номер провадження справи 34/121/25
02.03.2026 Справа № 908/2075/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/2075/25
за позовом: Керівника Обуховської окружної прокуратури Київської області (вул. Володимира Чаплинського, 7, м. Обухів, Київська область, 08700) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача: Північного офісу Держаудитслужби, ідентифікаційни номер юридичної особи 40479560 (вул. Січових стрільців, 18, м. Київ, 04053)
до відповідача-1: Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, ідентифікаційний код юридичної особи 00496863 (вул. Центральна, 68, с. Центральне, Обухівський район, Київська область, 08853).
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сентайм Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 44021585 (вул. Павлокічкаська, 15А, кв. 14, м. Запоріжжя, 69106)
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору
за участю уповноважених представників сторін:
прокурор: Стешенко В.Є., на підставі службового посвідчення № 075793 від 01.03.2023;
інші учасники: не з'явились
04.07.2025 до суду звернувся Керівник Обуховської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позивача: Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів: Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю “Сентайм Груп» з вимогами про:
1. Визнати недійсним договір № 24 від 24.02.2024 на закупівлю товарів - нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, укладений між Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України та товариством з обмеженою відповідальністю “СЕНТАЙМ ГРУП».
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНТАЙМ ГРУП» на користь Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України 1 038 360 грн, а з Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України одержані ним за рішенням суду 1 038 360 грн стягнути в дохід держави.
3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕНТАЙМ ГРУП» на користь Київської обласної сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 52 852 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України 01.02.2024 в електронній системі закупівель Prozorro опубліковано оголошення щодо проведення відкритих торгів з особливостями із закупівлі: «Нафта і дистиляти: бензин А-95; дизельне паливо» (код за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти), ідентифікатор закупівлі UA-2024-02-01- 003332-a, доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-02-01- 003332-a . Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 380 400 грн. Рішеннями уповноваженої особи МІП ім. В.М.Ремесла НААН, оформленим протоколом його № 5 від 14.02.2024, ухвалено визначити ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» переможцем за результатами проведення процедури відкритих торгів на закупівлю за предметом закупівлі «Нафта і дистиляти» ДК 021:2015 09130000-9 (Бензин А-95 (талони); Дизельне паливо (наливом), унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель: UA-2024-02-01-003332-а та прийнято рішення про намір укласти з ним договір. Додатковою угодою № 3 зменшено суму Договору на 345303,60 грн. Загальна сума договору № 24 від 24.02.2024 після внесення змін становить 1 038 360 грн., у тому числі ПДВ - 173 060 грн. З витягу з рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 № 518-р у справі № 145-26.14/195-24, направленого головою Антимонопольного комітету України до Офісу Генерального прокурора вбачається, що воно обґрунтоване встановленням та підтвердженням фактів, які у своїй сукупності свідчать про узгодження (координацію) ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» (далі - Відповідачі) своєї поведінки при підготовці до участі та участі у закупівлі UA-2024-02- 01-003332-a (у рішенні - Торги 23 (01.02.2024-24.02.2024) та про обмін між ними інформацією. ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» не намагалося здобути перемогу в Торгах 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23, що свідчить про відсутність конкуренції між Відповідачами. При цьому відсутність конкуренції між Відповідачами надало змогу ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» завищити вартість поставленого замовникам предмета закупівлі, що у сукупності з іншими встановленими обставинами свідчить про попередні домовленості між Відповідачами щодо результатів торгів. Антимонопольний комітет України дійшов висновку про те, що ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» під час підготовки для участі у процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Узгоджений характер дій ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» вказує як на усвідомлення ним їх протиправності (порушення цими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність і бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору). Вольова спрямованість антиконкурентних узгоджених дій вказаного суб'єкта господарювання свідчить про їх умисність. дії ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» спрямовані на завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету одержання права на укладення договору про закупівлю товарів- нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Тому договір про закупівлю товарів - нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти № 24 від 24.02.2024, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП», на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України. ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору про закупівлю № 24 від 24.02.2024 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало публічні кошти в сумі 1 038 360 грн. Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» умислу на укладення оспорюваного договору про закупівлю, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку. Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» як сторони оспорюваного договору про закупівлю № 24 від 24.02.2024, одержані ним 1 038 360 грн. за вказаним правочином повинні бути повернуті МІП ім. В.М.Ремесла НААН як іншій стороні Договору, а отримані останньою за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
У позові прокурор також просив суд витребувати від Антимонопольного комітету України належним чином засвідчену копію рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 № 518-р у справі № 145-26.14/195-24 у повному обсязі з інформацією, яка визначена інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.02.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2075/25 та визначено до розгляду судді Науменку А.О. Вказане клопотання судом задоволено.
Ухвалою суду від 14.07.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2075/25, присвоєний номер 34/121/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 30.07.2025 о 10 год.20 хв.
В судовому засіданні 30.07.2025 здійснювалась фіксація судового процесу.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2075/25. Оголосив склад суду.
Суд з'ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Представники сторін у судове засідання 30.07.2025 крім прокурора, не з'явились.
Судом оголошено документи, які надійшли через підсистему “Електронний суд»:
Так, від представника позивача 21.08.2025 надійшло клопотання про долучення доказів; 28.07.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Вищеперелічені документи прийнято судом до розгляду. Клопотання представника позивача задоволено, справа розглядається без участі представника позивача.
25.07.2025 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Вказане клопотання судом задоволено, справа розглядається без участі представника відповідача-1.
Також представник відповідача-1 просив суд вирішити питання про залучення Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України в якості третьої особи, оскільки, не вважає себе відповідачем у даній справі.
Ухвалою суду від 30.07.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 03.09.2025 о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 03.09.2025 здійснювалась фіксація судового процесу.
02.09.25 від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про залучення його в якості третьої особи, яке прийнято до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.
Ухвалою суду від 03.09.2025 зупинено провадження у справі № 908/2075/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.
Постановою від 19.12.2025 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/3456/23 скасував та ухвалив нове рішення: Відмовити у задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2026 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.02.2026 о 11 год. 40 хв.
В судовому засіданні 11.02.2026 здійснювалась фіксація судового процесу.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2075/25. Оголосив склад суду.
Представники сторін у судове засідання 11.02.2026 крім прокурора, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
В підготовчому засіданні 11.02.2026 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.
У клопотанні відповідача-1 про залучення його в якості третьої особи судом відмовлено, оскільки прерогатива визначення складу відповідачів у справі покладена процесуальним законом на прокурора або позивача. Прокурор в запереченнях зазначив, що вважає Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України належним відповідачем у справі, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку прокурора, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.03.2026 о 10 год. 30 хв.
В судовому засіданні 02.03.2026 здійснювалась відеоконференція. Судом відкрито судове засідання з розгляду по суті справи.
02.03.26 від прокурора надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23. Підставою для відкладення прокурором зазначено ті обставини, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 24.02.2026 у справі № 910/20111/23 (у правовідносинах, які є подібними справі № 908/295/25), задовольнила клопотання Київської міської прокуратури про передачу справи № 910/20111/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми щодо застосування приписів ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Частиною 3 статті 195 ГПК України чітко визначено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Строк розгляду по суті справи № 908/2075/25 спливає 13.03.26.
З огляду на ті обставини, що на стадії розгляду справи по суті зупинення провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України є недопустимим в силу приписів процесуального закону, у задоволенні клопотання прокурора судом відмовлено.
Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив її задовольнити.
Інші учасники своїм правом на участь в судовому процесі не скористалась, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 02.03.2026 судом прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України 01.02.2024 в електронній системі закупівель Prozorro опубліковано оголошення щодо проведення відкритих торгів з особливостями із закупівлі: «Нафта і дистиляти: бензин А-95; дизельне паливо» (код за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти), ідентифікатор закупівлі UA-2024-02-01- 003332-a, доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-02-01- 003332-a. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 380 400 грн.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» та ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій та звітом про результати проведення процедури закупівлі, розміщеними у системі публічних закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-02-01-003332- a/lots. Кінцеві тендерні пропозиції становили ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» 1 219 200 грн з ПДВ (початкова - 1 219 200 грн з ПДВ), ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» - 1 379 040 грн з ПДВ (початкова - 1 379 040 грн з ПДВ).
За результатами проведення аукціону 12.02.2024 електронною системою закупівель найбільш економічно вигідною було визначено тендерну пропозицію ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» 1 219 200 грн з ПДВ, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
13.02.2024 ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» тендерна пропозиція, якого визначена найбільш економічно вигідною відповідно, надіслав листа за №28 від 13.02.2024 року на електронну пошту Замовника з повідомленням про відмову підписання договору на Закупівлею UA-2024-02-01-003332-а. Відповідно до протоколу № 5 від 13.02.2025 уповноваженої особи МІП ім. В.М.Ремесла НААН прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції учасника ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ», код ЄДРПОУ 45120956, на підставі абзацу 3 підпункту 1 пункту 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених, постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178. Рішеннями уповноваженої особи МІП ім. В.М.Ремесла НААН, оформленим протоколом його № 5 від 14.02.2024, ухвалено визначити ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» переможцем за результатами проведення процедури відкритих торгів на закупівлю за предметом закупівлі «Нафта і дистиляти» ДК 021:2015 09130000-9 (Бензин А-95 (талони); Дизельне паливо (наливом), унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель: UA-2024-02-01-003332-а та прийнято рішення про намір укласти з ним договір.
14.02.2024 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП».
24.02.2024 між МІП ім. В.М.Ремесла НААН та ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» укладено договір про закупівлю товарів - нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти № 24 (далі - договір про закупівлю товарів № 24 від 24.02.2024, Договір).
За умовами пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця нафтопродукти за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, визначені Сторонами в Специфікації, що є Додатком 1 до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах встановлених у цьому Договорі.
Згідно із специфікацією до Договору (Додатку 1) сторони узгодили постачання: бензин A 95, в кількості 8000 л, ціною за одиницю товару 41,15 грн без ПДВ та дизельне паливо, в кількості 20000 л, ціною за одиницю товару - 41,00 грн без ПДВ. Всього ціна договору згідно Специфікації складає 1 379 040 грн., у тому числі ПДВ - 229 840 грн.
За умовами п. 10.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до «31» грудня 2024 року, але строк його дії закінчується не раніше повного виконання зобов'язань Сторонами Договору.
У подальшому, між МІП ім. В.М.Ремесла НААН та ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» укладено 3 додаткові угоди, якими змінено ціну та обсяг поставленого товару. Так, додатковою угодою № 1 від 30.04.2024 викладено в новій редакції Додаток 1 «Специфікація», а саме: ціна за 1 л бензину A-95 становить 41,15 грн. без ПДВ, обсяг постачання - 1000 л., ціна за 1 л бензину A-95 становить 44,35 грн. без ПДВ, обсяг постачання 6494,93 л., ціна за 1 л. дизельного палива становить 41.00 грн. без ПДВ, обсяг постачання 20000 л. Всього ціна договору згідно Специфікації складає 1 379 040 грн., у тому числі ПДВ - 229 840 грн. Додатковою угодою № 2 від 03.10.2024 збільшено суму Договору на 4 623,60 грн. Загальна сума договору № 24 від 24.02.2024 після внесення змін становить 1 383 663, 60 грн., у тому числі ПДВ - 230610,60 грн. Також викладено в новій редакції Додаток 1 «Специфікація», а саме: ціна за 1 л бензину A-95 становить 41,15 грн. без ПДВ, обсяг постачання - 1000 л., ціна за 1 л бензину A-95 становить 44,35 грн. без ПДВ, обсяг постачання 1 700 л., ціна за 1 л бензину A-95 становить 45,20 грн. без ПДВ, обсяг постачання 4 790 л., ціна за 1 л. дизельного палива становить 41.00 грн. без ПДВ, обсяг постачання 20000 л. Додатковою угодою № 3 зменшено суму Договору на 345303,60 грн. Загальна сума договору № 24 від 24.02.2024 після внесення змін становить 1 038 360 грн., у тому числі ПДВ - 173 060 грн.
Також викладено в новій редакції Додаток 1 «Специфікація» , а саме: ціна за 1 л бензину A-95 становить 41,15 грн. без ПДВ, обсяг постачання - 1000 л., ціна за 1 л бензину A-95 становить 44,35 грн. без ПДВ, обсяг постачання 3000 л., ціна за 1 л бензину A-95 становить 45,20 грн. без ПДВ, обсяг постачання 2 500 л., ціна за 1 л. дизельного палива становить 41.00 грн. без ПДВ, обсяг постачання 14100 л.
Згідно платіжних інструкцій №№ 93 від 11.03.2024 на суму 226 320 грн., 94 від 11.03.2024 на суму 49 380 грн., 186 від 09.05.2024 на суму 53 220 грн., 306 від 09.07.2024 на суму 106 440 грн., 358 від 08.08.2024 на суму 270 600 грн., 459 від 16.10.2024 на суму 54 240 грн., 484 від 29.10.2024 на суму 196 800 грн., 513 від 12.11.2024 на суму 81 360 грн. по рахунку UA608201720343171002200003808 в Державній казначейській службі України МІП ім. В.М.Ремесла НААН оплачено ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» за бензин А-95 та дизпаливо згідно договору № 24 від 24.02.2024 всього 1 038 360 грн.
Отже, сума фактичної оплати за договором про закупівлю товарів № 24 від 24.02.2024 складає 1 038 360 грн. Зазначене також підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області № 01-94-08/337 від 11.06.2025 відповідно до якого, розрахунки відповідно до зареєстрованих бюджетних та бюджетних фінансових зобов'язань здійсненні МІП ім. В.М.Ремесла НААН (код ЄДРПОУ 00496863) з бюджетного рахунку НОМЕР_1 на рахунок UA 183253650000000260050043300 ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 44021585) на загальну суму 1 038 360 грн. та звітом про виконання договору про закупівлю UA-2024-02-01-003332-a.
Згідно із викладеною у листі Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області № 01-94-08/337 від 11.06.2025 фінансування за договором № 24 від 24.02.2024 здійснювалося за бюджетні кошти спеціального фонду Державного бюджету (надходження плати за послуги бюджетних установ).
Рішенням Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 № 518- р у справі № 145-26.14/195-24 визнано, що ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 44021585) та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 45120956) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються, у тому числі, і спотворення результатів торгів щодо закупівлі UA-2024-02-01-003332-a («Нафта і дистиляти: бензин А-95; дизельне паливо»), проведеної Миронівським інститутом пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України. Вказане рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету та доступне за посиланням: https://amcu.gov.ua/npas/pro-porushennia-zakonodavstva-pro zakhyst-ekonomichnoi-konkurentsii-ta-nakladennia-shtrafu-174. З витягу з рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 № 518-р у справі № 145-26.14/195-24, вбачається, що ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» узгодивши свої дії під час підготовки та участі в тендері замінили ризик, що породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, прояви якої встановлено Антимонопольним комітетом України у п. 4.1.1. - 4.1.8 розділу 4.1 рішення від 19.12.2024 № 518-р у справі № 145- 26.14/195-24. Про це свідчить:
- уповноваження ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» один одного на представлення інтересів у банківській установі;
- уповноваження однієї і тієї ж самої особи на вчинення дій від імені ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» в одній і тій же банківській установі та оформлення довіреностей в один день в період проведення закупівлі UA-2024-02-01- 003332-a;
- надання ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» фінансової допомоги один одному;
- наявність господарських відносин між ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ»;
- взаємозв'язок ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» через третю особу;
- використання ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» одних і тих самих IP адрес та однієї і тієї ж самої операційної системи для входу до автоматизованої банківської системи електронних платежів (системи дистанційного обслуговування, інтернет-банкінгу);
- використання ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» однієї і тієї ж самої ІР-адреси при подачі податкової звітності;
- використанням ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» однієї і тієї ж самої ІР-адреси при вході до поштових сервісів та реєстрацією ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» електронних пошт з однієї і тієї ж самої ІР-адреси; - використанням ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» одних і тих самих ІР-адрес при вході в аукціон;
- поданням ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» своїх тендерних пропозицій в один день та близький час; - поведінкою ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» та ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» під час проведення закупівлі UA-2024-02-01-003332-a.
Отже, під час проведення Торгів 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23 ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» встановлювало найвищу цінову пропозицію, у той час як цінова пропозиція ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» була найнижчою та відповідно найбільш економічно вигідною, що робило ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» фактичним переможцем Торгів 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23. Під час проведення Торгів 23 ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ», якого було визнано переможцем, відмовилося від укладення договору про закупівлю. Варто зазначити, що ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» з найвищою ціновою пропозицією у Торгах 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23 не здійснювало пониження ціни в процесі аукціонів. Водночас за результатами Торгів 2, 4, 5, 6, 8, 14, 23 переможцем стало саме ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» з найвищою ціновою пропозицією, з яким були укладені відповідні договори про закупівлі. Єдиним критерієм оцінки пропозицій учасників в Торгах 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23 була «ціна», тобто, пропозиція учасника, ціна якої є найменшою, визначається найвигіднішою та за умови відповідності кваліфікаційним та іншим вимогам замовника такий учасник визначається переможцем торгів. Таким чином, зі зменшенням ціни зростає вірогідність перемоги в торгах.
Попри витрачені матеріальні (оплата за послуги електронного майданчика), часові, людські та інші ресурси, ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» знехтувало можливістю отримання прибутку та не торгувалося з учасниками Торгів 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23 з метою здобуття перемоги під час аукціонів. Водночас ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» під час участі в Торгах 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23 здійснювало пониження ціни, не маючи при цьому реального наміру отримати перемогу через відсутність необхідних документів, визначених замовниками та відмовляючись від укладення договору про закупівлю. Отже, ТОВ «ФУЕЛПОСТАЧ» не намагалося здобути перемогу в Торгах 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23, що свідчить про відсутність конкуренції між Відповідачами.
При цьому відсутність конкуренції між Відповідачами надало змогу ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» завищити вартість поставленого замовникам предмета закупівлі, що у сукупності з іншими встановленими обставинами свідчить про попередні домовленості між Відповідачами щодо результатів торгів. Суб'єкти господарювання, які беруть участь у закупівлях є конкурентами, а, отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію. Наведені вище дії Відповідачів не відповідають меті підприємницької діяльності щодо одержання прибутку та свідчать про їхню скоординовану участь у Торгах, спрямовану на усунення конкуренції та підписання договорів за результатами Торгів 2, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 18, 19, 21, 23 за найвищою ціною.
Обухівською окружною прокуратурою відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 30.04.2025 № 56/3 - 4035 вих 25 повідомлено Північний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення договору про закупівлю № 24 від 24.02.2024 за наслідками проведеної МІП ім. В.М.Ремесла НААН закупівлі UA-2024-02-01-003332-a, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів державного фінансового контролю, під час яких здійснювалося (планується здійснювати) дослідження обставин укладення між МІП ім. В.М.Ремесла НААН та ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» договору про закупівлю № 24 від 24.02.2024 та щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним вказаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу однієї сторони ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» застосування наслідків його недійсності.
Зі змісту листа Північного офісу Держаудитслужби від 16.05.2025 № 262616 - 17/3530 - 2025 вбачається, що взаємовідносини, що виникли між МІП ім. В.М.Ремесла НААН та ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП» за договором № 24 від 24.02.2024 про закупівлю нафтопродуктів за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти останніми не досліджувалися. Отже, Північним офісом Держаудитслужби як органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним договору про закупівлю № 24 від 24.02.2024 як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «СЕНТАЙМ ГРУП», застосування наслідків його недійсності.
Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на виконання яких Обухівською окружною прокуратурою попередньо, до пред'явлення позову, листом від 01.07.2025 № 56/3 - 6090 вих 25 повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду вказаного позову.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на момент укладення договору № 24) публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину - статтею 216 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За змістом частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
У постанові Верховного Суду від 20.01.26 у справі № 910/7385/23 зазначені такі висновки:
« 8.36. Чітке законодавче визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства» відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття «інтерес» є ширшим, адже охоплює, наприклад, «охоронюваний законом інтерес», «публічний інтерес», «суспільний інтерес» тощо.
8.37. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
8.38. Верховний Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999).
8.39. Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
8.40. Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що, зокрема, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
8.41. Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.
8.41.1. Верховний Суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
8.42. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
8.43. Схожий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду 19.12.2025 переглянув у касаційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/3456/23 про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів (до закінчення перегляду судового рішення якої Суд зупиняв касаційне провадження у справі №910/7385/23).
8.46. Перед Верховним Судом у справі №922/3456/23 постало питаннями чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення частини третьої статті 228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури), таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону «Про захист економічної конкуренції»).
8.47. Так, приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, об'єднана палата у постанові від 19.12.2025 дійшла, зокрема, таких висновків:
«Щодо підстав для застосування до спірних відносин ч.3 ст.228 ЦК
61. Предметом спору у справі, яка переглядається, є вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету СКП «Харківзеленбуд», оформленого протоколом від 13.11.2019 №338, та Договору як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення з ПП «ЛСВ «Моноліт» на користь СКП «Харківзеленбуд» коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів, у розмірі 2 370 000,00 грн, а з СКП «Харківзеленбуд»- в дохід державного бюджету (на підставі ч.3 ст.228 ЦК).
62. СКП «Харківзеленбуд» у касаційній скарзі стверджувало, що для суб'єктів господарювання, які порушили норми Закону «Про захист економічної конкуренції», зокрема, у разі вчинення антиконкурентних узгоджених дій, чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (ст.52 Закону «Про захист економічної конкуренції») та певні обмеження щодо прийняття участі у процедурах закупівлі протягом наступних трьох років після притягнення до відповідальності за вчинення таких дій (п.4 ч.1 ст.17 Закону «Про публічні закупівлі»), а відтак, намагання прокурора додатково стягнути з ПП «ЛСВ Моноліт» кошти за фактично виконаним належним чином договором є покладенням на останнього надмірної відповідальності.
63. Отже ключовим питанням цієї справи є наявність підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК.
64. Згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
65. Аналогічна за змістом норма містилася у ч.1 ст.208 ГК (яка була чинною у період існування спірних відносин).
Щодо правової природи наслідків недійсності правочину, передбачених ч.3 ст. 228 ЦК
66. Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
67. Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).
68. Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).
69. За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.
70. Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
71. Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно- правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.
72. У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки:
- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;
- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;
- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;
- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;
- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.
73. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
Щодо відповідності приписів ч.3 ст.228 ЦК критеріям ЄСПЛ щодо сумісності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції
74. Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
75. Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
76. Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів
77. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення».
« 89. Найбільш релевантною до справи, що переглядається, є справа «Kurban v. Turkey» (рішення від 24.11.2020, заява №75414/10). Заявник ( ОСОБА_1 ) разом з партнером уклали державний закупівельний контракт на виконання будівельних робіт і внесли відповідний завдаток (гарантію). Згодом органи влади виявили, що на момент участі в тендері проти заявника вже було порушено кримінальне провадження (пред'явлено обвинувачення) щодо маніпулювання попередніми державними закупівлями. На цій підставі національні органи скасували чинний контракт із заявником та конфіскували його завдаток. Заявник оскаржував конфіскацію завдатку як непропорційне втручання у право власності. ЄСПЛ визнав розірвання конфіскацію завдатку втручанням у право власності (ст.1 Першого протоколу), яке мало легітимну мету - захист публічних фінансів, запобігання змовам та забезпечення чесної конкуренції у сфері державних закупівель. Незважаючи на легітимну мету, Суд встановив порушення через непропорційність застосованого заходу. Національне законодавство вимагало виключення особи з тендеру, якщо їй пред'явлено обвинувачення (превентивний захід, спрямований на запобігання подальшим порушенням). Обвинувачення було зареєстровано ще до укладення контракту, але заявник не знав про це. Крім того, органи влади з великою затримкою повідомили про це тендерний орган і фактично самі дозволили заявнику укласти контракт. Скасувавши контракт і конфіскувавши завдаток після укладення та часткового виконання угоди, держава переклала на заявника фінансовий тягар власної адміністративної недбалості (несвоєчасного виконання своїх обов'язків з перевірки). Втручання було визнане надмірним, оскільки держава не змогла забезпечити належне виконання своїх обов'язків на ранньому етапі процедури. Суд також вважав, що навіть якщо розірвання договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу вимагав би принаймні застосування менш суворого заходу, що полегшив би фінансове навантаження на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх його витрат.
90. ЄСПЛ вказав, що в конкретних обставинах цієї справи заявник мав принаймні законні очікування щодо можливості покладатися на договір і виконати його, а також очікувати повернення своєї гарантії, і це може розглядатися, для цілей ст.1 Першого протоколу, як пов'язане з майновими правами, наданими заявнику за договором.
91. Враховуючи викладені вище висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду Об'єднана палата вважає, що у справі, яка переглядається, при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого.
А. Щодо винної особи
92. У наведених вище справах ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.
93. Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
94. Отже, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі.
95. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК.
96. Прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
97. У справі «Kurban v. Turkey» (рішення від 24.11.2020, заява №75414/10) ЄСПЛ звернув увагу на норми Директиви Європейського Союзу 2014/24/ЄС яка встановлює загальні правила, що застосовуються до укладення державних контрактів на закупівлю. Директива містить правила щодо обов'язкових та факультативних підстав для виключення економічного оператора з участі у процедурі закупівлі. В Директиві вказано, що державні контракти не повинні укладатися з економічними операторами, які брали участь у злочинній організації або були визнані винними у корупції, шахрайстві на шкоду фінансовим інтересам Союзу, терористичних злочинах, відмиванні грошей або фінансуванні тероризму (п.100 преамбули). Замовникам слід надати можливість виключати економічних операторів, які виявилися ненадійними, наприклад, через серйозні порушення, такі як порушення правил конкуренції (п.101 преамбули). Отже, порушення правил конкуренції віднесено Директивою до факультативних підстав виключення економічного оператора (на розсуд замовника закупівлі).
98. Також у цій справі ЄСПЛ вказав, що конфіскація без вироку суду (втрата завдатку, права виконувати договір та отримати оплату за вже виконані роботи, тобто права на покриття вже понесених витрат) є непропорційною у разі визнання недійсним договору, навіть укладеного з порушенням тендерної процедури (особою, яка не мала права брати участь у публічних закупівлях).
99. ЄСПЛ вказав, що навіть якщо розірвання договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу вимагав би принаймні застосування менш суворого заходу, що полегшив би фінансове навантаження на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх його витрат.
100. Об'єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
101. Об'єднана палата звертає увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м'які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави».
« 103. Отже, колегія суддів у справі №911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції. Такий висновок є загальним, базується на недоліках самої законодавчої норми (тобто він має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи).
104. Тим не менше, Об'єднана палата звертає увагу, що, незважаючи на тривалу публічну критику, ч.3 ст.228 ЦК так і не була виключена з ЦК, хоча її аналог у ГК (ст.208) втратив чинність у зв'язку з втратою чинності цим Кодексом в цілому у 2025 році. Крім того, питання щодо існування цієї норми наразі знаходиться на вирішенні законодавця (проєкт рекодифікації ЦК) - за таких умов втручання суду у вирішення цього питання не може вважатися доцільним.
105. Враховуючи викладене, Об'єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином:
При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Б. Щодо добросовісної сторони правочину
106. ЄСПЛ звертає увагу на важливість дотримання принципу пропорційності втручання і щодо добросовісного власника майна (у нашому випадку - добросовсної сторони правочину, СКП «Харківзеленбуд»).
107. На перший погляд, приписи ч.3 ст.228 ЦК свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримати від порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника.
108. Втім, Об'єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.
109. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.
110. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»).
111. Як у справі, що переглядається, так і у справі, від висновків у якій просять відступити, прокурор вочевидь для дотримання принципу пропорційності просив стягнути з добросовісної сторони не майно, отримане за правочином, а кошти, після того як вони будуть стягнуті з винної сторони (у цій справі - з ПП «ЛСВ "Моноліт» на корить СКП «Харківзеленбуд»).
112. СКП «Харківзеленбуд» неодноразово стверджувало, що воно несе негативні наслідки від ухвалених судових рішень, оскільки грошові кошти не є речами з індивідуально визначеними ознаками, відтак, неможливо розрізнити власні кошти підприємства і кошти, стягнуті з винної сторони. Скаржник звертав увагу на неодноразове намагання виконати примусово відповідне рішення суду незалежно від того, чи отримані кошти з винної сторони на рахунок комунального підприємства. Отже, ухвалені судами у цій справі рішення означають не лише застосування ч.3 ст.228 ЦК всупереч її прямим приписам (Об'єднана палата погоджується з доводами скаржника, що при правильному застосуванні цієї норми з нього мали би бути стягнуті товари, отримані за правочином, тобто світильники, а не кошти), але й перекладення тягаря відповідальності на невинну сторону - стягнення з комунального підприємства грошових коштів без отримання ним коштів від винної сторони.
113. Більше того, прокурор стверджує про те, що завдяки порушенням законодавства про захист конкуренції постраждали інтереси держави. Враховуючи, що закупівлю товарів проводило комунальне підприємство за гроші територіальної громади, а не держави, то при спотворенні результатів торгів постраждалою є територіальна громада міста Харкова. Між тим, прокурор у позові просив стягнути кошти в дохід держави (до державного бюджету), а не бюджету міста Харкова (тобто територіальної громади, яка на думку прокурора постраждала від спотворення результату закупівель за комунальні кошти), що суперечить здоровому глузду і у сукупності з негативними майновими наслідками для комунального підприємства є очевидно непропорційним втручанням в право власності територіальної громади міста Харкова».
8.48. Колегія суддів з огляду на положення частини четвертої статті 236 ГПК України враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на предмет та правові підстави позову (визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, стягнення коштів на підставі частини третьої статті 228 ЦК України).
8.49. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, прокурор у цій справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Як на доказ покликався виключно на рішення АМК. Суди зазначили, що лише сам встановлений рішенням АМК факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
8.50. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові з огляду на приписи частини третьої статті 228 ЦК України є правильними по суті і підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові».
Аналогічно обставинам справ №922/3456/23, № 910/7385/23 прокурор у цій справі також не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Встановлений рішенням АМК факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
При застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, не дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого. Застосуванням відповідних приписів ч. 3 ст. 228 ЦК відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.
Таким чином, позов не підлягає задоволенню через недоведеність позовних вимог.
Згідно із положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 10.03.2026.
Суддя А.О. Науменко