майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"26" лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1293/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Білоус Р.А. - ордер серія АМ №1112044 від 03.01.2025;
від третьої особи на стороні позивача: Ващук Ю.С. - ордер серія АМ №1137696 від 30.06.2025;
від третьої особи на стороні відповідача: Кирильчук І.В. - ордер серія АМ №1141845 від 16.07.2025;
прокурор: Цеміна Н.Ю. - службове посвідчення №071195 від 01.03.2023,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради
до Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс";
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області
про витребування земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради з позовом до Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів", у якому просить:
- витребувати з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на користь Житомирської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011.
Ухвалою від 23.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання, з урахуванням ухвали від 26.12.2024 про виправлення описки, призначив на 22.01.2025 о 12:00.
06.01.2025 до суду від представника відповідача надійшли такі документи:
- відзив на позовну заяву;
- заява про внесення РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи;
- заява про залучення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
17.01.2025 на адресу суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшли такі документи:
- відповідь на відзив;
- клопотання про поновлення строків для надання додаткових доказів;
21.01.2025 через систему "Електронний суд" від Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс".
Ухвалою від 22.01.2025 суд залучив до участі у справі Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відклав підготовче засідання на 20.02.2025 о 10:00.
28.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).
17.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Протокольною ухвалою від 20.02.2025 суд задовольнив клопотання прокурора про надання додаткових доказів від 17.01.2025, поновив строк на подання доказів та долучив їх до матеріалів справи. Також ухвалою від 20.02.2025 суд залучив до участі у справі Дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч.3 ст.177 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відклав підготовче засіданні на 27.03.2025, витребував, в порядку ст. 81 ГПК України, у ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс": - копії доказів сплати ДП "Пулинський лісгосп АПК" плати за користування земельною ділянкою на якій знаходяться в т.ч. 14-18 виділи кварталу 15 Житомирського лісництва ДП "Пулинський лісгосп АПК"; - копію рішення про надання у користування в т.ч. земельної ділянки на якій за матеріалами лісовпорядкування знаходяться 14-18 виділи кварталу 15 Житомирського лісництва ДП "Пулинський лісгосп АПК"; - копію розробленої ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" або ДП "Пулинський лісгосп АПК" nехнічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельними ділянками в т.ч. 14-18 виділи кварталу 15, та докази подання її на затвердження в Житомирську обласну державну адміністрацію; - копію документації здійснення первинного базового чи будь-якого іншого лісовпорядкування земельних ділянок в т.ч. 14-18 виділів кварталу 15 Житомирського лісництва ДП "Пулинський лісгосп АПК".
26.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи на стороні позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2025, в якій останній просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника.
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.03.2025 о 14:30, не відбулось, тому ухвалою від 02.04.2025 суд призначив підготовче судове засідання на 30.04.2025 о 12:00.
28.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подачі доказів у справі та долучення доказів до справи.
30.04.2025 на адресу суду від прокурора у справі Цеміної Н.Ю. надійшла заява про перенесення розгляду справи №906/1293/24 на 12:20.
Ухвалою від 30.04.2025 суд поновив відповідачу строк для подачі доказів у справі та долучив їх до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025.
Протокольною ухвалою від 29.05.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 30.06.2025.
Протокольною ухвалою від 30.06.2025 суд на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголосив перерву у судовому засіданні до 10.07.2025, визнав явку представника Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області обов'язковою.
30.06.2025 через систему "Електронний суд" від Житомирської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі.
10.07.2025 через систему "Електронний суд" від Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
10.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Житомирської обласної ради на всіх судових засіданнях.
Ухвалою від 10.07.2025 суд перейшов зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, призначив підготовче засідання на 26.08.2025. Також суд зобов'язав прокурора та учасників справи надати: - документи, які підтверджують або спростовують фактичну площу переданих Житомирському районному комунальному підприємству "Агролісництво" у постійне користування земель лісового фонду із земель запасу Станишівської сільської ради Житомирського району для ведення лісового господарства, які були в постійному користуванні КСП "Зоря" та які на даний час перебувають у користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс", з урахуванням розпорядження голови ЖОДА №455 від 15.12.2011 (197,7 га); - документи на підтвердження змін, які відбулися на час звернення з позовом до суду у площах фактично переданих Житомирському районному комунальному підприємству "Агролісництво" у постійне користування земель лісового фонду із земель запасу Станишівської сільської ради Житомирського району для ведення лісового господарства, які були в постійному користуванні КСП "Зоря" та які на даний час перебувають у користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс". Крім того суд викликав представника Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для надання пояснень у справі щодо спірної земельної ділянки; представника Житомирської філії державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" для надання пояснень у справі щодо використаних первинних даних та достовірності результатів викопіювання стосовно висновків щодо земельних ділянок (зокрема з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 та земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс"), які накладаються на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; визнати явку представників Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Житомирської філії державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" в судове засідання ОБОВ'ЯЗКОВОЮ.
22.07.2025 до суду повернулась копія ухвали від 10.07.2025, яка направлялася на адресу Житомирської філії державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", з відміткою у довідці про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 26.08.2025, не проводилось, тому суд ухвалою від 03.09.2025 продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, призначив підготовче засідання на 29.09.2025, зобов'язавши учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 10.07.2025.
10.09.2025 до суду, з відміткою у довідці про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулась копія ухвали від 03.09.2025, яка направлялася на адресу Житомирської філії державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
26.09.2025 до суду від представника Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Ухвалою від 29.09.2025 суд відклав підготовче засідання на 28.10.2025, враховуючи неявку представника позивача та третіх осіб, зважаючи на не прибуття представника Житомирської філії державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" для надання пояснень у справі, та з огляду на клопотання представника Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
27.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Житомирської обласної ради на всіх судових засіданнях.
27.10.2025 через "Електронний суд" від Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення строку на подачу доказів у справі та долучення до матеріалів справи копії висновку експерта за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної, земельно-оціночної та експертизи з питань землеустрою від 30.09.2025 №118/119/120/25-25.
У судовому засіданні 28.10.2025 (а.с.52-53, т.2) спеціаліст Житомирської філії державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Ящук В.В надав усні відповіді на поставлені йому питання стосовно наданого до справи викопіювання, з якого вбачається накладення земельних ділянок (а.с. 60, т.1). Зокрема пояснив, що схема розміщення земельних ділянок виготовлена на основі наданих ДП "Пулинський лісгосп АПК" матеріалів лісовпорядкування, сканованої карти, планшетів за допомогою ліцензійної програми Digitals. При цьому представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача зауважила, що першочергово матеріали лісовпорядкування надавалися ДП "Пулинський лісгосп АПК" для виготовлення технічної доеументації.
Протокольною ухвалою від 28.10.2025 суд з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголосив перерву у судовому засіданні до 17.11.2025.
04.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшли пояснення третьої особи щодо позову.
Протокольною ухвалою від 17.11.2025 суд з урахуванням Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, зважаючи на те, що на час судового засідання не всі направлені учасниками справи документи, надійшли до суду, оголосив перерву до 03.12.2025.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" надійшли додаткові пояснення у справі.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства Житомирським районним судом Житомирської області №278/5168/25.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів у справі та долучення документів до матеріалів справи.
18.11.2025 через систему "Електронний суд" від Житомирської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
02.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшли додаткові пояснення у справі.
03.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою від 03.12.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" клопотання Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" від 16.11.2025 про зупинення провадження у справі, відклав підготовче засідання з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 05.01.2026.
02.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника Станишівської сільської ради надійшло клопотання, згідно якого останній повідомляє суд про те, що експлікація, про яку йдеться у п.1 рішення №13 Станишівської сільської ради від 11.08.2000, у Станишівської сільської ради відсутня.
Ухвалою від 05.01.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.2026.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.2, а.с.244). Водночас згідно з клопотанням, яке надійшло до суду 27.10.2025, позивач просив розглядати справу без участі представника Житомирської обласної ради на всіх судових засіданнях.
Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача, заперечив проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га, яка була продана 28.12.2023 Станишівською сільською радою Приватному акціонерному товариству "Житомирський комбінат силікатних виробів" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення на земельних торгах у формі аукціону, перебуває у постійному користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК" та у власності Житомирської обласної ради, відноситься до земель лісового фонду, вкрита лісовими насадженнями та за матеріалами лісовпорядкування накладається на 14-18 виділи кварталу 15 Житомирського лісництва ДП "Пулинський лісгосп АПК". При цьому Станишівська сільська рада не є власником спірної земельної ділянки та не володіє повноваженнями на розпорядження нею, а при затвердженні проекту землеустрою на спірну земельну ділянку, реєстрації права комунальної власності Станишівської сільської ради на неї, фактично було змінено цільове призначення земель площею 0,6521 га із земель лісогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. У зв'язку з реєстрацією Приватним акціонерним товариством "Житомирський комбінат силікатних виробів" права власності на спірну земельну ділянку, Житомирська обласна рада фактично втратила право володіння цією земельною ділянкою.
У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.87-92) відповідач вказує на необґрунтованість позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації №455 від 15.12.2011 право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП "Житомирський лісгосп" загальною площею 6663,4 га було припинено. При цьому ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" лише було доручено розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельними ділянками, та подати її на затвердження в облдержадміністрацію. Однак, документація із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельними ділянками не розроблена та не подана на затвердження в облдержадміністрацію. Відповідного розпорядчого акту про оформлення права користування земельними ділянками ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" до позову не долучено. Відповідач зазначає, що надання лише права на виготовлення документації із землеустрою не є підтвердженням права користування землею. Вказує, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування датовані, починаючи з 2013 року та не містять інших матеріалів, датованих до 25.10.2001, що свідчили б про надання у постійне користування спірної земельної ділянки до набрання чинності Земельним кодексом України, тому долучені до позовної заяви планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право постійного користування спірною земельною ділянкою відповідно до приписів п.5 Розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України. Також зазначає, що до матеріалів позовної заяви не долучено жодних доказів проведення лісовпорядкування ДП "Пулинський лісгосп АПК", що свідчить про те, що спірна земельна ділянка не є складовою земель лісового фонду. Вважає, що не доведено жодними доказами, що спірна земельна ділянка є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області. Вказує на те, що позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на спірну земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації цієї земельної ділянки є неналежними способами захисту прав.
У відповіді на відзив (т.1, а.с.101-110) прокурор, зокрема зазначає, що станом на 01.01.2013 спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП "Червоноармійський лісгосп АПК", яке в свою чергу засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради, яка і володіє повноваженнями на розпорядження такими землями. Перебування в комунальній власності територіальної громади Житомирської області спірної земельної ділянки підтверджується матеріалами планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Пулинський лісгосп АПК", а саме проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського лісництва за 2013 рік, плану лісонасаджень ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського лісництва 2012 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Вересівського лісництва ДП "Житомирського лісгоспу АПК" Житомирської області 2004 року, Планом лісонасаджень Вересівського лісництва ДП "Житомирського лісгоспу АПК" Житомирської області 2002 року.
У запереченнях на відповідь на відзив (т.1, а.с.156-160) відповідач наводить аргументи аналогічні тим, що вказані у відзиві на позовну заяву. Також вказав, що в матеріалах справи, зокрема у плані лісонасаджень Вересівського лісництва за 2002 рік відсутні 14-18 виділи 15 кварталу, а єдиною документацією, у якій наявні 14-18 виділи 15 кварталу є План лісонасаджень ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського лісництва 2012 року, тому доводи прокурора щодо того, що на той момент вказана територія відносилась до Вересівського лісництва ДП "Житомирський лісгосп АПК" не підтверджується даними Плану лісонасаджень Вересівського лісництва за 2002 рік.
У поясненні Станишівської сільської ради (т.2, а.с.156-160) вказано, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів села Слобода-Селець Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та територіально розміщена в межах міста Житомира (вкраплені землі), таким чином на цю земельну ділянку розповсюджуються положення Генерального плану міста та іншої діючої містобудівної документації. Вважає, що категорія спірної земельної ділянки була визначена правомірно, на підставі діючої містобудівної документації та з врахуванням вимог чинного законодавства. Звертає увагу на те, що оскільки Земельний кодекс України набув чинності 01.01.2022, тобто до передачі у постійне користування земель третій особі, тому п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України не дає жодних правових підстав постійного користування третьою особою землями на підставі матеріалів лісовпорядкування без реєстрації у встановленому законом порядку, у зв'язку з цим відсутні підстави вважати спірну земельну ділянку раніше наданими землями у постійне користування лісгоспу та унеможливлює визнання документами, що підтверджують право третьої особи на неї, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, складених і затверджених у 2012-2014 роках. Зазначає, що за весь час користування цією земельною ділянкою представниками ДП "Пулинський лісгосп АПК" не здійснювалось обстеження її стану та не проводились лісогосподарські заходи, у тому числі натурні. Згідно з відомостями, наявними у містобудівній документації, частина земельної ділянки розташована в межах території зелених насаджень спецпризначення.
Згідно з додатковими поясненнями Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (т.2, а.с.170-173), землі було передано в постійне користування агролісогосподарським підприємствам ще у 2000 році, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України. Вказано, що рішенням Житомирської обласної ради від 18.12.2019 №1772 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок Дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, які перебувають у користуванні підприємства та розташовані в межах Житомирського району Житомирської області, зокрема на території Станишівської сільської ради площею 240 га. Для виготовлення проектів землеустрою було укладено договір з ЖФ ДП "Науково-долсідний та проектний інститут землеустрою". Під час виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою фахівцями проектної організації було встановлено, що на місці фактичного розміщення земельної ділянки на території Станишівської сільської ради, відповідно до матеріалів лісовпорядкування (15 квартал виділи 14, 15, 16, 17, 18) виявлено накладання земельних ділянок, внесених до бази Державного земельного кадастру, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011, у зв'язку з чим вказана земельні ділянка не була включена до проекту. При цьому з користування підприємства земельні ділянки в зазначеному кварталі не вилучались. ДП "Пулинський лісгосп АПК" (з урахуванням правонаступництва) належить право користування земельними ділянками в межах 15 кварталу виділи 14, 15, 16, 17, 18, як згідно матеріалів лісовпорядкування 2004 року, так і згідно матеріалів лісовпорядкування 2012-2014 років.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У рішенні від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про охорону земель", землі в межах території України є об'єктом особливої охорони держави.
Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. "б" ч.1 ст.164 Земельного кодексу України).
Порушення інтересів держави у цій справі прокурор обґрунтовує тим, що Станишівська сільська рада передала землі лісового фонду, які належать до комунальної власності, право на розпорядження якою від імені територіальної громади має Житомирська обласна рада. Водночас, оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державою здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Згідно з ч.2 ст.122 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст.8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області;
в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
е) організація землеустрою;
и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Як зазначає прокурор, у даному випадку спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК", яке є дочірнім підприємством ЖОКАП "Житомироблагроліс", яке, в свою чергу, засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради.
Відповідно до ст.30 ЛК України, обласні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняюсь права користування ними; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.
Враховуючи викладене, суд погоджується з тим, що у даному випадку захист інтересів держави насамперед має здійснюватися Житомирською обласною радою як суб'єктом, що здійснює від імені держави повноваження власника даних земель.
За приписами ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що Житомирська окружна прокуратура направила на адресу Житомирської обласної ради повідомлення від 12.09.2024 №51-84-6737-вих-24 (т.1, а.с.65-66) в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яким поінформовано Житомирську обласну раду про встановлені порушення інтересів держави та необхідність поновлення законних прав та інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст області. Також роз'яснено, що у разі невжиття заходів щодо поновлення порушених прав, такі заходи вживатимуться прокуратурою самостійно.
У відповідь на вказане повідомлення, листом від 04.10.2024 №р-5-21/902 Житомирська обласна рада повідомила, що не заперечує щодо звернення Житомирської окружної прокуратури до суду в межах компетенції, визначеної ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (т.1, а.с.67).
При цьому суд враховує, що Житомирська обласна рада, з дня отримання інформації щодо вчиненого порушення, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, позов на захист інтересів держави у спірних правовідносинах до суду не подала.
Таким чином, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив протягом розумного строку жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.
Відповідно до п.37-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З наведеного вбачається, що самого факту не звернення до суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу, що був завчасно повідомлений про наявність порушень інтересів держави незалежно від причин не звернення та їх поважності, достатньо для висновку про його бездіяльність, а отже і неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави, тому у даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст.4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №12 від 11.08.2000 "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду і віднесення їх до земель запасу", припинено право постійного користування землями лісового фонду агрофірми "Зоря" на площі 211,2 га, з них лісопокритих 205,4 га, яка припинила свою діяльність, і віднести ці землі до запасу сільської ради (т.2, а.с.193 (на звороті)).
Відповідно до рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №13 від 11.08.2000 "Про згоду на надання земель лісового фонду в постійне користування районному комунальному підприємству "Агролісництво" управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації", погоджено надання районному комунальному підприємству "Агролісництво" у постійне користування 211,2 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства у відповідності з експлікацією (т.2, а.с.194).
Рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 "Про припинення права користування та надання земель лісового фонду" (т.1, а.с.119-132) припинено право користування землями лісового фонду, які були в постійному користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що реформувалися і визнано їх землями запасу сільських та селищних рад згідно додатка 1 та надано в постійне користування лісогосподарським підприємствам землі лісового фонду із земель запасу для ведення лісового господарства в розмірах і на умовах згідно додатка 2, зокрема у постійне користування Червоноармійському держлісгоспу АПК 8790,1 га (вкриті лісом 8472,6, рілля 2,4, сіножаті 37,8, пасовища 49,3, чагарники 26,0, болота 145,3, під водою 17,8, під шляхами 22,5, інші угіддя 16,4) із земель запасу сільських та селищної рад Червоноармійського району.
У подальшому, розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №401 від 30.07.2002 "Про створення дочірніх підприємств Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" та затвердження Статуту підприємства "Житомироблагроліс" скасовано розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 14.08.2000 №301 щодо реєстрації статуту спеціалізованого лісогосподарського підприємства АПК та цим же розпорядженням встановлено Житомирському обласному комунальному агролісогосподарському підприємству "Житомироблагроліс" утворити на базі майна спеціалізованих лісогосподарських підприємств АПК, зокрема дочірнє підприємство "Житомирський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс", яке визнано правонаступником відповідного підприємства (т.1, а.с.133-134).
Згідно з розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №455 від 15.12.2011 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення", розглянувши клопотання Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради та у зв'язку з припиненням юридичної особи - дочірнього підприємства "Житомирський лісгосп АПК" шляхом приєднання до дочірнього підприємства "Червоноармійський лісгосп АПК", припинено право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення дочірньому підприємству "Житомирський лісгосп АПК" загальною площею 6663,4 га, зокрема197,7 га на території Станишівської сільської ради, та зазначено про необхідність Дочірньому підприємству "Червоноармійський лісгосп АПК" розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельними ділянками, та подати на затвердження в облдержадміністрацію (т.1, а.с.48).
Так, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3, а.с.23-25) підтверджується те, що 24.09.2012 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Дочірнього підприємства "Житомирський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради в результаті її реорганізації, а також те, що правонаступником Дочірнього підприємства "Житомирський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради є "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс".
У подальшому наказом Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради №115 від 26.12.2016 "Про перейменування ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" та затвердження Статуту у новій редакції" (т.1, а.с.135), зокрема перейменовано дочірнє підприємство "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" на дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс".
Водночас суд встановив, що рішенням Станишівської сільської ради №1118 від 09.06.2023 "Про затвердження територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Слобода-Селець" (т.1, а.с.22-34), затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) площею 0,6521 га, кадастровий номер 1822086800:07:000:0011 за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області, розробленого ФОП Бондарчук А.М., а також визначено територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства.
23.06.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Станишівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га (т.1, а.с.63-64).
Рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №1233 від 13.10.2023 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права власності земельної ділянки площею 0,6521 га" (т.1, а.с.35-36), виставлено на земельні торги для продажу права власності на земельну ділянку комунальної власності площею 0,6521 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), кадастровий номер 1822086800:07:000:0011, місце розташування - Житомирська область, Житомирський район, за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради.
08.12.2023 між територіальної громадою в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Житомирський комбінат силікатних виробів" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення на земельних торгах у формі аукціону (т.1, а.с.37-39), згідно з п.1.1 якого продавець на підставі рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області "Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права власності земельної ділянки площею 0,6521 га" від 13.10.2023 за №1233, Протоколу про результати земельних торгів №LSE001-UA-20231101-1193 (лот №2) від 06.12.2023, зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність з усіма обмеженнями земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради, загальною площею 0,6521 га, з цільовим використанням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - 11.02, кадастровий номер 1822086800:07:000:0011, та сплатити за неї суму коштів, яка вказана в п.2.2 цього договору.
Згідно з п.1.4 договору, право власності продавця підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у вигляді інформаційної довідки, видавник - Демецька С.Л., приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу; дата видачі - 28.12.2023; №360347463.
Права власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.06.2023 за №50814102 (реєстраційний номер об'єкта 2757514018220).
Склад угідь: землі під будівлями та спорудами промислових підприємств площею 0,6521 га.
Категорія землі: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За умовами п.2.1 договору, експертна оціночна вартість земельної ділянки згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 01.09.2023 суб'єктом оціночної діяльності ФОП Бондарчуком О.М. становить 657838,00 грн без ПДВ.
Відповідно до протоколу про результати земельних торгів №LSE001-UA-20231101-1193 (лот №2) від 06.12.2023, продаж цей вчинено за 1100342,00 грн без урахування ПДВ (п.2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору визначено, що покупець вносить всю суму витрат (видатків), здійснених на підготовку лота до продажу, організацію та проведення земельних торгів організатору земельних торгів (Станишівській сільській раді Житомирського району Житомирської області) у сумі 17061,25 грн на розрахункові рахунки організатора, які вказані в протоколі про результати земельних торгів №LSE001-UA-20231101-1193 (лот №2) від 06.12.2023 протягом трьох днів з моменту підписання цього договору купівлі-продажу.
Згідно з п.3.1 договору, право власності у покупця на придбану земельну ділянку за результатами проведення земельних торгів виникає з дня державної реєстрації такого права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", після сплати покупцем повної вартості предмета договору, передбаченої п.2.2 цього договору, та сплати у повному обсязі платежу, передбаченого п.2.3 цього договору, та отримання від продавця документу, що підтверджує виконання вищезазначених пунктів.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.1, а.с.63-64), 16.01.2024 зареєстровано право власності Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га на підставі договору купівлі-продажу №7460 від 28.12.2023, довідки фінансового відділу Станишівської сільської ради щодо розрахунків до місцевого бюджету №63 від 09.01.2024, акта Станишівської сільської ради та Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" про прийняття об'єктів в експлуатацію б/н від 09.01.2024.
Водночас з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Пулинський лісгосп АПК" вбачається, що вищевказана земельна ділянка вкрита лісовими насадженнями та накладається на 14-18 виділи 15 кварталу Житомирського лісництва, що вказує на те, що земельна ділянка сформована за рахунок земель, які перебувають в постійному користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК", та в силу закону, належить до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області.
Згідно з листом Житомирської обласної ради від 20.05.2024 №р-5-21/486 (т.1, а.с.57), Житомирською обласною радою не надавалося погодження щодо вилучення та зміни цільового призначення земель, за рахунок яких сформована, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011, а також земель, що перебувають у межах 15 кварталу (виділи 14-18) Житомирського лісництва ДП "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради; не приймалося рішення щодо їх вилучення з постійного користування ДП "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради; не приймалося рішення про їх передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області до державної чи комунальної власності Станишівської територіальної громади.
На виконання договору №123 від 10.09.2024 (т.1, а.с.136-138), укладеного між Житомирською обласною прокуратурою та Житомирською філією ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", вказаним підприємством проведено дослідження, в ході якого встановлено, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 відбулось за рахунок земель 14-18 виділів 15 кварталу Житомирського лісництва ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" (т.1, а.с.60).
Вказане підтверджується також і матеріалами планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Пулинський лісгосп АПК", а саме: проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського лісництва за 2013 рік, плану лісонасаджень ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського лісництва 2012 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Вересівського лісництва ДП "Житомирського лісгоспу АПК" Житомирської області 2004 року, Планом лісонасаджень Вересівського лісництва ДП "Житомирського лісгоспу АПК" Житомирської області 2002 року (т.1, а.с.40-47, 49-56).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирської обласної ради №1772 від 18.12.2019 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради" (т.1, а.с.223) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, які перебувають у користуванні вказаного підприємства та розташовані у межах Житомирського району Житомирської області.
Рішенням Житомирської обласної ради №591 від 17.08.2023 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради" (т.1, а.с.224-225) затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, що знаходяться на території Новогуйвинської селищної ради (Глибочанський старостинський округ) Житомирського району Житомирської області, Тетерівської сільської ради (Високопічська сільська рада) Житомирського району Житомирської області, Станишівської сільської ради (Пісківська сільська рада) Житомирського району Житомирської області, Станишівської сільської ради (Туровецький старостинський округ) Житомирського району Житомирської області, Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та надано у постійне користування відповідні земельні ділянки.
Водночас згідно з листом Житомирської філії Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" №56 від 19.03.2025 (т.1, а.с.228), у відповідності до договору №301 від 01.09.2021 щодо виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради орієнтовною площею 1694,7 га, для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, та розташовані на території Буківської, Глибочанської, Головенківської, Пісківської, Станишівської та Троянівських сільських рад Житомирського району Житомирської області на місці фактичного розміщення земельної ділянки на території Станишівської сільської ради, відповідно до матеріалів лісовпорядкування (15 квартал виділи 14, 15, 16, 17, 18) площею 3,60000 га виявлено перетин (накладання) земельних ділянок, внесених до бази ДЗК, в т.ч. земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011, у зв'язку з чим Житомирська філія ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не може завершити виконання робіт.
З огляду на наявні в матеріалах справи рішення органів місцевого самоврядування щодо передачі земель лісового фонду в постійне користування лісогосподарському підприємству, рішення обласної ради щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, лист Житомирської філії Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" №56 від 19.03.2025 про неможливість завершення виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок Дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, відсутність у Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття такого права не завершена.
Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За ст.141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 149 ЗК України).
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі, зокрема, рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 ЗК України).
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб (ч. 4 ст. 149 ЗК України).
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч. 10 ст.149 ЗК України).
Як вбачається із наявних матеріалів справи, будь-яка інформація щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення відсутня.
Відповідно до ст.4 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. У ч.1 ст.13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.1, 2 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України унормовано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (п."е" ч.1 ст.19 ЗК).
Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст.63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до ст.56 ЗК України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Згідно зі ст.8 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст.9 ЛК України).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч.1 ст.83 ЗК України).
Як визначено ст.11 ЛК України, право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.
Пунктом 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
За приписами ст.17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Також ч.1 ст.57 ЗК України унормовано, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Згідно зі ст.54 ЛК України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст.45 ЛК України).
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства (ч.1 ст.47 ЛК України).
Статтею 48 ЛК України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №6224цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).
Відповідно до п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (в редакції, чинній з 31.07.2006 до 16.01.2020), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Пунктом 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (в редакції, чинній з 16.01.2020 до 01.01.2022) визначено, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують наявність права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі №369/16418/18.
Водночас суд враховує, що відсутність прямої вказівки у п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України щодо діяльності комунальних лісогосподарських підприємств не означає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право комунальних лісогосподарських підприємств на раніше надані землі.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №734/537/15-ц. На думку Верховного Суду, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування стосовно комунальних підприємств є належними доказами у справі.
Таким чином, право користування спірною земельною лісовою ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, копії яких надано до матеріалів справи.
При цьому з огляду на положення статуту Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради.
У п.6.1 статуту Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради серед іншого визначено, що ДП "Пулинський лісгосп АПК" є дочірнім підприємством Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Житомирська обласна рада, в силу закону, як орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області, набула право комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, що перебувала в постійному користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК". При цьому відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Таким чином, за висновком суду, земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 незаконно вилучено поза волею належного розпорядника та постійного землекористувача із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення. Відтак реєстрація права комунальної власності на дану земельну ділянку Станишівською сільської радою та подальше відчуження цієї земельної ділянки відповідачу здійснені з порушенням вимог закону.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16.
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У свої висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном.
У постанові від 02.07.2025 у справі 902/122/24 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту.
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому Реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння, а підставою такого позову обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.
Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або не законним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц від 23.11.2021).
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування у цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.
Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що власник, дотримуючись вимог ст.388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Оспорювання для такого витребування рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. На таке неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц тощо.
Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст.387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17).
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Дослідивши докази, надані на підтвердження та в заперечення обставин справи, суд дійшов висновку, що більш вірогідним є факт незаконності формування та реєстрації спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення, реєстрації за Станишівською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, відчуження Станишівською сільською радою спірної земельної ділянки відповідачу та реєстрації права власності на неї за відповідачем, тому суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу про витребування з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на користь Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011.
Щодо позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011, суд враховує наступне.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. (абз.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі (ст.3 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом (п.12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051).
До Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) (ч.1 ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абз.15 ч.1 ст.1 Закону України "Про землеустрій").
За приписами ч.10 ст.79-1 ЗК України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до пп.3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
За приписами ч.13 ст.79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Абзацом 4 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" унормовано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Суд враховує, що вибуття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з комунальної власності супроводжувалося незаконною зміною її цільового призначення, що, відповідно, і зумовило необхідність заявлення вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.
Зважаючи на те, що відомості про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, подальша наявність таких відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди Житомирській обласній раді у її використанні за цільовим призначенням після витребування судом.
Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).
Згідно зі ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною (аналогічна правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №707/2172/15-ц).
З огляду на викладене, враховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, суд вважає, що ефективне поновлення порушеного права у даному випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісового фонду, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації усіх речових прав на вказану земельну ділянку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Житомирської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 2, 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" (10019, Житомирська область, місто Житомир, вул. Промислова, будинок 10, ід. код 00290676) на користь Житомирської обласної ради (10014, Житомирська область, місто Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, будинок 1, ід. код 13576948) земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011.
3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011.
4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" (10019, Житомирська область, місто Житомир, вул. Промислова, будинок 10, ід. код 00290676) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 02909950) 15923,57 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 09.03.26
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- прокуратурі, позивачу, відповідачу та третім особам - через "Електронний суд".