вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" лютого 2026 р. Справа№ 910/5546/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача: Горбовий В.А.;
від відповідача: Пащенко М.В.;
від третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 (Повний текст рішення підписано 05.09.2025)
у справі №910/5546/25 (суддя - Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації»
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №112»
про визнання недійними рішення в частині
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління механізації" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України у якому просило суд:
- визнати недійсними пункти 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28 рішення Антимонопольного комітету України № 528-р від 24.12.2024 по справі № 145-26.13/33-24 в частині визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління механізації" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 і п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлі (ідентифікатор Торгів у системі Prozorro): UA-2019-07-31-000496-а, UA-2019-07-31-002260-b, UA-2020-03-02-000521-с, UA-2020-04-08-003298-b, UA-2021-02-03-013109-а, UA-2021-03-01-0005142- b, UA-2021-3-16-013122-с, UA-2021-03-22-001584-b, UA-2021-03-23-008755-с, UA-2021-03-24-001087-с;
- визнати недійсними пункти 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29 рішення Антимонопольного комітету України № 528-р від 24.12.2024 по справі № 145-26.13/33-24 в частині покладення на ТОВ "Будівельне управління механізації" штрафу в загальному розмірі 1 389 203,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №910/5546/25 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/5546/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує про відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного позивачем рішення у відповідній частині з огляду на те, що воно було прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства. За твердженням апелянта, матеріали антимонопольної справи доводять сукупність обставин, які свідчать про вчинення учасниками порушення під час підготовки та участі в Торгах, і були підставою для прийняття Рішення № 528-р. Так, приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції" не встановлюють будь-яких обмежень на дискрецію Комітету самостійно розпочати розслідування за власною ініціативою та за наслідками здійсненої перевірки відкрити справу про порушення конкретним суб'єктом господарювання положень законодавства про захист економічної конкуренції. Комітет за приписами вказаного Закону зобов'язаний спочатку перевірити, в тому числі і шляхом збору інформації, наявність достатніх підстав для відкриття антимонопольної справи, і, у разі наявності такої кількості ознак, яка є достатньою та підтвердженою, Комітет приймає розпорядження про початок розгляду справи. Апелянт стверджує, що сам факт відповідності дій суб'єктів господарювання чинному законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Сам факт сталих та законних комерційних зав'язків між вказаними особами свідчить про наявність майнового або іншого інтересу відповідних господарюючих суб'єктів у результаті діяльності один одного. За твердженням апелянта, специфіка справ, в яких дії учасників торгів кваліфікуються за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" полягає в тому, що Комітету достатньо зібрати таку сукупність доказів, які б у своєму взаємозв'язку свідчили б про наявність обґрунтованих підстав стверджувати, що між конкретними учасниками торгів була відсутня конкуренція в силу узгодженості такими учасниками торгів своїх дій, що має місце в даному конкретному випадку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/5546/25 призначено розгляд на 29.10.2025.
Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2025, ухвалою від 12.11.2025 - до 03.12.2025, 03.12.2025 - до 17.12.2025, 17.12.2025 - до 04.02.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи № 145-26.13/33-24 про порушення ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та подання з попередніми висновками Управління розслідувань окремих видів антиконкурентних узгоджених дій від 13.12.2024 № 145-26.13/33-24/486-спр, 24.12.2024 прийняв рішення № 528-р (далі також - Рішення № 528-р), відповідно до якого, зокрема, постановив:
1. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Капітальний ремонт шляхопроводу через залізницю на км 390+685 автомобільної дороги державного значення М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка (через м. Вінницю), Вінницька область", проведену Службою автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2019-07-31-000496-a) (далі також - Торги 1);
3. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 4 422 267 грн, за порушення, зазначене в. п. 1 резолютивної частини цього рішення.
4. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Капітальний ремонт мосту через річку Сіб на км 484+370 автомобільної дороги державного значення М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка (через м. Вінницю), Вінницька область", проведену Службою автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2019-07-31-002260-b) (далі також - Торги 2);
6. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 3 460 695 грн, за порушення, зазначене в. п. 4 резолютивної частини цього рішення.
7. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Капітальний ремонт шляхопроводу через залізницю на км 298+056 автомобільної дороги Н-02 (М-06) - Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка в межах Вінницької області", проведену Службою автомобільних доріг у Вінницькій області (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2020-03-02-000521-с) (далі також - Торги 3);
9. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 9 257 500 грн, за порушення, зазначене в. п. 7 резолютивної частини цього рішення.
10. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Капітальний ремонт шляхопроводу через залізницю на км 298+056 автомобільної дороги Н-02 (М-06) - Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка в межах Вінницької області", проведену Службою автомобільних доріг у Вінницькій області (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2020-04-08-003298-b) (далі також - Торги 4);
12. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 26 150 770 грн, за порушення, зазначене в. п. 10 резолютивної частини цього рішення.
13. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Реконструкція мосту на км 10+586 автомобільної дороги загального користування місцевого значення С121631 Головківка - вихід на а/дТ-12-15-Піщаний Брід", Олександрівський район, Кіровоградська область", проведену Державним підприємством "Агентство місцевих автомобільних доріг" (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2021-02-03-013109-а) (далі також - Торги 5);
15. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 15 908 870 грн, за порушення, зазначене в. п. 13 резолютивної частини цього рішення.
16. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Реконструкція мосту на км 52+692 автомобільної дороги загального користування державного значення М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине" (на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк)", проведену Службою автомобільних доріг у Кіровоградській області (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2021-03-01-005142-b) (далі також - Торги 6);
18. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 15 357 859 грн, за порушення, зазначене в. п. 16 резолютивної частини цього рішення.
19. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Капітальний ремонт шляхопроводу на км 24+478 автомобільної дороги державного значення М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине" (на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк)", проведену Службою автомобільних доріг у Кіровоградській області (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2021-03-16-013122-с) (далі також - Торги 7);
21. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 12 489 000 грн, за порушення, зазначене в. п. 19 резолютивної частини цього рішення.
22. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Поточний середній ремонт штучних споруд на автомобільній дорозі державного значення Т-18-32 /Н-22/ - Ходоси - Кустин - /Н-25/ на ділянці від автомобільної дороги державного значення Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне км 150+500 до автомобільної дороги державного значення Т-18-32 /Н-22/ - Ходоси - Кустин - /Н-25/ км 4+426, Рівненська область (з розробкою проектної документації)", проведену Службою автомобільних доріг у Рівненській області (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2021-03-22-001584-b) (далі також - Торги 8);
24. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 13 717 200 грн, за порушення, зазначене в. п. 22 резолютивної частини цього рішення.
25. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Правила визначення вартості будівництва", ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт". Капітальний ремонт мосту через р. Тетерів на км 232+094 автомобільні дороги Н-02 /М-06/ - Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка, Житомирська область (45221000-2. Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів)", проведену Службою автомобільних доріг у Житомирській області (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2021-03-23-008755-с) (далі також - Торги 9);
27. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 1 993 783 грн, за порушення, зазначене в. п. 25 резолютивної частини цього рішення.
28. Визнати, що ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт". Капітальний ремонт мосту через струмок на км 234+349 автомобільні дороги Н-02 /М-06/ - Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка, Житомирська область (45221000-2. Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів)", проведену Службою автомобільних доріг у Житомирській області (ідентифікатор на вебпорталі "Prozorro" UA-2021-03-24-001087-с) (далі також - Торги 10);
30. Накласти на ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" штраф у розмірі 1 894 970 грн, за порушення, зазначене в. п. 28 резолютивної частини цього рішення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Комітету, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його недійсним в частині, що стосується ТОВ "Будівельне управління механізації".
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Як вбачається з наявних у справі доказів, предметом дослідження в антимонопольній справі № 145-26.13/33-24 були 10 торгів:
- Торги 1 (період проведення 31.07.2019 - 16.09.2019), дата проведення електронного аукціону 22.08.2019, переможець ТОВ "Будівельне управління механізації";
- Торги 2 (період проведення 31.07.2019 - 16.09.2019), дата проведення електронного аукціону 22.08.2019, переможець ТОВ "Будівельне управління механізації";
- Торги 3 (період проведення 02.03.2020 - 30.03.2020), дата проведення електронного аукціону 24.03.2020, переможець ТОВ "Мостобудівельний загін № 112";
- Торги 4 (період проведення 08.04.2020 - 19.05.2020), дата проведення електронного аукціону 27.04.2020, переможець ТОВ "Мостобудівельний загін № 112";
- Торги 5 (період проведення 03.02.2021 - 22.03.2021), дата проведення електронного аукціону 24.02.2021, переможець ТОВ "Мостобудівельний загін № 112";
- Торги 6 (період проведення 01.03.2021 - 23.04.2021), дата проведення електронного аукціону 30.03.2021, переможець ТОВ "Мостобудівельний загін № 112";
- Торги 7 (період проведення 16.03.2021 - 26.04.2021), дата проведення електронного аукціону 06.04.2021, переможець ТОВ "Мостобудівельний загін № 112";
- Торги 8 (період проведення 22.03.2021 - 18.06.2021), дата проведення електронного аукціону 01.06.2021, переможець ТОВ "Мостобудівельний загін № 112";
- Торги 9 (період проведення 23.03.2021 - 29.06.2021), дата проведення електронного аукціону 19.04.2021, переможець ТОВ "Будівельне управління механізації";
- Торги 10 (період проведення 24.03.2021 - 29.06.2021), дата проведення електронного аукціону 23.04.2021, переможець ТОВ "Будівельне управління механізації".
Судом у оскаржуваному рішенні зазначено, що усі висновки відповідача базуються на доказах, збір та аналіз яких здійснено до розпорядження від 19.02.2024 № 03/36- р. Зібрані ж під час початку розгляду справи докази у своїй сукупності підтверджують тих обставин, якими АМК обґрунтовує свої висновки і стверджує про наявність у діях позивача та третьої особи антиконкурентних узгоджених дій під час участі у Торгах 1-10».
Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України (частина четверта статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Колегія суддів відзначає, що чинними на момент розгляду справи № 145-26.13/33-24 (далі - Матеріали справи Комітету) нормами законодавства про захист економічної конкуренції було передбачено повноваження органів Комітету використовувати будь-які належні докази з метою встановлення наявності порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пунктів 1, 11 частини першої статті 7 «Про захист економічної конкуренції» про Комітет у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на відповідному ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Наведене також стосується аналогічних повноважень державних уповноважених
Комітету та голів територіальних відділень, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 16, пунктами 1, 12 частини першої статті 17 «Про захист економічної конкуренції» відповідно.
Частиною першою статті 41 «Про захист економічної конкуренції» визначено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.
Збір доказів здійснюється Комітетом, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів (частина восьма статті 41 Закону; пункти 12, 13 розділу III порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (у редакції розпорядження від 29.06.1998 Nє 169-р) (далі - Порядок розгляду справ Комітету).
Колегією суддів береться до уваги те, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/17310/19, від 10.08.2021 у справі № 910/17723/19, від 16.03.2023 у справі № 910/147/22, висловлював позицію, що АМК у розгляді кожної справи має дотримуватися обов'язку всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи на підставі належних доказів. Чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціального характеру рішенням та рекомендаціям АМК з інших справ і звільняли б органи АМК від обов?язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі.
Рішення АМК з інших справ безпосередньо не містять фактичних даних щодо певних та конкретних обставин справи і мають похідний характер від первісних доказів, а тому й не можуть замінити їх. Тобто АМК зобов'язаний здійснювати повне, об'єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення АМ висновків, викладених у інших права, у яких сторона спору не брала участі, які ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах, що розглядаються. Адже в такому випадку порушується принцип змагальності та неможливо заперечити висновки, яких дійшов АМК.
У якості доказів у справі № 54/58-21 було використано інформацію, отриману органами Комітету в порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема статтею 22-1 Закону.
Органи Комітету самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, та які дають можливість встановити наявність
або відсутність порушення (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 914/2385/20). Разом із тим, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є в силу Закону про конкуренцію виключною компетенцією Комітету (постанова Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 909/1104/23).
Колегія суддів відзначає, що ключовим в спростуванні наведеного доводу Суду першої інстанції залишається те, що обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 910/15697/18).
При цьому суд відзначає, що чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи Комітету мають право витребувати інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом (постанова Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/12400/18). При цьому, у разі подання заявником заяви про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, така заява разом із доданими до неї матеріалами стає невід'ємною частиною матеріалів справи Комітету. Той факт, що вона подана до винесення розпорядження про початок розгляду справи, не змінює її правового статусу як джерела доказів у справі, адже саме така заява з поданими доказами є підставою для початку розгляду Комітетом відповідної справи, формуючи вихідний масив доказової бази для подальшого її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що зібрані Комітетом докази жодним чином не підтверджують обставин, покладених Комітетом в основу Рішення, та що використання Комітетом доказів, зібраних до винесення розпорядження про початок розгляду справи, є недопустимими. Колегія суддів відзначає при цьому, що органи Комітету наділені повноваженнями щодо збору та аналізу будь-яких належних доказів у межах здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції (частини перша, восьма статті 41 Закону, пункти 12, 13 Порядку розгляду справ).
Разом із тим обов'язок суб'єктів господарювання надавати інформацію на вимогу уповноважених осіб Комітету виникає незалежно від того, чи розпочато справу, і така інформація може витребовуватися у будь-яких випадках, передбачених Законом (постанова Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 21.01.2020 у справі №910/12400/18).
При цьому Верховний Суд послідовно наголошує, що питання збору, оцінки та аналізу доказів є виключною компетенцією органів Комітету, а джерела та засоби доказування обираються самим Комітетом з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (постанови від 16.06.2022 у справі № 914/2385/20, від 07.11.2024 у справі № 909/1104/23).
За таких обставин колегія суддів відзначає, що апелянт діяв у межах наданих йому законом повноважень, коли поклав в основу оскаржуваного Рішення інформацію, здобуту як до, так і після винесення розпорядження про початок розгляду справи. А протилежний висновок місцевого господарського суду є необґрунтованим та не відповідає чинному законодавству про захист економічної конкуренції та усталеній судовій практиці.
Також колегія суддів вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, позивач був позбавлений реальної можливості зібрати та подати заперечення і докази у справі. При цьому судова колегія відзначає, що органи Комітету діють виключно у межах наданих повноважень, визначених Законом, і мають право збирати будь-які належні докази на будь-якому етапі розгляду справи комітету).
При цьому порядок ознайомлення з матеріалами справи визначається виключно статтею 40 Закону, і органи Комітету не можуть виходити за межі наданих їм процесуальних повноважень. Після прийняття рішення Комітету позивач не був позбавлений права відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на оскарження рішення органів Комітету.
Відповідно до висновків Верховного Суду, положення статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 16 Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду Комітету справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (постанова від 22.06.2023 у справі № 910/12645/18 та ін.).
Таким чином, навіть якщо певні докази не були подані позивачем на стадії розгляду Справи Комітету, позивач мав право подати їх до суду першої інстанції.
Окрім цього, згідно з частиною другою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування чи зміни рішення лише за умови, що воно призвело до прийняття неправильного рішення. Суд першої інстанції не встановив і не довів такого наслідку, а відтак не мав правових підстав для його скасування.
В Рішенні Суду першої інстанції мова йде про те, що «під час розгляду справи відповідач не здійснював дослідження даного ринку, в тому числі співвідношення дій позивача з поведінкою інших учасників на ринку будівництва і ремонту автомобільних доріг, які також приймали участь в спірних Торгах».
Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, є окремим складом порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і спосіб його доведення не передбачає здійснення дослідження ринку певного товару та його учасників (такою є правова позиція Верховного Суду у постанові від 03.03.2020 у справі № 907/284/19).
Також колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності проведення Комітетом дослідження ринку будівництва і ремонту автомобільних доріг, адже у справах про антиконкурентні узгоджені дії, пов'язані зі спотворенням результатів торгів, предмет доказування обмежується встановленням факту погодженості поведінки учасників та її впливу на конкуренцію, а не аналізом ринку чи його кон'юнктури.
Щодо відзначає висновку експертного дослідження від 19.05.2025 № 831, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14.
Таким чином, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом
позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції при врахуванні зазначеного експертного висновку було залишено поза увагою сукупність доказів, отриманих від різних суб'єктів господарювання, яка підтверджує факт використання однієї й тієї ж ІР-адреси учасниками Торгів, що перебували у відносинах контролю.
У відповідності до інформації, наданої ДП «Прозорро» та ТОВ «Смарттендер» (розділ 4.1.4 Рішення Комітету ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІ» під час участі у Торгах 1-2 здійснювало вхід до аукціону, подавало комерційну пропозицію та завантажувало документи через ІР-адресу НОМЕР_1 . У той же час, за даними АТ «ТАКОМБАНК», ТОВ «МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН № 112» у період проведення Торгів 1-2 користувалося тією ж самою ІР-адресою НОМЕР_1 для входу до системи дистанційного обслуговування банку та здійснення розрахунків.
При цьому відповідно до інформації ТОВ «Ай Пі Транс», зазначена ІР-адреса протягом 2019-2020 років надавалась у користування ТОВ «РІДЛЕЙ», керівником якого на той час був ОСОБА_1 - особа, що одночасно виступала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН № 112». Тобто ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ» та ТОВ МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН №112» у період підготовки та участі у Торгах 1-2 фактично використовували одну й ту саму ІР-адресу, пов?язану з юридичною особою, яка перебувала у відносинах контролю з останнім товариством, що свідчить про узгодженість їхніх дій та спільну участь у підготовці та проведенні Торгів.
При цьому колегією суддів береться до уваги те, що експерт не надав відповідей на:
- питання № 1 - експерт зазначив, що воно має правовий характер та виходить за межі його компетенції;
- на питання № 2-4 експерт фактично обмежився загальним твердженням про
можливість збігу IP-адрес у разі використання VPN, не дослідивши конкретних фактичних обставин справи та не надавши прямої відповіді по суті;
- на питання № 5 експерт констатував неможливість встановлення фізичної адреси кінцевого користувача за його IP-адресою.
Оцінюючи означений висновок експерта, колегія суддів дійшла висновку про те, що він не містить чітких та повних відповідей на поставлені питання, а надані відповіді є такими, що не ґрунтуються на аналізі матеріалів справи та не спростовують обставини, викладені у Рішенні Комітету.
При цьому колегія суддів відзначає, що поодиноке дослідження встановленого Комітетом у рішенні факту використання однієї і тієї ж IP-адреси не є доцільним, оскільки при визначенні характерних ознак антиконкурентних узгоджених дій, докази зібрані та наведені у матеріалах справи Комітету мають досліджуватись судом комплексно як цілісна обставина, тобто виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з?ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв?язку.
При цьому колегія суддів відзначає, що висновок експерта стосується з'ясування лише частини обставин, а саме приналежності ІР-адреси конкретному суб?єкту господарювання, проте, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не досліджено яким чином досліджені експертом питання кореспондуються із усією сукупністю обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку.
Процедура дослідження кожного наданого Комітетом доказу окремо на предмет його належності при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій що стосуються спотворення результатів торгів не допускається.
При цьому колегія суддів бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/3202/20, в якій зазначено, що суд під час розгляду даної справи не врахував наведених правових висновків Верховного Суду і оцінив кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з?ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв?язку, залишивши поза увагою, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
У даній постанові зазначено, що у разі скасування судами рішень Комітету про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій що стосуються спотворення результатів торгів, з огляду на недоведеність факту порушення у зв?язку з тим, що докази зібрані Комітетом мають переважно імовірний характер та грунтуються на зроблених ним помилкових припущеннях, недостатнім є лише їх зазначення у рішенні суду, оскільки необхідно обгрунтувати на підставі яких саме з?ясованих судом обставин та оцінених доказів суд дійшов таких висновків.
У спорах про оскарження рішень Комітету про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції за кваліфікацією визначеною пунктом 4 частини статті 6
Закону на суд покладається обов??язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Дана категорія справ повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей», де суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Сукупна оцінка доказів, вказаних Комітетом у оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку Комітету, підтверджують таке узгодження. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі Nє 910/1005/22, яка визначає правила здійснення оцінки доказів у справах про визнання недійсними рішень Комітету про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Колегія суддів відзначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом здійснено оцінку встановлених у Рішенні Комітету обставин на відповідність дій учасників торгів ТОВ «Мостобудівельний загін 112» та ТОВ «Будівельне управління механізації» нормам чинного законодавства, проте вказане суперечить вищенаведеним приписам Верховного Суду в контексті обов'язку суду першої інстанції оцінювати відповідні обставини комплексно, як цілісну обставину, тобто як такі, що є невід'ємними від одна одної.
Так, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення було здійснено безпідставне співставлення кожної конкретної обставини на предмет повноти та достатності її доведення інкримінованому порушенню.
Зокрема, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було зроблено висновок про те, що відповідачем не враховано, що одна і та сама IP-адреса може бути спільно використана різними пристроями чи користувачами, через різні технології і мережеві послуги. При цьому суд виснував, що збіг ІР-адрес різного комп?ютерного обладнання, можливий у випадку під?єднання через спільне мережеве обладнання, включаючи налаштування чи/або використання певних сервісів, чи/або налаштування обладнання провайдера. Тобто, навіть під час завантаження документів на один інтернет-ресурс за допомогою різного комп?ютерного обладнання (комп??ютерів, які не об?єднані в одну локальну мережу та фізично знаходяться в різних непов?язаних місцях), можливий збіг (відображення в системі інтернет-ресурсу) їх ІР-адрес.
Також при винесенні рішення про задоволення позовних вимог судом було взято до уваги те, що господарська діяльність підприємств здійснюється в межах одного регіону:місцезнаходження ТОВ «Мостобудівельний загін 112» (Київська область, м. Бровари), а фактичне місцезнаходження ТОВ «Будівельне управління механізації» (м. Київ, пров. Віто-Литовський, 10), відповідно перехід працівників з одного товариства в інше, враховуючи специфіку виконання робіт і попиту на робочу силу в цій галузі, може свідчити про наявність об'єктивних обставин, які могли вплинути на такі рішення працівників і ці фактори жодним чином не можуть впливати на спільність дій позивача та третьої особи.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, покладеними в основу оскаржуваного рішення та відзначає при цьому, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (постанова Верховного суду від 12 червня 2018 року у справі № 924/153/17). Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься у матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 31.03.2021 у справі № 923/875/19).
Вищенаведене, на думку судової колегії, свідчить про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, оскільки не наведено обгрунтування на підставі яких обставин та оцінених доказів, окрім закономірності господарських відносин між учасниками, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу порушення визначеного частиною 2 пункту 4 статті 6 Закону.
При цьому щодо обставин погодженості поведінки між учасниками торгів колегія суддів відзначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб?єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб?єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб?єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб?єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до статті 5 Закону, узгодженими діями, є укладення суб?єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб?єктів господарювання.
За приписами пункту першого статті 50 Закону антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Пунктом 4 частини другої цієї статті встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Отже, враховуючи положення статті 5 та частини першої та пункту четвертого частини другої статті 6 Закону, антиконкурентна узгоджена поведінка може виражатися у будь-якій формі.
При цьому колегія суддів відзначає, що процедура закупівлі передбачає здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця. Змагальність учасників процедур закупівель грунтується на тому, що кожен з них не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники тендеру домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Така домовленість проявляється обміном інформацією, шляхом спільної підготовки та документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту.
Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, оскільки замовник у ході здійснення процедури торгів обмежений лише тими пропозиціями, які подані.
Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв?язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
При кваліфікації дій суб?єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.
Дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів, заборонені законом незалежно
від настання наслідків від таких дій.
При цьому за змістом приписів статті 6 Закону для кваліфікації дій суб?єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов?язковим з?ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.
Недосягнення суб?єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
Для визнання вчинення суб?єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб?єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв?язку з тим, що суб?єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв?язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 01.08.2019 у справі № 910/8425/18, від 27.03.2018 у справі № 910/8144/15-г, від 27.02.2018 у справі №910/17389/16, від 28.02.2018 у справі № 910/28569/15.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з?ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв?язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Близький за змістом висновок Верховного Суду викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі 914/1696/18.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 924/1096/20, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов?язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Наведений висновок Верховного Суду застосовано до справи № 924/1096/20 предметом оскарження якої було рішення АМК, яким встановлено порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Таким чином, для доведення порушення законодавства про захист економічної конкуренції притаманний стандарт доказування «баланс вірогідності».
Процедура дослідження кожного наданого Комітетом доказу окремо на предмет його належності до предмету спору при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій у що стосуються спотворення результатів торгів не допускається. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 08.11.2022 у справі № 910/3202/20, в якій зазначено, що суд під час розгляду даної справи не врахував наведених правових висновків Верховного Суду і оцінив кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв?язку, залишивши поза увагою, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов?язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Також у даній постанові зазначено, що у разі скасування судами рішень Комітету про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій що стосуються спотворення результатів торгів, з огляду на недоведеність факту порушення у зв?язку з тим, що докази зібрані Комітетом мають переважно імовірний характер та ґрунтуються на зроблених ним помилкових припущеннях, недостатнім є лише їх на підставі яких саме з?ясованих судом обставин та оцінених доказів суд дійшов таких висновків.
Колегія суддів наголошує, що специфіка справ, в яких дії учасників торгів кваліфікуються за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» полягає в тому, що АМК достатньо зібрати таку сукупність доказів, які б у своєму взаємозв' язку свідчили б про наявність обґрунтованих підстав стверджувати, що між конкретними учасниками торгів була відсутня конкуренція в силу узгодженості таким учасниками торгів своїх дій, що призвело до спотворення результатів конкретних торгів.
Так, Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції, оскільки така домовленість не має втілення у письмових угодах чи інших документах. Отже, вирішення судом питання щодо наявності або відсутності узгоджених антиконкурентних дій повинно відбуватись виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у справі, в їх взаємозв?язку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 910/20567/20).
Отже, для встановлення наявності порушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в частині спотворення результатів торгів), АМК зобов'язаний зібрати докази, які у своїй сукупності прямо та опосередковано будуть свідчити про координацію конкурентами у конкретних торгах своєї поведінки.
Отже, саме на позивача, а не на АМК покладається обов'язок спростування вищевказаних доказів. Таке спростування має здійснюватись через розділення доказів та їх аналіз відокремлено один від одного, а саме в межах норм законодавства про захист економічної конкуренції і саме шляхом спростування доказової природи зібраних АМК фактів у їх сукупності та взаємозв?язку.
Крім того, згідно з усталеною правовою позицією Касаційного господарського суду У складі Верховного Суду (постанова від 28.10.2021 у справі за № 910/20229/20), для кваліфікації дій суб?єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій (у формі спотворення результатів торгів) не є обов?язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопушення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб?єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Недосягнення суб?єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону. Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМКУ щодо визнання дій суб?єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушених прав та охоронюваних Законом інтересів інших господарюючих суб єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки. Отже, для визнання органом АМКУ порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення учасників торгів не відповідає суті конкурсу результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Таким чином, при кваліфікації дій як антиконкурентних узгоджених у формі спотворення результатів торгів за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Комітету достатньо встановити й довести наявність факту або наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2024 у справі за № 910/20567/20; від 05.06.2018 у справі за № 910/15019/17.
Отже, АМКУ фактично збирає та аналізує конкретні (в тому числі, опосередковані) факти та обставини у своїй сукупності, які стосуються конкретних суб'єктів господарювання, у конкретний період часу щодо участі таких суб?єктів господарювання у конкретних торгах. При цьому визначальним є елемент взаємозв?язку фактів та обставин, які, хоча і автономно один від одного можуть і не вказувати про факт узгодження поведінки учасниками торгів, проте саме у своїй сукупності, такий факт підтверджують.
Подібна специфічність справ, які розглядаються за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині доведення фактів координації (або наміру здійснення такої координації) поведінки учасників торгів, які не мають конкретно зафіксованої матеріально вираженої форми, а залежать від конкретних дій учасників торгів у конкретний період часу, підтверджена усталеною практикою Верховного суду.
Таким чином, доведенню з боку АМК підлягає або обставини наявності координації дій у формі обміну інформацією, або намір здійснити таку координацію із метою обміну інформацією між учасниками торгів, при цьому доведення наміру є достатнім для встановлення наявності порушення за приписами п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захисту економічної конкуренції».
При цьому колегія суддів бере до уваги також те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови від 18.03.2020 у справі No 129/1033/13-4).
Судова колегія відзначає, що позивач оскаржує висновки АМКУ щодо підстав притягнення до відповідальності в судовому порядку з власної ініціативи. Тобто позивач має довести суду належними засобами доказування, що висновки Комітету не є обґрунтованими та не відповідають дійсності, згідно із принципом Onus Probandi. Саме на позивача покладено обов'язок надати суду так званий «доказ відсутності», тобто довести перед судом, що оскаржуване рішення АМКУ у відповідній частині необґрунтованим, що є доказуванням негативного твердження ( «негативний доказ»). При оскарженні у суді такого Рішення, Позивач несе тягар доведення у формі «доведення від супротивного» або так званий «доказ відсутності» і зобов?язаний надати суду докази, які б підтвердили необгрунтованість рішення у формі, визначеній ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме - довести суду, на підставі відповідних фактів і доказів, що Рішення Комітету є таким в якому: 1) не повно з?ясовано обставини справи, які мають значення для справи або 2) недоведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими або 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи або 4) порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
В свою чергу, АМКУ зобов'язаний у справах, дії в яких кваліфікуються за п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» як антиконкурентні узгоджені дії у формі спотворення результатів торгів, довести перед судом факт обмін інформацією між учасниками конкретних торгів або намір здійснити такий обмін.
Тягар доведення, як наслідок, передбачає, що обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (так званий «баланс вірогідностей»).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що сукупністю доказів, зібраних у справі, доводиться, а наявними у справі доказами не спростовується висновок АМКУ, викладений у оскаржуваному рішенні, про те що, учасники Торгів узгоджували між собою поведінку, що підтверджується, зокрема, таким:
- наявністю господарських відносин між ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ «Мостобудівельний загін №112»;
- наданням ТОВ "Будівельне управління механізації" та отриманням фінансової допомоги ТОВ «Мостобудівельний загін №112»;
- отриманням та наданням Відповідачами фінансової допомоги від одних і тих же суб?єктів господарювання;
- використанням ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ «Мостобудівельний загін №112» однієї ІР-адреси;
- наявністю спільних працівників та переходом працівників між ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ «Мостобудівельний загін №112»;
- взаємозв'язком учасників Торгів через третю особу;
- синхронністю дій ТОВ "Будівельне управління механізації" та ТОВ «Мостобудівельний загін №112».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги визнати недійсними пункти 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28 рішення Антимонопольного комітету України № 528-р від 24.12.2024 по справі № 145-26.13/33-24 в частині визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління механізації" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 і п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлі (ідентифікатор Торгів у системі Prozorro): UA-2019-07-31-000496-а, UA-2019-07-31-002260-b, UA-2020-03-02-000521-с, UA-2020-04-08-003298-b, UA-2021-02-03-013109-а, UA-2021-03-01-0005142- b, UA-2021-3-16-013122-с, UA-2021-03-22-001584-b, UA-2021-03-23-008755-с, UA-2021-03-24-001087-с. В позові в цій частині належить відмовити.
З огляду на те, що позовна вимога визнати недійсними пункти 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29 рішення Антимонопольного комітету України № 528-р від 24.12.2024 по справі № 145-26.13/33-24 в частині покладення на ТОВ "Будівельне управління механізації" штрафу в загальному розмірі 1 389 203,00 грн є похідною від основної позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено, у суду також відсутні підстави для її задоволення. Таким чином, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління механізації" до Антимонопольного комітету України належить відмовити повністю.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що за результатами апеляційного розгляду цієї справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню повністю.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/5546/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі № 910/5546/25 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 2, оф. 13; ЄДРПОУ 38055234) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ЄДРПОУ 00032767) 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.03.2026
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов