вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2026 р. Справа№ 911/248/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Шаратова Ю.А.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання - Васильченко А.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.03.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 30.01.2026
у справі № 911/248/26 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до Фізичної особи-підприємця Аветчина Дмитра Володимировича;
ОСОБА_1 ;
про стягнення 425 967,91 грн,
Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Аветчина Дмитра Володимировича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 425967,91 грн, з яких: 390000,09 грн - заборгованості за тілом кредиту та 35967,82 грн - заборгованості за процентами, які виникли за кредитним Договором №2617716631-КД-2 від 21.06.2023.
Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2026 у справі №911/248/26 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/н від 28.01.2026 про забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не обґрунтовано яким чином невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, водночас, самі лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача в майбутньому від виконання рішення суду, які не підтверджені фактичними обставинами та доказами, не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, позаяк означені припущення заявника без надання опосередкованих доказів їх ймовірності не можуть бути покладені судом в основу відповідного судового рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №911/248/26 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову в розмірі 425 967,91 гривень на нерухоме майно, яке належить Аветчин Дмитро Володимирович (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 ), а саме: нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта : 749707132103, тип об'єкта: квартира, в житловому будинку , об'єкт житлової нерухомості: так; опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 43.4 (з них житлова 26.2 кв.м.); адреса: АДРЕСА_1 .
Забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову в розмірі 425967,91 гривень на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 ), а саме: на 3/8 частки нерухомого майна реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3157378132020; тип об'єкта: квартира; опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 60.4 (з них житлова 37.3 кв.м.); опис: передпокій-10,2 кв.м, ванна-2,9 кв.м, туалет-1,5 кв.м, кухня-8,5 кв.м, житлова кімната-13,7 кв.м, житлова кімната-11,9 кв.м, житлова кімната-11,7 кв.м; адреса: АДРЕСА_2 .
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, під час постановлення оскаржуваної ухвали, не врахував та не дослідив належним чином всіх обставин справи та доводів, які наведені у заяві про забезпечення позову і мали значення для ухвалення судового рішення. Відтак, місцевим господарським судом неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026, справу № 911/248/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2026 у справі №911/248/26 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/248/26.
11.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/248/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2026 у справі № 911/248/26. Справу призначено до розгляду на 03.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 задоволено заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", адвоката Жарського Ігоря Романовича про участь у судових засіданнях, в тому числі призначеному на 03.03.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач 1 та відповідач 2, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористалися, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судовому засіданні 03.03.2026 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.
Відповідач 1 та відповідач 2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.
Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2 за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 28.01.2026 Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - АТ КБ "Приватбанк", позивач) до фізичної особи-підприємця Аветчина Дмитра Володимировича (далі по тексту - відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 2) про стягнення боргу за кредитним договором №2617716631-КД-2 від 21.06.2023 та договором поруки №2617716631-ДП-2/2 від 15.12.2023. Позовна заява зареєстрована канцелярією суду 29.01.2026 за вх. №8782.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізичною особою-підприємцем Аветчиним Дмитром Володимировичем не виконуються взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. Станом на момент розгляду заяви про забезпечення означеного позову питання про прийняття позовної заяви до розгляду судом не вирішувалось.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що відповідач не повернув кошти за кредитним договором, що свідчить про його недобросовісність та вказує на факт умисного ухилення від виконання своїх зобов'язань.
З цих підстав, заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно боржника та поручителя в межах ціни позову в розмірі 425 967,91 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що існують підстави для застосування забезпечення позову з огляду на те, що відповідач 1 та відповідач 2 не вживають жодних заходів на погашення заборгованості та не мають наміру цього робити, хоча й мають майнові ресурси.
Зазначає, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи заявника не надають можливості дійти беззаперечних висновків щодо можливого утруднення виконання рішення суду.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна Аветчин Дмитро Володимирович (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є власником частки квартири загальною площею 43.4 кв.м (з них житлова 26.2 кв.м.); адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 749707132103.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) є власником 1/4 частки квартири загальною площею 60.4 кв.м (з них житлова 37.3 кв.м.), адреса: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на ухилення відповідачів від свого обов'язку щодо задоволення вимог кредитора, вважає що існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду.
Також позивач вказує на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22: "Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника".
Інших доводів та будь - яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, окрім посилання на необхідність забезпечення позову з метою гарантування відновлення порушених прав заявника в разі задоволення позову та виконання судового рішення, заявником в поданій суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено.
Суд зазначає, що згідно правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 та від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд враховує розмір заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: 425 967,91 грн. При цьому позивач висуває вимогу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на два об'єкти нерухомості, які знаходяться у власності відповідачів: квартиру загальною площею 43.4 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , частка якої належить Аветчину Д.В. , та квартиру загальною площею 60.4 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 , частка якої належить ОСОБА_1 . Одночасно у заяві про забезпечення позову не вказано вартість об'єктів нерухомого, на які заявник просить суд накласти арешт.
Апеляційний суд також враховує, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову в розмірі 425 967,91 грн.
Однак суд вважає, що оскільки в матеріалах справи не міститься інформація щодо актуальної оціночної вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт, то відсутня можливість встановлення співмірності заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову. При цьому судом враховані особливості накладення арешту на нерухоме майно в межах ціни позову та обмеження, які таке накладення спричиняє для боржника.
Визначені заявником вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачам, без визначення орієнтовної вартості такого майна, не можуть бути визнані судом адекватними заходами забезпечення у даному спорі, в тому числі шляхом непропорційного обмеження за наслідками такого арешту прав відповідачів та порушення загальних принципів захисту права власності.
Крім того, наведені в поданій суду заяві загальні обґрунтування можливості вжиття заходів забезпечення прозову у справах, предметом спору яких є стягнення грошових коштів, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.
Так, за положеннями ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Позивач не стверджує та не доводить, що у відповідачів відсутні кошти у національній чи іноземній валютах.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заявником у своїй заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Отже, суд апеляційної вважає, що за наведених заявником доводів та обґрунтувань відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2026 у справі №911/248/26 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2026 у справі №911/248/26 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2026 у справі №911/248/26 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.03.2026.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді Ю.А. Шаратов
І.М. Скрипка