вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
06 березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1361/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/1361/25
за позовом Берегівської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Кам'янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-Сільце»
про стягнення 38 809,97 грн
Суддя Ремецькі О.Ф.
За участю представників: не викликались
Прокурор до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача в якому просить стягнути суму 38 809,97 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2121987000:05:001:0123, без укладеного договору оренди землі.
Ухвалою суду від 12.12.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У зв'язку з відсутністю станом на момент відкриття провадження у справі у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказана ухвала суду від 12.12.2025 р. була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке вручено відповідачу 05.01.2026.
Позиція прокурора
Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна № б/н від 07.11.2018 від Сілецького споживчого товариства у приватну власність ТОВ «Берізка-Сільце» перейшла нежитлова будівля «Пельменна» площею 213,2 кв. м., яка розташована по вул. Центральна, 92а в с. Сільце Берегівського району.
Дана нерухомість «Пельменної» розміщена на земельній ділянці за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 площею 0,2372 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», яка до 12.01.2022 перебувала в постійному користуванні Сілецького споживчого товариства на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000735 від 05.08.1998.
Згідно рішення Камянської сільської ради № 1028 від 12.01.2022 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» припинено Сілецькому споживчому товаристві право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2372 га.
До того часу Сілецьке споживче товариство сплачувало земельний податок за користування даною земельною ділянкою, зокрема в 2019 році сплатило 6661,44 грн, в 2020 році - 6661,40 грн та в 2021 - 6661,40 грн, на загальну суму 19984,24 грн.
На підставі даного рішення, 27.09.2023 Кам'янська сільська рада уклала з ТОВ «Берізка-Сільце» договір купівлі-продажу даної земельної ділянки.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка починаючи 1997 року по 26.09.2023 перебувала в комунальній власності, а з 27.09.2023 перейшла у приватну власність ТОВ «Берізка-Сільце».
Зауважує, що ТОВ «Берізка-Сільце'з 01.02.2022 до 26.09.2023 використовувало земельну ділянку в с. Сільце по вул. Центральна, 92А для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі. За вказаний період територіальна громада Кам'янської сільської ради недоотримала коштів на суму 38 809,97 грн.
Позиція позивача
Позивач - Кам'янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, письмово викладеної позиції по суті спору не подав.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
07.11.2001 згідно свідоцтва про право власності № 23 від 07.11.2001 Сілецьке споживче товариство набуло у власність на пельменну у с. Сільце Берегівського району.
На підставі постанови № 4 правління Сілецького споживчого товариства на базі основних засобів Сілецького СТ будівля та споруди 05.11.2018 створено ТОВ «Берізка».
Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна № б/н від 07.11.2018 від Сілецького споживчого товариства у приватну власність ТОВ «Берізка-Сільце» перейшла нежитлова будівля «Пельменна» площею 213,2 кв. м., яка розташована по вул. Центральна, 92а в с. Сільце Берегівського району.
Згідно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 437286896 від 29.07.2025 державну реєстрацію на вказану нерухомість проведено 15.11.2018.
Дана нерухомість «Пельменної» розміщена на земельній ділянці за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 площею 0,2372 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», яка до 12.01.2022 перебувала в постійному користуванні Сілецького споживчого товариства на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000735 від 05.08.1998.
Згідно рішення Камянської сільської ради № 1028 від 12.01.2022 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» припинено Сілецькому споживчому товаристві право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2372 га.
До того часу Сілецьке споживче товариство сплачувало земельний податок за користування даною земельною ділянкою, зокрема в 2019 році сплатило 6661,44 грн, в 2020 році - 6661,40 грн та в 2021 - 6661,40 грн, на загальну суму 19984,24 грн.
Кам'янською сільською радою прийнято рішення № 1448 від 09.08.2023 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) для продажу у власність ТОВ «Берізка-Сільце» з розстроченням платежу та укладення договору купівлі-продажу».
На підставі даного рішення, 27.09.2023 Кам'янська сільська рада уклала з ТОВ «Берізка-Сільце» договір купівлі-продажу даної земельної ділянки.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка починаючи 1997 року по 26.09.2023 перебувала в комунальній власності, а з 27.09.2023 перейшла у приватну власність ТОВ «Берізка-Сільце».
Таким чином, ТОВ «Берізка-Сільце'з 01.02.2022 до 26.09.2023 використовувало земельну ділянку в с. Сільце по вул. Центральна, 92А для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2100233772023 від 18.05.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 складає 842 777,71 гривень.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5287/221-22 від 08.02.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2372 га за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 складає 732850,18 грн.
Прокурор стверджує, що ТОВ «Берізка-Сільце» не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 площею 0,2372 га з 01.02.2022, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Щодо представництва прокурора
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Берегівською окружною прокуратурою направлено на адресу Кам'янської сільської ради Берегівського району Закарпатської областів лист № 07.50-101-649- 25/3731вих-25 від 31.07.2025, яким повідомлено про факт тривалого користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності договору оренди.
Згідно отриманого листа сільської ради № 05-08/1359 від 08.08.2025 Кам'янською сільською радою сільська рада не заперечує щодо звернення до суду Берегівською окружною прокуратурою з позовною заявою в їхніх інтересах.
02.10.2025 окружна прокуратура повторно звернулася до Кам'янської сільської ради щодо надання розрахунку безпідставно збережних коштів за недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою ТОВ «Берізка-Сільце» за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 за період з 01.02.2022 по 26.09.2023.
На вказаний запит сільська рада направила вказаний розраунок
Водночас, Позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред'явлено до суду позову про стягнення із Відповідачів грошових коштів до місцевого бюджету.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Кам'янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Суд установив, що предметом спору в цій справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв'язку із відсутністю договору оренди, внаслідок чого позивач не отримав дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Вказані норми Податкового кодексу України кореспондуються з нормами статті 96 Земельного Кодексу України, відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
За змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до положень статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі «Пельменна» площею 213,2 кв. м., яка розташована по вул. Центральна, 92а в с. Сільце Берегівського району. Дана нерухомість «Пельменної» розміщена на земельній ділянці за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 площею 0,2372 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», яка до 12.01.2022 перебувала в постійному користуванні Сілецького споживчого товариства на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000735 від 05.08.1998.
За змістом частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а тому, у зв'язку із користуванням відповідачем нежитловими приміщеннями, презюмується його спільне користування усією спірною земельною ділянкою, якщо іншого не доведено (близькі за змістом висновки Верховного Суду містяться у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
ТОВ «Берізка-Сільце» з 01.02.2022 до 26.09.2023 використовувало земельну ділянку в с. Сільце по вул. Центральна, 92А для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина перша статті 123 Земельного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, а також у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2100233772023 від 18.05.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 складає 842 777,71 гривень.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5287/221-22 від 08.02.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2372 га за кадастровим номером 2121987000:05:001:0123 складає 732850,18 грн.
Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
За доводами прокурора ТОВ «Берізка-Сільце» використовувало земельну ділянку та з 01.02.2022 по 26.09.2023 не сплатив до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати в розмірі 38 809,97 грн.
Перевіривши розрахунки прокурора, суд установив, що вони виконані арифметично правильно. При цьому відповідач не довів, а матеріали справи не містять доказів необґрунтованості здійснених позивачем розрахунків стягуваної суми грошових коштів.
З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Берізка-Сільце» користувалося земельною ділянкою 2121987000:05:001:0123 площею 0,2372 га, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки територіальної громади, товариство фактично зберегло в себе кошти у загальному розмірі 38 809,97 грн, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Берізка-Сільце» про стягнення 38 809,97 грн підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІЗКА - СІЛЬЦЕ» (90124, Закарпатська обл., Іршавський р-н, село Сільце, вулиця Центральна, будинок 92А, код ЄДРПОУ 42596553) на користь Кам'янської сільської ради Берегівського району Закарпатської (90125, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Кам'янське, вул.Українська, будинок 1, код ЄДРПОУ 04349550) суму 38 809,97 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот дев'ять гривень 97 коп.) безпідставно збережених коштів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРІЗКА - СІЛЬЦЕ» (90124, Закарпатська обл., Іршавський р-н, село Сільце, вулиця Центральна, будинок 92А, код ЄДРПОУ 42596553) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.03.2026.
Суддя О.Ф. Ремецькі