09.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/73/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 (суддя Бєлік В.Г.)
у справі № 904/73/25
за позовом Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ"
до Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3"
про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії №121т/21 від 18.11.2021 у загальному розмірі 253 145,01 грн.
Акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" заборгованість за договором про постачання теплової енергії №121т/21 від 18.11.2021 у загальному розмірі 253 145,01 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 96 911,52 грн., пеня у розмірі 104 146,09 грн., 3% річних у розмірі 8 443,00 грн., інфляційне збільшення у розмірі 43 644,40 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 904/73/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" на користь Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль» основну заборгованість у розмірі 96 911,52 грн., пеню у розмірі 58 651,38 грн., 3% річних у розмірі 8 443,00 грн., інфляційне збільшення у розмірі 43 644,40 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 017,59 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Комунальним некомерційним підприємством Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 904/73/25 у частині задоволених позовних вимог і ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовити повністю. До позовних вимог Акціонерного товариства “ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ» до Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради “ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 3» в частині стягнення пені застосувати позовну давність.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що за даними бухгалтерського обліку підприємства КНП КМР «ЦПМСД № 3» не має заборгованості перед АТ «Дніпровська ТЕЦ» по будь-яких платежах, у тому числі за договором від 18.11.2021 №121т/21 про постачання теплової енергії. Зазначений договір підприємство з АТ «Дніпровська ТЕЦ» не укладало та послуги за ним не отримувало. Згідно з рішенням Кам'янської міської ради від 12.11.2021 р. № 334-11/VIII припинено юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради «МІСЬКИЙ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» (далі скорочено - КНП КМР «МКДЦ») (код ЄДРПОУ - 14280954) шляхом його приєднання до КНП КМР «ЦПМСД № 3» (код ЄДРПОУ - 37906491). Встановлено, що КНП КМР «ЦПМСД № 3» (код ЄДРПОУ - 37906491) є правонаступником усього майна та активів, всіх прав та обов'язків КНП КМР «МКДЦ» (код ЄДРПОУ - 14280954). 01.05.2023 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі скорочено - ЄДР) внесено запис про припинення КНП КМР «МКДЦ». Під час припинення КНП КМР «МКДЦ» за передавальним актом ніякої заборгованості за послуги теплопостачання підприємству передано не було. При цьому, апелянт вважає, що додані до позовної заяви АТ «Дніпровська ТЕЦ» та відповіді на відзив документи (розрахунок заборгованості, акт про постачання теплової енергії, рахунок фактура, довідка про відсутність претензій та скарг з боку КНП КМР «МКДЦ», довідка про попередні нарахування та оплату за послугу в листопаді 2021 року) не є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки вони складені та підписані заявником в односторонньому порядку та не містять підписів представників КНП КМР «МКДЦ». Згідно з умовами договору АТ «Дніпровська ТЕЦ» зобов'язано було формувати та надавати рахунок-фактуру та акт про спожиту теплову енергію на оплату теплової енергії КНП КМР «МКДЦ» не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту теплову енергію, яким є останній день місяця, що настає за розрахунковим періодом, тобто до 31 січня 2022 року. Зазначені документи були надані позивачем КНП КМР «МКДЦ» у порушення вказаних умов договору лише 03.02.2022, з огляду на що відповідач не мав можливості розглянути несвоєчасно надіслані документи позивача та здійснити оплату вартості спожитої теплової енергії до 03.02.2022.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 904/73/25 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач є правонаступником усього майна та активів, всіх прав та обов'язків Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міський консультативно-діагностичний центр», з яким був укладений договір №121т/21 про постачання теплової енергії. Умови укладеного Договору Споживачем не виконані, внаслідок чого виникла заборгованість, яка залишається й до тепер не погашеною. Окрім того наголошує на обов'язковості сплати відповідачем інфляційних втрат та 3% річних, оскільки це є належною мірою відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань. Таким чином суд в повній мірі дослідив всі докази, що входять до предмету доказування у даній справі, надав належну оцінку всім доводам та міркуванням учасників справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 18.11.2021 між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - виконавець) та Комунальним некомерційним підприємством Кам'янської міської ради “МІСЬКИЙ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" (далі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 121т/21 (далі - договір).
Згідно умов договору Виконавець зобов'язався протягом 2021 року поставити споживачеві теплову енергію (товар), зазначений у п.1.2. договору, в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався прийняти і оплатити товар за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).
Найменування товару: код ДК 021-2015: 09320000-8- Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплова енергія) (п. 1.2. договору).
Теплова енергія поставляється споживачу у кількості 50,0 Гкал (п. 1.3. договору).
Обсяги постачання теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального споживання або фінансування видатків та потреб споживача (п. 1.4. договору).
Ціна цього договору становить 172 951,71 грн, у тому числі ПДВ 28 825,29 грн. Грошові зобов'язання в сумі кошторисних призначень на 2021 рік складають 59 908,50 грн, у тому числі кошти місцевого бюджету 36 569,00 грн , власні кошти - 23 339,50 грн (п. 2.1. договору).
Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за теплову енергію, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу теплової енергії та обсягу спожитої теплової енергії (п. 3.1. договору).
Вартістю теплової енергії є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору згідно рішення виконавчого комітету Кам'янської міської ради від 26.10.2021 № 817 тариф на теплову енергію становить 2826,01 грн за 1 Гкал без ПДВ (у т.ч. 2040,87 грн - виробництво, 779,39 грн - транспортування, 5,75 грн - постачання), складає 3391,21 грн з ПДВ: - діє з 28.10.2021 (п. 3.2. договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої теплової енергії є календарний місяць. (п. 3.5. договору).
Виконавець формує та надає рахунок-фактуру та акт про спожиту теплову енергію на оплату теплової енергії споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту теплову енергію. Рахунок-фактура та акт про спожиту теплову енергію надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок-фактура та акт про спожиту теплову енергію може надаватися в електронній формі (п. 3.6. договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту теплову енергію (п. 3.7. договору).
Двосторонній акт про спожиту теплову енергію споживач підписує і один екземпляр повертає виконавцю в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати (п. 3.8. договору).
Пунктом 3.11. Договору передбачено зобов'язання Споживача теплової енергії проводити звірку розрахунків за теплопостачання.
Виконавець забезпечує постачання теплоносія на будівлі/приміщення споживача безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску згідно адреси: вул. Т. Шевченка 31/32 (поліклініка) - без приладу обліку. Джерело-ДТЕЦ а) загальна опалювальна площа 1) 649,20; б) зовнішній об'єм 2823,0м3; в) планове теплове навантаження на опалення будівлі/приміщення по вузлу комерційного обліку: - Гкал/год; - Гкал/міс; - Гкал/рік, планове теплове навантаження на опалення будівлі/приміщення без приладу обліку: 0,021172 Гкал/год; 15,24 Гкал/міс; 86,89 Гкал/рік (п. 4.2. договору).
Обсяг спожитої у будівлі/приміщенні теплової енергії визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі/приміщенні за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Правил користування тепловою енергією/Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №. 315 (якщо приміщення знаходиться у багатоквартирному будинку далі - Методика розподілу). Якщо будівлю/приміщення оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг (кількість) спожитої теплової енергії у будівлі визначається як сума показань таких вузлів обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої теплової енергії є гігакалорія (Гкал) (п. 6.1. договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати спожиту теплову енергію за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 7.2. договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення терміну виконання зобов'язань. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за теплову енергію (п. 8.3. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2021, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 9.1. договору).
На виконання умов договору в грудні 2021 року споживачу було поставлено теплову енергію у кількості 17.6381 Гкал на суму 96 911,52 грн.
Позивачем на адресу відповідача надіслано Акт №12-0001551 та рахунок-фактуру №12-0001551 на оплату вартості теплової енергії отриманої в грудні 2021 року у розмірі 96 911,52 грн.
Докази надіслання вказаного акту та рахунку надано в матеріали справи.
Несплата споживачем вартості теплової енергії і стала причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.
Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії; споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (частина 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.7. Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту теплову енергію.
В матеріали справи не надано доказів сплати вартості теплової енергії, отриманої споживачем в грудні 2021 року.
З огляду на зазначене колегія погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача суми вартості теплової енергії у розмірі 96 911,52 грн.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 5, 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що в разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до п. 8.3. Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення терміну виконання зобов'язань. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за теплову енергію
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 104 146,09 грн. пені за період з 01.02.2022 по 27.12.2024.
Перевіривши розрахунок позивача, господарським судом було встановлено, що останнім неправильно визначено період нарахування заявленої до стягнення суми пені.
З урахуванням п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, суд визнав обґрунтованим період нарахування такої суми з 01.02.2022 по 30.06.2023 та стягнув пеню у розмірі 58 651,38 грн.
Апеляційний суд враховує, що Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
З огляду на викладене, враховуючи положення п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, перевіривши розрахунок, колегія вважає висновок суду про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 58 651,38 грн. за період з 01.02.2022 по 30.06.2023 правильним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 8 443,00 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 27.12.2024 та інфляційні втрати у розмірі 43 644,40 грн за загальний період з лютого 2022 року по листопад 2024 року.
Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що вони є правильними, а позовні вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлене, колегія зазначає, що позивачем доведено факт надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії у грудні 2021 року, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати вартості теплової енергії.
При цьому відповідачем не надано доказів оплати наданої позивачем послуги з постачання теплової енергії та не спростовано обов'язку оплатити отриману теплову енергію, а отже висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 96 911,52 грн. заборгованості, а також пені у сумі 58 651,38 грн., 8 443,00 грн 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 43 644,40 грн є правильним та обґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо неукладення договору відповідачем з позивачем та відсутність за даними бухгалтерського обліку будь-якої заборгованості колегія зазначає наступне.
Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною 1 статті 106 Цивільного кодексу України встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст. ст. 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України). Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Кам'янської міської ради від 12.11.2021 р. № 334-11/VIII припинено юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради «МІСЬКИЙ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» (далі скорочено - КНП КМР «МКДЦ») (код ЄДРПОУ - 14280954) шляхом його приєднання до КНП КМР «ЦПМСД № 3» (код ЄДРПОУ - 37906491). Встановлено, що КНП КМР «ЦПМСД № 3» (код ЄДРПОУ - 37906491) є правонаступником усього майна та активів, всіх прав та обов'язків КНП КМР «МКДЦ» (код ЄДРПОУ - 14280954).
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі скорочено - ЄДР) 01.05.2023 внесено запис про припинення КНП КМР «МКДЦ».
Таким чином, відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міський консультативно-діагностичний центр», яким було укладено Договір про постачання теплової енергії №121т/21 від 18.11.2021 з позивачем, тому посилання щодо неукладення відповідачем такого договору та неспоживання теплової енергії судом відхиляються, оскільки останнє несе відповідальність за зобов'язаннями Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «МІСЬКИЙ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» в повному обсязі.
При цьому судом не приймаються посилання апелянта що обсяг і вартість спожитої теплової енергії є спірними та не підтверджені належними та достовірними доказами, оскільки умовами договору погоджено, що двосторонній акт про спожиту теплову енергію споживач підписує і один екземпляр повертає виконавцю в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати (п. 3.8. договору).
Апелянтом не надано доказів надіслання на адресу позивача підписаного акту чи мотивованої відмови від підписання акту, у разі незгоди з зазначеному в ньому даними. Таким чином вказана в акті кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.
Окрім того матеріли справи не містять доказів неспоживання теплової енергії чи відключення у спірний період від теплопостачання приміщення, що знаходиться за адресою вул. Т. Шевченка 31/32 (поліклініка), відповідно не спростовано обов'язку відповідача оплати спожиту теплову енергію.
Щодо застосування строку позовної давності колегія зазначає, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Разом з тим з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Згідно з п.12 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім того у відповідності до пункту 19 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи, що карантин в Україні встановлено з 12.03.2020, воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 та триває станом на дату розгляду справи, позивачем строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом та з вимогами про стягнення пені не було пропущено.
Також в апеляційній скарзі апелянт просить звільнити його від сплати пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (п. 8.35).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Таким чином відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати 3% річних, втрат від інфляції та суми пені, яка вже була зменшена господарським судом внаслідок обмеження періоду нарахування такої суми.
При цьому зменшення штрафних санкцій до меншого розміру, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 904/73/25.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору та оплати правничої допомоги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 904/73/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у справі № 904/73/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Т.А.Верхогляд