 рік, становить 39 159,13 грн (пункт 2 вказаної додаткової угоди).
Докази закінчення строку дії зазначеного правочину в спірний період у матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи також вбачається, що будинок, за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13, - оснащений теплолічильником центрального опалення. Дана обставина підтверджується доданими Підприємством до позовної заяви належним чином засвідченими копіями: акта прийняття теплового вузла обліку від 19 грудня 2005 року № 1102101136, акта про готовність вузла комерційного обліку до роботи від 29 вересня 2017 року № 2/09-260, актів обстеження систем центрального опалення нежитлових приміщень в житловому будинку: від 25 лютого 2016 року № 2/02-40, від 26 січня 2018 року № 2/01-89.
Судом також встановлено, що в період з листопада 2015 року по квітень 2018 року відповідачу надавались послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунком-фактурою від 30 вересня 2018 року № 1533106-01/2018-9, актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30 вересня 2018 року, довідками про нарахування за теплову енергію Організації за договором за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, обліковими картками за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, розрахунком нарахувань за спожиту теплову енергію за договором, а також копіями: корінців нарядів на включення та відключення об'єкта тепло споживання за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13, відомостей обліку споживання теплової енергії за період з 1 жовтня 2016 року по 10 квітня 2018 року.
Претензії чи повідомлення відповідача про порушення постачальником умов вказаної угоди в спірний період в матеріалах справи відсутні.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним правочином у спірний період своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим в останнього перед Компанією виникла заборгованість за спожиту теплову енергію за спірний період на загальну суму 57 661,82 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 7 вказаної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, відповідач документів, які б підтверджували оплату ним спірної заборгованості перед Компанією в повному обсязі, або доказів, які б спростовували наявність такої заборгованості, суду не надав.
Судом також встановлено, що 11 жовтня 2018 між Підприємством і Компанією укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, за умовами пункту 1.1 якого остання відступає, а позивач набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 1 травня 2018 року теплової енергії (основний борг, у тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню зі споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 1 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору (пункт 1.2 цієї угоди).
З укладенням даного договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), три проценти річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), три проценти річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (пункт 1.3 договору).
Пунктом 2.1 цього правочину встановлено, що в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року в справі № 910/7807/18.
Відповідно до пункту 3.1.1 договору його сторони підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до нього за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача з кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення з споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладання цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Згідно з додатком № 1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 57 661,82 грн за договором № 1533106-01.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року в справі № 910/974/18.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина 2 статті 517 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Листом від 8 квітня 2019 року № 1/5-1533106-01 Підприємство повідомило відповідача про заміну кредитора, а також просило сплатили спірну суму боргу.
У свою чергу відповідач заперечень проти вимог нового кредитора в порядку статті 518 ЦК України не подав, спірна заборгованість з оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року на підставі договору від 1 жовтня 2015 року № 1533106-01 погашена не була. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
При цьому, суд звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в постановах: від 23 січня 2018 року в справі № 203/2612/13-ц, від 19 червня 2018 року в справі № 5023/3905/12.
Відповідач не надав суду доказів оскарження або визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 601-18 з підстав його невідповідності вимогам частини 1 статті 516 ЦК України.
Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення спірної суми боргу, то позовна давність до даної позовної вимоги судом не застосовується.
Враховуючи те, що сума основного боргу Організації, яка складає 57 661,82 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і остання на момент прийняття рішення не надала належних документів, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу. Тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку з оплати теплової енергії, Підприємство просило суд стягнути з відповідача 38 748,74 грн інфляційних втрат та 11 971,54 грн трьох процентів річних, нарахованих за загальний період прострочення з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2025 року на суму основного боргу в розмірі 57 661,82 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, не перевищує розрахованої судом суми, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Київської міської організації ветеранів України (01004, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13; ідентифікаційний код 22874774) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 57 661 (п'ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн 82 коп. основної заборгованості, 38 748 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн 74 коп. інфляційних втрат, 11 971 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн 54 коп. трьох процентів річних та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 10 березня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко