Постанова від 02.03.2026 по справі 922/2495/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Харків Справа № 922/2495/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю прокурора та Панова Андрія Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича (вх.№2274 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2495/20

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;

до відповідачів: 1) Комунального закладу охорони здоров'я «Харківський міський центр здоров'я», м. Харків

2) Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича, м. Чугуїв

про визнання недійсним договору та стягнення 2 864 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (позивач), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до 1. Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" та 2. Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича (відповідачі), згідно якого просить суд:

- визнати недійсним договір про закупівлю № 1 від 16.03.2020, укладений між Комунальним закладом охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" та ФОП Пановим Андрієм Миколайовичем щодо постачання "Альбоми для зразків" - код ДК 021:2015:22840000-0 (альбом для фотографії);

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" сплачені за договором № 1 від 16.03.2020 на закупівлю "Альбоми для зразків" - код ДК 021:2015:22840000-0 (альбом для фотографії) кошти у сумі 2864000,00 грн;

- стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про закупівлю №1 від 16.03.2020, укладений між Комунальним закладом охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" та Фізичною особою - підприємцем Пановим Андрієм Миколайовичем щодо постачання "Альбоми для зразків" - код ДК 021:2015:22840000-0 (альбом для фотографії); стягнуто з Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" сплачені за договором №1 від 16.03.2020 на закупівлю "Альбоми для зразків" - код ДК 021:2015:22840000-0 (альбом для фотографії) кошти у сумі 2864000,00 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича на користь прокуратури Харківської області 22531,00 грн судового збору; стягнуто з Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" на користь прокуратури Харківської області 22531,00 грн судового збору.

ФОП Панов А.М. з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

- факт існування видаткової накладної №37 від 02.04.2020, договору відповідального зберігання та інших первинних бухгалтерських документів підтверджує реальність господарської операції. Суд першої інстанції, на думку апелянта, не дав належної оцінки цим доказам та фактично обмежився посиланням на матеріали кримінального провадження;

- матеріали кримінальних проваджень, зокрема у справах №643/14114/20, №643/14286/20, №643/11375/20 не можуть мати преюдиціального значення у цій справі, оскільки обвинувального вироку щодо нього не існує, а ухвали щодо інших осіб не встановлюють його вини та не доводять спільного умислу сторін. Відповідно до процесуального закону, лише вирок суду може мати обов'язкове значення для господарського суду в частині встановлених фактів;

- суд безпідставно визнав спірний договір фіктивним, не встановивши наявності обов'язкових ознак фіктивного правочину. Зокрема, не було доведено наявності умислу обох сторін на укладення договору без наміру створення правових наслідків. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, фіктивність правочину передбачає спільний умисел сторін, який існував на момент укладення договору та був спрямований на відсутність реального виконання. На переконання апелянта, прокурор доводив лише нібито неналежне виконання договору або можливі порушення при його реалізації, що не є тотожним фіктивності правочину.

- прокурор не довів наявності виключних підстав для представництва інтересів Харківської міської ради, оскільки бездіяльність органу місцевого самоврядування належним чином не підтверджена. Крім того, суд задовольнив вимогу про стягнення коштів на користь співвідповідача, а не позивача, що, на думку апелянта, суперечить нормам господарського процесу та свідчить про неправильне визначення способу захисту права.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 15.02.2021 у справі №922/2495/20 рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 скасував; прийняв нове рішення, яким у позові відмовив повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №922/2495/20 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі №922/2495/20 скасовано; справу №922/2495/20 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу справи №922/2495/20 від 27.07.2021 сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

13.08.2021 від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обґрунтовує свій відзив тим, що:

- спірний договір має ознаки фіктивності, оскільки був укладений без наміру створення реальних правових наслідків, а саме - без фактичного виготовлення та передачі товару. Міська рада стверджує, що альбоми у кількості 8000 штук фактично не були виготовлені та не передані замовнику. Під час проведення обшуків за місцями зберігання продукції жодних альбомів не було виявлено. Свідки - працівники Центру здоров'я підтвердили, що товар не надходив. Видаткова накладна була підписана матеріально відповідальною особою без фактичної перевірки наявності товару;

- у межах кримінальних проваджень встановлено факти підробки документів, підписання накладних без фактичного отримання товару та фальсифікації бухгалтерських документів щодо виготовлення продукції;

- є невідповідним зразок альбому технічним вимогам тендерної документації. Зокрема, встановлено розбіжності у кількості сторінок, оформленні обкладинки, а також використанні російської мови замість української, що суперечить законодавству про державну мову та умовам закупівлі;

- формальне існування накладної та договору відповідального зберігання не є достатнім доказом реального виконання договору. Якщо товар фактично не створений і не переданий, господарська операція є лише документальною імітацією;

- бюджет міста зазнав збитків у сумі 2 864 000 грн, оскільки кошти були сплачені за продукцію, яка не потрапила до кінцевого споживача - новонароджених дітей міста Харкова. Таким чином, порушено інтереси територіальної громади та принципи цільового використання бюджетних коштів.

27.08.2021 від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обґрунтовує відзив тим, що:

- спірний договір про закупівлю укладений сторонами з метою введення в оману Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування та головного розпорядника бюджетних коштів м. Харкова, для приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме - протиправного заволодіння бюджетними коштами м. Харкова;

- видаткова накладна №37 від 02.04.2020 не є належним доказом фактичного виконання спірного договору, адже досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження №42020221040000079 від 20.05.2020 встановлено, що альбоми для фотографій ФОП Пановим А.М. ніколи не виготовлялись та на адресу покупця не поставлялись, а договір про закупівлю товару №1 від 16.03.2020 на суму 2 864 000,00 грн укладено з метою протиправного привласнення коштів бюджету м. Харкова. Протоколами обшуку від 17.06.2020, проведеними за адресами покупця та постачальника, жодного альбому поставленого на виконання спірного договору не виявлено;

- ухвалами Московського районного суду м. Харкова від 30.07.2020 у справі №643/11375/20 встановлено, що альбоми дл фотографій у кількості 8000 шт на момент поставки були відсутні; від 23.09.2020 у справі №643/14286/20 - фельдшера визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за фактом здійснення підпису про отримання товару у видатковій накладній за фактичної відсутності відповідних товарно-матеріальних цінностей; від 16.09.2020 у справі №643/14114/20 - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за фактом підробки офіційних бухгалтерських документів щодо фактично виготовлення продукції у вигляді альбомів для фотографій у кількості 8000 шт та їх поставки ФОП Панову А.М.

30.08.2021 від ФОП Панова А.М. надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що:

- прокурором не доведено існування спільного умислу між ним та посадовими особами КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» на укладення фіктивного договору. На його думку, матеріали кримінального провадження свідчать лише про можливі порушення з боку працівників закладу, але не підтверджують змови або спільного наміру сторін не виконувати договір;

- посилання прокурора на притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за службову недбалість не може свідчити про фіктивність договору, оскільки службова недбалість не є умисним злочином. Апелянт звертає увагу, що суд повинен встановлювати наявність умислу сторін саме на момент укладення договору, а не оцінювати подальші обставини виконання. Невиконання або неналежне виконання договору не є тотожним його фіктивності;

- був укладений договір із ФОП Жолонським Є.В. щодо постачання паперу, картону, клею та інших матеріалів; здійснювалися поставки друкованих бігових аркушів формату 270Ч280 мм у кількості 292 320 штук; поставлялась калька, каптал, клей ПВА, клей Kester VPH, обкладинки альбомів; здійснювались часткові оплати поставок платіжними дорученнями; укладено договір з ФОП Уколовим Є.О. на виконання поліграфічних послуг (друк аркушів); замовлялися та виконувалися роботи в ТОВ «Інститут сучасної поліграфії» з оправлення та оздоблення продукції; складалися акти виконаних робіт і видаткові накладні. ФОП Панов А.М. наголошує, що зазначені документи підтверджують фактичне виготовлення складових частин альбомів, а отже свідчать про реальний намір виконати договір поставки.

09.09.2021 від ФОП Панова А.М. надійшла заява про розподіл судових витрат, в яких останній просить стягнути з Харківської обласної прокуратури 98 085,53 грн витрат на професійну правничу допомогу.

14.09.2021 від Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за підозрою Панова А.М. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1, 4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42020221040000079 від 20.05.2020.

14.09.2021 від Харківської обласної прокуратури надійшла довідка по кримінальному провадженню №42020221040000079 від 20.05.2020.

05.06.2023 від Харківської обласної прокуратури надійшов лист, в якому міститься інформація що розгляд обвинувального акту за підозрою Панова А.М. триває.

12.03.2024 від Харківської обласної прокуратури надійшов лист, в якому міститься інформація що розгляд обвинувального акту за підозрою Панова А.М. триває.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи №922/2495/20 від 19.01.2026 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

05.02.2026 від ФОП Панова А.М. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що:

- прокурором порушено порядок, встановлений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Перед зверненням до суду прокурор зобов'язаний був надати Харківській міській раді можливість самостійно захистити інтереси територіальної громади. Хоча прокуратура направила відповідний лист, позов було подано вже 06.08.2020 без надання міській раді розумного строку для реагування;

- Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківський міський центр здоров'я» вже заявив цивільний позов у межах кримінального провадження № 643/15868/20 на ту саму суму - 2 864 000 грн і з тих самих підстав. Паралельне існування двох процесів з ідентичними вимогами створює ризик подвійного стягнення однієї й тієї ж суми, що суперечить принципу правової визначеності;

- договір поставки був виконаний, а право власності на 8000 фотоальбомів перейшло до КЗОЗ. Після цього сторони уклали договір відповідального зберігання, відповідно до якого альбоми зберігались у підвальному приміщенні по вул. Жон Мироносиць, 13 у м. Харкові. Надалі, у березні 2022 року внаслідок ракетного обстрілу та пошкодження суміжної будівлі було зруйновано систему опалення, що спричинило затоплення приміщення та пошкодження альбомів. Подію зафіксовано актами обстеження, внесено до ЄРДР, а технічний стан приміщення підтверджено експертним дослідженням.

18.02.2026 від ФОП Панова А.М. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що:

- для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу обох сторін на момент укладення договору, спрямованого на відсутність правових наслідків. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість визнання договору фіктивним. Прокурор, за твердженням скаржника, доводить або неналежне виконання договору, або вчинення дій під впливом обману, однак це не тотожно фіктивності правочину. Предметом розгляду є саме питання фіктивності договору на момент його укладення, а не подальше виконання;

- матеріали кримінального провадження, на які посилається прокурор, стосуються можливих дій окремих осіб і не доводять наявності змови між ним і керівником КЗОЗ. Закриття кримінального провадження щодо Нартова за ст. 367 КК України, яка передбачає службову недбалість, свідчить про відсутність умисного злочину з боку посадової особи. Інших доказів спільного умислу сторін прокурором не надано;

- ухвали кримінальних судів щодо інших осіб не мають преюдиціального значення для господарської справи, оскільки він не був учасником тих проваджень. Касаційний кримінальний суд у постанові від 14.12.2021 вказав, що лише вирок у кримінальній справі, де обвинувачується сам Панов, може мати значення для встановлення відповідних обставин. Крім того, ухвали щодо інших осіб були змінені апеляційним судом із виключенням згадок про Панова, що, на його думку, унеможливлює використання цих рішень як доказів проти нього;

- накладна №37 не є єдиним доказом виконання договору. До суду першої інстанції було подано висновок експерта ХНДІСЕ №11999, який підтверджує документальне виконання договору та відсутність нестачі товарно-матеріальних цінностей. Крім того, надано лист керівника Центру здоров'я з вимогою повернення альбомів із відповідального зберігання та товаро-транспортні накладні щодо їх переміщення. У сукупності ці документи, на думку скаржника, свідчать про реальний намір виконати договір і його фактичне виконання;

- лист прокуратури до міської ради, як зазначає скаржник, не підтверджений належними доказами вручення, а міська рада отримала його лише 05.08.2020 - фактично напередодні подання позову. Отже, підстав для представництва прокурором не було, а суд мав перевірити повноваження прокурора та за їх відсутності залишити позов без розгляду;

- прокурор, звертаючись в інтересах Харківської міської ради, просив стягнути кошти не на користь позивача, а на користь співвідповідача - КЗОЗ. Суд першої інстанції задовольнив такі вимоги, чим, на думку скаржника, порушив норми процесуального права та допустив неправильне застосування матеріального права. В даному випадку наявний неефективний спосіб захисту.

27.02.2026 від Салтівської окружної прокуратури міста Харкова надійшло клопотання про заміну відповідача на його правонаступника.

27.02.2026 від прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено таке:

- прокуратура обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на те, що у спірних правовідносинах наявний інтерес держави, який полягає у забезпеченні ефективного та законного використання коштів місцевого бюджету Харківської міської територіальної громади. Оскільки фінансування КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» здійснювалося за рахунок бюджету міста, а спірні 2 864 000 грн були сплачені саме з бюджетних коштів, їх незаконне витрачання порушує майнові інтереси територіальної громади;

- Харківська міська рада є головним розпорядником бюджетних коштів і власником майна закладу, однак заходів щодо захисту інтересів громади самостійно не вжила. Прокуратура направляла листи від 24.07.2020 та 05.08.2020 з повідомленням про виявлені порушення, які були отримані міською радою, що підтверджується відповідями юридичного департаменту. Міська рада фактично погодилась із представництвом прокурора, посилаючись на відсутність у неї матеріалів кримінального провадження. Таким чином, прокурор вважає, що мав виключні підстави для звернення до суду;

- щодо підстав недійсності договору №1 від 16.03.2020 прокуратура посилається на норми статей 203, 215, 234 ЦК України та зазначає, що правочин є фіктивним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Договір, на думку прокурора, укладено з метою протиправного заволодіння бюджетними коштами, а не реального постачання товару. Прокуратура вказує, що пропозиція ФОП Панова не відповідала тендерній документації, однак була безпідставно визнана такою, що відповідає вимогам. Замовник не оприлюднив звіт про виконання договору, не направляв заявки на поставку, не узгоджував текст вкладення альбому, а оплату здійснив за відсутності товару. Акти приймання товару за кількістю та якістю не складалися;

- альбоми у кількості 8000 штук фактично не виготовлялися і не поставлялися. Це підтверджується матеріалами кримінального провадження №42020221040000079, протоколами обшуків від 17.06.2020, під час яких товар не виявлено, показаннями працівників КЗОЗ, а також ухвалами Московського районного суду м. Харкова, якими встановлено підписання накладної без фактичної передачі товару та підроблення бухгалтерських документів;

- факт підписання видаткової накладної №37 та укладення договору відповідального зберігання без фактичної передачі товару не може свідчити про реальне виконання договору. На її думку, внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому прояву, що є ознакою фіктивності правочину.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 02.03.2026 з'явився прокурор та Фізична особа-підприємець Панов Андрій Миколайович. Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

На початку засідання колегією суддів встановлено надходження від прокуратури клопотання про заміну відповідача у справі №922/2495/20 з Комунального закладу охорони здоров'я «Харківський міський центр здоров'я» на його правонаступника - Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» (код ЄДРПОУ 37459696, адреса: 61068, Харківська обл., місто Харків, пр. Героїв Харкова, будинок 179).

Рішенням 13 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 17.11.2022 за №293/22 вирішено реорганізувати КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» шляхом приєднання його до КЗОЗ «Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики».

Згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідну реорганізацію проведено у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокуратури про заміну відповідача у справі №922/2495/20 та замінити Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківський міський центр здоров'я» на його правонаступника - Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» (код ЄДРПОУ 37459696, адреса: 61068, Харківська обл., місто Харків, пр. Героїв Харкова, будинок 179).

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» на офіційному веб-порталі публічних закупівель “Рrozzoro» 07.02.2020 опубліковано оголошення про проведення закупівлі товарів - альбомів для фотографій (ДК 021:2015 код 22840000-0 “Альбоми для зразків») у кількості 8000 штук, очікуваною вартістю 3000000 грн з ПДВ.

За результатами проведення процедури відкритих торгів, рішенням КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» визначено переможцем фізичну особу- підприємця Панова Андрія Миколайовича код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

У подальшому, між КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» (покупець) та ФОП Пановим А.М. (постачальник) укладено договір про закупівлю товару № 1 від 16.03.2020 на суму 2 864 000,00 грн. (надалі-договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 договору постачальник зобов'язується у 2020 році поставити покупцеві товар: ДК 021:2015 код 22840000-0 “Альбоми для зразків» (альбом для фотографій) у кількості 8000 штук, а покупець прийняти і оплатити товар.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником партіями, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця. Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг здійснюється з 01.04.2020 до 31.12.2020.

Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару здійснюється на основі видаткової накладної, протягом 14 днів календарних днів після поставки.

ФОП Пановим А.М. оформлено та надано покупцю видаткову накладну №37 від 02.04.2020 року. Згідно зазначеної видаткової накладної ФОП Панов А.М. передав, а КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» в особі фельдшера Олійник І.В. прийняв 8000 альбомів для фотографій на загальну суму 2 864 000,00 грн.

В той же день, між ФОП Пановим А.М. та КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» було укладено договір відповідального зберігання № 0204/20-1 від 02.04.2020, згідно якого ФОП Панов А.М. до 31.12.2020 здійснює безоплатне зберігання 8000 альбомів за адресою: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, кім. 2,3,4.

13.04.2020 КЗОЗ “Харківським міським центром здоров'я» на підставі платіжного доручення № 1 від 10.04.2020 проведено оплату за альбоми для фотографій на рахунок ФОП Панова А.М. № НОМЕР_2 відкритий у АТ “Райфайзен банк Аваль» на суму 2 864 000,00 грн.

Згідно позову прокурор вказує, що досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження №42020221040000079 від 20.05.2020 за фактом привласнення бюджетних коштів за ознаками ч.3 ст.191 КК України встановлено, що вищевказані альбоми для фотографій ФОП Пановим А.М. ніколи не виготовлялись та на адресу покупця не поставлялись, а договір про закупівлю товару №1 від 16.03.2020 на суму 2864000,00 грн укладено з метою протиправного привласнення коштів бюджету міста Харкова. Протоколами обшуку від 17.06.2020 проведеними за адресами покупця та постачальника, жодного альбому поставленого на виконання спірного договору не виявлено. В порушення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СССР від 15.06.1965 №П-6 (далі Інструкція П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СССР від 25.04.1966 № П-7 (далі Інструкція П-7) акт приймання альбомів у кількості 8000 штук за договором про закупівлю товару №1 від 16.03.2020 не складався. Допитані працівники КЗОЗ “Харківського міського центру здоров'я» пояснили, що альбоми у кількості 8000 штук за договором про закупівлю товару №1 від 16.03.2020 на адресу покупця ніколи не доставлялись.

Рішенням тендерного комітету КЗОЗ “Харківського міського центру здоров'я» (протокол №2 від 07.02.2020) затверджено Тендерну документацію на закупівлю альбомів для фотографій ДК 021:2015 код 22840000-0 “Альбоми для зразків» (надалі-Тендерна документація).

Додатком 8 до Тендерної документації встановлено Технічне завдання до предмета закупівлі - Альбом для зразків (альбом для фотографій “Новонародженому м. Харкова» код за ДК 021:2015-22840000-0) відповідно до якого предмет закупівлі повинен мати наступні характеристики.

Альбом для фотографій, подарунок міського голови м. Харкова під назвою: “Новонародженому м. Харкова» створений з метою активізації санітарно - освітньої обізнаності серед населення м. Харкова, в допомогу матері. До фотоальбому входить інформація щодо підвищення гігієнічної культури та оздоровлення населення, заходи щодо підвищення обізнаності громадян як добре інформованих споживачів медичних послуг, які здатні цивілізовано захищати свої, визначені діючим законодавством України, права. Для батьків розміщені основні напрямки роботи Комунального закладу охорони здоров'я “Харківський міський центр здоров'я» враховуючи найважливішу інформацію для немовлят, а саме: переваги грудного вигодовування; календар щеплень, розділ “Здорове харчування - здорові діти», розміщує перелік пунктів видачі дитячого харчування виготовлене Харківською молочною фабрикою кухнею дитячого харчування м. Харкова, розділ “Про державну допомогу сім'ям і дітям» перелік управлінь праці і соціального захисту населення м. Харкова.

Альбом для фотографій формату 270x280, об'ємом 36 арк., містить вкладку 8 сторінок, на 2 скріпки, прошивка палітурки по периметру, шовковими нитками, з круглими вуглами. Обкладинка та кожна сторінка альбому має містити малюнки, які мають включати в себе: зображення із державною символікою міста Харкова; визначні місця та пам'ятники архітектури міста; тематичні дитячі малюнки. Оформлення альбому має бути виконане згідно технічного завдання та з дотриманням якісних характеристик матеріалу.

Відповідно до п.4 Технічного завдання учасники торгів, мають надати замовнику зразок предмету закупівлі згідно технічного завдання в строк 2 робочі дні з дати проведення аукціону. На зразку продукції повинна бути бірка із зазначенням найменування учасника.

Зразок предмету закупівлі ФОП Пановим А.М. надано замовнику відповідно до акту прийому-передачі від 27.02.2020.

Протоколом засідання тендерного комітету замовника №4 від 03.03.2020 про визначення переможця процедури відкритих торгів по предмету закупівлі “Альбоми для зразків» - код національного класифікатора України ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник» - “22840000-0» та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю встановлено, що зразок предмету закупівлі наданий ФОП Пановим А.М. не відповідає Технічному завданню згідно додатку 8 до Тендерної документації.

В ході обшуку приміщення КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» проведеного 17.06.2020 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42020221040000079 на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова вилучено вищевказаний зразок ФОП Панова А.М.

Протоколом огляду зазначеного фотоальбому від 18.06.2020 встановлено, що обкладинка останнього виконана з матерії зеленого кольору, на лицьовій стороні обкладинки містяться написи виконані золотистою фарбою російської мовою: “Новорожденному города Харькова» і “фотоальбом». Крім того, на обкладинці мається малюнок всередині якого розташовано зображення гербу м. Харкова. За виключенням вкладення та обкладинки альбом складається з 34 аркушів. Перші три сторінки представляють собою титульні листи, з них: на першому та третьому по центру міститься рослинний орнамент та тематичний текст виконаний російською мовою, на другому по центру міститься рослинний орнамент з зображенням гербу м. Харкова. Наступні 5 сторінок містять рослинний орнамент по периметру та тематичний дитячий малюнок і текст виконаний російською мовою внизу сторінки. Решта аркушів містить лише рослинний орнамент по периметру без будь-яких тематичних малюнків чи зображень. В альбомі знаходиться вкладення у вигляді складеного навпіл аркушу без скріпок з друкованим текстом на 4 сторінках викладеним російською мовою з інформацією щодо грудного вигодовування, календарем щеплень, переліком пунктів видачі дитячого харчування та інформацією про державну допомогу сім'ям і дітям. Палітурка альбому прошита по периметру з прямими вуглами.

Таким чином, наданий ФОП Пановим А.М. у складі тендерної пропозиції зразок предмету закупівлі не відповідав вимогам тендерної документації в частині мови оформлення, кількості аркушів як самого альбому так і вкладення з інформацією, оформлення палітурки та відсутності зображень передбачених замовником. Проте, тендерним комітетом КЗОЗ “Харківського міського центру здоров'я», за наявності істотних порушень законодавства про публічні закупівлі, рішенням оформленим у формі протоколу засідання тендерного комітету №3 від 02.03.2020 пропозиція ФОП Панова А.М. визнана такою, що відповідає умовам тендерної документації.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, а замовником здійснено оплату всієї суми за договором який передбачав післяплату, у зв'язку з чим КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» мав би подати звіт замовника про виконання договору до 06.04.2020.

Проте, як вказує прокурор, моніторингом на сайті “Рrozzoro» не виявлено звіту про виконання договору, що свідчить про умисне приховання факту перерахування бюджетних коштів за не отриманий товар.

Відповідно до п.4 Технічного опису Технічного завдання до Тендерної документації предмета закупівлі - Альбом для зразків (альбом для фотографій “Новонародженому м. Харкова» код за ДК 021:2015- 22840000-0) Інформація для друку, яка розміщується на вкладці альбому надається та узгоджується замовником. Однак, станом на 02.04.2020 жодних документів щодо розроблення відповідного тексту необхідного для друку у вкладці альбому КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» не узгоджувалось та на адресу ФОП Панова А.М. не направлялось. Заявки покупця на поставку партії товару, передбачені п.5.1 договору на адресу постачальника також не направлялись. Акти приймання товару за кількістю та якістю не складались.

За таких обставин, прокурор зазначає, що спірний договір про закупівлю укладений сторонами з метою введення в оману Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування та головного розпорядника бюджетних коштів міста Харкова, для приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме-протиправного заволодіння бюджетними коштами міста Харкова. Обставини укладення вищевказаного договору та його начебто виконання безумовно вказують на наявність умислу всіх сторін правочину на укладення саме фіктивного договору.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради з відповідним позовом до господарського суду про визнання недійсним договору про закупівлю № 1 від 16.03.2020, укладений між Комунальним закладом охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" та ФОП Пановим Андрієм Миколайовичем та стягнення з ФОП Панова А.М. коштів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом у даній справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Харківської міської ради, про визнання недійсним договору про закупівлю №1 від 16.03.2020, укладеного між Комунальним закладом охорони здоров'я «Харківський міський центр здоров'я» та ФОП Пановим Андрієм Миколайовичем, а також про стягнення з ФОП Панова на користь комунального закладу грошових коштів у сумі 2 864 000,00 грн як наслідку недійсності правочину.

Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у цій справі з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду, прийнятій за результатами перегляду справи в касаційному порядку, а також у межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред'явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура зверталася до Харківської міської ради з відповідним листом №04-21-4020 від 24.07.2020 в яому повідомляла про встановлені порушення вимог чинного законодавства під час укладення та виконання спірного договору, а також пропонувала вжити заходів щодо повернення безпідставно сплачених за цим договором коштів до бюджету міста Харкова.

Крім того, матеріали справи містять повідомлення прокуратури №04-71-40-20 від 05.08.2020, адресоване Харківській міській раді, у якому зазначено про намір звернутися до суду в інтересах держави з метою захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Харкова.

У відповідь Харківська міська рада направила прокуратурі відповідь, в якій зазначила, що не заперечує проти представництва прокуратурою інтересів ради у суді (лист №6702/9-0 від 18.08.2020.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, досліджених матеріалів справи та аргументів, викладених прокурором у позовній заяві, останнім належним чином доведено наявність правових підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави.

Щодо суті спору

Господарський суд Харківської області рішенням від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 позов задовольнив повністю; визнав недійсним договір про закупівлю, укладений між Центром здоров'я та ФОП Пановим А.М. щодо постачання альбомів для фотографій; стягнув з ФОП Панова А.М. на користь Центру здоров'я сплачені за договором кошти у сумі 2864000,00 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності незаконності оспорюваного правочину з огляду на встановлені Московським районним судом міста Харкова в ухвалах від 30.07.2020 у справі №643/11375/20, від 16.09.2020 у справі №643/14114/20 та від 23.09.2020 у справі №643/14286/20 обставини, якими підтверджується факт порушення відповідачами чинного законодавства під час укладення договору про закупівлю товару від 16.03.2020 №1.

Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору про закупівлю як фіктивного правочину, оскільки для визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності необхідно щоб обидві сторони не мали на меті створити правові наслідки, тоді як наявними у матеріалах справи документами підтверджується документально виконання ФОП Пановим договору про закупівлю №1 від 16.03.2020 в частині поставки товару. Водночас, зазначені прокурором обставини, які встановлені під час досудового розслідування та долучені матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції визнав такими, що не впливають на розгляд спору у цій справі за відсутності відповідного обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано будь-якої оцінки судовим рішенням Московського районного суду міста Харкова, які, на думку прокурора, беззаперечно підтверджують фіктивність оспорюваного договору, а саме:

- ухвала від 30.07.2020 у справі №643/11375/20, в якій встановлено, що альбоми для фотографій у кількості 8000 штук на момент поставки були відсутні, а матеріально-відповідальна особа Центру здоров'я без фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей, поставила свій підпис у вказаній накладній;

- ухвала від 23.09.2020 у справі №643/14286/20, відповідно до якої фельдшера Центру здоров'я Олійник І.В. визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (за фактом вчинення підпису про отримання товару у видатковій накладній від 02.04.2020 №37 за фактичної відсутності відповідних товарно-матеріальних цінностей, та звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу);

- ухвала від 16.09.2020 у справі №643/14114/20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України (за фактом підробки офіційних бухгалтерських документів щодо фактичного виготовлення продукції у вигляді альбомів для фотографій у кількості 8000 штук за договором від 04.03.2020 №2003041 та їх поставки ФОП Панову А.М.).

Також Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції повинен був надати оцінку доводам прокурора стосовно сумнівності реального виконання сторонами договору про закупівлю товару лише по факту підписання фельдшером Центру здоров'я - ОСОБА_3 видаткової накладної від 02.04.2020 №37 та підписання відповідачами договору відповідального зберігання від 02.04.2020 №0204/20-1 без надання оцінки обставинам щодо фактичного створення та передачі товару на момент укладення договору.

Крім того, у постанові вказано про необхідність дослідження питання того, чи не був укладений оспорюваний договір про закупівлю товару від 16.03.2020 №1 з метою формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення у спорі (наявність між сторонами зобов'язально-правових відносин) поза межами встановленого правового порядку.

Верховний Суд також зазначив, що апеляційний суд не зробив будь-яких висновків щодо того, чи доведено прокурором чи мав Центр здоров'я намір виконувати договір про закупівлю №1 від 16.03.2020, позаяк в судовому рішенні суду апеляційної інстанції наявні висновки лише в частині дій ФОП Панова А.М.

Враховуючи встановлені у справі обставини, зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2021, колегія суддів вважає за необхідне повторно перевірити наявність/відсутність передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсним, зокрема з'ясувати питання реальності його укладення та виконання, наявності умислу сторін на створення правових наслідків, а також надати належну оцінку доказам, у тому числі судовим рішенням у кримінальних провадженнях, на які посилається прокурор.

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні положень наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У даній справі прокурор, який звернувся в інтересах Харківської міської ради, оспорює договір про закупівлю, з тих мотивів, що зазначений правочин має ознаки фіктивності, оскільки його укладено без наміру створення правових наслідків, обумовлених у договорі, а товар, який був предметом договору, взагалі не створено та на адресу замовника не поставлено. Прокурор вважає, що оспорюваний договір про закупівлю укладений між сторонами з метою введення в оману Харківської міської ради, як головного розпорядника бюджетний коштів для приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме - протиправного заволодіння бюджетними коштами міста Харкова.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Зокрема, необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, зокрема сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц(провадження №14-260цс19).

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. Якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний (подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №925/1459/23, від 13.03.2024 у справі №906/525/23).

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, договір про закупівлю №1 укладено між КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» та ФОП Пановим А.М. 16.03.2020.

ФОП Пановим А.М. сформовано та надано покупцю видаткову накладну №37 від 02.04.2020. Згідно зазначеної видаткової накладної ФОП Панов А.М. передав, а КЗОЗ “Харківський міський центр здоров'я» в особі фельдшера Олійник І.В. прийняв 8000 альбомів для фотографій на загальну суму 2 864 000,00 грн.

Аналіз наведених обставин у їх сукупності не дає підстав для висновку про те, що спірний договір про закупівлю №1 від 16.03.2020 був укладений без наміру створення правових наслідків.

По-перше, у даній справі має місце фактичне часткове виконання договору, а саме здійснення покупцем оплати за поставлений товар. 13.04.2020 КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» перераховано на рахунок ФОП Панова А.М. грошові кошти у сумі 2 864 000,00 грн на підставі платіжного доручення №1 від 10.04.2020. Факт перерахування коштів не заперечується сторонами та підтверджений матеріалами справи. Сам по собі факт виконання зобов'язання зі сплати грошових коштів свідчить про реалізацію сторонами умов договору, що виключає можливість кваліфікації правочину як фіктивного, оскільки за усталеною практикою Верховного Суду правочин не може вважатися фіктивним у разі передачі майна або виконання майнового обов'язку.

По-друге, з матеріалів справи вбачається, що альбоми як матеріальні об'єкти існували. Під час досудового розслідування був вилучений зразок альбому, який був предметом огляду. За результатами огляду встановлено, що альбом містив обкладинку із зображенням герба м. Харкова, текст російською мовою, 34 аркуші замість передбачених технічним завданням 36, вкладення без скріпок тощо. Тобто йшлося не про повну відсутність будь-якого товару як такого, а про невідповідність зразка вимогам технічного завдання. Обставини можливого виготовлення альбомів з відступами від умов тендерної документації або невідповідність їх окремих характеристик самі по собі не свідчать про фіктивність правочину, а можуть свідчити про неналежне виконання договору або поставку товару неналежної якості.

По-третє, між сторонами у день підписання видаткової накладної було укладено договір відповідального зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020, за умовами якого ФОП Панов А.М. прийняв на безоплатне зберігання 8000 альбомів до 31.12.2020. Наявність такого договору свідчить про формалізацію подальших відносин сторін щодо товару та про спрямованість їх дій на регулювання прав та обов'язків у межах цивільно-правових зобов'язань. Сам факт укладення договору зберігання свідчить про можливе існування товару як об'єкта цивільних прав та про намір сторін врегулювати порядок його фактичного перебування.

Колегія суддів також звертає увагу, що видаткова накладна №37 від 02.04.2020 у встановленому законом порядку недійсною, підробленою чи фіктивною не визнавалася, судового рішення про визнання її недійсним первинним бухгалтерським документом матеріали справи не містять. Відтак зазначена накладна як первинний обліковий документ формально підтверджує здійснення господарської операції та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами без надання їй наперед визначеної сили, однак і без презумпції її недійсності.

Крім того, договір про закупівлю був укладений за результатами проведення процедури відкритих торгів, що також свідчить про його формальну відповідність публічно-правовим процедурам та не містить ознак удаваності чи приховання іншого правочину.

Колегія суддів доходить висновку, що документальне оформлення поставки (видаткова накладна), оплата товару та укладення договору зберігання у своїй сукупності свідчать про вчинення сторонами дій, спрямованих на реалізацію умов договору.

Таким чином, матеріали справи не містять беззаперечних та належних доказів, які б однозначно свідчили про відсутність у обох сторін наміру створити правові наслідки, передбачені договором, саме на момент його укладення.

Водночас Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 зазначив, що апеляційний суд не зробив будь-яких висновків щодо того, чи доведено прокурором наявність або відсутність наміру Центру здоров'я виконувати договір про закупівлю №1 від 16.03.2020, оскільки у постанові апеляційного суду висновки були викладені лише щодо дій ФОП Панова А.М.

Надаючи оцінку цій обставині, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» діяв із заздалегідь сформованим умислом на невиконання договору або на створення лише видимості правовідносин. Навпаки, КЗОЗ було підписано договір, прийнято первинні документи, укладено договір зберігання та здійснено оплату за товар, що свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію прав та обов'язків за договором.

Отже, відсутність доведеного обопільного умислу сторін на невиконання договору та на створення лише формального правочину виключає можливість визнання спірного договору фіктивним у розумінні статті 234 ЦК України, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Окремо колегія суддів зазначає, що з урахуванням вказівок Верховного Суду підлягало перевірці питання, чи не був спірний договір укладений з метою створення формальної видимості існування зобов'язально-правових відносин між сторонами поза межами встановленого правового порядку.

З приводу означеного, колегія суддів підкреслює, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що сторони діяли узгоджено з єдиною метою сформувати хибне уявлення про наявність правовідносин без наміру їх реального здійснення.

Натомість, встановлені у справі обставини (укладення договору за результатами процедури закупівлі, оформлення первинних документів, укладення договору відповідального зберігання та проведення оплати) - свідчать про зовнішню та юридично оформлену реалізацію договірних зобов'язань. За відсутності доведеного обопільного умислу сторін на невиконання договору підстави для кваліфікації спірного правочину як фіктивного відсутні.

Також Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 звернув увагу на необхідність надання апеляційним судом оцінки ухвалам Московського районного суду м. Харкова, на які посилався прокурор як на такі, що підтверджують фіктивність спірного договору, зокрема у ухвала від 30.07.2020 у справі №643/11375/20, від 16.09.2020 у справі №643/14114/20 та від 23.09.2020 у справі №643/14286/20

Разом із тим, колегія суддів встановила, що станом на дату ухвалення цієї постанови зазначені ухвали були переглянуті в апеляційному порядку та змінені, зокрема з їх описової частини виключено згадування про ФОП Панова А.М. Така процесуальна трансформація змісту судових актів свідчить про відсутність у них остаточних та категоричних висновків щодо його участі у протиправній діяльності в межах відповідних кримінальних проваджень.

Більш того, аналіз змісту наведених ухвал дає підстави для висновку, що викладені в них обставини сформульовані з посиланням на дані, отримані в ході досудового розслідування.

Обставини, встановлені під час досудового розслідування не можуть вплинути на розгляд спору у даній справі, оскільки згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, у правовій системі України чітко розмежовано стадію досудового розслідування та стадію судового розгляду кримінального провадження. Встановлення юридичного факту вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини конкретної особи, а також остаточна правова оцінка відповідних обставин здійснюється виключно судом за результатами повного, безпосереднього та змагального судового розгляду, що завершується ухваленням вироку, який набрав законної сили.

Відомості, викладені в процесуальних документах, що відображають результати слідчих (розшукових) дій або правову позицію сторони обвинувачення, за своєю природою є доказовою інформацією, яка підлягає перевірці в суді, але не є встановленими судом фактами. Такі відомості не набувають преюдиційного значення та не мають наперед визначеної доказової сили у господарському процесі.

Інакше кажучи, обставини, зафіксовані органом досудового розслідування, не є тотожними доведеним фактам. Доведеність вини та встановлення факту вчинення правопорушення відбувається виключно в межах судового розгляду кримінальної справи, тоді як результати досудового розслідування відображають лише процесуальну версію на певному етапі провадження.

За таких умов наведені ухвали не можуть розцінюватися як беззаперечне підтвердження відсутності товару або як доказ узгодженого умислу сторін на укладення фіктивного правочину. Вони підлягають оцінці нарівні з іншими доказами у справі, без надання їм визначального або вирішального значення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведені прокурором посилання на зазначені судові рішення не містять встановлених судом фактів, які б однозначно та безсумнівно свідчили про фіктивність спірного договору у розумінні статті 234 ЦК України, а тому не можуть самі по собі слугувати належною та достатньою підставою для визнання його недійсним.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції під час попереднього розгляду справи не надав належної оцінки доводам прокурора щодо сумнівності реального виконання сторонами договору про закупівлю товару, зокрема з огляду на те, що висновок про виконання договору був зроблений переважно на підставі підписання фельдшером КЗОЗ «Харківський міський центр здоров'я» Олійник І.В. видаткової накладної від 02.04.2020 №37 та укладення сторонами договору відповідального зберігання №0204/20-1 від 02.04.2020, без належного дослідження обставин щодо фактичного виготовлення та передачі товару на момент укладення та виконання договору.

Колегія суддів виходить із того, що сам по собі факт підписання видаткової накладної матеріально відповідальною особою покупця, а також укладення сторонами договору відповідального зберігання не може розглядатися як єдина та достатня підстава для висновку про фактичне виконання договору. Вирішальним для правової оцінки є встановлення спрямованості волевиявлення сторін на момент укладення правочину та наявність або відсутність узгодженого умислу сторін діяти без наміру створення передбачених договором правових наслідків.

Разом з тим за результатами дослідження матеріалів справи колегія суддів виходить з того, що наявність первинних бухгалтерських документів, оформлення сторонами договірних відносин щодо відповідального зберігання товару, здійснення покупцем оплати за договором, наявність інших альбомів свідчать про вчинення сторонами дій, спрямованих на реалізацію укладеного договору. При цьому встановлені у справі обставини не містять беззаперечних доказів того, що на момент укладення договору сторони діяли без наміру створити передбачені ним правові наслідки або мали узгоджений умисел на створення лише формальної видимості господарських правовідносин.

Отже, перевіряючи доводи прокурора щодо сумнівності реального виконання договору та оцінюючи обставини щодо фактичного створення і передачі товару, колегія суддів не встановила доказів, які б свідчили про фіктивність спірного правочину у розумінні статті 234 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оцінивши у сукупності встановлені обставини справи, доводи сторін, правові висновки Верховного Суду та норми матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить переконання, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Суд першої інстанції, визнаючи договір про закупівлю №1 від 16.03.2020 фіктивним, фактично ототожнив наявність сумнівів щодо належності виконання договору із відсутністю наміру сторін створити правові наслідки. Проте така правова конструкція суперечить змісту статті 234 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої фіктивність правочину передбачає встановлення саме узгодженого умислу всіх сторін на момент його укладення діяти без наміру реального настання передбачених ним правових наслідків.

Натомість апеляційним судом встановлено, що: договір укладено в межах процедури публічних закупівель; оформлено первинні бухгалтерські документи; укладено окремий договір відповідального зберігання; здійснено повну оплату товару; видаткова накладна у встановленому порядку недійсною не визнавалася; наявні інша альбоми; матеріали справи не містять беззаперечних доказів існування узгодженого умислу обох сторін на невиконання договору.

Таким чином, об'єктивні дії сторін після укладення договору свідчать про реалізацію ними цивільно-правових зобов'язань, що виключає можливість кваліфікації правочину як фіктивного.

Апеляційним судом також встановлено, що ухвали, на які посилався суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не мають преюдиційного значення, більше того, наведені в них відомості ґрунтувалися на матеріалах досудового розслідування. Відомості, отримані в ході досудового розслідування, не є встановленими судом фактами та не можуть підміняти собою доказування у господарському процесі.

Більше того, у межах відповідного кримінального провадження заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, що свідчить про наявність окремого, передбаченого законом механізму стягнення коштів на користь бюджету територіальної громади міста Харкова.

Таким чином, колегія суддів встановила, що відсутні належні та достатні докази існування обопільного умислу сторін на укладення фіктивного правочину; відсутні встановлені судом факти, які б безсумнівно підтверджували відсутність товару як такого; дії сторін свідчать про спрямованість на виникнення та реалізацію зобов'язальних правовідносин; суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив принципи оцінки доказів.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про фіктивність договору є передчасним, необґрунтованим.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 скасуванню з прийняття нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 клопотання фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 задоволено.

Відстрочено фізичній особі-підприємцю Панову Андрію Миколайовичу сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відтак, оскільки апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, однак його не було сплачено до прийняття рішення у справі, а останнє прийнято на користь апелянта, ФОП Панова А.М., то стягнення суми судового збору здійснюється з прокурора у доход державного бюджету України.

Щодо судових витрат

Щодо 98 085,53 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом в порядку, передбаченому ст. 42, 46, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Для підтвердження надання правової допомоги адвокатом Донським Д.Б. заявник надає такі документи: договір про надання правничої допомоги б/н від 01.12.2020 між адвокатом Донським Д.Б. та ФОП Пановим А.М., акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.02.2021, прибутковий касовий ордер №1 від 17.02.2021, квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 17.02.2021, прибу,тковий касовий ордер №2 від 18.02.2021, квитанція до прибуткового касового ордеру №2 в ід 18.02.2021, прибутковий касовий ордер №3 від 19.02.2021, квитанція до прибуткового касового ордеру №3 від 19.02.2021.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 договору про надання правничої допомоги б/н від 01.12.2020 між адвокатом Донським Д.Б. та ФОП Пановим А.М. визначено фіксований розмір оплати за надані послуги у розмірі 25 000, 00 грн.

У акті приймання-передачі наданих послуг зазначені надані послуги відповідно до переліку:

- складання апеляційної скарги - тривалість 10 год;

- складання клопотання про відстрочення сплати судового збору - 1 год 30 хв;

- участь у судовому розгляді 10.02.2021 - пів години;

- участь у судовому розгляді 15.02.2021 - 3 год 30 хв.

З метою виконання умов договору адвокатом було виставлено позивачу рахунок на оплату, а клієнтом сплачено у касу адвоката 17.02.2021 - 5 000,00 грн,, 18.02.2021 - 10 000,00 грн, 19.02.2021 - 10 000,00 грн. Всього сплачено клієнтом за послуги адвоката - 25 000, 00 грн.

Для підтвердження надання правової допомоги адвокатом Мілірудом Є.О. заявник надає такі документи: договір про надання правничої допомоги №022001 від 10.02.2021 між Мілірудом Є.О. та ФОП Пановим А.М., акт виконаних робіт б/н від 19.02.2021, квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 10.02.2021, квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 11.02.2021, квитанція до прибуткового касового ордера №3 від 12.02.2021, акти виконаних робіт б/н від 03.09.2021, платіжне доручення №138 від 31.08.2021.

Відповідно до п.4.1 розділу 4 договору про надання правничої допомоги №022001 від 10.02.2021 між адвокатом Мілірудом Є.О. та ФОП Пановим А.М. визначено фіксований розмір оплати за надані послуги у розмірі 25 000, 00 грн.

У акті приймання-передачі наданих послуг від 19.02.2021 зазначено, що виконавець надав такі послуги адвоката:

- ознайомлення і вивчення матеріалів справи - 10 год;

- складання доповнень до апеляційної скарги - 16 год;

- складання письмових пояснень до апеляційної скарги - 12 год;

- участь у судовому засіданні 10.02.2021 - 30 хв;

- участь у судовому засіданні 15.02.2021 - 3 год.

Всього вартість послуг за даним актом є фіксованою та складає - 25 000,00 грн.

Матеріали справи містять квитанції до прибуткового касового ордеру:

- від 10.02.2021 - на суму 10 000,00 грн;

- від 11.02.2021 - на суму 10 000,00 грн;

- від 12.02.2021 - на суму 5 000,00 грн.

У акті приймання-передачі наданих послуг від 03.09.2021 зазначено, що виконавець надав такі послуги адвоката:

- подання відзиву на касаційну скаргу прокурора від 27.05.2021 - 5 год;

- подання заяви про розподіл судових витрат до Касаційного господарського суду від 31.05.2021 - 1,5 год;

- участь у судовому розгляді 01.06.2021 із виїздом до м. Київ - 16 год;

- участь у судовому розгляді 15.06.2021 - в режимі відеоконференції - 0,5 год.

Крім того, понесені витрати, повязані із прибуттям до КГС залізничним транспортом у розмірі 995,00 грн.

Всього вартість послуг за даним актом є фіксованою та складає - 10 995,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №138 від 31.08.2021 Панов А.М. сплатив Міліруду Є.О. 10 000,00 грн за представництво у розгляді господарської справи.

У іншому акті приймання-передачі наданих послуг від 03.09.2021 зазначено, що виконавець надав такі послуги адвоката:

- подання доповнень до апеляційної інстанції - 8 год;

- подання письмових пояснень до апеляційної скарги - 6 год;

- подання заяви про розподіл судових витрат - 2,5 год;

- участь у судовому розгляді 01.09.2021 - 2 год;

- участь у судовому розгляді 13.09.2021 - 1 год.

Всього вартість послуг за даним актом є фіксованою та складає - 25 000,00 грн.

Крім того, заявником

Для підтвердження надання правової допомоги адвокатом Прядко О.О. заявник надає такі документи: договір про надання професійної правничої допомоги №8/21 від 05.03.2021 ордер на надання правничої допомоги АХ №1043547 від 15.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ №2005 від 23.01.2018, акт виконаних робіт №INV-000062 від 03.09.2021, акт виконаних робіт №INV-000048 від 16.03.2021, рахунок на оплату послуг за №INV-000048, квитанція про сплату від 16.03.2021.

Відповідно до п.3.2 розділу 3 договору про надання правничої допомоги №8/21 від 05.03.2021 між адвокатом Прядко О.О. та ФОП Пановим А.М. вартість послуг із правової допомоги обчислюється від кількості годин, витрачених за виконання доручення клієнта. Вартість 1 години послуг адвоката дорівнює 50% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на дату укладення договору (1 095,00 грн). Орієнтовний розмір послуг адвоката у касаційній інстанції був заявлений у розмірі 5 000,00 грн.

У акті виконаних робіт №INV-000048 від 16.03.2021 зазначені надані послуги відповідно до переліку:

- складання і направлення заяви до Господарського суду Харківської області про ознайомлення з матеріалами справи - 30 хв - 547,50 грн;

- ознайомлення із матеріалами справи - 1 год 50 хв - 2 007,50 грн;

- складання касаційної скарги на додаткове рішення - 2 год 15 хв - 2 463,75 грн.

Всього вартість виконаних робіт за вказаним актом складає - 5 000,18 грн.

16.03.2021 ФОП Панов А.М. вніс передплату на рахунок адвоката Прядко О.О. 4 950,00 грн.

У акті виконаних робіт №INV-000062 від 03.09.2021 зазначені надані послуги відповідно до переліку:

- складання клопотання про звільнення від сплати судового збору - 1 год 38 хв - сума 1 788,50 грн;

- складання касаційної скарги на додаткове рішення у справі №922/2495/20 від 10.03.2021 - 4 год - сума 4 380,00 грн;

- заява про усунення недоліків - 15 хв - 273,75 грн;

- участь у судовому розгляді справи №922/2495/20 у КГС 01.06.2021 - 1 год - сума 1 095,00 грн;

- участь у судовому розгляді справи №922/2495/20 у КГС 15.06.2021 - 30 хв - сума 547,50 грн.

Всього вартість виконаних робіт за вказаним актом складає - 8 084,75 грн.

Разом заявник просить стягнути з Харківської обласної прокуратури витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 98 085,53 грн.

Перш за все, колегія суддів зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу вже було предметом розглядом у суді апеляційної та касаційної інстанції.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.03.2021 у справі №922/2495/20 в задоволенні заяви ФОП Панова А.М. про ухвалення додаткового рішення відмовив, оскільки подані до заяви докази на підтвердження обсягу та вартості наданих відповідачу-2 послуг адвокатами Мілірудом Є.О. та Донським Д.Б., суд апеляційної інстанції визнав суперечливими та такими, що не доводять факту надання цих послуг.

Натомість Верховний Суд, скасовуючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення зазначив, що зазначені висновки колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки сама по собі наявність іншого договору від 31.08.2020, укладеного раніше між клієнтом та адвокатом, не може нівелювати обставин фактичного надання цим адвокатом професійної правничої допомоги, пов'язаної з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Тому, існування двох договорів про надання правової допомоги з одним адвокатом у цій справі є об'єктивно допустимим і розгляд питання про відшкодування витрат на послуги адвоката мав здійснюватись на підставі договору від 01.12.2020, який був укладений пізніше.

Також Верховний Суд вказав, що посилання суду апеляційної інстанції на таку формальну підставу недоведеності заявником понесення фактичних витрат на професійну правничу допомогу адвоката Міліруда Є.О., як наявність технічної помилки (неточність) в зазначенні номеру договору у квитанціях до прибутково-касових ордерів, не відповідає принципу судового захисту.

На переконання Суду, наявність в окремому розрахунковому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, позаяк певні недоліки в заповненні первинних документів носять виключно оціночний характер.

Враховуючи встановлені у справі обставини, зміст заяви про розподіл судових витрат, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2021, колегія суддів вважає за необхідне повторно перевірити наявність/відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви ФОП Панова А.М. про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Згідно з ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів звертає увагу, що за вимогами ч. 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час першочергового розгляду заяви ФОП Панова А.М. про розподіл судових витрат у Східному апеляційному господарському суді 02.03.2021 від Харківської місцевої прокуратури №4 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.2698); 03.03.2021 від Харківської міської ради надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№2726).

Після надходження останньої заяви ФОП Панова А.М. від 09.09.2021 жодних заперечень від учасників справи до апеляційного суду не надходило.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір не відповідає в повній мірі критерію розумної необхідності таких витрат та підлягає зменшенню з огляду на таке.

У доданих документах до заяви про розподіл судових витрат, зокрема актах приймання-передачі наданих послуг від 03.09.2021, зазначено, що адвокат Міліруд Є.О. складав та подавав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної та касаційних інстанціях, посилається на кількість витраченого часу сумарно 4 години.

Однак, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вирішила відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що значна частина послуг, вартість яких заявлена до відшкодування, пов'язана з тривалим опрацюванням матеріалів справи, підготовкою численних процесуальних документів та повторним викладенням правової позиції у різних процесуальних формах. Водночас оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд враховує, що справа не відзначалася надмірною правовою чи фактичною складністю, а більшість доводів сторін залишалися сталими протягом усього часу розгляду справи та не потребували істотного повторного опрацювання.

Окремо колегія суддів бере до уваги, що після поновлення провадження у справі процесуальні документи подавалася безпосередньо ФОП Пановим А.М. особисто, без участі адвокатів. Також особистою була і його участь у судових засіданнях під час подальшого розгляду справи. Зазначені обставини свідчать про те, що фактичний обсяг професійної правничої допомоги, наданої адвокатами на завершальних стадіях розгляду справи, є меншим, ніж заявлено до компенсації, що підлягає врахуванню судом при визначенні розумного та співмірного розміру судових витрат.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 98 085,53 грн не повною мірою відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також не є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатами робіт та фактичним часом, необхідним для їх виконання.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ФОП Панова А.М. та стягнення з Харківської обласної прокуратури на його користь судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у справі №922/2495/20, у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо 2 270,00 грн за сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Панов А.М. звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №922/2495/20, у зв'язку з чим сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Верховний Суд постановою від 15.06.2021 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича задовольнив частково; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №922/2495/20 скасував.

Разом з тим, у своїй постанові Суд виснував, що оскільки у цьому випадку Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції повторно переглянув справу №922/2495/20 та за результатами такого перегляду дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ФОП Панова А.М. і скасування рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020, питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з касаційним переглядом справи, підлягає вирішенню судом, який ухвалює остаточне судове рішення у справі.

З огляду на те, що касаційна скарга ФОП Панова А.М. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 була частково задоволена постановою Верховного Суду від 15.06.2021, а сплачений заявником судовий збір у сумі 2 270,00 грн підтверджується матеріалами справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відшкодування зазначених витрат.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь ФОП Панова Андрія Миколайовича судового збору у розмірі 2 270,00 грн, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора та здійснити заміну відповідача у справі №922/2495/20 з Комунального закладу охорони здоров'я «Харківський міський центр здоров'я» на його правонаступника - Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» (код ЄДРПОУ 37459696, адреса: 61068, Харківська обл., місто Харків, пр. Героїв Харкова, будинок 179).

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, реквізити: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету - 22030101) 67 593,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, реквізити: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Фізичної особи-підприємця Панова А.М. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, реквізити: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Фізичної особи-підприємця Панова А.М. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 270,00 грн за сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 09.03.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян

Попередній документ

134685177

Наступний документ

134685179

Інформація про рішення:

№ рішення:	134685178
№ справи:	922/2495/20
Дата рішення:	02.03.2026
Дата публікації:	11.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (09.04.2026)
Дата надходження:	31.03.2026
Предмет позову:	про визнання недійсним договору та стягнення 2864000,00 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

08.09.2020 11:30	Господарський суд Харківської області
21.09.2020 15:30	Господарський суд Харківської області
30.09.2020 15:30	Господарський суд Харківської області
08.10.2020 14:30	Господарський суд Харківської області
02.11.2020 16:00	Господарський суд Харківської області
05.11.2020 14:00	Господарський суд Харківської області
19.01.2021 11:30	Східний апеляційний господарський суд
10.02.2021 11:00	Східний апеляційний господарський суд
15.02.2021 14:30	Східний апеляційний господарський суд
03.03.2021 10:30	Східний апеляційний господарський суд
01.06.2021 15:20	Касаційний господарський суд
01.06.2021 15:40	Касаційний господарський суд
15.06.2021 15:00	Касаційний господарський суд
15.06.2021 15:20	Касаційний господарський суд
30.08.2021 10:00	Східний апеляційний господарський суд
13.09.2021 14:00	Східний апеляційний господарський суд
14.09.2021 11:30	Східний апеляційний господарський суд
09.02.2026 11:45	Східний апеляційний господарський суд
02.03.2026 11:15	Східний апеляційний господарський суд