вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" березня 2026 р. Справа№ 910/8160/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025
у справі № 910/8160/25 (суддя Я.В. Маринченко)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Поліграфіст»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент»
про стягнення 1 439 931,81 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з додатковою відповідальністю «Поліграфіст» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» про стягнення 1 439 931,81 грн заборгованості з відшкодування розміру орендної плати за частину земельної ділянки, на якій розташовано належне відповідачу нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/8160/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Поліграфіст» заборгованість у розмірі 1 439 931,81 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 598,98 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 14 Податкового кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України та встановленими судом першої інстанції обставинами розташування на частині земельної ділянки, що перебуває в оренді позивача нерухомого майна, належного відповідачеві, сплатою позивачем орендних платежів за 2022-2024 роки та наявністю між сторонами спору домовленості про відшкодування відповідачем позивачу розміру орендних платежів за ту частину земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти відповідача.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство зауважує на тому, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, статей 527, 612, 792 Цивільного кодексу України, статей 15, 19, 34 Закону України «Про оренду землі», статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та порушенням норм процесуального права, а саме, статей 73, 74, 76, 77, 86, частини другої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а викладені в ньому висновки місцевого господарського суду зроблені без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №902/1207/22, від 18.04.2023 у справі №357/8277/19, та є такими, що зроблені внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Так, судом першої інстанції залишено поза увагою, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Радою та позивачем припинив свою дію 06.12.2021, тому здійснені позивачем після вищезазначеної дати платежі за користування вищевказаною земельною ділянкою не є орендними платежами в розумінні ст.21 Закону України «Про оренди землі», згідно приписів якої орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі, а відтак, їх компенсація не охоплюється предметом Договору №16 про відшкодування (компенсацію) витрат від 01.07.2019.
Виходячи із суті обумовленого Договором про компенсацію зобов'язання, обов'язок відповідача щодо компенсації орендної плати за вищезазначену земельну ділянку кореспондує наявності у позивача права на користування такою земельною ділянкою на умовах оренди на підставі чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного відповідно до закону, а оскільки право Позивача щодо оренди земельної ділянки загальною площею 0,6065 га, кадастровий номер земельної ділянки 800000000:88:173:004, припинилося 06.12.2021, із зазначеної дати у відповідача відсутній обов'язок щодо компенсації орендної плати за зазначену земельну ділянку, що свідчить про відсутність в діях Відповідача порушень, визначених Договором №16 про відшкодування (компенсацію) витрат від 01.07.2019 договірних зобов'язань в цій частині, а тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 1 439 931,81 грн задоволенню не підлягають.
Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, що додані до позову акти виконаних робіт та рахунки фактури не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», оскільки не містять підписів відповідача. З огляду на таку обставину, вказані документи не можуть підтверджувати розмір зобов'язань, які виникли у відповідача перед позивачем.
Місцевим господарським судом також не було враховано, що відповідно до умов п.5 Договору про компенсацію підставою для компенсації передбачених ним витрат є саме відповідний рахунок, який підписується повноважними представниками сторін, в той час як відсутність останнього призводить до необізнаності Відповідача про розміри необхідної компенсації та унеможливлює належне виконання останнім договірних зобов'язань внаслідок прострочки кредитора, що згідно з приписами ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України свідчить про ненастання прострочення боржника.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/8160/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
29.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/8160/25 та призначено розгляд скарги на 05.03.2026. Товариству з додатковою відповідальністю «Поліграфіст» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.02.2026. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8160/25.
У судове засідання 05.03.2026 представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки колегією суддів не було встановлено обставин неможливості розгляду спору за відсутності повноважних представників сторін, повідомлених належним чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для подальшого розгляду справи без участі учасників справи, які не з'явились.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент», дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Закрите акціонерне товариство «Поліграфіст» (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Поліграфіст») на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2005 у справі №40/699 було власником нерухомого майна нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська (Воровського), 33, розташованих на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:88:173:0042.
06.12.2006 між позивачем (далі Орендар) та відповідачем (далі Орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі Договір оренди), відповідно до пунктів 1.1., 2.1. якого, Орендодавець, на підставі п.2. рішення Київської міської ради від 01.03.2002 №299/1733 в редакції рішення Київської міської ради від 02.02.2006 №85/3176 за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку із характеристиками:
- місце розташування: вул. Воровського, 33 у Шевченківському районі міста Києва;
- розмір 6065 кв.м;
- цільове призначення для експлуатації та обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу;
- кадастровий номер 8000000000:88:173:0042.
Строк дії договору 15 років (п.3.1. Договору)
Між ТДВ «Поліграфіст», як Продавцем та ТОВ «Бізнес-центр «Навігатор», як Покупцем було укладено:
- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2013, зареєстрований в реєстрі за №1559, за яким Продавець продав, а Покупець купив будівлю складу ВКБ під літерою «И», яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Воровського (наразі - Бульварно-Кудрявська) (Шевченківський район), будинок 33, загальною площею 75,30 кв.м, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 4726069, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 80650180000;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2013, зареєстрований в реєстрі за №1556, за яким Продавець продав, а Покупець купив будівлю складу сировини під літерою Е, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Воровського (Шевченківський район), будинок 33, загальною площею 214,80 кв.м, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 4725919, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 80648480000;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2013, зареєстрований в реєстрі за №1562, за яким Продавець продав, а Покупець купив будівлі виробничого корпусу під літерою Б, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Воровського (Шевченківський район) будинок 33, загальною площею 4913,40 кв.м., що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 2745182, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 47172880000.
На підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 01.07.2019 ТОВ «Бізнес-центр «Навігатор» передало у власність ТОВ «Навігатор проперті менеджмент» як внесок до статутного капіталу ТОВ «Навігатор проперті менеджмент», а ТОВ «Навігатор проперті менеджмент» прийняло у власність майно згідно опису, зокрема, будівлю складу ВКБ (літ. И), загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 33, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 80650180000; будівлю складу сировини (літ. Е), загальною площею 214,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 33, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 80648480000; будівлю виробничого корпусу (літ. Б), загальною площею 4913,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 33, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 47172880000 (далі нерухоме майно).
Право власності відповідача на вказане нерухоме майно також підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна.
01.07.2019 між позивачем (далі Сторона 1) та відповідачем (далі Сторона 2) укладено Договір №16 про відшкодування (компенсацію) витрат (далі Договір про відшкодування (компенсацію) витрат).
Даний Договір не є договором суборенди до Договору оренди земельної ділянки від 06.12.2006 зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №91-6-00613 від 16.01.2007, кадастровий номер 8000000000:88:173:0042 у розумінні сторін та укладається лише з метою відшкодування Стороною 2 Стороні 1 витрат останнього по сплаті орендної плати за її частину, визначену в п.7 цього Договору та на строк, визначений п.3. цього Договору. (п.1. Договору про відшкодування (компенсацію) витрат)
Відповідно до п.2. Договору про відшкодування (компенсацію) витрат Сторона 2 має право користуватися земельною ділянкою в рамках чинного законодавства та узгоджених сторонами межах земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно за адресами: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, літера «Б», літера «Й», літера «Е» та вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 35, літера «Б», згідно з планом поділу земельної ділянки.
Згідно з п.3. Договору про відшкодування (компенсацію) витрат Сторона 2 приймає на себе зобов'язання компенсувати сплачену Стороною 1 орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 0,3556 га згідно з Додатком 1, у період з дати підписання Сторонами цього Договору до моменту оформлення прямого договору оренди земельної ділянки Стороною 2.
Компенсація витрат за сплату Стороною 1 орендної плати за частину земельної ділянки, визначену в Додатку №l до цього Договору, здійснюється Стороною 2 шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок Сторони 1 у розмірі фактично понесених Стороною 1 витрат, підтверджених виставленими рахунками. (п.4. Договору про відшкодування (компенсацію) витрат)
Підставою для здійснення Стороною 2 компенсації витрат Стороні 1, зазначених в п.1 цього Договору, є відповідний рахунок, який підписується повноважними представниками Сторін (п.5. Договору про відшкодування (компенсацію) витрат).
Термін розрахунків - 10 (десять) банківських днів з дати надання на адресу Сторони 2 документів, які підтверджують розмір сплаченої Стороною 1 орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,6065 га у період, передбачений пунктом 3 даного Договору (п.6. Договору про відшкодування (компенсацію) витрат).
Відповідно до п.7 Договору про відшкодування (компенсацію) витрат положення даного Договору набирають чинності з дати його підписання Сторонами.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором від 01.07.2019, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення компенсації сплаченої позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи про відсутність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача компенсації з орендної плати, оскільки: право позивача щодо оренди земельної ділянки загальною площею 0,6065 га із кадастровим номером земельної ділянки 800000000:88:173:004 припинилося 06.12.2021; долучені позивачем до матеріалів справи відповідні рахунки-фактури, так само як і Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з липня 2023 року по грудень 2024 року, не містять доказів прийняття їх до виконання з боку відповідача шляхом проставлення в них особистих підписів осіб та печатки підприємства.
Аналогічні доводи викладені відповідачем у апеляційній скарзі.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Колегія суддів також враховує, що за змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Надаючи оцінку укладеному між сторонами договору, колегія суддів зауважує, що такий вид договору не врегульований окремими главами ЦК України, як, наприклад, купівля-продаж, дарування, поставка та ін. Разом з цим, укладення такого виду договору не суперечить жодним нормам ЦК України та узгоджується зі статтями 6, 626-654 ЦК України.
Отже, за умовами укладеного між сторонами договору №16 від 01.07.2019, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодовувати (компенсувати) сплачену позивачем орендну плату за користування земельною ділянкою загальною площею 0,3556 га з моменту підписання сторонами Договору №16 від 01.07.2019 до моменту оформлення відповідачем прямого договору оренди земельної ділянки.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується платіжними інструкціями, податковими квитанціями та деклараціями, позивачем сплачувалась орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:173:0042 у тому числі, у спірний період.
Також, у матеріалах справи наявні сформовані позивачем рахунки-фактури відповідача на відшкодування (компенсацію) плати за користування земельною ділянкою за спірний період, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Попри те, що ці рахунки-фактури та акти не підписані представниками відповідача, враховуючи, що у спірний період відповідачем здійснювалась часткова оплата цих рахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками за рахунками з банку, колегія суддів приходить до висновку, що своїми діями відповідач все-таки прийняв ці акти та рахунки до виконання, чим підтвердив наявні у нього за договором №16 від 01.07.2019 зобов'язання.
Під час судового розгляду відповідачем не спростовувались обставини часткової оплати наданих за договором №16 від 01.07.2019 послуг.
Також, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач звертався до позивача з листом №0102/22 від 01.01.2022, у якому просив відповідача розглянути питання щодо подальшого виконання зобов'язання як Орендаря перед Київською міською радою щодо сплати встановлених платежів, а також відповідач підтвердив свої зобов'язання в повній мірі щодо компенсації відповідно до раніше досягнутих між позивачем та відповідачем погоджень.
Згідно наявного в матеріалах справи листа №8 від 25.02.2025 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 01.01.2025 за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем по сплаті за компенсацію оренди землі в сумі 1 439 931,81 грн, яку позивач просив відповідача погасити в термін до 10.03.2025.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Втім, як правильно встановлено судом першої інстанції, у порушення взятих на себе грошових зобов'язань за договором №16 від 01.07.2019 та вимог чинного законодавства України відповідач відшкодування (компенсацію) сплаченої позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого за ним наявна заборгованість у розмірі 1 439 931,81 грн.
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, та за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, в тому числі на момент прийняття рішення у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1 439 931,81 грн.
Судом першої інстанції слушно відхилено доводи відповідача продубльовані ним у апеляційній скарзі про те, що його обов'язок за договором №16 від 01.07.2019 щодо компенсації орендної плати за земельну ділянку із кадастровим номером земельної ділянки 800000000:88:173:004 кореспондує наявності у позивача права на користування такою земельною ділянкою на умовах оренди на підставі чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного відповідно до закону, а оскільки договір оренди земельної ділянки від 06.12.2006 припинив свою дію 06.12.2021, то у відповідача відсутній обов'язок щодо компенсації орендної плати за зазначену земельну ділянку позивачу. Так, обов'язок відповідача щодо відшкодовування (компенсації) сплаченої позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою передбачено укладеним між позивачем та відповідачем договором №16 від 01.07.2019, умови якого не пов'язують дію вказаного договору та припинення грошового зобов'язання відповідача із наявністю у позивача чинних договорів оренди земельної ділянки, в тому числі із строком дії договору оренди земельної ділянки від 06.12.2006.
У той же час, за змістом п.3. договору №16 відповідач зобов'язується здійснювати таке відшкодовування (компенсацію) до моменту оформлення ним прямого договору оренди земельної ділянки, при цьому матеріали справи не містять доказів укладення (оформлення) відповідачем такого договору, так само як і не містять доказів розірвання Договору №16 від 01.07.2019 у спірний період.
Також, судом першої інстанції правильно підкреслено, що посилання відповідача на неповідомлення позивачем відповідача про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 06.12.2006, так само, як і посилання на непідписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відсутність доказів прийняття їх та рахунків-фактури до виконання, не є підставами для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати (компенсувати) позивачу фактично понесені витрати у вигляді сплати орендної плати за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 800000000:88:173:004 у спірний період.
Колегія суддів відхиляє доводи Товариства про неврахування судом першої інстанції умов п.5 Договору. За цим пунктом підставою для компенсації передбачених ним витрат є відповідний рахунок, який підписується повноважними представниками сторін.
Разом з цим, відсутність рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України.
Відсутність рахунку також не вказує на наявність прострочки кредитора.
Як уже було зауважено, відповідач періодично сплачував на рахунок позивача платежі на виконання умов договору №16, однак, жодного разу не звертався з вимогою про надання рахунку чи про уточнення наявних у нього зобов'язань за цим договором.
До того ж, листом №8 від 25.02.2025 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 01.01.2025 за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем по сплаті за компенсацію оренди землі в сумі 1 439 931,81 грн, яку позивач просив відповідача погасити в термін до 10.03.2025. Тобто, у силу вимог ст. 530 ЦК України, обов'язок відповідача сплатити заборгованість позивачу є таким, що безумовно настав, у зв'язку із зверненням позивача до відповідача з вимогою про таку сплату.
Отже, оскільки під час судового розгляду було встановлено обставини розміщення на частині земельної ділянки, щодо якої позивачем у повному обсязі сплачено орендні платежі, об'єктів нерухомого майна, які належать відповідачу, враховуючи умови укладеного між сторонами договору про відшкодування вартості сплачених орендних платежів, листування сторін, у якому відповідач неодноразово просив здійснювати оплату орендних платежів та обіцяв здійснювати їх відшкодування, а також здійснення відповідачем часткових оплат у спірний період, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
При цьому, усі доводи відповідача, як у суді першої інстанції, так і у апеляційному суді зводяться до намагання відтермінувати виконання зобов'язань за договором №16 від 01.07.2019, що також вказує лише на небажання відповідача виконувати укладений між сторонами договір, а не на відсутність підстав для його виконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/8160/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/8160/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/8160/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.03.2026.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко