майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
09 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/5/26
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі
1. Міністерства оборони України
2. Військової частини НОМЕР_1
до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"
про стягнення 696300,00 грн.
Процесуальні дії по справі.
Заступник керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з відповідача на користь військової частини 696300,00 грн. штрафних санкцій за порушення умов зобов'язання щодо строків поставки товару за договором №3 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел від 18.02.2025р.
Ухвалою від 06.01.2026р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані невиконанням відповідачем його зобов'язань за договором про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел № 3 від 18.02.2025р., в частині поставки товару в обумовлені строки.
За невиконання зобов'язань прокурор просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 696300,00 грн. на підставі пункту 7.2.4. договору.
Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 06.01.2026р. надіслана відповідачеві до електронного кабінету 06.01.2026р. о 13:58 год.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.13 ГПК України).
Враховуючи викладене, судом було надано учасниками справи можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
18.02.2025р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" (постачальник, відповідач) було укладено договір № 3 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел (а.с. 9-11).
Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовникові товар, зазначений у Специфікації (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а Замовник прийняти і оплатити товар.
Підставою для укладення договору є постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2022р. №1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість Договору визначена на підставі Додатку №1 до даного Договору та складає 6963000,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату.
За умовами п. 5.1. договору, строк поставки товарів: з моменту укладення договору по 31.03.2025р.
Як зазначається у п.п. 7.2.1. договору сторони погодили, що за порушення строків визначених пунктом 5.1. договору стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни.
Відповідно до п. 7.2.4. договору встановлено, що у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п. 3.1.).
Цей договір набирає чинності з дати підписання договору та діє до 31.12.2025р. (п. 10.1. договору).
Договір № 3 від 18.02.2025р. підписано представниками сторін та підписи скріплено печатками Військової частини та Приватного підприємства.
У Специфікації, яка є додатком №1 до договору № 3 від 18.02.2025р., сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить - 6963000,00 грн. (а.с. 12).
31.03.2025р. між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" укладено Додаткову угоду №1 до Договору №3 від 18.02.2025р., внесено до пункту 5.1 договору зміни та викладено його у наступній редакції: «5.1 Кінцевий строк (термін) поставки товару - 15.04.2025. У разі поставки товару партіями, строк поставки кожної партії зазначається у додатку № 1 до договору. Кінцевий строк останньої партії не може бути пізніше строку дії договору.». (а.с. 14).
Додатком №1 до додаткової угоди №1 додаток 1 до договору від 18.02.2025р. №3 «Специфікація» погоджено замовником і постачальником найменування товару, його загальну кількість, а також його загальну вартість (а.с. 15).
14.04.2025р. ПП «БудКапітал Плюс» листом за вих. № 1404-02 повідомило Військову частину НОМЕР_1 про неможливість поставити товар у визначені терміни у зв'язку з затримкою відвантаження виробником товару. Вказано, що інформація щодо строку відновлення відвантаження не повідомляється, тому ПП «Буд Капітал Плюс» просило розірвати даний договір за взаємною згодою сторін, визначивши це додатковою угодою (а.с. 16).
16.04.2025р. Військова частина НОМЕР_1 , на підставі пунктів 6.2.1 та 11.4 договору, в односторонньому порядку розірвала договір, реалізувавши передбачене умовами договору право.
Факт розірвання оформлено додатком № 3 до договору, який разом із письмовим повідомленням про розірвання направлено ПП «БудКапітал Плюс» (а.с. 17, 18).
19.04.2025р. Військовою частиною НОМЕР_1 за вх. №1664/1/5/645 направлено на адресу ПП «БудКапітал Плюс» лист, щодо необхідності сплатити штраф за невиконання умов договору (а.с. 19).
29.06.2025р. Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ПП «БудКапітал Плюс» направлено претензію №5 щодо сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2.4. договору у розмірі 696300,00 грн. (а.с. 21, 22).
Відповідач вказану претензію залишив без відповіді.
У зв'язку з не поставкою постачальником товару, замовник на підставі п. 7.2.4. нарахував відповідачу 10% штрафу, розмір якого становить 696300,00 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, суд виходить із такого.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до приписів ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України “Про прокуратуру», підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст.23 Закону України “Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
За такого, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листами від 18.11.2025р. №2702вих.-25 та №2703вих.-25 повідомила Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів позовного характеру (а.с. 29-32).
Надалі 12.12.2025р. прокурором повторно направлено повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (а.с. 35, 36).
Листами Міністерства оборони України повідомлено про намір вжиття заходів позовного характеру, однак військова частина НОМЕР_1 поінформувала про відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору. Доказів самостійного звернення уповноважених органів до суду у розумний строк матеріали справи не містять (а.с. 33, 34, 37, 38).
Листом від 26.12.2025р. №3062вих.-25 Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону повідомила Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про самостійне пред'явлення прокуратурою позову в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, враховуючи бездіяльність позивачів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави, оскільки у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках ( абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (частини третя статті 14 ЦК України).
Тому застосування кредитором штрафних санкцій, встановлених у договорі за невиконання боржником договірних обов'язків є способом захисту порушеного права , що встановлений договором.
Суд встановив, що зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору № 3 від 18.02.2025р. про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел, який є договором поставки.
Як зазначено у п. 1.4. договору, підставою для його укладення є постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2022р. №1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівельна період дії правового режиму воєнного стану".
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).
За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Застосування статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019 у справі №355/385/17).
Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору поставки, який регулюється розділом 3 глави 54 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, передача товару постачальником є основним його обов'язком, що випливає з сутності договору купівлі-продажу. При цьому передача товару має здійснюватися з дотриманням правил про строк, місце та спосіб виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина перша статті 665 ЦК України).
Відповідно до специфікації поставка товару загальною вартістю 6963000,00 грн. мала відбутись у строк до 15.04.2025р.
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, якщо боржник не почав виконувати свої зобов'язання, це вважається неправомірною бездіяльністю, тобто умисним невиконанням дій, які він зобов'язаний був здійснити за договором. Така бездіяльність хоч і пасивна, але є свідомим вибором.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами п. 7.2.4. договору, у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п.3.1.).
Відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав. Отже, позивачем правомірно пред'явлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 696300,00 грн., що складає 10% від ціни договору.
Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків штрафу, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені строки здійснення поставки товару.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З врахуванням досліджених доказів у справі та положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 8355,60 грн., сплачений Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону при зверненні до суду з позовом, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" (10004, Житомирська обл., м. Житомир, пр. Миру, буд. 19, кв. 342, код ЄДРПОУ 44905947)
на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 696300,00 грн. - штраф (10%).
3. Стягнути з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" (10004, Житомирська обл., м. Житомир, пр. Миру, буд. 19, кв. 342, код ЄДРПОУ 44905947)
на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, код ЄДРПОУ 38347014) 8355,60 грн. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення рішення.
Повне рішення складено: 09.03.26
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи