22.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4442/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колеги суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеева І.М.
при секретарі судового засідання Солодовій І.М.
Представники сторін:
від скаржника: Семенова О.П. (в залі суду) - адвокат, довіреність
Лях Костянтин Миколайович (поза межами, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер
від позивача: Шустова В.А. (в залі суду) - від Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 069879 від 01.03.2023р.
Атаева Дженнет Керімівна (поза межами, з використанням власних технічних засобів) - Генпрокуратура
від відповідача: КАРАПЕТЯН АРМЕН РАФІКОВИЧ (поза межами, з використанням власних технічних засобів) - самопредставництво, витяг з ЄДР
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі №904/4442/24 (суддя Кеся Н.Б.)
за позовом Офісу Генерального прокурора, м.Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС", м.Київ
Третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору иа боці Позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ про витребування майна з чужого незаконного володіння
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Офіс Генерального прокурора, м. Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Позивач) 09.10.2024 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" (далі - Відповідач), в якому просив суд:
витребувати у ТОВ "ЛІВЕС" (код ЄДРПОУ 40493852, вул. Казимира Малевича, 24, м. Київ, 03038) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно: будівлю дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А1}-2 та прибудовами літ. А1}-1, А11}-1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а2}, а4}, а6}, а7}, а8}, а9}, вхід у підвал літ. а10}, сходи літ. а1}, а3}, а5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, а також індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна АТ "Укрзалізниця" з умовою збереження цільового призначення об'єкта № 94 від 27.01.2022, а саме: огорожу (№ 1-4) 278,75 пог. м; мостіння (І) 2548,00 кв. м; зовнішні мережі водопроводу 83,40 пог. м; теплові мережі дитячого садка 60 пог. м; мережі зовнішньої каналізації 83 пог. м, що розташоване на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро.
В обґрунтування позову Офіс Генерального прокурора посилався на те, що реєстрація права приватної власності на спірне майно за АТ "Укрзалізниця" та подальше відчуження державного майна на користь ТОВ "ЛІВЕС" здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передане державою до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 року у справі № 904/4442/24:
Позов Офісу Генерального прокурора, м. Київ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС", м. Київ задоволено у повному обсязі.
Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" (код ЄДРПОУ 40493852, вул. Казимира Малевича, 24, м. Київ, 03038) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно: будівлю дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А1}-2 та прибудовами літ. А1}-1, А11}-1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а2}, а4}, а6}, а7}, а8}, а9}, вхід у підвал літ. а10}, сходи літ. а1}, а3}, а5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, а також індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна АТ "Укрзалізниця" з умовою збереження цільового призначення об'єкта № 94 від 27.01.2022, а саме: огорожу (№ 1-4) 278,75 пог. м; мостіння (І) 2548,00 кв. м; зовнішні мережі водопроводу 83,40 пог. м; теплові мережі дитячого садка 60 пог. м; мережі зовнішньої каналізації 83 пог. м, що розташоване на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" (код ЄДРПОУ 40493852, вул. Казимира Малевича, 24, м. Київ, 03038) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) судовий збір у розмірі 630 000,00 грн за подання позову до суду та 1 514,00 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що передача державного майна до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" не є його приватизацією, а отже і не змінює форму власності цього майна з державної на приватну. Законодавець чітко визначив це у пункті 2 частини 5 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" № 4442-VI, яким внесено зміни до частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", встановивши, що дія Закону про приватизацію не поширюється на внесення майна залізничного транспорту загального користування до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця".
Суд першої інстанції зазначив, що прийнявши рішення про утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, держава передала у його власність лише акції господарських товариств. Усе інше державне майно, у тому числі інфраструктура цілісних майнових комплексів державних підприємств, яке держава передала до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця", залишилося у державній власності і закріплене за товариством на праві господарського відання.
Місцевий господарський суд послався на те, що Закон № 4442-VI окремо виділив внесення до статутного капіталу права постійного користування земельними ділянками та права господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами. Водночас долю іншого державного майна, яке належало державному підприємству "Придніпровська залізниця" на праві господарського відання, Закон не визначив, тому підлягають застосуванню загальні норми щодо підстав зміни права власності на державне майно. Частина 5 статті 63 Закону України "Про освіту" в редакції, чинній на момент утворення АТ "Укрзалізниця", містила пряме застереження про те, що об'єкти освіти не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
На підставі вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що єдиним власником спірного майна є держава в особі Кабінету Міністрів України, тому АТ "Укрзалізниця" не мала права на його відчуження, оскільки в розумінні статей 317, 319, 321 ЦК України тільки власник приймає рішення щодо такого відчуження. Спірне майно відчужено без волевиявлення власника - Кабінету Міністрів України, особою, яка не мала права на його відчуження - АТ "Укрзалізниця", а тому воно підлягає витребуванню у державну власність від останнього набувача - ТОВ "ЛІВЕС".
При прийняті рішення, суд першої інстанції застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, згідно з якими державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему “Електронний суд», Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 по справі № 904/4442/24. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 по справі № 904/4442/24. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 по справі № 904/4442/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВЕС» відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на Позивача.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
АТ "Укрзалізниця" вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права. Судом неповно з'ясовано усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належну оцінку доказам по справі. Судом першої інстанції неправильно визначено характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, оскільки висновки суду щодо особливостей правового режиму управління і розпорядження майном АТ "Укрзалізниця", що внесене державою при його утворенні до статутного капіталу Товариства, є помилковими.
Апелянт наголошує, що АТ "Укрзалізниця" має спеціальний статус серед державних акціонерних товариств, що безпосередньо визначає правовий режим управління і розпорядження його майном, який виключно та чітко передбачається спеціальним Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" № 4442-VI та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України № 200 та № 1054. Відповідно, на думку скаржника, судом першої інстанції невірно застосовано положення Закону № 4442-VI, що призвело до помилкового висновку про те, що держава, приймаючи рішення про утворення АТ "Укрзалізниця", фактично передала у власність Товариства лише акції господарських товариств, а усе інше державне майно залишилося у державній власності і закріплене за Товариством на праві господарського відання. Законом № 4442-VI чітко визначено та прямо зазначено склад і перелік майнових об'єктів, що передаються як внесок до статутного капіталу, та перелік майнових об'єктів, щодо яких передаються саме обмежені речові права - право господарського відання та право постійного користування. Всі інші майнові об'єкти передані до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" на праві власності. Апелянт зазначає, що спеціальним законодавством визначено особливий правовий режим розпорядження кожною категорією переданого АТ "Укрзалізниця" майна. Державна власність, тобто майно, що закріплюється за Товариством на праві господарського відання, не може відчужуватись згідно з частиною 2 статті 10 Закону № 4442-VI. Водночас власність Товариства, тобто майно, яке внесене до його статутного капіталу та набуте ним, може бути списане, відчужене, передане в користування, оренду, концесію згідно порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 10 Закону № 4442-VI). Такий порядок визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 "Про затвердження Порядку розпорядження майном акціонерного товариства "Українська залізниця", який також визначає різний правовий режим двох чітко виокремлених категорій майна АТ "Укрзалізниця". Утворенні АТ "Укрзалізниця" та формуванні його статутного капіталу державою було дотримано вимоги законодавства, а передавальні акти і зведені переліки майна підприємств, на базі яких було створено Товариство, затверджені Міністром інфраструктури України, є документами достатніми для підтвердження права власності на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.
Пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, яка зазначила, що АТ "Укрзалізниця" володіє майном на двох правових режимах: на праві власності (майно передане до статутного капіталу) та на праві повного господарського відання (майно, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях та в зоні АТО, а також майно, що залишається у державній власності і щодо якого встановлені певні обмеження щодо розпорядження), апелянт зазначив, що АТ "Укрзалізниця" під час реалізації своїх прав як власника спірного майна діяло відповідно до встановлених спеціальним Законом № 4442-VI порядку та обмежень, які передбачають право відчуження шляхом продажу. Відчуження здійснено за рішенням правління Товариства відповідно до пункту 11 Постанови № 1054, оскільки ринкова вартість будівлі дитячого садка не перевищувала 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
За твердженням апелянта висновки про застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.04.2024 по справі № 917/1212/21, які застосовано судом першої інстанції, є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки сформовані при відмінних фактичних обставинах та при дослідженні правових норм, які не підлягають застосуванню для вирішення даного спору, без врахування спеціальних норм законодавства, що визначають особливості утворення та функціонування АТ "Укрзалізниця". Висновки суду першої інстанції щодо застосування частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" є помилковими, оскільки Законом № 4442-VI під час утворення АТ "Укрзалізниця" внесено зміни до Закону України "Про приватизацію державного майна", якими передбачено виключення для навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця".
Апелянт звертає увагу, що у письмових поясненнях від 03.12.2024 № 62055/11.4-14 Кабінет Міністрів України, за захистом інтересів якого звернулася прокуратура, фактично заперечив проти позовних вимог, визнавши дії АТ "Укрзалізниця" вчиненими в межах законодавства.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Офіс Генерального прокурора подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення, посилаючись на наступне:
Щодо підстав реєстрації права приватної власності на спірне майно за АТ "Укрзалізниця" прокурор зазначає, що частиною 2 статті 5 Закону № 4442-VI передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця", здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту. Саме на підставі цих документів 29.03.2018 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію права державної власності на спірне майно за АТ "Укрзалізниця". При цьому ні у передавальному акті, ні у зведеному переліку майна жодним чином не зазначається про те, що спірне державне майно передається саме у приватну власність АТ "Укрзалізниця". Відтак акт передавання майна не може розглядатися як правочин, відповідно до якого на законних підставах у АТ "Укрзалізниця" виникло право приватної власності на відповідне майно. Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2025 у справі № 917/2033/21.
Прокурор зазначає, що при зверненні до приватного нотаріуса Мельника О.І. з проханням змінити форму власності на спірне майно з державної на приватну, філія АТ "Укрзалізниця" надала ті самі правовстановлювальні документи, які були підставою для реєстрації права власності на це майно за державою. Жодного документа, який би підтверджував перехід права державної власності у приватну власність АТ "Укрзалізниця", приватному нотаріусу надано не було. Наданий висновок науково-правової експертизи Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України у розумінні вимог статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є документом, на підставі якого може бути проведена реєстрація права власності, має рекомендаційний характер відповідно до статті 25 Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу", а також відповідно до статті 109 ГПК України не є доказом та має лише допоміжний (консультативний) характер, що підтверджено Касаційним господарським судом у постанові від 08.11.2022 у справі № 911/1991/21. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що приватний нотаріус прийняв незаконне рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно за АТ "Укрзалізниця".
Щодо твердження апелянта про неправильне визначення судом характеру спірних правовідносин та ігнорування спеціального статусу товариства, прокурор зазначає, що такі твердження є повністю безпідставними, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення якраз і керувався нормами спеціальних законів. Аналіз статей 2, 4, 5, 9, 10 Закону № 4442-VI, частини 4 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону, а також пунктів 21, 22, 34, 35 Статуту АТ "Укрзалізниця" у їх сукупності свідчить про те, що держава при прийнятті рішення про створення АТ "Укрзалізниця" прямо передбачила, що цей процес не є приватизацією державних підприємств, а тому внесення їх майна до статутного фонду АТ "Укрзалізниця" не може розглядатися як підстава для зміни форми власності з державної на приватну. Зокрема, пунктом 35 Статуту прямо передбачено, що товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання.
Прокурор наголошує, що відповідно до статті 345 ЦК України юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації, а частина 3 статті 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації. Передача державного майна до статутного капіталу акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства. Корпоратизація є лише передумовою для подальшої приватизації, а державне майно перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, які підтверджені Касаційним господарським судом у постанові від 04.02.2025 у справі № 917/2033/21.
Щодо посилання апелянта на зміни до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", які набрали чинності 08.03.2024, прокурор зазначає, що ці зміни внесені Законом від 22.02.2024 № 3587-IX, тобто прийняті через значний проміжок часу після виникнення спірних правовідносин. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що неодноразово підтверджувалось рішеннями Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012.
Щодо застосування частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" прокурор зазначає, що ця норма в редакції, чинній на момент утворення АТ "Укрзалізниця", містила пряме застереження про те, що об'єкти освіти не підлягають приватизації. Жодних змін до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" законодавцем не внесено. Зміни до Закону України "Про приватизацію державного майна" лише позбавили навчальні заклади АТ "Укрзалізниця" статусу державного майна загальнодержавного значення, що не підлягає приватизації, проте згідно з пунктом 4 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону № 4442-VI таке майно використовується виключно для внесення до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця", що не є приватизацією. Так само не є приватизацією і подальший продаж цієї будівлі на користь ТОВ "ЛІВЕС", а відтак відчуження спірного державного майна відбулося поза межами приватизаційної процедури.
Щодо посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду у постановах від 17.07.2024 у справі № 917/730/22, від 21.02.2020 у справі № 918/792/18, від 23.06.2020 у справі № 904/5881/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, прокурор зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, на що звертала увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц. Предметом спору у зазначених апелянтом справах є орендні правовідносини та стягнення вартості електричної енергії, тоді як у справі № 904/4442/24 прокурор звернувся з вимогами про витребування державного майна з чужого незаконного володіння, а отже за об'єктом та предметом правового регулювання ці справи не є подібними. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15 про те, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Прокурор вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі № 904/4442/24 є таким, що ухвалене відповідно до вимог статті 236 ГПК України, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ТОВ "ЛІВЕС" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі №904/4442/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.09.2025 об 11:30 годин.
31.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою засобів поштового зв'язку від Заступника Генерального прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу.
04.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою засобів поштового зв'язку від Заступника Генерального прокурора надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 клопотання Заступника Генерального прокурора про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Судове засідання, призначене на 09.09.2025 не відбудеться, у зв'язку з відпусткою суддів - Кощеєва І.М. та Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2025 Розгляд апеляційної скарги Акціонерне товариство "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі №904/4442/24 призначити в судове засідання на 11.11.2025 о 11:05 год.
27.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
30.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025 заяви від представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВЕС" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкладено розгляд справи до 22.01.2026 на 11:00 год.
22.01.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
02.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про надання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних фактичних обставин справи в частині того, що : Aкціонерне товариство «Укрзалізниця» утворено відповідно до вимог Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон №4442-VI) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - постанова №200) на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови № 200.
Статтею 4 Закону № 4442-VI (в редакції станом на 23.02.2012) передбачено, що до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» вноситься, зокрема, майно залізничного транспорту загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут AT «Укрзалізниця».
Відповідно до пп. 1 п. 32 Статуту AT «Укрзалізниця» майно товариства формується за рахунок майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства.
Згідно з п. 4 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою, які виключаються з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, використовуються виключно для їх внесення до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» відповідно до цього Закону.
Підпунктом 3 п. 5 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI внесено зміни до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», зокрема у розділі «Орган управління Мінтранс» з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, виключено таку позицію, як Придніпровська залізниця.
Пунктом 2 постанови №200 установлено, що статутний капітал AT «Укрзалізниця» формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом № 4442-VI, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
У додатку 1 до постанови № 200 міститься перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється AT «Укрзалізниця». У цьому переліку, зокрема, є ДП «Придніпровська залізниця».
Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014 № 301 «Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та, установ залізничного транспорту загального користування та інші заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (арк.с. 142-145 Т.1) зобов'язано Укрзалізницю утворити Центральну комісію з інвентаризації Укрзалізниці, державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування та комісії з реорганізації Укрзалізниці і державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.
Цим комісіям також наказано у тримісячний строк скласти передавальний акт із зазначенням правонаступництва щодо всіх зобов'язань підприємств стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, та подати передавальний акт до Міністерства інфраструктури України на затвердження.
Частиною 2 ст. 5 Закону № 4442-VI передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця».
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Апелянтом не надано належних і допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції в частині того, що саме на підставі передавального акта ДП «Придніпровська залізниця» від 03.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, та зведеного переліку майна ДП «Придніпровська залізниця», що вноситься до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 29.03.2018 проведено державну реєстрацію права державної власності на вказаний комплекс будівель закладу освіти за AT «Українська залізниця».
29.03.2018, згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію права державної власності на вказаний комплекс будівель закладу освіти за ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
При цьому підставою виникнення права власності визначено зведений перелік майна та передавальний акт від 18.08.2015, видавник - Міністерство інфраструктури України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що « Єдиним власником спірного майна є держава в особі Кабінету Міністрів України і в розумінні ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України тільки власник приймає рішення щодо його відчуження.»
Твердження апеляційної скарги в частині того, що : « … 3. Правовий режим та порядок відчуження Спірного майна.
Передавальний акт ДП «Придніпровська залізниця» від 03.08.2015 затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015.
У зведеному переліку майна ДП «Придніпровська залізниця», що вноситься до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», затвердженому Міністром інфраструктури України 18.08.2015, за номером 1883 значиться Спірне майно.
29.03.2018, згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено державну реєстрацію права державної власності на Спірне майно за ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Підставою виникнення права власності визначено Зведений перелік майна та Передавальний акт від 18.08.2015, видавник - Міністерство інфраструктури України.
12.07.2021 філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» AT «Укрзалізниця» звернулася з листом №01/504 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельника О.І. з проханням провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зміни форми власності з державної на приватну на об'єкти нерухомого майна, зокрема Спірне майно.
Зазначене прохання обґрунтовано Статутом AT «Укрзалізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 452), рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 05.07.2018 (протокол № Ц-64/57 Ком.Т.), зведеним переліком майна ДП «Придніпровська залізниця», що закріплено за AT «Укрзалізниця», виданим 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України, наказом AT «Укрзалізниця» від 21.11.2018 № 731 «Про наділення майном філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», та додатково обґрунтовувалось пунктом 2 розділу V опису експертного дослідження висновку науково-правової експертизи, виконаної на запит AT «Укрзалізниця» Радою науково- правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».
30.07.2021, за результатами розгляду зазначеного листа, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельником О.І. прийнято рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на Спірне майно за AT «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ 40075815…
… Під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно визначено характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, оскільки висновки останнього щодо особливостей правого режиму управління і розпорядження майном АТ «Укрзалізниця», що внесене державою при його утворенні до статутного капіталу Товариства, є помилковими. До того ж, судом першої інстанції проігноровано, що АТ «Укрзалізниця» має спеціальний статус серед державних акціонерних товариств, що безпосередньо визначає правовий режим управління і розпорядження його майном, який виключно та чітко передбачається спеціальним Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 № 200 та «Про затвердження Порядку розпорядження майном акціонерного товариства «Українська залізниця» від 22.11.2017 № 1054.
При цьому, судом першої інстанції, під час надання юридичної кваліфікації правовим підставам позову невірно застосовано положення Закону №4442-VI, що призвело до помилкового висновку, що держава, приймаючи рішення про утворення АТ «Укрзалізниця» шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків зазначених підприємств, фактично передала у власність Товариства лише акції господарських товариств., а усе інше державне майно, у тому числі інфраструктура цілісних майнових комплексів державних підприємств, яке держава передала до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», залишилося у державній власності і закріплене за Товариством на праві господарського відання.
Звертаємо увагу суду, що вищезазначені висновки суду першої інстанції є цілком нерелевантними до даних спірних правовідносин, оскільки їх формування здійснено судом при помилковому визначенні особливостей правого режиму управління і розпорядження майном АТ «Укрзалізниця», що внесене державою при його утворенні до статутного капіталу Товариства, та відповідно при невірному застосуванні положень спеціального Закону №4442-VI.
При цьому, наголошуємо, що для повного, всебічного та об'єктивного вирішення даного спору перш за все необхідно визначитись з особливостями правового регулювання реформування державного сектору економіки, зокрема, реформування залізничного транспорту через створення корпоративної форми організації діяльності із утворенням на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, залізниць, підприємств, установ та організацій галузі державної акціонерної компанії, 100 відсотків акцій якої належатимуть державі, з особливостями управління об?єктами державної власності та корпоративного управління, що проявляється в наступному…» відхиляються колегією суддів як такі, що не містять в собі посилання на норми матеріального права, які б спростовували встановлені правовідносини власності держави в особі Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах.
Вищенаведене спростовує похідні від зазначених вище, доводи апеляційної скарги в частині наявності правових підстав для вчиення подальших юридично значущий дій в частині того, що : «… 12.07.2021 AT «Укрзалізниця» в електронній системі «Prozorro.Продажі» оприлюднило оголошення про проведення електронного аукціону з продажу Спірного майна (UA-PS-2021-07-12-000085-2).
10.08.2021 Департаментом майнової політики AT «Укрзалізниця» прийнято рішення № ЦКМ-14/352 про відміну електронних аукціонів, у тому числі UA-PS-2021-07-12- 000085-2, для надання потенційним покупцям додаткового часу для ознайомлення та доопрацювання інформації, викладеної в оголошенні, та окремо підкреслено, що всі перелічені аукціони будуть оголошені повторно.
Після оголошення вказаного аукціону Дніпровська міська рада звернулася з листами до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України та AT «Укрзалізниця» з проханням зняти з продажу лот № 0012-0081 (будівля дитячого садка на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро), оскільки на момент оголошення лоту витяг про державну реєстрацію права приватної власності на будівлю за зазначеною адресою відсутній, а також в умовах продажу не було вказано про необхідність збереження цільового призначення будівлі як дитячого садка.
Відповідно до пункту 11 Постанови № 1054 списання, відчуження, передача в користування, оренду, концесію майна здійснюється за рішенням правління товариства у разі вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна становить менш як 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
Оскільки, за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, ринкова вартість будівлі дитячого садка не перевищувала 10 відсотків вартості усіх активів Товариства, АТ «Укрзалізниця» протоколом № Ц-56/97 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 02.09.2021 було прийняте рішення про відчуження шляхом продажу непрофільних активів АТ «Укрзалізниця», ухвалено: п.19.2 прийняти рішення про відчуження шляхом продажу майна, що увійшло до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» по об'єктах, зазначених у пунктах 8, 69, 158, 161, 179 Плану з розпорядження активами (станом на 25.08.2021).
Згідно пункту 13 Порядку (у редакції чинній на момент вчинення дій) відчуження майна шляхом продажу, оренда майна здійснюються на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів, крім випадків прийняття вищим органом товариства окремого рішення стосовно використання такого майна з метою виконання функцій держави.
10.12.2021 АТ «Укрзалізниця» оголошено про проведення повторного електронного аукціону (попередній було відмінено) з продажу Спірного майна (UA-PS-2021-12-10- 000011-3).
27.01.2022, за результатами аукціону, переможцем із ціновою пропозицією 35 млн грн без ПДВ визнано ТОВ «ЛІВЕС», з яким AT «Укрзалізниця» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з умовою збереження цільового призначення об'єкта № 94…» .
Стаття 2 Закону № 4442-VI передбачено, що утворення AT «Укрзалізниця» здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюється у державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття. Засновником AT «Укрзалізниця» є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Розмір статутного капіталу AT «Укрзалізниця» визначається під час його утворення згідно зі зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону № 4442-VI до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» вносяться:
- майно залізничного транспорту загального користування;
- 100 % акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
- акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту;
- право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту;
- право громадського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Згідно з приписами ст. 5 Закону № 4442-VI державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.
Тобто законодавцем прямо передбачено, що правовстановлювальними документами для реєстрації права власності на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», є зазначені вище документи.
Жодного застереження щодо зміни форми власності на нерухоме майно з державної на приватну вказана норма закону не містить.
Частина З статті 5 Закону № 4442-VI містить пряму вказівку на те, що акції господарських товариств, внесені до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», є його власністю. З дня державної реєстрації AT «Укрзалізниця» зобов'язане набути у встановленому порядку право власності на акції, внесені до його статутного капіталу.
Статтею 9 Закону № 4442-VI встановлено, що управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими то статутного капіталу товариства, здійснює товариство.
Частиною 4 ст. 10 цього Закону передбачено, що порядок розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 4 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою, які виключаються з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, використовуються виключно для їх внесення до статутного капіталу AT «Українська залізниця» відповідно до цього Закону.
Пунктом 2 частини 5 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI внесено зміни до ч. 2 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна», а саме: дія Закону України «Про приватизацію державного майна» не поширюється на внесення майна залізничного транспорту загального користування до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, що утворюється відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Тобто законодавець чітко визначив, що передача державного майна до статутного капіталу AT «Українська залізниця» не є його приватизацією, а отже і не змінює форму власності цього майна з державної на приватну.
Аналогічні положення закріплені і в Статуті AT «Укрзалізниця», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.
За п. п. 21, 22 Статуту AT «Укрзалізниця», товариство має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно- правовими актами та цим Статутом.
Розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом (п. 34 Статуту).
Товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів. Товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна (п. 35 Статуту).
Аналіз указаних норм законодавства у їх сукупності свідчить про те, що держава при прийнятті рішення про створення AT «Укрзалізниця» на базі майна державних підприємств залізничного транспорту прямо передбачила, що цей процес не є приватизацією цих державних підприємств, а тому внесення їх майна до статутного фонду AT «Укрзалізниця» не може розглядатися як підстава для зміни форми власності з державної на приватну.
Вищенаведене спростовує твердження AT «Укрзалізниця» про те, що, прийнявши Закон № 4442-VI, держава фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до товариства права власності на майно, передане державою до його статутного капіталу, без застосування процедури приватизації.
Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.
Частина 3 ст. 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.
Отже, передача державного майна до статутного капіталу акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.
Крім того, за ч. 5 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство останнє стає правонаступником підприємства, що приватизується.
Водночас акціонерні товариства, засновниками і єдиними акціонерами яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.
Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов'язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.
Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.
У свою чергу корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.
Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності.
У зв'язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
У подальшому ці висновки підтверджені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2025 у справі № 917/2033/21 щодо правового статусу майна AT «Укрпошта», 100% акцій якого належать державі.
Вищенаведене спростовує взаємовиключні і суперечливі доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Ухвалюючи рішення судом першої інстанції зазначено, що передача державного майна до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» не є його приватизацією, а отже і не змінює форму власності цього майна з державної на приватну.
Обґрунтовуючи такі висновки судом першої інстанції зазначено, що законодавець чітко визначив вищезазначене в наступних нормах права:
- згідно з пунктом 4 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону
№4442-VI майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою, які виключаються з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, використовуються виключно для їх внесення до статутного капіталу
Товариства відповідно до цього Закону;
- підпунктом 2 пункту 5 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №4442-VI внесено зміни до частини 2 статті З Закону України «Про приватизацію державного майна», а саме: дія Закону України «Про приватизацію державного майна» не поширюється на внесення майна залізничного транспорту загального користування до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, що утворюється відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Вищезазначені висновки суду вкотре демонструють неправильне визначення особливостей утворення АТ «Укрзалізниця», формування його статутного капіталу та відповідно правового режиму майна Товариства.
У першу чергу, звертаємо увагу, що згідно положень статей 2-3 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакцій чинній на момент утворення АТ «Укрзалізниця») діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію.
Саме тому, законодавець, зважаючи на особливості реформування залізничного транспорту, передбачив, що Закон №4442-VI, який безпосередньо визначає діяльність АТ «Укрзалізниця» та особливості його створення, є спеціальним, тому інші закони, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому закону.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакцій чинній на момент утворення АТ «Укрзалізниця») акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
З метою забезпечення належного реформування залізничного транспорту шляхом створення державної акціонерної компанії, законодавець передбачив у Законі №4442- VI особливості створення такої компанії, у тому числі, формування її статутного капіталу шляхом внесення до нього майна, яке не має заборони на таке внесення, для подальшої оплати акцій засновником та визначення корпоративних прав, посвідчених такими акціями.
Так, дійсно, підпунктом 2 пункту 5 III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №4442-VI (у редакції чинній на момент утворення АТ «Укрзалізниця») передбачались зміни до Закону України «Про приватизацію державного майна», які нівелювали дію його положень на процедуру внесення майна залізничного транспорту загального користування до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Тобто, фактично законодавець зазначив, що формування статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» під час його утворення здійснюється відповідно до особливостей передбачених Законом №4442-VI без необхідності врахування та застосування процедур приватизації.
При цьому, законодавець одночасно вищезазначеним змінам передбачає і внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», виключивши з нього, всі майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою на території України, що не підлягають приватизації (36 об'єктів), доручивши Кабінету Міністрів України подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення таких змін (підпункт 3 пункту 5 Розділу III «ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №4442-VI, пункт 6 Розділу III «ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №4442-VI).
Звертаємо увагу, що згідно статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, зокрема, підприємства як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності.
Однак, виключивши такі майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою із переліку об'єктів, що не підлягали приватизації, з метою уникнення подальших дій щодо їх відчуження, законодавець чітко передбачив у спеціальному Законі №4442-VI, що виключені об'єкти використовуються виключно для їх внесення до статутного капіталу Товариства відповідно до цього закону.
Вищезазначеними діями законодавець вкотре підтвердив особливості реформування залізничного транспорту через корпоративну форму організації діяльності шляхом створення державної акціонерної компанії на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, залізниць, підприємств, установ і організацій галузі та визначив, що правовий режим майна, що передається, встановлюється виключно нормами спеціального Закону №4442-VI, що кореспондується з положення частини 5 статті 145 ГК України.
Крім того, судом першої інстанції не надано належного правового аналізу та проігноровано, що згідно статті 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Оскільки господарські товариства є суб'єктами права приватної власності, то на праві власності до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» можуть бути передані лише майнові об'єкти, стосовно яких згідно з чинним законодавством відсутня заборона на їх приватизацію, тобто вони можуть бути передані в приватну власність.
Саме тому, законодавець для реалізації концепції реформування залізничного транспорту через корпоративну форму організації діяльності шляхом створення державної акціонерної компанії, змушений був вносити вищезазначені зміни для формування статутного капітулу такої компанії та відповідно зміни правового режиму майна, що передається згідно норм Закону №4442-VI.
Відтак, висновки суду першої інстанції під час прийняття рішення, що вищезазначеними змінами законодавець чітко визначив, що передача державного майна до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» не є його приватизацією, а отже і не змінює форму власності цього майна з державної на приватну, є такими, що зроблені без належної оцінки положень Закону України «Про приватизацію державного майна» та відповідно Закону №4442-VI.
Додатково, звертаємо увагу, що судом першої інстанції проігноровано, що згідно статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» до об'єктів приватизації належить, зокрема, акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності.
Згідно частини 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку.
Системний аналіз положень Закону України «Про приватизацію державного майна» дає підстави стверджувати, що об'єктом приватизації є пакет акції (частка), що належать державі у статутному капіталі державних акціонерних товариств, утворених у процесі (корпоратизації), а не майно такого товариства. Порядок приватизації державного майна передбачає затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств та його виконання.
Відтак, майно, що вноситься до статутного капіталу господарського товариства, 100% акцій якого належать державі, відповідно до законодавства України не є об'єктом приватизації, що вкотре підтверджує, вищезазначені зміни до законодавства України спрямовані виключно на створення підстав для внесення такого майна до статутного капітулу АТ «Укрзалізниця», як юридичної особи приватного права, в рахунок оплати акцій засновником.
При цьому, наголошуємо, що приватизація не є виключним (унікальним) способом відчуження державного майна. Відповідно до статті 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна може здійснюватися іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Саме тому, положення Закону №4442-VI, враховуючи загальні умови правового статусу господарських товариств та порядок набуття ними права власності на майно, передане учасниками як внесок до статутного капіталу у власність, дають підстави стверджувати, що передача майна державою акціонерному товариству у його статутний капітал може розглядатись як один зі законних способів відчуження такого майна, що кореспондується з частиною 5 статті 145 ГК України….
… Ухвалюючи рішення, судом першої інстанції зазначено, що майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», перебуває у володінні товариства на різних правових титулах унаслідок різних правових режимів майнових об'єктів, за рахунок яких формується статутний капітал акціонерного товариства: на праві приватної власності (акції та частки у господарських товариствах та майно, що на момент передачі до статутного капіталу товариства не було забороненим для приватизації); право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень….»
Відповідно до приписів ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № З-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення абз. З ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» від 22.02.2024 № 3587-ІХ не поширюються на спірні правовідносини.
Частина 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на момент утворення AT «Укрзалізниця», містила пряме застереження про те, що об'єкти освіти не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Пунктом 2 ч. 5 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI передбачено внесення змін до Закону України «Про приватизацію державного майна».
Зокрема, абз. 11 п. «б» ч. 2 ст. 5 цього Закону викладено у такій редакції: «Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету».
Водночас звертаю увагу, що жодних змін до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» законодавцем не внесено.
Більше того, з абз. 11 п. «б» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» вбачається лише те, що навчальні заклади, майно яких вноситься до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», позбавлені статусу державного майна, що має загальнодержавне значення і не підлягає приватизації.
Разом з тим, згідно з п. 4 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою, які виключаються з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, використовуються виключно для їх внесення до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» відповідно до цього Закону.
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, внесення спірної будівлі дитячого садка як державного майна до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» не його є приватизацією.
Так само не є приватизацією і подальший продаж цієї будівлі AT «Укрзалізниця» на користь ТОВ «ЛІВЕС».
Оскільки відчуження спірного державного майна відбулося поза межами приватизаційної процедури.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми, зокрема ст. 22 ГК України, чинній на час винекнення спірних правовідносин, згідно з якою держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.
Суб'єктами господарювання державного сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законами.
Зазначені суб'єкти управління у державному секторі економіки можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), які є обов'язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки всі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу цих суб'єктів.
Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектору економіки, забороняється делегування іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Отже, усі суб'єкти державного сектору економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.
Утворення акціонерних товариств на базі майна державних унітарних підприємств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статутного фонду.
За загальними правилами, установленими ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність.
Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.
Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.
Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.
Частина 3 ст. 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.
Отже, передача державного майна до статутного капіталу акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.
Крім того, за ч. 5 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство останнє стає правонаступником підприємства, що приватизується.
Водночас акціонерні товариства, засновниками і єдиними акціонерами яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.
Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов'язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.
Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.
У свою чергу корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.
Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності.
У зв'язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.
Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до 30,07.2021 у що будівля дитячого садка, розташованого на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м.Дніпро, перебуває у державній власності.
Підставою для виникнення права власності визначено зведений перелік майна та передавальний акт від 18.08.2015, видавник - Міністерство інфраструктури України.
Згідно з приписами ст. 5 Закону №4442-VI указані документи є правовстановлювальними документами для реєстрації права власності на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця».
Вищенаведене спростовує відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що що судом першої інстанції неправильно застосовані положення ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», слід зазначити таке.
Апелянтом не спростовано належними і допустимими доказами вттановлені місцевим господарським судом фактичні обставини справи в частині того, що Єдиним новим документом, наданим приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельнику, був висновок науково-правової експертизи, виконаної на запит AT «Укрзалізниця» Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 02.04.2019.
Водночас у розумінні вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначений висновок не є документом, на підставі якого може бути проведена реєстрація права власності.
Більше того, відповідно до п. З цього висновку майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», перебуває у володінні товариства на різних правових титулах унаслідок різних правових режимів майнових об'єктів, за рахунок яких формується статутний капітал акціонерного товариства, у тому числі на праві приватної власності (акції та частки у господарських товариствах та майно, що на момент передачі до статутного капіталу товариства не було забороненим для приватизації).
Разом з тим ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на момент утворення AT «Укрзалізниця», містила пряме застереження про те, що об'єкти освіти не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
У цій справі суду при розгляді приватизаційного спору був наданий висновок щодо питання тлумачення норм Законів України «Про приватизацію державного і комунального майна» та «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».
За результатами розгляду цієї справи Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 911/1991/21 зазначив, що відповідно до імперативних вимог ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта в галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Крім того, відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» наукова і науково-технічна експертизи проводяться у формі державної, громадської та іншої експертизи.
При цьому висновок державної наукової і науково-технічної експертизи є обов'язковим для прийняття фізичними і юридичними особами до розгляду та врахування при обґрунтуванні структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових і науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, реалізації наукової і науково-технічної діяльності, аналізі ефективності використання науково-технічного потенціалу (ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»).
Натомість висновки громадської та інших наукових і науково-технічних експертиз мають, як правило, рекомендаційний характер. Вони беруться до уваги державними органами поряд з висновками державної наукової і науково- технічної експертизи при прийнятті рішень про реалізацію науково-технічних програм, проектів, використання іншої науково-технічної продукції та розробок (ст. 25 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»).
Як вбачається зі змісту наданого AT «Укрзалізниця» висновку Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, він не є висновком державної експертизи у розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» і має рекомендаційний характер.
Водночас у розумінні вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначений висновок не є документом, на підставі якого може бути проведена реєстрація права власності.
Відповідно до п.3 цього висновку майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця», перебуває у володінні товариства на різних правових титулах унаслідок різних правових режимів майнових об'єктів, за рахунок яких формується статутний капітал акціонерного товариства, у тому числі на праві приватної власності (акції та частки у господарських товариствах та майно, що на момент передачі до статутного капіталу товариства не було забороненим для приватизації).
Разом з тим ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на момент утворення AT «Укрзалізниця», містила пряме застереження про те, що об'єкти освіти не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Оскільки, єдиним власником спірного майна - будівлі дитячого садка, розташованого на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро, є держава в особі Кабінету Міністрів України, який не приймав рішення про зміну режиму цього майна. Тобто вказане майно вибуло з державної власності поза волею його власника - Кабінету Міністрів України.
За таких обставин наявні всі підстави для захисту порушених державних інтересів шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ «ЛІВЕС» про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 387, 388 ЦК України).
Також з договору купівлі-продажу вбачається, що, окрім будівлі дитячого садка, його предметом є індивідуально визначене майно згідно з додатком 1, а саме: огорожа, мостіння площею 2548,00 кв.м, зовнішні мережі водопроводу, теплові мережі дитячого садка та мережі зовнішньої каналізації.
На момент укладення договору діяв Державний класифікатор будівель та споруд (далі - ДК БС), який був складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Вказаний класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 №971 та затвердженої введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507.
Відповідно до положень ДК БС споруди - це будівельні системи, пов'язані із землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель належать: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.
ДК БС не відносить мостіння (замощення, покриття земельної ділянки), огорожу, водопровідні, теплові та каналізаційні мережі до будівель чи споруд.
Із системного аналізу нормативно-правових актів (ДБН В.2.2-15-2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів» та інших) можна дійти висновку, що мостіння (замощення, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок) є конструктивним елементом об'єкта нерухомого майна, що розташоване на відповідній земельній ділянці, належить до категорії благоустрою прилеглої території та не є самостійним об'єктом нерухомості в розумінні ст. 181 ЦК України.
Таким чином, індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу від 27.01.2022 №94 також підлягає витребуванню на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Заперечення Третьої особи про те, що відповідно до ч.5 статті 145 ГК України Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання, тобто без приватизації, а Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є саме таким Законом який змінює правовий режим спірного майна, суд відхиляє.
Зокрема, зміст поняття про правовий режим майна суб'єктів господарювання міститься у статті 133 ГК України. Зокрема, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.
При цьому положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» дійсно встановлюють особливості правового режиму майна акціонерного товариства "Укрзалізниця", але водночас передбачає, що до статутного капіталу Товариства вноситься майно залізничного транспорту загального користування, до якого належать, у тому числі, майнові права (статті 1, 4 Закону). Слід зазначити, що Закон окремо виділів внесення до статутного капіталу право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту та право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень. В той же час долю іншого державного майна, яке належало державному підприємству "Придніпровська залізниця" на праві господарського відання, Закон не визначив, тому, на думку суду, підлягають застосуванню загальні норми щодо підстав зміни права власності на державне майно. Отже, у справі відсутні обставини приватизації спірного майна, тому його неправомірно було зареєстровано на праві власності за АТ "Укрзалізниця" та неправомірно відчужено Відповідачу.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йдеться). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
При цьому в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Разом з тим зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Із судових рішень Верховного Суду, зазначених AT «Укрзалізниця» в апеляційній скарзі, вбачається, що предметом спору в них є орендні правовідносини, що виникли з договорів оренди майна апелянта.
Судове рішення у справі № 910/5953/17, яке ухвалено Великою Палатою Верховного Суду, стосується стягнення вартості електричної енергії внаслідок неналежного виконання AT «Укрзалізниця» умов багатостороннього договору, укладеного між учасниками ринку електричної енергії.
Натомість у нашій справі № 904/4442/24 прокурор звернувся з вимогами до добросовісного набувача про витребування державного майна з чужого незаконного володіння.
Отже, за об'єктом та предметом правового регулювання ці справи не є подібними.
Водночас при прийнятті рішення суд першої інстанції правомірно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо зміни державної форми власності виключно шляхом приватизації виснувала, що Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.
З огляду на ці висновки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц, від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).
У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому нею рішенні чи рішенні Верховного Суду України, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 26.06.2019 у справі
№ 761/9584/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 і № 727/2878/19, від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21).
Крім того, необхідно ураховувати і позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
Вищенаведене спростовує помилкові доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 917/730/22, від 21.02.2020 у справі № 918/792/18, від 23.06.2020 у справі № 904/5881/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до викладення положень норм матеріального права, які як здається апелянту, були неправильно застосовані судом першої інстанції, відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер помилки вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів), оскільки, вказуючи на окремі дані, які, як здається скаржнику, підтверджують його правову позицію, він ігноруєзначну частину, які її спростовують.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі №904/4442/24, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 945 000,00 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі №904/4442/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі №904/4442/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 945 000,00 грн. покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 10.03.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус