вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2026 р. Справа№ 371/181/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області
від 08.07.2025 (повний текст складено та підписано 14.07.2025)
у справі №371/181/20 (суддя Антонова В.М.)
за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Миронівської міської ради
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна
про визнання недійсним державного акта та скасування державної реєстрації
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Миронівської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна, в якому просить суд:
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району, який зареєстрований 05.01.1995 в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №12 за ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни №20919184 від 12.06.2017 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що на підставі рішення Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 13.10.1994 відповідачу передану спірну земельну ділянку в постійне користування, а не у приватну власність, а тому останнім незаконно набуто право власності на таку земельну ділянку. Крім цього, відповідач як громадянин міг отримати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства не більше розміру земельної частки (паю), а саме 4,41 га, проте останньому видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 30 га, що перевищує дозволену норму.
Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222985900:02:001:0171, площею 30 га перебувала в постійному користуванні відповідача, рахується як землі державної власності та не підлягає приватизації, а тому набуття відповідачем її у приватну власність порушує право власності держави на цю земельну ділянку.
Історія справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29.07.2022 позовну заяву заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.12.2022 апеляційну скаргу керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області залишено без задоволення, а ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 29.07.2022 без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 29.07.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.12.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У вказаній постанові, зокрема встановлено, що Обухівська окружна прокуратура (як і колишня Кагарлицька місцева прокуратура) не має статусу окремої юридичної особи, оскільки підпорядкована та входить до структури Київської обласної прокуратури. Зміна найменування органу юридичної особи не є підставою для процесуального правонаступництва, в даній справі були наявні підстави для зміни найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду, із Кагарлицької місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20.12.2025 провадження по справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації закрито.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 28.01.2025 передано за встановлено юрисдикцією до Господарського суду Київської області справу №371/181/20 за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації.
07.04.2025 від керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, а саме просить замінити позивача - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області на його правонаступника - Миронівську міську раду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту своїх прав. Суд зазначив, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Київська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 08.07.2025 у справі №371/181/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що судом не надано оцінки доводам прокурора щодо заявлених позовних вимог та не враховано, що прокуратурою не оспорюється законність прийняття Миронівською районною радою народних депутатів рішення від 13.10.1994, а лише доводиться факт помилковості подальшого оформлення конктертного виду речового права за відповідачем на спірну земельну ділянку.
Прокурор нагологує на тому, що суд залишив поза увагою те, що позовна заява має на меті не позбавлення відповідача усіх прав на спірну земельну ділянку та повернення її у власність територіальної громади, а спрямована лише на виправлення допущених помилок під час реалізації рішення районної ради від 13.10.1994, яким спірну земельну ділянку надано не у власність, а у постійне користування.
Крім того, апелянт посилається на те, що під час проведення судового засідання віповідач не заперечував про помилковість оформлення права власності на земельну ділянку, а, відтак, і не заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог прокурора, про що свідчить звукозапис судового засідання від 22.04.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань учасників судового процесу
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 апеляційну скаргу у справі №371/181/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Шапран В.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у справі № 371/181/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №371/181/20 з Господарського суду Київської області.
14.08.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025, у зв'язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №371/181/20.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.08.2025, справу №371/181/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у справі №371/181/20. Судове засідання призначено на 11.09.2025. Витребувано матеріали справи №371/181/20 з Господарського суду Київської області.
03.09.2025 матеріали справи №371/181/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
10.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
11.09.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Розгляд справи відкладено на 30.09.2025.
19.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №371/181/20.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.09.2025, справу №371/181/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у справі № 371/181/20 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025.
07.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
22.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 22.10.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 розгляд апеляційної скарги Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у справі № 371/181/20, призначено на 25.11.2025.
05.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У судовому засіданні 25.11.2025 оголошено перерву до 25.12.2025.
16.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
19.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 19.01.2026.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №371/181/20.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.12.2025, справу №371/181/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у справі № 371/181/20 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.01.2026.
08.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У зв'язку з тим, що 13.01.2026 з 10:30 до 12:50 годин була нестабільна робота підсистеми ВКЗ, був відсутній доступ до підсистеми "Електронний суд", що призвело до неможливості коректної роботи та здійснення технічної фіксації судових засідань, а тому судове засідання у справі №371/181/20 у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 розгляд апеляційної скарги Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у справі №371/181/20 призначено на 10.02.2026.
06.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
10.02.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 10.02.2026 оголошено перерву для ухвалення та проголошення судового рішення на 19.02.2026.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 19.02.2026 призначене для ухвалення та проголошення судового рішення з'явився прокурор. Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання призначене для ухвалення та проголошення судового рішення не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення судового рішення за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що в даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки реєстрація прав власності земельної ділянки, що перебувала у державній власності, суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5, 116, 122, 141, 142 та Перехідних положеннях Земельного кодексу України.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу; бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу; звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
В контексті викладених положень Закону України "Про прокуратуру" та висновків Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомивши позивача про звернення з позовною заявою.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Миронівської районної ради народних депутатів Київської області №12-01-XXII від 13.10.1994, зокрема, затверджено проект відводу земель відповідачу для ведення селянського / фермерського / господарства. Вилучено із земель запасу Потіцької сільської ради земельну ділянку площею 30 га і надано в постійне користування відповідачу для ведення селянського / фермерського / господарства.
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 05.01.1995, виданого на підставі рішення Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 13.10.1994 №11, який зареєстрований в Книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за №12, відповідачу передано в приватну власність земельну ділянку на території Потіцької сільської ради площею 30 га.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 200306804) вбачається, що 12.06.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №35683928 від 15.06.2017 за ОСОБА_1 (відповідач у даній справі) зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0171, площею 30 га, за адресою Київська область, Миронівський район, сільська рада Потіцька (номер запису про право власності 20919184).
Підстави виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ, виданий 05.01.1995 Миронівською районною радою народних депутатів Київської області; витяг з ДЗК про земельну ділянку НВ-3209142072017 від 07.06.2017, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.
04.09.2017 до ЧЧ Миронівського ВП ГУНП в Київській області через Миронівський відділ Кагарлицької місцевої прокуратури надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 незаконно привласнив державні землі площею 30 га на території Потіцької сільської ради шляхом підроблення документів, за якою відкрито кримінальне провадження №12017110220000433 за ч.1 ст.366 КК України.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області за вих.№10-10-0.222-19350/2-17 від 21.12.2017 технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0171 площею 60 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, яка передана в приватну власність відповідачу згідно державного акта на право приватної власності на землю від 05.11.1995 виданого Миронівською районною радою народних депутатів Миронівського району Київської області в архіві відділу відсутня.
У листі Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Київські обрості за вих. №10-10-0.332-6216/2-18 від 19.04.2018 зазначено, що розпорядженням Миронівської державної адміністрації Київської області від 05.02.1997 №37 затверджений розрахунок розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах - 4,41.
Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222985900:02:001:0171, площею 30 га перебувала в постійному користуванні відповідача, рахується як землі державної власності та не підлягає приватизації, а тому набуття відповідачем її у приватну власність порушує право власності держави на цю земельну ділянку.
Відповідач правом на подачу відзиву на позову, не скористався.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України серед можливих способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом ст. 7 ЗК України (чинній на момент прийняття рішення від 13.10.1994) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України, зокрема, длявелення селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Як вище встановлено судом, рішенням Миронівської районної ради народних депутатів Київської області №12-01-XXII від 13.10.1994, зокрема, затверджено проект відводу земель відповідачу для ведення селянського / фермерського / господарства. Вилучено із земель запасу Потіцької сільської ради земельну ділянку площею 30 га і надано в постійне користування відповідачу для ведення селянського / фермерського / господарства.
Разом з тим, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 05.01.1995, виданого на підставі рішення Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 13.10.1994 №11, який зареєстрований в Книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за №12, відповідачу передано в приватну власність земельну ділянку на території Потіцької сільської ради площею 30 га.
Якщо позивач вважає порушеними свої права на землю (внаслідок оспорювання цього права відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, п. б ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).
Судом апеляційної інстанції у даній справі досліджено та встановлено порушення прав позивача. Як наслідок, необхідно також встановити належний та ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на обставини цієї справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.
Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення прокурора в особі Миронівської міської ради з позовом та прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним документа, яким посвідчене неіснуюче у відповідача право власності, оскільки наявністю цього документа відповідач оспорює належне позивачу право. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, пункту б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.
Оскільки порушення права власності позивача відбулось в результаті оспорення ОСОБА_1 зазначеного права шляхом вчинення дій щодо проведення державної реєстрації права власності на підставі виданого ОСОБА_1 , Державного акта на право приватної власності на землю від 05.01.1995, як посвідчувального документа без наявності такого права та підтвердження його набуття належними доказами, заявлені Обухівською окружною прокуратурою Київської області в інтересах держави в особі Миронівської міської ради про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району, який зареєстрований 05.01.1995 в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №12 за ОСОБА_1 , опосередковують усунення перешкод у користуванні майном шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Суд апеляційної також враховує доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі про те, що позовна заява має на меті не позбавлення відповідача усіх прав на спірну земельну ділянку та повернення її у власність територіальної громади, а спрямована лише на виправлення допущених помилок під час реалізації рішення районної ради від 13.10.1994, яким спірну земельну ділянку надано не у власність, а у постійне користування.
Отже, враховуючи встановлені у даній справі обставини, вимога про визнання недійсним Державного акта, як документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, не може бути розцінена судом апеляційної інстанції як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призведе до скасування (анулювання) документа, яким посвідчене неіснуюче право відповідача, та забезпечить запобігання вчиненню дій, що порушують права позивача.
Наведене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про обрання прокурором неефетивного способу захисту своїх прав, які за висновком суду мали бути захищені шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Судом встановлено, що 12.06.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №35683928 від 15.06.2017 за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0171, площею 30 га, за адресою Київська область, Миронівський район, сільська рада Потіцька (номер запису про право власності 20919184).
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку за особою, яка протиправно його набула у власність, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимога прокурора про скасування рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни №20919184 від 12.06.2017 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2025 у справі №371/181/20 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району, який зареєстрований 05.01.1995 в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №12 за ОСОБА_1 .
Скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни №20919184 від 12.06.2017 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обухівської окружної прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 4 204,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обухівської окружної прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 6 306,00 грн.
Матеріали справи №371/181/20 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга