24 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3252/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бенденжук Л.О., витяг з ЄДР;
від відповідача (апелянта): Паркулаб А.В., ордер серія АР №1291030 від 21.01.2026;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Добровольського Володимира Костянтиновича (вх. № 155 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 (повне рішення складено 06.01.2026) у справі № 922/3252/25 (суддя Шарко Л.В.),
за позовом Харківської міської ради,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Костянтиновича, м. Харків
про стягнення 3481631,46грн
У вересні 2025 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Костянтиновича (далі - ФОП Добровольський В.К.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Джосан" (далі - ТОВ "Джосан") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профпанель" (далі - ТОВ "Профпанель") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 6310137200:02:033:0043 загальною площею 2,3974 га, що знаходиться вул. Велика Панасівська, 183 у м.Харкові, у наступних розмірах та за такі періоди:
- з ФОП Добровольського В.К. в сумі 3481631,46грн за період з 29.05.2018 по 28.02.2022;
- з ТОВ "Джосан" в сумі 77352,92грн за період з 07.12.2021 по 28.02.2022;
- з ТОВ "Профпанель" в сумі 134866,55грн за період з 19.03.2021 по 28.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі, набувши право власності на приміщення та окремі об'єкти нерухомого майна (літ. "Р-3", "П-2", "Л-1", "К-1") по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 2,3974 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043, не уклали договору оренди земельної ділянки та не сплачували орендну плату за користування землею у встановленому порядку та розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати.
Розрахунок спірної суми безпідставно збережених коштів орендної плати здійснений позивачем пропорційно розміру площі об'єктів нерухомого майна, що належать кожному з відповідачів, розташованих на цій земельній ділянці, та періоду перебування нерухомого майна у їх власності, а також відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Позивач стверджує, що застосування ним такої методики нарахування безпідставно збережених коштів є обґрунтованим і узгоджується з практикою Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3252/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
В ході розгляду справи, 18.11.2025 та 15.12.2025 до суду першої інстанції від ТОВ "Джосан" та ТОВ "Профпанель" надійшли клопотання про закриття провадження у справі №922/3252/25 в частині позовних вимог до цих відповідачів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки заборгованість за користування спірною земельною ділянкою була сплачена ними у повному обсязі, що заявники підтвердили долученими до справи платіжними документами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2025 провадження у справі №922/3252/25 в частині позовних вимог Харківської міської ради до ТОВ "Джосан" про стягнення 77352,92грн та до ТОВ "Профпанель" про стягнення 134866,55грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме, у зв'язку із повною оплатою відповідачами заборгованості після відкриття провадження у даній справі.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції розглядав позовні вимоги лише до одного з відповідачів - ФОП Добровольського В.К. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 3481631,46грн.
Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано тим, що ФОП Добровольський В.К. у період з 29.05.2018 по 28.02.2022 без достатніх правових підстав використовував частину земельної ділянки комунальної власності загальною площею 2,3974 га та по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043, на якій розміщено належні на праві власності відповідачу об'єкти нерухомого майна, внаслідок чого позивачем у спірний період недоотримано дохід до бюджету у вигляді орендної плати в сумі 3481631,46грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/3252/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Добровольського В.К. на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 3481631,46грн та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 52224,47грн.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, при цьому виходив із того, що, зважаючи на загальну площу сформованої земельної ділянки, позивачем зроблено розрахунок спірної суми безпідставно збережених коштів орендної плати з урахуванням площі нежитлових будівель, які належать на праві власності відповідачу. Щодо здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст.ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", зазначив про правомірність визначення суми безпідставно збережених на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, відповідач - ФОП Добровольський В.К. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/3252/25 скасувати, а провадження у справі - закрити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що господарським судом першої інстанції неправильно визначено юрисдикцію даного спору та не враховано усталену правову позицію Верховного Суду про те, що наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості у правовідносинах з користування земельною ділянкою.
Так, апелянт наголошує на тому, що нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_1 саме як за фізичною особою, і в ході розгляду справи позивачем не було доведено використання відповідачем нежитлових будівель та земельної ділянки у своїй господарській діяльності, тоді як відповідач жодної господарської діяльності у будівлях та земельній ділянці не веде. Враховуючи, що судом першої інстанції не було встановлено факту ведення відповідачем господарської діяльності на спірній земельній ділянці, у зв'язку цим скаржник вважає помилковим висновок суду про те, що спірні правовідносини мають ознаки господарських та підлягають вирішенню саме за правилами господарського судочинства.
Також апелянт не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком розміру безпідставно збережених коштів (пропорційно загальній площі будівель, що належать всім власникам, до загальної площі всіх будівель, розташованих на цій земельній ділянці) та застосування за аналогією права ч. 286.6 ст. 286 ПК України. За твердженням скаржника, наведена правова норма передбачає пропорційне нарахування лише у тому випадку, якщо одна будівля належить декільком співвласникам, однак вона не містить такого способу обрахунку у випадку наявності декількох будівель на одній земельній ділянці.
Скаржник наполягає на тому, що оскільки у даній справі на земельній ділянці розміщені чотири окремі будівлі (літ. "Р-3", "П-2", "Л-1", "К-1"), які належать різним власникам, тому положення ч. 286.6 ст. 286 ПК України не можуть бути застосовані за аналогією, оскільки вони чітко регламентують правила обрахунку для декількох співвласників однієї будівлі на земельній ділянці, а не для співвласників декількох будівель, розташованих на одній ділянці.
З урахуванням наведеного, апелянт не погоджується із розміром стягнутих коштів, і вважає, що до формування земельних ділянок під кожною з будівель, з врахуванням прибудинкової території саме цієї будівлі, а не всіх будівель на земельній ділянці, стягнення коштів за користування всією ділянкою є неправомірним та не відповідає суті кондикційних правовідносин між позивачем і відповідачем.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Добровольського В.К. на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/3252/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 922/3252/25 на 24.02.2026 о 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104.
До початку розгляду апеляційної скарги позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
У судовому засідання апеляційної інстанції 24.02.2026 був присутній представник відповідача (апелянта), який надав пояснення по суті справи, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Присутній у судовому засіданні 24.02.2026 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що Харківська міська рада вжила заходи самоврядного контрою з питання використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові, за результатами чого було встановлено наступне.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.07.2025 №435232676 право власності на об'єкти нерухомості по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові зареєстроване на:
- нежитлові приміщення в літ. "Р-3": 1-го поверху №№ 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1- 5; 1-6; 1-7; 1-8; 1-9; 1 -38а; 1-39 площею 1404,6 кв.м; 2-го поверху №№ 2-1; 2-2; 2- 3; 2-4; 2-5; 2-6а площею 143,8 кв.м; 3-го поверху №№ 3-1; 3-2; 3-3; 3-4; 3-5а; 3-10; 3-116 площею 179,5 кв.м, загальною площею 1727,9 кв.: з 09.03.2017 по 15.03.2017 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.06.2016 № 905; висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 15.02.2017 № 1014/17; довідки від 15.03.2017 № 1014/17; з 16.03.2017 по теперішній час за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.03.2017 № 342;
- нежитлові приміщення в літ. "Р-3": 1-го поверху №№ 1-10; 1-11; 1-12; 1- 13; 1-14; 1-15; 1-16; 1-17; 1-18; 1-19; 1-20; 1-21; 1-22; 1-23; 1-24; 1-25; 1-26; 1-27; 1-28; 1-29; 1-30; 1-31; 1-32; 1-33; 1-34; 1-35; 1-36; 1-37; 1-38; 1-41; 1-42; 1-43; 1-44; 1-45; 1-46; 1-47; 1-48; 1-49; 1-50; 1-51; 1-52; 1-53 площею 4714,7 кв.м; 2-го поверху №№ 2-6; 2-7; 2-8; 2-9; 2-10; 2-11; 2-12; 2-13; 2-14;2-15; 2-16; 2-17 площею 427,0 кв.м; 3-го поверху №№ 3-5; 3-6; 3-7; 3-8; 3-9; 3-11; 3-12; 3-13; 3-14; 3-15; 3-16; 3-17; 3-18; 3-19; 3-20; 3-21 площею 385,5 кв.м, загальною площею 5527,2 кв.м з 09.03.2017 по 03.12.2017 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.06.2016 № 905; висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 15.02.2017 № 1014/17; довідки від 15.03.2017 №1014/17; об'єкт нерухомого майна закрито 04.12.2017 у зв'язку із поділом;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-10; 1-11; 1-12; 1-13; 1-14; 1-15; 1-16; 1-17; 1-18; 1-19; 1-20; 1-21; 1-22; 1-23; 1-24; 1-25; 1-26; 1-27; 1-28; 1-29; 1-30; 1-31; 1-32; 1-33; 1-34; 1-35; 1-36; 1-37; 1-43; 1-44; 1-45; 1-52; 1-53 - площею 1 262,6 кв.м; 2-го поверху №№ 2-6; 2-7; 2-8; 2-9; 2-10; 2-11; 2-12; 2-13; 2-14; 2-15; 1-16; 2-17 - площею 427,0 кв.м; 3-го поверху №№ 3-5; 3-6; 3-7; 3-8; 3-9; 3-11; 3- 12; 3-13; 3-14; 3-15; 3-16; 3-17; 3-18; 3-19; 3-20; 3-21 - площею 385,5 кв.м в літ. "Р-3" загальною площею 2075,1 кв.м з 04.12.2017 за ОСОБА_1 на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 01.12.2017 № 2/17; технічного паспорту від 01.12.2017;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-38; 1-41; 1-42; 1-46; 1-47; 1- 48; 1-49; 1-50; 1-51 в літ. "Р-3" загальною площею 3452,1 кв.м з 04.12.2017 по теперішній час за ОСОБА_1 на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 012.12.2017 № 2/17;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-32, 1-35, 1-36, 1-52, антресоль №1-53 в літ. "Р-3" загальною площею 811,5 кв.м: з 16.02.2021 по 18.03.2021 за ОСОБА_1 на підставі висновку від 03.02.2021 № 2021/17; технічного паспорту від 02.02.2021 № б/н; з 19.03.2021 по теперішній час за ТОВ "Профпанель" на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 19.03.2021 № 780, 781;
- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-10-:1-31, 1-33, 1-34, 1-37, 1 -43-:-1-45, 2-го поверху №№ 2-6-:-2-17, 3-го поверху № 3-5-:-3-9, 3-11-:-3-21 в літ. "Р-3" загальною площею 1263,6 кв.м з 16.02.2021 по теперішній час за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту від 02.02.2021 № б/н; висновку від 03.02.2021 № 2021/17;
- нежитлову будівлю літ. "П-2" загальною площею 1904,1 кв.м: з 24.05.2017 по 06.12.2021 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.05.2017 № 961; з 07.12.2021 по теперішній час за ТОВ "Джосан" на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 07.12.2021 №4922, 4923;
- нежитлову будівлю літ. "Л-1" загальною площею 18,1 кв.м з 24.05.2017 по теперішній час за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.05.2017 № 961;
- нежитлову будівлю літ. "К-1" загальною площею 623,6 кв.м з 31.03.2017 по теперішній час за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 31.03.2017 № 429;
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечуються, що всі вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043, право користування якою відповідачем у спірний період не було оформлено.
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.12.2020 № НВ-0006115222020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 складає 2,3974 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 29.05.2018. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.07.2025 №435232481 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 06.12.2021 за Харківською міською радою.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач зазначає, що 14.07.2025 головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. у порядку ч 2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га по АДРЕСА_1 , розташовані нежитлові будівлі:
- літ. "К-1" право власності на яку на даний час зареєстроване за ОСОБА_3 ;
- літ. "Л-1" право власності на яку на даний час зареєстроване за ОСОБА_1 ;
- літ. "П-2" право власності на яку на даний час зареєстроване за ТОВ "Джосан";
- літ. "Р-3" право власності на нежитлові приміщення якої на даний час зареєстроване за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Профпанель".
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджено матеріалами справи, що Добровольський В.К. у період з 29.05.2018, ТОВ "Профпанель" з 19.03.2021 та ТОВ "Джосан" з 07.12.2021 по теперішній час використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 загальною площею 2,3974 га по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові у період 2018 - 2019 років становила 20272654,00грн.
Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.
Вказана Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 загальною площею 2,3974 га по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові у період 2020 - 2021 років становила 42866959,00грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 загальною площею 2,3974 га по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові у 2022 році становила 47153655,00грн.
Розмір орендної плати за використання всієї земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 загальною площею 2,3974 га по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові становив:
- у 2018 році - 67575,51грн в місяць, а за період з 29.05.2018 по 31.12.2018 - 479568,14грн;
- у 2019 році - 67575,51грн в місяць, а за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 810906,16грн;
- у 2020 році - 142889,86грн в місяць, а за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 1571788,46грн;
- у 2021 році - 142889,86грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 1714678,36грн;
- у 2022 році - 141460,96грн в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 282921,92грн.
Загальна площа всіх об'єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові складає 9800,9 кв.м.
Розрахунок розміру безпідставно збережених ФОП Добровольським В.К. коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1394/0/45-19 від 17.09.2019 та № 6230 від 04.12.2020, виданих Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із застосуванням пропорційного співвідношення площі земельних ділянок, що використовується відповідачами, до площі нерухомого майна, яке належить їм на праві власності відповідно до положень п. 286.6 ст. 286 ПК України.
Так, згідно з наданим позивачем розрахунком сума коштів у розмірі орендної плати, яку повинен був сплатити ФОП Добровольський В.К. відповідно до частки належного йому нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 за період:
- з 29.05.2018 по 31.12.2018 становить: 7449,4 кв.м (площа нерухомого майна ФОП Добровольського В.К.) / 9800,9 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 479568,14грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 364506,82грн;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить: 7449,4 кв.м (площа нерухомого майна ФОП Добровольського В.К.) / 9800,9 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 810906,16грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 616347,92грн;
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить: 7449,4 кв.м (площа нерухомого майна ФОП Добровольського В.К.) / 9800,9 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 1571788,46грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 1194674,06грн;
- з 01.01.2021 по 18.03.2021 становить: 7449,4 кв.м (площа нерухомого майна ФОП Добровольського В.К.) / 9800,9 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 368748,03 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 280275,44грн;
- з 19.03.2021 по 06.12.2021 становить: 6637,9 кв.м (площа нерухомого майна ФОП Добровольського В.К.) / 9800,9 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 1230696,54грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 833519,43грн;
- з 07.12.2021 по 31.12.2021 становить: 4733,8 кв.м (площа нерухомого майна ФОП Добровольського В.К.) / 9800,9 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 115233,76 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 55657,5 грн.
- з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить: 4733,8 кв.м (площа нерухомого майна ФОП Добровольського В.К.) / 9800,9 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 282921,92грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 136650,29грн.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області №11617/5/20-40-24-05-06 від 28.05.2025 ФОП Добровольський В.К. у 2021 - 2025 роках плату за землю не нараховував і не сплачував, у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 3481631,46 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою.
Як вже зазначалося раніше, після відкриття провадження у справі відповідачами ТОВ "Профпанель" та ТОВ "Джосан" було сплачено заборгованість за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог до цих відповідачів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а в решті вимог до іншого відповідача - ФОП Добровольського В.К. розглянув спір по суті.
За результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення від 29.12.2025 у справі №922/3252/25, яким позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ФОП Добровольського В.К. на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 3481631,46грн.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги Харківської міської ради про стягнення, зокрема, з ФОП Добровольського В.К. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів за використання спірної земельної ділянки без правових підстав, розмір яких розрахований на основі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням відсоткового співвідношення загальної площі об'єктів нерухомого майна, що належать на праві власності відповідачу, розміщених на спірній земельній ділянці, шляхом пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів відповідно до п. 286.6 ст.286 ПК України.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).
Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20).
Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
Як вже зазначалося, за результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, визнавши обґрунтованим розрахунок спірної суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, здійснений позивачем на підставі п. 286.6. ст. 286 ПК України, а саме, пропорційно площі нежитлових будівель, які належать на праві власності відповідачу, що розташовані на спірній земельній ділянці.
Так, за змістом доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неможливість застосування за аналогією приписів п. 286.6. ст. 286 ПК України до спірних кондикційних відносин, а також застосування пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів відповідачу, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці знаходяться окремі нежитлові будівлі, які перебувають у власності різних осіб, що виключає можливість застосування пропорційного підходу передбаченого даною нормою права. Також відповідач стверджує про відсутність прямого зв'язку між загальною площею окремих об'єктів нерухомості та розміром земельної ділянки, на якій вона розташована, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Проте, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає наведені доводи апеляційної скарги необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно з п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
При розгляді даної справи колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "Автотрансагентство", ТОВ "Фірма Євромоторс" та ТОВ фірми "Троїцькі ворота" про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, в якій Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутність у національному законодавстві норм права, які дозволяли б прийняти запропонований позивачем розрахунок позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що така позиція суперечить базовим принципам використання землі і більше того, штучно звільняє недобросовісних користувачів від встановленого законом обов'язку сплачувати плату за користування землею. При цьому Верховний Суд зазначив, якщо пристати на таку позицію суду апеляційної інстанції, то можливість стягнення коштів за користування земельними ділянками у разі знаходження на них об'єктів нерухомості кількох осіб або перебування такої нерухомості у спільній власності, взагалі виключатиметься, що прямо суперечить як наведеним принципам землекористування, так і положенням Земельного кодексу України та Податкового кодексу України.
Окрім того, Верховний Суд у справі №922/1646/20 вказав, що не бачить жодних перешкод для застосування норми ст.286 ПК України (за аналогією) у спірних правовідносинах і як наслідок доходить до висновку (відповідаючи на ключове питання спору), що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці - можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим. У цій частині Верховний Суд вказав про те, що відповідачі, ігноруючи передбачений законом обов'язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, будують свою позицію щодо невідповідності запропонованого Містом розрахунку виключно на незгоді з ним, втім власних контррозрахунків останні не подають, легітимного бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляють.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у справі №922/1646/20, як і у справі №922/3252/21, що розглядається, предметом позову є вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки. Судами у справі №922/1646/20, як і цій справі №922/3252/21 встановлено, що відповідачі є власниками нерухомості (нежитлових будівель), яка знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, і при цьому жодним із них не укладено з позивачем відповідних договорів оренди землі. Спірним у справі №922/1646/20, як і справі №922/3252/21, що розглядається, є застосування до спірних правовідносин п. 286.6. ст. 286 ПК України (за аналогією) для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів.
З огляду на предмет та підстави позову (як фактичні, так і правові), суб'єктний склад учасників (позивач - орган місцевого самоврядування, відповідачі - власники окремих об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці комунальної власності, жодним із яких не укладено з позивачем відповідних договорів оренди землі), фактичні обставини, матеріально-правове регулювання правовідносин у справі № 922/1646/20 та у цій справі №922/3252/21, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що правовідносини у цих справах є подібними, а відтак вказаний висновок є релевантним до цієї справи.
Схожі за змістом висновки щодо можливості застосування запропонованого Харківською міською радою у цій справі алгоритму розрахунку позовних вимог надав Касаційний цивільний суд у постанові від 29.01.2020 у справі №638/13423/18.
Практика Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин п. 286.6. ст. 286 ПК України (за аналогією) для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів) у спорах про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовано декілька об'єктів нерухомого майна, належного, зокрема, різним власникам, викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, та підтримана згодом у постановах Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/1646/20, від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 21.03.2023 у справі № 922/2095/21.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє протилежні доводи скаржника та зазначає, що застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах для розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою є можливим за правилами, визначеними п.286.6. ст. 286 ПК України.
У силу приписів ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Частиною 1 ст. 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна ФОП Добровольський В.К., як і інші власники нерухомого майна, стали фактичним користувачами земельної ділянки, на якій розташований ці об'єкти, тому саме із цієї дати у відповідачів виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх майно.
Водночас, Верховний Суд неодноразово наголошував, що об'єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17, у яких також міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Як встановлено судом у даній справі, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га, що знаходиться по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові, є сформованим об'єктом цивільних прав з 29.05.2018.
З урахування вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем доведено належними і допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, фактичне користування відповідачем спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 29.05.2018 по 28.02.2022, внаслідок чого в силу вимог чинного законодавства у відповідача виник обов'язок зі сплати доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за цей період.
Надаючи оцінку доводами апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості здійсненого позивачем алгоритму нарахування та розміру заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Місцевим господарським судом при розгляді даного спору вірно встановлено, що відповідач є власником окремих об'єктів нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га, що знаходиться по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові.
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га знаходиться у комунальній власності та сформована 29.05.2018 як об'єкт цивільних прав, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.12.2020 № НВ-0006115222020.
За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачам, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а тому, у зв'язку з користуванням ФОП Добровольським В.К. у спірний період належними йому приміщеннями та нежитловими будівлями (літ. "Р-3", "П-2", "Л-1") разом з іншими власниками (ТОВ "Профпанель" та ТОВ "Джосан") презюмується їх спільне користування усією спірною земельною ділянкою, якщо іншого не доведено (аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.06.2020 у справі №922/2417/19).
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачі використовували спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га, що знаходиться по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові саме для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (згідно цільового призначення), водночас, земельна ділянка окремо під кожну з будівель не оформлювалася.
З урахуванням наведеного, позивачем проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку, виходячи із загальної площі земельної ділянки (2,3974 га) пропорційно до площі об'єктів нерухомості (9800,9 кв.м.), що належать всім власникам нерухомості, розташованих на такій земельні ділянці. Тобто, при здійсненні розрахунку сум кожному з відповідачів Харківська міська рада керувалася площею об'єктів нерухомості, зареєстрованих за кожним із власників будівель, у тому числі Добровольським В.К.
Правомірність такого розрахунку підтверджується практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.08.2022 у справі №922/1646/20, від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 21.03.2023 у справі №922/2095/21.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із розрахунку Харківської міської ради, який здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.09.2019 № 1394/0/45-19 та від 04.12.2020 № 6230, виданих Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з урахуванням співвідношення площі нерухомого майна відповідача, ФОП Добровольський В.К. зберіг кошти за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати за період з 29.05.2018 по 28.02.2022 у загальній сумі 3481631,46грн.
Виходячи із загальної площі сформованої земельної ділянки Харківською міською радою зроблено розрахунок з урахуванням частки нежитлових будівель, які належать на праві власності окремо кожному з визначених в позові відповідачів (ФОП Добровольському В.К., ТОВ "Джосан" та ТОВ "Профпанель").
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яку повинен був сплатити ФОП Добровольський В.К. відповідно до частки належного йому нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, позивач обґрунтовано використовував інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.07.2025 №435232676, яка свідчить про зареєстроване за відповідачем право власності на об'єкти нерухомості в нежитлових будівлях (літ. "Р-3", "П-2", "Л-1"), а також керувався розміром частки (загальною площею) належних відповідачу об'єктів та розміром ставки орендної плати, яка мала бути сплачена за користування земельною ділянки у спірний період з 29.05.2018 по 28.02.2022, а саме:
- з 29.05.2018 по 31.12.2018 - 7449,4 кв.м (належна відповідачу площа об'єктів) / 9800,9 кв.м. (загальна площа всіх об'єктів) * 479568,14грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 364506,82грн;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 7449,4 кв.м / 9 800,9 кв.м. * 810906,16грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 616347,92грн;
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 7449,4 кв.м / 9 800,9 кв.м. * 1571788,46грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 1194674,06грн;
- з 01.01.2021 по 18.03.2021 - 7449,4 кв.м / 9800,9 кв.м. * 368748,03 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 280275,44грн;
- з 19.03.2021 по 06.12.2021 - 6637,9 кв.м / 9800,9 кв.м. * 1230696,54грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 833519,43грн;
- з 07.12.2021 по 31.12.2021 - 4733,8 кв.м / 9800,9 кв.м. * 115233,76 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 55657,5 грн.
- з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 4733,8 кв.м / 9800,9 кв.м. * 282921,92грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 136650,29грн.
Всього за період з 29.05.2018 по 28.02.2022 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з ФОП Добровольського В.К. 3481631,46грн.
Зазначений розмір безпідставно збережених коштів позивачем визначено з урахуванням площі об'єктів нежитлових приміщень, що належали ФОП Добровольському В.К. у спірний період, перевірений судом, підтверджується сукупністю наданих доказів і сторонами не оспорюється, а тому визнається арифметично правильним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про те, що ФОП Добровольський В.К. зберіг кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 загальною площею 2,3974 га по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові у розмірі орендної плати за період з 29.05.2018 по 28.02.2022 у сумі 3481631,46грн.
Що стосується доводів скаржника про відсутність підстав для застосування позивачем пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів виходячи з площі нерухомого майна, що належить відповідачу, колегія суддів знов-таки наголошує на такому.
Відповідно до ч. 1 ст. 286.6 ПК України, на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб.
За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 269.1.1 п. 269,1 ст. 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
За приписами пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що формула, яка покладена в основу здійсненого Харківською міською радою розрахунку містить в собі існуючи та зареєстровані загальнодоступні дані, зокрема: площу нежитлових приміщень, право власності на які зареєстроване за відповідачем та іншими власниками; загальну площу будівель, які розташовані на спірній земельній ділянці; площа всієї земельної ділянки в межах якої розташовані нежитлові будівля.
При цьому, всі розрахунки, коефіцієнти та їхні значення здійснені позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014, наданих Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Колегія суддів враховує, що положеннями податкового законодавства, а саме ч. 286.6 ст. 286 ПК України визначено порядок нарахування земельного податку у випадку, коли земельна ділянка на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб пропорційно належній частці кожної особи.
Разом з тим, за відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини (якщо на спірній земельній ділянці знаходяться окремі нежитлові будівлі, які перебувають у власності різних осіб), суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією у спірних правовідносинах, і як наслідок з цього доходить до висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість (площі об'єктів нерухомості), яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим (такого висновку дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.08.2022 у справі №922/1646/20 та постанові від 21.03.2023 у справі № 922/2095/21).
Крім того, про можливість застосування п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією до правовідносин у справі, в якій судом встановлено перебування на земельній ділянці окремих нежитлових будівель різних юридичних осіб зазначив також Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
В силу положень ч. 1 ст. 93 та ст.ст. 125, 206 ЗК України іншим шляхом спірні правовідносини можуть бути врегульовані тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, у тому числі за результатом поділу спірної земельної ділянки (за наявності технічної можливості, з урахуванням фактичного розташування належних відповідачам будівель).
Проте судом у даній справі не встановлено обставини, які б свідчили про виконання ФОП Добровольським В.К. свого обов'язку з належного оформлення та державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин норм податкового законодавства, оскільки, як вже наголошувалось у цій справі, за відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, а також враховуючи ненадання відповідачами альтернативного розрахунку спірних сум, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та правомірним застосування місцевим судом п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією у спірних правовідносинах.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 така позиція не суперечить базовим принципам використання землі і більше того, не встановлює підґрунтя для звільнення недобросовісних користувачів від встановленого законом обов'язку сплачувати плату за користування землею. При цьому Верховний Суд зазначив, якщо пристати на таку позицію суду апеляційної інстанції, то можливість стягнення коштів за користування земельними ділянками у разі знаходження на них об'єктів нерухомості кількох осіб (що є ключовим питанням у цій справі) або перебування такої нерухомості у спільній власності, взагалі виключатиметься, що прямо суперечить як наведеним принципам землекористування, так і положенням Земельного кодексу України та Податкового кодексу України.
Також Верховний Суд у вказаній справі вказав, що відповідачі, ігноруючи передбачений законом обов'язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, будують свою позицію щодо невідповідності запропонованого Містом розрахунку виключно на незгоді з ним, втім власних контррозрахунків останні не подають, легітимного бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляють.
З огляду на викладені приписи законодавства, а також правові висновки Верховного Суду (зокрема, у справах № 922/1646/20, № 922/2828/20, № 922/2095/21), правовідносини у яких є подібними, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування Харківською міською радою пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів у спірному випадку є обґрунтованим та правомірним.
В свою чергу, будь-яких власних контррозрахунків відповідачем суду надано не було та не спростовано розрахунок безпідставно збережених коштів, наданий Харківською міською радою.
З огляду на вищенаведене у сукупності та беручи до уваги доведеність матеріалами справи факту розміщення на спірній земельній ділянці комунальної форми власності нерухомого майна, яка належить ФОП Добровольському В.К. та іншим власникам на праві власності і які не оформили право користування земельної ділянки в установленому законом порядку, а також правомірності та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківської міської ради в повному обсязі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права.
Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з необхідністю розгляду справи в порядку цивільного судочинства, судова колегія зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України унормовано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний на момент існування спірних правовідносин) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
В силу приписів ч. 1 ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За приписами ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
В силу вимоги ч. 1 ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "ФОП" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Вирішення питання про юрисдикційність даного спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач. Співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу визначено Великою Палатою Верховного Суду у своїх постановах.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 у справі №686/19389/17, від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц, від 16.10.2019 у справі №663/1738/16-ц вказувала, що для встановлення факту користування відповідачами земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема, підприємницької діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП Добровольський Володимир Костянтинович зареєстрований як фізична особа-підприємець з 08.08.1997 із правом здійснення таких видів діяльності, як зокрема, основний: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; та інші: 17.29 виробництво інших виробів з паперу та картону; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
В свою чергу, відповідач - ФОП Добровольський В.К. є власником окремих об'єктів нерухомого майна в будівлях (літ. "Р-3", "П-2", "Л-1"), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 площею 2,3974 га, що знаходиться по вул. Великій Панасівській, 183 у м. Харкові.
Згідно цільового призначення означені об'єкти нерухомості є нежитловими приміщеннями, що унеможливлює їх використання для особистих цілей фізичної особи, зокрема, для проживання.
При цьому, судова колегія враховує, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 є: експлуатація та обслуговування нежитлових будівель; вид використання: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
Пунктом 1 ст. 320 ЦК України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦК України).
Проте, Цивільний кодекс України окремо не визначає такий суб'єкт права власності, як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність, оскільки суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб'єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.
Адже чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізичну особу-підприємця та не містить норм щодо права власності (у тому числі реєстрації в державних реєстрах) фізичної особи-підприємця, а лише встановлює, що останній відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що оскільки нежитлове приміщення було придбане відповідачем як фізичною особою, а не фізичною особою підприємцем, вказане свідчить про невикористаннями його у здійснюваній господарській діяльності.
Судова колегія наголошує, що нежитлове приміщення - це відокремлене в натурі приміщення, призначене для використання в цілях, не пов'язаних з мешканням в цьому приміщенні та/або обслуговуванням інших приміщень будівлі, яке є самостійним нерухомим майном і об'єктом цивільних прав.
До нежитлових відносять нерухомість, яка має комерційне або виробниче призначення, а також громадські будівлі.
Судовою колегією встановлено, що Добровольський В.К. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності у період з 08.08.1997 та по цей час, який охоплює період позовних вимог (29.05.2018 по 28.02.2022). Видами діяльності ФОП Добровольського В.К. є, зокрема: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; та інші: 17.29 виробництво інших виробів з паперу та картону; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Як вже зазначалося, згідно цільового призначення належні відповідачу об'єкти нерухомості є нежитловими приміщеннями, а цільовим призначенням спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0043 є: експлуатація та обслуговування нежитлових будівель; вид використання: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Отже, у період заявлених позовних вимог Добровольський В.К. був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював підприємницьку діяльність. Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів використання належних йому нежитлових приміщень і будівель, а також частини земельної ділянки, на якій вони розміщені, в інших цілях, аніж у своїй підприємницькій діяльності. Також матеріали справи не містять доказів звернення Добровольського В.К. до компетентних органів у встановленому законом порядку для зміни цільового призначення земельної ділянки.
Отже, той факт, що при укладенні договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості Добровольський В.К. діяв як фізична особа, не доводить того, що останній не використовував такі об'єкти нерухомості у своїй підприємницькій діяльності як фізична особа-підприємець. Крім того, як зазначалося вище, земельна ділянка має цільове призначення "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", що відповідає виду діяльності (за КВЕД) відповідача як фізичної особи-підприємця, а належні ОСОБА_1 об'єкти нерухомості не віднесені до житлових приміщень.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 922/4692/23.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між Харківською міською радою та ФОП Добровольським В.К., є господарсько-правовими, оскільки останній у спірний період був суб'єктом господарювання, належне останньому на праві власності нерухоме майно має цільове призначення для здійснення підприємницької (виробничої та промислової) діяльності, а отже цей спір пов'язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці (яка була виділена та сформована саме для експлуатації об'єктів нерухомості), у зв'язку з чим доводи скаржника в цій частині до уваги не приймаються, а справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 3481631,46грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Добровольського В.К. задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/3252/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Добровольського Володимира Костянтиновича на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/3252/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/3252/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 06.03.2026.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов