ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
04 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1285/23(916/5366/24)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
Арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. - особисто;
від ОСОБА_1 - адвокат Дороженко М.А.;
від ТОВ "Агрохімтехнолоджі" - адвокат Гусляков М.М.
від СТОВ "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА" - адвокат Павлова О.М.
від ОСОБА_2 - адвокат Гапіна Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича, ОСОБА_1 та ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 (повний текст складено та підписано 23.09.2025, суддя Грабован Л.І.)
у справі №916/1285/23(916/5366/24)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_3
3) ОСОБА_2
4) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі"
про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/1285/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" та стягнення 1 672 786,25 грн
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та СТОВ "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА", у якій просив суд:
- покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "Фірлес Компані" на учасника, та осіб, що виконували повноваження керівників та мали право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мали змогу іншим чином визначати дії ТОВ "Фірлес Компані";
- стягнути солідарно з учасника та осіб, що виконували повноваження керівників та мали право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мали змогу іншим чином визначати дії банкрута на користь ТОВ "Фірлес Компані" 1 672 786,25 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 по справі №916/1285/23(916/5366/24) позовні вимоги задоволено частково, покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" 1 672 786,25 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що дослідивши наявні матеріли справи, доводи та вимоги учасників справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для покладання субсидіарної відповідальності у зв'язку з доведенням до банкрутства боржника на відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі заявленому ліквідатором.
Щодо вимог позивача до відповідачів ОСОБА_2 та СТОВ "Таврійська перспектива" , суд першої інстанції зазначив, що у відзивах на позов, до яких додані підтверджуючі докази, вказані особи спростували факти вчинення будь-яких дій, які могли потягнути за собою банкрутство підприємства , у той же час позивачем не доведено фактів, які свідчили про протилежне, не обґрунтовано та не доведено документально, що вказані особи вчинили дії, які мали наслідком банкрутство боржника.
Не погодившись із вказаним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 року у справі №916/1285/23(916/5366/24) в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 ; Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА" про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення з відповідачів 1 672 786,25 грн, та прийняття у цій частині нового рішення, яким:
- покласти на ОСОБА_2 та СТОВ «Таврійська Перспектива» субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані»;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та СТОВ «Таврійська Перспектива» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірлес Компані 1 672 786,25 грн.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної заяви є необґрунтованим, прийнятим без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне:
- суд першої інстанції не звернув належної уваги на обставини встановлені арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В., які вказують на наявність причинно наслідкового зв'язку та причетність колишнього керівника ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства боржника;
- на переконання апелянта, ОСОБА_2 мала бути обізнана про наявність у боржника заборгованості перед ТОВ «Агрохімтехнолоджі» та вжити заходів щодо її погашення, однак таких дій, за наявності фінансової можливості, не вчинила. Натомість, відповідачка вчиняла дії щодо погашення інших фінансових зобов'язань боржника, які виникли після виникнення заборгованості перед ініціюючим кредитором ;
- апелянт вважає, що непогашення ОСОБА_2 заборгованості перед ТОВ «Агрохімтехнолоджі» призвело до порушення, за ініціативою останнього, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Фірлес Компані»;
- на думку апелянта, відступлення ТОВ «Фірлес Компані» в особі ОСОБА_2 учаснику СТОВ «Таврійська Перспектива» права вимоги до ФГ «Родимівка» не сприяло в подальшому поверненню цих коштів боржнику, виявилося не ефективним способом захисту прав ТОВ «Фірлес Компані», та не запобігло уникненню стану доведення останнього до банкрутства;
- ОСОБА_2 не була позбавлена можливості навіть після відкриття провадження у справі про банкрутство мала право вживати усі необхідні заходи аби запобігти банкрутству ТОВ «Фірлес Компані» (план санації, мирова угода тощо). Але на адресу арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. як розпорядника майна боржника жодних пропозицій від ОСОБА_2 , не надходило;
- апелянт також наголошує на тому, що СТОВ «Таврійська Перспектива», як учасник та власник частки боржника мав, фактично, повний вплив на всі його економічні процеси. Однак, своєчасно не вживав дій, які б сприяли оздоровленню стагнаційного стану боржника, відновленню його економічної та фінансової діяльності, чи наповненню інвестиційними ресурсами;
- отримавши відомості про відкриття провадження у справі про банкрутство СТОВ «Таврійська Перспектива» мало обов'язок запобігти банкрутству товариства, зокрема, мало право через свого представника приймати участь в зборах кредиторів, пропонувати план санації або іншим чином інвестувати діяльність ТОВ «Фірлес Компані» аби уникнути доведення до банкрутства останнього, зокрема, і через можливе укладання мирової угоди.
Також, з апеляційними скаргами звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 у справі №916/1285/23(916/5366/24) в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» на ОСОБА_1 та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в частині вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» на ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 у справі №916/1285/23(916/5366/24) в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» на ОСОБА_3 та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в частині вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» на ОСОБА_3 - відмовити.
Узагальнюючі доводи апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є наступними:
- в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження елементів/ складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, зокрема апелянтів, що вказували б на доведення ними товариства до банкрутства;
- у матеріалах справи відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єктів відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків;
- укладення керівниками боржника низки Договорів мало місце в звичайній господарській діяльності товариства і не стало чинником, що спричинило стійку фінансову неплатоспроможність для товариства. За наслідком проведеного фінансового аналізу діяльності боржника, не доведено, що укладення Договорів призвело до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед іншими контрагентами;
- ліквідатор, у межах наданих йому повноважень, не позбавлений можливості звернутися із відповідними позовними вимогами про стягнення заборгованості за договорами, які були укладені боржником;
- фінансові показники боржника свідчать, що апелянти здійснювали управління товариством належним чином, у межах звичайного господарського ризику, без ознак умисних дій, спрямованих на доведення підприємства до банкрутства.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 21.01.2026.
До суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу від СТОВ «Таврійська Перспектива» та ОСОБА_2 в яких відповідачі просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідачі зазначають, що ліквідатором не доведено та не надано доказів, які вказували б на те, що ТОВ «Таврійська Перспектива» та ОСОБА_2 вчиняли будь-які дії, які могли потягнути за собою банкрутство підприємства - боржника, в свою чергу ТОВ «Таврійська перспектива» та ОСОБА_2 спростували всі доводи позивача.
ТОВ «Таврійська перспектива» та ОСОБА_2 доведено належними доказами вчинення заходів щодо належної організації роботи підприємства , проведення аналізу роботи попереднього керівництва, подання позовів до суду стосовно укладених угод, надсилання до правоохоронних органів повідомлень про виявлені правопорушення вчинення дій щодо оплати заборгованості перед відомими кредиторами.
У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивач просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог без змін.
Позивач вважає, що рішення Господарського суду Одеської області в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, а доводи апелянтів не спростовують вірних висновків суду.
20.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про затвердження мирової угоди.
У зв'язку зі знеструмленням серверного обладнання у будівлі Південно-західного апеляційного господарського суду, судове засідання по справі №916/1285/23(916/5366/24) призначене на 21.01.2026 не відбулось.
Ухвалою суду від 26.01.2026 повідомлено учасників справи №916/1285/23(916/5366/24) про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційних скарг ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 відбудеться - 11.02.2026.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі №916/1285/23(916/5366/24) оголошено перерву до 04.03.2026.
Під час судового засідання від 04.03.2026 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. та ТОВ "Агрохімтехнолоджі" підтримали доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні, а також просили затвердити подану сторонами мирову угоду.
Представник ОСОБА_1 надав пояснення у відповідності до яких просив затвердити подану сторонами мирову угоду, а розгляд апеляційної скарги арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. залишив на розсуд суду.
Представники ОСОБА_2 та СТОВ "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА" просили залишити апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що мирова угода підлягає затвердженню, а апеляційна скарга арбітражного керуючого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо вимог позивача до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та поданої даними особами спільної заяви про затвердження мирової угоди, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з ст.193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Так, до суду апеляційної інстанції надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди, наступного змісту:
у справі №916/1285/23(916/5366/24)
м. Київ « 14» січня 2026 року
ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42762454, 73000, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, буд. 7-А) (далі - Позивач) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна), керуючого санацією, ліквідатора № 866, видане Міністерством юстиції України 24.04.2013), який діє на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/1285/23, з однієї сторони, та з другої сторони
ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , (далі - Відповідач-1), і
ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (далі - Відповідач-2), які разом іменуються Відповідачами, при спільному згадуванні з Позивачем іменуються Сторонами а кожен окремо іменується Стороною,
уклали цю Мирову угоду у справі № 916/1285/23(916/5366/24) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута (далі - Мирова угода), на стадії апеляційного оскарження, апеляційне провадження в якій відкрите ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 (далі - «Справа»), про наступне:
1. ПРЕДМЕТ МИРОВОЇ УГОДИ
1.1. Предметом Мирової угоди є врегулювання спору між Позивачем та Відповідачами у справі №916/1285/23(916/5366/24) щодо покладення на Відповідача-1 та Відповідача-2 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника - ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», визнаного банкрутом у справі №916/1285/23, у межах грошових вимог Позивача у розмірі 1 672 786,25 грн.
1.2. Врегулювання спору відбувається на умовах взаємних поступок та досягнення згоди стосовно обсягу та порядку виконання Відповідачем-1 та Відповідачем-2 покладеного на них (оскаржуваного в апеляційному порядку) обов'язку з відшкодування у порядку субсидіарної відповідальності заборгованості боржника перед Позивачем у межах ціни позову, на умовах, передбачених цією Мировою угодою, з метою часткової сплати заявлених Позивачем вимог та подальшого закриття провадження у справі №916/1285/23(916/5366/24) (далі також - Справа) щодо Відповідача-1 та Відповідача-2 про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
2. УМОВИ УКЛАДАННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
2.1. Рішення про погодження укладення цієї Мирової угоди між Позивачем та Відповідачем-1 і Відповідачем-2, умовами якої, зокрема, є зменшення розміру заявлених у Справі вимог та розстрочення їх виконання, прийнято на засіданні комітету кредиторів одноголосно голосами кредиторів - членів комітету кредиторів ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», що відображено в протоколі № 33 від 14.01.2026, який є невід'ємною частиною цієї Мирової угоди.
3. РОЗМІР ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ВІДПОВІДАЧА
3.1. Позивач та Відповідачі підтверджують, що загальна та узгоджена сума грошових зобов'язань Відповідача-1 та Відповідача-2 у Справі, які підлягають сплаті в порядку покладеної на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», становить 1 300 000,00 (один мільйон триста тисяч грн 00 коп.) гривень, що є частиною загальної суми вимог Позивача у Справі в розмірі 1 672 786,25 грн, та включає узгоджену Сторонами частину заборгованості, яку Сторони визнали справедливою для погашення за цією Мировою угодою.
3.2. Сторони погодили, що Відповідач-1 та Відповідач-2 несуть солідарну відповідальність за сплату зазначеної у пункті 3.1 цієї Мирової угоди суми.
3.3. Розмір, порядок та строки виконання зобов'язань Відповідачів за цією Мировою угодою здійснюється в порядку та на умовах, визначених Мировою угодою.
4. ПОРЯДОК І СТРОКИ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ СТОРІН
4.1. Сторони погодили, що сума грошових зобов'язань Відповідача-1 та Відповідача-2 у розмірі 1 300 000,00 (один мільйон триста тисяч грн 00 коп.), визначена у пункті 3.1 цієї Мирової угоди, підлягає сплаті Відповідачами протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців шляхом здійснення 12 (дванадцяти) щомісячних платежів. Розмір кожного щомісячного платежу становить не менше 108 333,33 (сто вісім тисяч триста тридцять три грн 33 коп.) виходячи з розрахунку 1 300 000,00 грн / 12. При цьому, розмір останнього щомісячного платежу може бути скоригований з метою повного погашення загальної суми зобов'язань у розмірі 1 300 000,00 грн. Кожен з Відповідачів має право здійснювати щомісячний платіж у більшому розмірі, ніж зазначений у цьому пункті Мирової угоди, а також має право на дострокове виконання своїх грошових зобов'язань за цією Мировою угодою. Суми, сплачені понад мінімальний розмір щомісячного платежу, зараховуються в рахунок зменшення загальної суми зобов'язань та відповідно зменшують розмір подальшого або подальших платежів.
4.2. Перший щомісячний платіж у рахунок погашення зобов'язань, визначених у п. 4.1 цієї Мирової угоди, Відповідач-1 та/або Відповідач-2 зобов'язані сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів, що настають після дати оприлюднення повного або скороченого тексту ухвали Південно-Західного апеляційного господарського суду про затвердження цієї Мирової угоди в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
4.2.1. При цьому Відповідачі не звільняються від обов'язку здійснити перший платіж через будь-які причини неможливості чи утрудненості самостійно дізнатися про дату такого оприлюднення.
4.2.2. Сторони погодили, що для всіх Сторін цієї Мирової угоди існує безумовна можливість вчасно дізнатися про дату оприлюднення ухвали про затвердження цієї Мирової угоди у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
4.3. Кожний наступний щомісячний платіж (починаючи з другого) сплачується Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 у наступному календарному місяці на ту саму календарну дату, яка відповідає даті, на яку припадає граничний строк сплати першого щомісячного платежу відповідно до пункту 4.2 цієї Мирової угоди.
4.3.1. Позивач не зобов'язаний щомісяця надсилати будь-які вимоги, нагадування чи інші повідомлення Відповідачу-1 та/або Відповідачу-2 щодо сплати щомісячних платежів за цією Мировою угодою.
4.3.2. Підписуючи цю Мирову угоду, Відповідач-1 та Відповідач-2 підтверджують, що їм відомі розмір, строки та порядок сплати щомісячних платежів, вони їх повністю розуміють та безумовно приймають на себе обов'язок здійснювати такі платежі у встановлені строки без будь-яких додаткових вимог з боку Позивача.
4.3.3. Несплата або несвоєчасна сплата чергового щомісячного платежу вважається простроченням виконання грошового зобов'язання незалежно від направлення Позивачем будь-яких додаткових вимог чи претензій.
4.3.4. Сторони погодили, що питання розподілу обов'язку щодо фактичного здійснення щомісячних платежів між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 є внутрішніми взаємовідносинами між Відповідачами та вирішується ними самостійно, без участі Позивача. Будь-який щомісячний платіж може бути здійснений Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2.
4.3.5. Відсутність чи недосягнення домовленості між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 щодо того, хто саме здійснює такий платіж у конкретному місяці, не є і не може вважатися підставою для несвоєчасної сплати, часткової сплати чи несплати щомісячного платежу.
4.4. Якщо дата будь-якого платежу за цією Мировою угодою припадає на вихідний або святковий день, граничним строком сплати відповідного платежу вважається перший наступний за ним банківський день.
4.5. Для цілей цієї Мирової угоди датою оприлюднення ухвали про затвердження Мирової угоди у Єдиному державному реєстрі судових рішень вважається дата, що зазначена у відповідній технічній інформації (службових відомостях) щодо цієї ухвали в ЄДРСР, що позначається, як «Забезпечено надання загального доступу».
4.6. Моментом виконання грошових зобов'язань Відповідача-1 та Відповідача-2 за цією Мировою угодою вважається день зарахування відповідних грошових коштів на рахунок боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», зазначений у пункті 4.7 цієї Мирової угоди.
4.7. Виконання зобов'язань Відповідачів за цією Мировою угодою здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на ліквідаційний рахунок боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ» за такими реквізитами:
Одержувач: ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ»
Код ЄДРПОУ: 42762454
IBAN: НОМЕР_3
Банк: АТ КБ «ПриватБанк» у м. Херсон, вул. Грушевського, 20, м. Херсон, 73003
МФО: 305299
Призначення платежу: Погашення зобов'язань за Мировою угодою у справі №916/1285/23(916/5366/24).
5. НАСЛІДКИ ЗАТВЕРДЖЕННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
5.1. Позивач запевняє, що повне та належне виконання Відповідачем-1 та Відповідачем-2 зобов'язань, визначених у п. 3.1 цієї Мирової угоди (сплата грошових коштів у сумі 1 300 000,00 грн), повністю вичерпує наявність спору між Позивачем та Відповідачем-1 і Відповідачем-2 у межах судової справи № 916/1285/23(916/5366/24) в частині вимог про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ» та свідчить, що за наслідками виконання умов цієї Мирової угоди Позивач не матиме в майбутньому жодних претензій і вимог майнового чи іншого характеру до Відповідача-1 та Відповідача-2 у зв'язку з такими вимогами.
5.2. Усі судові витрати, у тому числі судовий збір, понесені Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 у зв'язку з розглядом спору в суді першої інстанції та апеляційній інстанції в частині вимог до Відповідача-1 та Відповідача-2, покладаються на ту Сторону, яка їх понесла, та іншою Стороною не відшкодовуються.
5.3. Сторони усвідомлюють, що наслідком затвердження цієї Мирової угоди є закриття провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24) щодо Відповідача-1 та Відповідача-2 про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
6.1. Сторони погоджуються, що порушенням умов цієї Мирової угоди є, зокрема, але не виключно: несвоєчасна сплата будь-якого з щомісячних платежів, передбачених розділом 4 цієї Мирової угоди, сплата їх не в повному обсязі, а також інше невиконання або неналежне виконання Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 своїх грошових зобов'язань за цією Мировою угодою.
6.2. За кожне порушення строку сплати будь-якого щомісячного платежу, передбаченого цією Мировою угодою, Відповідач-1 та Відповідач-2 зобов'язані сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми простроченого щомісячного платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується з дня, наступного за останнім днем строку сплати відповідного щомісячного платежу, і до дня фактичної сплати простроченого платежу (включно).
6.2.1. Пеня нараховується за кожен окремий випадок прострочення відповідного щомісячного платежу згідно з цією Мировою угодою.
6.3. У разі прострочення сплати будь-якого щомісячного платежу більше ніж на 10 (десять) календарних днів з граничної дати його сплати, визначеної цією Мировою угодою, Позивач має право в односторонньому порядку вимагати дострокового виконання Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 усіх невиконаних зобов'язань за цією Мировою угодою, а саме сплати всієї непогашеної частини суми, визначеної у п. 3.1 цієї Мирової угоди.
6.4. Витрати, пов'язані з примусовим виконанням ухвали суду про затвердження цієї Мирової угоди (у тому числі витрати органів державної виконавчої служби та/або приватного виконавця, витрати на правничу допомогу, інші документально підтверджені витрати Позивача), покладаються на Відповідача-1 та Відповідача-2 солідарно.
6.5. Сторони підтверджують, що невиконання або неналежне виконання Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 своїх зобов'язань за цією Мировою угодою не є підставою для відновлення провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24) в частині вимог до Відповідача-1 та Відповідача-2, а тягне за собою настання наслідків, визначених умовами цієї Мирової угоди та чинним законодавством України щодо примусового виконання судових рішень.
6.6. Усі направлені Стороною до іншої Сторони цієї Мирної угоди повідомлення, претензії, вимоги, інші документи за реквізитами поштової адреси такої Сторони, що зазначена в цій Мировій угоді, вважаються належним чином надісланими та отриманими такою Стороною на 10 (десятий) календарний день з дати їх відправлення, незалежно від фактичного ознайомлення з ними Сторони, яка отримує. Така Сторона позбавляється права посилатися на обставини несвоєчасного отримання зазначених документів як на підставу для звільнення від відповідальності чи зміни строків виконання зобов'язань за цією Мировою угодою та зобов'язана відшкодувати Позивачу документально підтверджені витрати, понесені у зв'язку з повторним направленням відповідних документів.
7. ПРИКІНЦЕВІ ТА ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ
7.1. Підписанням цієї Мирової угоди Позивач, Відповідач-1 та Відповідач-2 засвідчують, що діють з власної волі, розуміючи значення своїх дій та будучи здатними керувати ними, без жодної помилки та обману, без застосування будь-якого психічного чи фізичного примусу, за відсутності тяжких обставин, а їх волевиявлення спрямоване на настання правових наслідків, які випливають з цієї Мирової угоди.
7.2. Зобов'язання Сторін, що визначені цією Мировою угодою, виникають з моменту її підписання Сторонами та затвердження Південно-Західним апеляційним господарським судом в установленому порядку і діють до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цією Мировою угодою.
7.3. Ця Мирова угода підлягає затвердженню Південно-Західним апеляційним господарським судом у межах апеляційного провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24).
7.4. Затвердження Південно-Західним апеляційним господарським судом цієї Мирової угоди є підставою для закриття провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24) щодо Відповідача-1 та Відповідача-2 про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
7.5. Мирова угода є обов'язковою для виконання Сторонами, а ухвала Південно-Західного апеляційного господарського суду про її затвердження є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому законодавством України про виконавче провадження.
7.6. Одностороння відмова від виконання цієї Мирової угоди не допускається.
7.7. У всіх інших випадках, які не передбачені умовами цієї Мирової угоди, Сторони керуються чинним законодавством України.
7.8. Сторони дійшли згоди, що після затвердження судом та остаточного виконання Сторонами цієї Мирової угоди вони не матимуть одна до одної будь-яких претензій стосовно її предмету та зобов'язань Сторін у межах судової справи № 916/1285/23(916/5366/24) в частині вимог до Відповідача-1 та Відповідача-2.
7.9. Сторони заявляють, що цією Мировою угодою не порушуються права та законні інтереси третіх осіб, у тому числі інших кредиторів боржника у справі про банкрутство ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
7.10. Ця Мирова угода складена у 4 (чотирьох) оригінальних примірниках на 6 (шости) сторінках по одному для Позивача, для Відповідача-1, для Відповідача-2 та один для матеріалів судової справи № 916/1285/23(916/5366/24). Кожен з оригінальних примірників Мирової угоди має однакову юридичну силу.
7.11. Сторони підтверджують, що їх дані, зазначені в останньому розділі цієї Мирової угоди, є дійсними на момент її укладення. Кожна зі Сторін цієї Мирової угоди зобов'язується невідкладно повідомляти інших Сторін про будь-які зміни власних даних, зазначених в останньому розділі цієї Мирової угоди, шляхом одночасного направлення на їх поштову адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом у паперовій формі, на їх електронну адресу електронного листа у форматі PDF із накладенням КЕП, та надає беззаперечну згоду на використання зазначених способів зв'язку та номеру телефону для будь-яких повідомлень, що стосуються виконання умов цієї Угоди.
ВІДПОВІДАЧ-1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 тел.: НОМЕР_4 Поштова адреса: АДРЕСА_1 ОСОБА_1ПОЗИВАЧ Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» код ЄДРПОУ 42762454 73000, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, буд. 7-А, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (73003, м. Херсон, бульвар Мирний, 3, оф.407-Б е-mail: ks_bankrutstvo@ukr.net) e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 тел.: +380 50 542 43 21 Поштова адреса: 02091, м. Київ, а/c 23 Ліквідатор, арбітражний керуючий Ігор БЄЛОУСОВВІДПОВІДАЧ-2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5 тел.: НОМЕР_5 Поштова адреса: АДРЕСА_2 ОСОБА_3
8. ДАНІ ТА ПІДПИСИ СТОРІН
____________ _____________ _______________________
ОСОБА_1 Ігор БЄЛОУСОВ ОСОБА_3
Надана сторонами мирова угода підписана безпосередньо ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Обставини підписання такої мирової угоди вказаними учасниками справи не заперечувались.
Також, колегія суддів наголошує, що вказана мирова угода була погоджена та схвалена комітетом кредиторів ТОВ "Фірлес Компані", про що свідчить протокол №33 комітету кредиторів від 14.01.2026.
Підстави, встановлені ч.5 ст.192 ГПК України, для постановлення ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди колегією суддів не встановлені.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Сторонами мирової угоди можуть бути лише позивач і відповідач, а також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Лише ці особи підписують мирову угоду. Інші особи, які беруть участь у справі, мирової угоди не підписують.
Дослідивши текст поданої на затвердження суду мирової угоди, а також зважаючи на те, що в даному випадку умови угоди стосуються прав та обов'язків учасників справи щодо предмету позову, мирова угода укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб, підписана уповноваженими особами, умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про те, що спільна заява про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню.
Судова колегія також відзначає, що обставин, які у відповідності до чинного процесуального законодавства, зумовлюють прийняття рішення про відмову у затвердженні мирової угоди, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до вимог ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно з ст.274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що надана учасниками справи мирова угода підлягає затвердженню, оскаржуване рішення в частині покладення на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" визнанню нечинним, а провадження у справі за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Частиною 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст.130 ГПК України та ч.4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає поверненню 50% сплаченого ними судового збору за подання апеляційної скарги.
Щодо вимог позивача заявлених до ОСОБА_2 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА", колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).
Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії/ бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним. Подібний за змістом висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник.
Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).
Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник) звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями / бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час відкриття / здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати відкриття справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та / або статутом, враховуючи при цьому положення частин 1 і 3 статті 4 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, на яку посилається скаржник).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.
Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність відповідачів стосовно непередачі документів робить неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19).
Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).
Крім того, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута.
У зв'язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20), на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.
До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.
Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі №916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/ складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій / бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях / бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів (постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 15.02.2022 у справі №927/219/20).
У даному випадку, щодо дій (бездіяльності) директора ОСОБА_2 в період перебування на посаді керівника ТОВ "Фірлес Компані" з 26.01.202, та учасника СТОВ "Таврійська Перспектива", які, на думку ліквідатора, призвели до банкрутства, позивач зазначив наступне.
Укладання Договору №07-05/2022 відступлення права вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги між ТОВ "Фірлес Компані" в особі директора ОСОБА_2 в якості Первісного кредитора та СТОВ "Таврійська Перспектива", в якості Нового кредитора було безпідставним, адже такі дії в подальшому виявилися не ефективним способом захисту прав ТОВ "Фірлес Компані", та фактично безрезультатними. Звернення до поліції у 2023 р., та ініціювання судових позовів про визнання недійсним Договору № 17 від 17.05.2021 р. не сприяло виведенню Боржника зі стану неплатоспроможності. ТОВ "Фірлес Компані", фактично, було втягнуто у справу про банкрутство через невиконання мирової угоди у грудні 2021 р., та повною бездіяльністю його керівника ОСОБА_2 та учасника СТОВ "Таврійська Перспектива" у зв'язку ігноруванням ними приписів ч.ч. 1-3 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Позивач вказує, що з 17.12.2021 р. виникала пряма загроза банкрутству ТОВ "Фірлес Компані", але ОСОБА_2 ніяких дій по запобіганню банкрутству ТОВ "Фірлес Компані" не вживала. Учасники Товариства, зокрема, СТОВ "Таврійська Перспектива" також не контролювали цей процес та не вживали відповідних заходів по погашенню боргу в сумі 1 564 152,18 грн. для запобіганню банкрутства Боржника.
ОСОБА_2 , за погодженням з учасником СТОВ "Таврійська Перспектива", після сплати податків та інших обов'язкових платежів, погашення заборгованості із заробітної плати працівників Боржника, могла скерувати частину отриманих коштів на погашення заборгованості згідно Мирової угоди у справі №923/1076/21 в розмірі 1 564 152,18грн., яку не було виконано у строк до 17.12.2021 р., та не допустити банкрутства ТОВ "Фірлес Компані".
Як зазначає позивач, наявність коштів для погашення існуючої заборгованості підтверджується, зокрема, і аналізом фінансово-господарської діяльності боржника, та показниками за перший квартал 2022 р. Враховуючи, що ухвалу про прийняття заяви про відкриття провадження у справі 916/1285/23 про банкрутство ТОВ "Фірлес Компані" постановлено Господарським судом Одеської області 30.03.2023 р., то до цієї дати директор ОСОБА_2 та СТОВ "Таврійська Перспектива" мали достатньо часу аби погасити наявну заборгованість та не допустити порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фірлес Компані".
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такі доводи арбітражного керуючого щодо ОСОБА_2 та СТОВ "Таврійська Перспектива" безпідставними, з огляду на таке.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Колегія суддів відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 26.01.2022 директором ТОВ "Фірлес Компані" була призначена ОСОБА_2 (копія Наказу №30 від 26.01.2022 р. (протокол Загальних зборів ТОВ "Фірлес Компані" від 25.01.2022 року, виписка ЄДРПОУ ).
26.01.2022 головним бухгалтером Боржника Ситнік Л.О. на адресу Учасника СТОВ "Таврійська перспектива" та директора ОСОБА_2 була надана доповідна записка щодо фінансового стану ТОВ "Фірлес Компані" за результатами його господарської діяльності під керівництвом ОСОБА_3 на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансовий результат підприємства за результатами керівництва ОСОБА_3 становив збиток в сумі - 27 625 756,76 грн., кредиторська заборгованість ТОВ "Фірлес Компані" станом на 26.01.2022 року - 70 096 846 грн., дебіторська заборгованість - 25 704 840 грн. За результатами отриманої від головного бухгалтера інформації, 26.01.2022 р. директор ОСОБА_2 звернулася до Загальних зборів ТОВ "Фірлес Компані" з заявою про необхідність створення тимчасової комісії для передачі первинних документів від ОСОБА_3 з метою їх аналізу, проведення інвентаризації активів та зобов'язань, проведення повного фінансового аудиту підприємства для з'ясування реальних ознак наявності або відсутності неплатоспроможності підприємства. (копія листа ОСОБА_2 від 26.01.2022 р.)
26.01.2022 директор ОСОБА_2 звернулася до Загальних зборів ТОВ "Фірлес Компані" з заявою про необхідність створення тимчасової комісії для передачі первинних документів від ОСОБА_3 з метою їх аналізу, проведення інвентаризації активів та зобов'язань, проведення повного фінансового аудиту підприємства для з'ясування реальних ознак наявності або відсутності неплатоспроможності підприємства ( лист ОСОБА_2 від 26.01.2022 р).
Учасником Боржника СТОВ "Таврійська перспектива" було доручено ОСОБА_2 забезпечити передачу документів та поточних справ Товариства, створити тимчасово діючу комісію з передачі документів та поточних справ товариства (копія протоколу ТОВ "Фірлес Компані" від 26.01.2022р.).
Наказом №2 від 26.01.2022 директором товариства ОСОБА_2 було створено тимчасову комісію з передачі документів та поточних справ товариства.
Наказом №3 від 02.02.2022 р., директором товариства ОСОБА_2 було створено тимчасову комісію з питань інвентаризації активів та зобов'язань та розпочата інвентаризація активів, майна та документів. 27.01.2022 року Тимчасовою комісією був складений Акт №1 приймання-передачі документів та поточних справ ТОВ "Фірлес Компані".
01.02.2022 р. директором ТОВ "Фірлес Компані" Павловою Л.В. були надіслані всім дебіторам товариства по договорам, за якими настав строк погашення заборгованості, претензії з вимогами про сплату боргу, штрафних санкцій та курсових різниць , що підтверджується наданими доказами
02.02.2022 директором ТОВ "Фірлес Компані" ОСОБА_2 в складі Комісії був здійснений виїзд за місцем знаходження орендованих складів в Рівненську область та вручені запити до ТОВ "ВІЛЬГЕЛЬМ ЛАНДБЕРГ" та ФОП Кравчук І.О. про надання інформації щодо наявності/відсутності товарно-матеріальних цінностей на цих складах. Зазначені запити були вручені директором особисто керівникам/ уповноваженим особам вище вказаних юридичних осіб та здійснено фактичний огляд складських приміщень за їх місцем знаходження в Рівненській області, отримано відповіді.
09.02.2022 в ході інвентаризації та передачі документів був складений Акт службового розслідування №1, згідно якого Тимчасовою комісією було виявлено внесення 07.02.2022 р. в програмне забезпечення ТОВ " Фірлес Компані" документів, які датовані 31.12.2021 р., 25.01.2021 р., розрахунок за якими проведено в системі 07.02.2022 р. 09.02.2022 року в ході інвентаризації та приймання документів був складений Акт №2 про нестачу документів та/або відмову в їх наданні .
25.02.2022 року наказом №4 директора ОСОБА_2 господарська діяльність ТОВ "Фірлес Компані" була зупинена у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, та окупацією Херсону, тому призупинена дія трудових договорів з працівниками товариства.
Згідно з доповідною запискою головного бухгалтера Ситнік Л.О. від 26.01.2022р. станом на 26.01.2022 року загальна сума кредиторської заборгованості ТОВ "Фірлес Компані" перед контрагентами (юридичними особами) склала 68 856 706,43 грн., заборгованість по заробітній платі склала 809 130,58 грн. заборгованість по обов'язковим платежам, податкам і зборам склала 423 876,75 грн. , а сума збитку за результатами господарської діяльності ТОВ "ФІРЛЕС КОМПАНІ" за 2021 рік становить: - 27 625 756,76 грн.
При цьому, частина з кредиторської заборгованості ТОВ "Фірлес Компані" в сумі 22 718 155 грн. була наявна перед СТОВ "Таврійська перспектива" за договором про надання фінансової допомоги №21/21 від 05.04.2021 року. З огляду на значний борг ТОВ "Фірлес Компані" перед СТОВ "Таврійська перспектива", з метою зменшення кредиторської заборгованості та фінансового навантаження на ТОВ "Фірлес Компані", за рішенням учасників ТОВ "ФІРЛЕС КОМПАНІ" 07.02.2022 р. між СТОВ "Таврійська перспектива" та ТОВ "Фірлес Компані" були укладені договори, за яким СТОВ "Таврійська перспектива" набуло право вимоги до дебіторів ТОВ "Фірлес Компані": Договір №07-04/2022 відступлення права вимоги від 07.02.2022 р., за яким СТОВ "Таврійська перспектива" набуло право вимоги в розмірі 438 300,00 до ФОП Родзін Н.Г.; Договір №07-05/2022 відступлення права вимоги від 07.02.2022 року, за яким СТОВ "Таврійська перспектива" набуло право вимоги в розмірі 8 300 000,00 грн. до ФГ "Родимовка"; Договір №07-06/2022 відступлення права вимоги від 07.02.2022 року, за яким СТОВ "Таврійська перспектива" набуло право вимоги в розмірі 2 240 724,54 грн. до ТОВ "СОМ-АГРО"; Договір №07-07/2022 відступлення права вимоги від 07.02.2022 року, за яким СТОВ "Таврійська перспектива" набуло право вимоги в розмірі 2 023 537,50 грн. до ТОВ "ЄСП-АГРО"; Загальна сума переданої від ТОВ "Фірлес Компані" дебіторської заборгованості на користь СТОВ "Таврійська перспектива" становила 13 002 562,04 грн.
Відповідно до Угоди від 10.02.2022 р., укладеної між ТОВ "Фірлес Компані" та СТОВ "Таврійська перспектива" відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог між товариствами, внаслідок чого кредиторська заборгованість ТОВ "Фірлес Компані" зменшилась на 13 002 562,04 грн. Внаслідок Заліку вимог зменшено кредиторську заборгованість ТОВ "Фірлес Компані" на 13 002 562,04 грн.
СТОВ "Таврійська перспектива" відповідно до ч.3 ст4 КУзПБ надало за договором №06/22 від 17.02.2022 р. фінансову допомогу ТОВ "Фірлес Компані" для сплати обов'язкових податків та платежів в бюджет.
Отже, як свідчать наявні матеріли справи, ОСОБА_2 та СТОВ "Таврійська перспектива" вчинялись відповідні дії задля проведення інвентаризації майна боржника, проведення аналізу його фінансового стану, повернення дебіторської заборгованості та зменшення існуючих боргів перед кредиторами.
В свою чергу, наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодних належних на допустимих доказів, які б достеменно та беззаперечно свідчили про те, що дії (бездіяльність) ОСОБА_2 та СТОВ "Таврійська перспектива" безпосередньо призвели до банкрутства ТОВ "Фірлес Компані", відсутності коштів на рахунках, та відповідно до неможливості задоволення вимог кредитора за рахунок коштів (майна) боржника.
Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 та СТОВ "Таврійська перспектива", з метою умислу на завдання шкоди кредиторам, здійснював дії щодо безпідставного перерахування грошових коштів на рахунки третіх осіб, відчуження майна, у тому числі безоплатно або за ціною, яка є явно заниженою, та/або інші дії на шкоду кредиторам.
Відсутні у матеріалах справи й докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 та СТОВ "Таврійська перспектива" здійснювались необґрунтовані виплати грошових коштів, необґрунтована передача третім особам майна, приймались нераціональні управлінські рішення, які негативно вплинули на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат, вчинялись дії щодо заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи арбітражного керуючого про те, що ОСОБА_2 мала бути обізнана про наявність у боржника заборгованості перед ТОВ «Агрохімтехнолоджі» та мала вжити заходів щодо її першочергового погашення, з огляду на таке.
Як вже було вказано вище, ОСОБА_2 приступила до виконання повноважень директора ТОВ "Фірлес Компані" 26.01.2022.
У відповідності до Акту №1 приймання-передачі документів та поточних справ ТОВ «Фірлес Компані» від 27.01.2022 колишнім директором товариства ОСОБА_3 було передано, а комісією у складі, зокрема ОСОБА_2 прийнято документи, носії інформації щодо господарської діяльності товариства (т.3, а.с.146-153).
При цьому, названий Акт не містить жодних даних щодо наявної у боржника заборгованості перед ТОВ «Агрохімтехнолоджі», зокрема за Мировою угодою від 11.11.2021, яка укладена у межах справи №923/1076/21, а лише містить посилання на наявність укладеного з даним товариством договору поставки.
Слід також відзначити, що колишній директор ТОВ «Фірлес Компані» ОСОБА_3 відмовився від підписання такого Акту.
В свою чергу, судова колегія відзначає, що укладена в межах справи №923/1076/21, Мирова угоди підписана одноосібно колишнім директором ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .
Наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що кредитор ТОВ "Агрохімтехнолоджі" зверталось до керівника ТОВ "Фірлес Копані" ОСОБА_2 з з вимогою про погашення боргу.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 була обізнана про наявність у боржника заборгованості перед ТОВ «Агрохімтехнолоджі» наявні матеріли справи не містять, а позивачем надано не було.
Суд апеляційної інстанції також вважає помилковими твердження арбітражного керуючого про те, що заборгованість перед ТОВ «Агрохімтехнолоджі» була пріоритетною та мала бути погашена першочергово, оскільки це є лише припущенням позивача, яке не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Судова колегія зазначає, що сама по собі заборгованість перед єдиним кредитором та неможливість її погашення за відсутності активів боржника, не може свідчити про те, що дії та/або бездіяльність ОСОБА_2 призвели до стану неплатоспроможності боржника, оскільки як вже було вказано вище, у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що дана особа, будучи достеменно обізнаною про наявність боргу, вживала будь-які дій направлення на унеможливлення погашення такої заборгованості та погіршення майнового стану боржника.
Разом з цим, як свідчать наявні матеріали справи, в період з 23.02.2022 року по 23.09.2022 року керівником ТОВ "Фірлес Компані" ОСОБА_2 за погодженням з учасником Боржника СТОВ "Таврійська перспектива" наявні на рахунку ТОВ "Фірлес Компані" кошти були спрямовані на погашення кредиторської заборгованості Боржника перед бюджетом та тими кредиторами, які зверталися до Боржника з вимогами про сплату боргу по зобов'язанням, в яких наступив строк виконання, а саме: - 23.02.2022 року ТОВ "ВІЛІЯ-АГРО" від ТОВ "ФІРЛЕС -КОМПАНІ" було перераховано 23.02.2022 року грошові кошти в сум 644 439, 57 грн. (згідно договору № 111/987693 від 01.11.2021 року) - 23.02.2022 року ТОВ "ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ" від ТОВ "ФІРЛЕС - КОМПАНІ" було перераховано грошові кошти в загальній сумі 1 632 376,37 грн. (згідно договору № 2709/958615 від 27.09.2021 р., № 2709/958614 від 27.09.2021 р.) - 29.04.2022 року ТОВ "Техноцентр Маяк ІТ" в сумі 3336,00 грн. - 18.04.2022 р. ХПАТ ТДВ, згідно договору оренди в сумі 1300,00 грн. та 5200,00 грн. всього 6500,00 грн. - 20.04.2022 р. Державна казначейська служба України в сумі 740,00 грн. - 28.09.2022 р. на рахунок ПП "ПОЛІЕКСПО" від ТОВ "ФІРЛЕС -КОМПАНІ" було перераховано 28.09.2022 р. грошові кошти в загальній сумі 3 420 137,15 грн., згідно договору поставки № 30/04-21 від 30.04.2021 р.).
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 не вчинялось дій щодо позбавлення боржника активів, а навпаки здійснено часткове погашення існуючої у боржника заборгованості.
Не погоджується суд апеляційної інстанції й з твердженням апелянта про те, що відступлення ТОВ «Фірлес Компані» в особі ОСОБА_2 учаснику СТОВ «Таврійська Перспектива» права вимоги до ФГ «Родимівка» не сприяло в подальшому поверненню цих коштів боржнику, виявилося не ефективним способом захисту прав ТОВ «Фірлес Компані», та не запобігло уникненню стану доведення останнього до банкрутства, з огляду на таке.
Як свідчать наявні матеріали справи, станом на 26.01.2022 року загальний розмір кредиторської заборгованості ТОВ «Фірлес Компані» перед контрагентами (юридичними особами) складав 70 096 846 грн. З вказаної кредиторської заборгованості, кредиторська заборгованість ТОВ «Фірлес Компані» перед СТОВ «Таврійська перспектива» за договором про надання фінансової допомоги №21/21 від 05.04.2021 року становила 22 718 155 грн.
З огляду на значний борг ТОВ «Фірлес Компані» перед СТОВ «Таврійська перспектива», за рішенням учасників ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ» 07.02.2022 року між СТОВ «Таврійська перспектива» та ТОВ «Фірлес Компані» були укладені договори, за яким СТОВ «Таврійська перспектива» набуло право вимоги до дебіторів ТОВ «Фірлес Компані», в тому числі в вимоги до ФГ «Родимовка» за договором фінансової допомоги від 14.05.2021 року № 14/05/2021 пфд на суму 8 310 000,00 грн.
Загальна сума переданої від ТОВ «Фірлес Компані» дебіторської заборгованості на користь СТОВ «Таврійська перспектива» становила 13 002 562,04 грн.
Угодою від 10.02.2022 року, укладеною між ТОВ «Фірлес Компані» та СТОВ «Таврійська перспектива» відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог між товариствами, внаслідок чого кредиторська заборгованість ТОВ «Фірлес Компані» перед СТОВ «Таврійська перспектива» зменшилась на суму 13 002 562,04 грн. і становила 9 715 592,96 грн.
Відповідно, за результатами укладення зазначених правочинів про відступлення право вимоги було зменшено заборгованість боржника перед СТОВ «Таврійська перспектива».
До того ж, як свідчать наявні матеріли справи, директор ОСОБА_2 під управлінням СТОВ «Таврійська перспектива», зменшила кредиторську заборгованість на 23 млн грн., а дебіторську заборгованість майже на 10 млн. грн.
Зокрема, у відповідності до доповідної записки головного бухгалтера Товариства Ситнік Л.О. за період лютий 2022 року (дата керівництва ОСОБА_2 ), кредиторська заборгованість ТОВ «Фірлес Компані» знизилася на 21 607 169,01 грн. за рахунок проведеної роботи з кредиторами, погашення податків та інших обов'язкових платежів із заробітної плати, погашення заробітної плати. Кредиторська заборгованість становила 52 754 619,86 грн. Дебіторська заборгованість - 16 810 863,19 грн. (зменшилась на 8 893 977,60 грн) Збиток за 1 квартал 2022 року склав - 20 832 642 грн.
Не погоджується колегія суддів й з твердженням апелянта про те, що ОСОБА_2 та СТОВ «Таврійська Перспектива» не були позбавлені можливості, навіть після відкриття провадження у справі про банкрутство, вживати усі необхідні заходи аби запобігти банкрутству ТОВ «Фірлес Компані» (план санації, мирова угода тощо) та не вживали дій, які б сприяли оздоровленню стагнаційного стану боржника, відновленню його економічної та фінансової діяльності, чи наповненню інвестиційними ресурсами, оскільки наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження реальної можливості та доцільності вчинення таких дій в межах даної справи про банкрутство, зокрема наявність інвесторів, які бажають взяти участь в санації боржника, можливість відновлення господарської діяльності товариства (враховуючи місце його знаходження - м. Херсон), яка є територією де ведуться активні бойові дії тощо.
Щодо посилання позивача на те, що СТОВ «ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА», мало б здійснювати належний контроль за діяльність боржника, перевірити дебіторську та кредиторську заборгованість боржника, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечується учасниками справи, 01.10.2020 між КБВ СТОВ «Таврійська перспектива» - Барах І.В. в якості Інвестора та гр. ОСОБА_3 в якості Партнера, була укладена Партнерська угода, пунктом 5 якої передбачено, що Барах І.В. через афілійованих з нею юридичних осіб профінансує спільну з ОСОБА_3 операційну компанію, яка буде погоджена сторонами, з метою набуття такою компанією в користування сільськогосподарської землі в Рівненській області орієнтовною площею близько 4000 га.
При цьому, за умовами такої Угоди, СТОВ «Таврійська перспектива» не мала права приймати будь-яких рішень у веденні господарської діяльності Боржника, зважаючи на домовленості між Партнерами Проекту щодо не втручання у ведення оперативної діяльності (п.5 Угоди).
Також, за умовами такої Угоди, зобов'язання по веденню операційної та господарської діяльності, ведення бухгалтерського/податкового обліку ТОВ «Фірлес Компані» було покладено на ОСОБА_3 за домовленістю сторін згідно п.5 Партнерської угоди.
При цьому, слід відзначити, що Статутом ТОВ «Фірлес Компані» не визначено будь-яких обмежень у діяльності керівників товариства та/або погодження своїх дій з СТОВ «Таврійська перспектива». Відповідно, у даному випадку колишні керівники боржника діяли на власний розсуд.
Відповідно до ст.4 п.2 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі виявлення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.
В свою чергу, наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що керівник ТОВ «Фірлес Компані» ОСОБА_3 звертався до СТОВ «Таврійська перспектива» з повідомленнями про наявність ознак неплатоспроможності боржника, необхідність вчинення дій щодо її попередження, покращення фінансового стану тощо.
Наявні матеріли справи свідчать про те, СТОВ «Таврійська перспектива», як учасник боржника, після звільнення колишніх керівників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вжила заходів до поліпшення показників діяльності товариства, а саме:
- протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Фірлес Компані» від 19.07.2021 року було змінено місцезнаходження товариства з міста Рівного на місто Херсон та затверджено нову редакцію Статуту ТОВ «Фірлес Компані», в якому пунктом 12.5.1 були введені обмеження щодо повноважень директора та необхідність погодження з Загальними зборами учасників;
- 26.01.2022 року директор ОСОБА_2 звернулася до СТОВ «Таврійська перспектива» з повідомленням про необхідність створення тимчасової комісії для проведення інвентаризації активів та зобов'язань та проведення повного фінансового аудиту товариства з метою з'ясування реальних ознак неплатоспроможності;
- всім дебіторам були розіслані претензії з вимогами про сплату боргів;
- здійснено виїзд до Рівненської області з метою фіксації наявності /відсутності ТМЦ на складах;
- в лютому 2022 СТОВ «Таврійська перспектива» надало фінансову допомогу боржнику на часткове погашення невідкладних боргів підприємства (податкових зобов'язань та зобов'язань по заробітній платі).
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що СТОВ «Таврійська перспектива», в межах наявних в нього повноважень, вживало дій задля погашення існуючої заборгованості та покрашення фінансового стану боржника.
Таким чином, ліквідатором не доведено та не надано будь- яких доказів, які вказують на те, що СТОВ «Таврійська перспертива» та ОСОБА_2 вчиняли будь-яких дії, які могли потягнути за собою банкрутство підприємства - боржника, в свою чергу ТОВ «Таврійська перспектива» та ОСОБА_2 надали належні та допустимі докази на спростування доводів позивача.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову, які наведені апелянтом, не знайшли свого підтвердження.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича до відповідачів ОСОБА_2 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА" про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення з відповідачів 1 672 786,25 грн - підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 192, 231, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Затвердити мирову угоду сторін у справі №916/1285/23(916/5366/24) наступного змісту:
у справі №916/1285/23(916/5366/24)
м. Київ « 14» січня 2026 року
ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42762454, 73000, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, буд. 7-А) (далі - Позивач) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна), керуючого санацією, ліквідатора № 866, видане Міністерством юстиції України 24.04.2013), який діє на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/1285/23, з однієї сторони, та з другої сторони
ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , (далі - Відповідач-1), і
ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (далі - Відповідач-2), які разом іменуються Відповідачами, при спільному згадуванні з Позивачем іменуються Сторонами а кожен окремо іменується Стороною,
уклали цю Мирову угоду у справі № 916/1285/23(916/5366/24) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута (далі - Мирова угода), на стадії апеляційного оскарження, апеляційне провадження в якій відкрите ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 (далі - «Справа»), про наступне:
1. ПРЕДМЕТ МИРОВОЇ УГОДИ
1.1. Предметом Мирової угоди є врегулювання спору між Позивачем та Відповідачами у справі №916/1285/23(916/5366/24) щодо покладення на Відповідача-1 та Відповідача-2 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника - ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», визнаного банкрутом у справі №916/1285/23, у межах грошових вимог Позивача у розмірі 1 672 786,25 грн.
1.2. Врегулювання спору відбувається на умовах взаємних поступок та досягнення згоди стосовно обсягу та порядку виконання Відповідачем-1 та Відповідачем-2 покладеного на них (оскаржуваного в апеляційному порядку) обов'язку з відшкодування у порядку субсидіарної відповідальності заборгованості боржника перед Позивачем у межах ціни позову, на умовах, передбачених цією Мировою угодою, з метою часткової сплати заявлених Позивачем вимог та подальшого закриття провадження у справі №916/1285/23(916/5366/24) (далі також - Справа) щодо Відповідача-1 та Відповідача-2 про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
2. УМОВИ УКЛАДАННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
2.1. Рішення про погодження укладення цієї Мирової угоди між Позивачем та Відповідачем-1 і Відповідачем-2, умовами якої, зокрема, є зменшення розміру заявлених у Справі вимог та розстрочення їх виконання, прийнято на засіданні комітету кредиторів одноголосно голосами кредиторів - членів комітету кредиторів ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», що відображено в протоколі № 33 від 14.01.2026, який є невід'ємною частиною цієї Мирової угоди.
3. РОЗМІР ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ВІДПОВІДАЧА
3.1. Позивач та Відповідачі підтверджують, що загальна та узгоджена сума грошових зобов'язань Відповідача-1 та Відповідача-2 у Справі, які підлягають сплаті в порядку покладеної на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», становить 1 300 000,00 (один мільйон триста тисяч грн 00 коп.) гривень, що є частиною загальної суми вимог Позивача у Справі в розмірі 1 672 786,25 грн, та включає узгоджену Сторонами частину заборгованості, яку Сторони визнали справедливою для погашення за цією Мировою угодою.
3.2. Сторони погодили, що Відповідач-1 та Відповідач-2 несуть солідарну відповідальність за сплату зазначеної у пункті 3.1 цієї Мирової угоди суми.
3.3. Розмір, порядок та строки виконання зобов'язань Відповідачів за цією Мировою угодою здійснюється в порядку та на умовах, визначених Мировою угодою.
4. ПОРЯДОК І СТРОКИ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ СТОРІН
4.1. Сторони погодили, що сума грошових зобов'язань Відповідача-1 та Відповідача-2 у розмірі 1 300 000,00 (один мільйон триста тисяч грн 00 коп.), визначена у пункті 3.1 цієї Мирової угоди, підлягає сплаті Відповідачами протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців шляхом здійснення 12 (дванадцяти) щомісячних платежів. Розмір кожного щомісячного платежу становить не менше 108 333,33 (сто вісім тисяч триста тридцять три грн 33 коп.) виходячи з розрахунку 1 300 000,00 грн / 12. При цьому, розмір останнього щомісячного платежу може бути скоригований з метою повного погашення загальної суми зобов'язань у розмірі 1 300 000,00 грн. Кожен з Відповідачів має право здійснювати щомісячний платіж у більшому розмірі, ніж зазначений у цьому пункті Мирової угоди, а також має право на дострокове виконання своїх грошових зобов'язань за цією Мировою угодою. Суми, сплачені понад мінімальний розмір щомісячного платежу, зараховуються в рахунок зменшення загальної суми зобов'язань та відповідно зменшують розмір подальшого або подальших платежів.
4.2. Перший щомісячний платіж у рахунок погашення зобов'язань, визначених у п. 4.1 цієї Мирової угоди, Відповідач-1 та/або Відповідач-2 зобов'язані сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів, що настають після дати оприлюднення повного або скороченого тексту ухвали Південно-Західного апеляційного господарського суду про затвердження цієї Мирової угоди в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
4.2.1. При цьому Відповідачі не звільняються від обов'язку здійснити перший платіж через будь-які причини неможливості чи утрудненості самостійно дізнатися про дату такого оприлюднення.
4.2.2. Сторони погодили, що для всіх Сторін цієї Мирової угоди існує безумовна можливість вчасно дізнатися про дату оприлюднення ухвали про затвердження цієї Мирової угоди у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
4.3. Кожний наступний щомісячний платіж (починаючи з другого) сплачується Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 у наступному календарному місяці на ту саму календарну дату, яка відповідає даті, на яку припадає граничний строк сплати першого щомісячного платежу відповідно до пункту 4.2 цієї Мирової угоди.
4.3.1. Позивач не зобов'язаний щомісяця надсилати будь-які вимоги, нагадування чи інші повідомлення Відповідачу-1 та/або Відповідачу-2 щодо сплати щомісячних платежів за цією Мировою угодою.
4.3.2. Підписуючи цю Мирову угоду, Відповідач-1 та Відповідач-2 підтверджують, що їм відомі розмір, строки та порядок сплати щомісячних платежів, вони їх повністю розуміють та безумовно приймають на себе обов'язок здійснювати такі платежі у встановлені строки без будь-яких додаткових вимог з боку Позивача.
4.3.3. Несплата або несвоєчасна сплата чергового щомісячного платежу вважається простроченням виконання грошового зобов'язання незалежно від направлення Позивачем будь-яких додаткових вимог чи претензій.
4.3.4. Сторони погодили, що питання розподілу обов'язку щодо фактичного здійснення щомісячних платежів між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 є внутрішніми взаємовідносинами між Відповідачами та вирішується ними самостійно, без участі Позивача. Будь-який щомісячний платіж може бути здійснений Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2.
4.3.5. Відсутність чи недосягнення домовленості між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 щодо того, хто саме здійснює такий платіж у конкретному місяці, не є і не може вважатися підставою для несвоєчасної сплати, часткової сплати чи несплати щомісячного платежу.
4.4. Якщо дата будь-якого платежу за цією Мировою угодою припадає на вихідний або святковий день, граничним строком сплати відповідного платежу вважається перший наступний за ним банківський день.
4.5. Для цілей цієї Мирової угоди датою оприлюднення ухвали про затвердження Мирової угоди у Єдиному державному реєстрі судових рішень вважається дата, що зазначена у відповідній технічній інформації (службових відомостях) щодо цієї ухвали в ЄДРСР, що позначається, як «Забезпечено надання загального доступу».
4.6. Моментом виконання грошових зобов'язань Відповідача-1 та Відповідача-2 за цією Мировою угодою вважається день зарахування відповідних грошових коштів на рахунок боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ», зазначений у пункті 4.7 цієї Мирової угоди.
4.7. Виконання зобов'язань Відповідачів за цією Мировою угодою здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на ліквідаційний рахунок боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ» за такими реквізитами:
Одержувач: ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ»
Код ЄДРПОУ: 42762454
IBAN: НОМЕР_3
Банк: АТ КБ «ПриватБанк» у м. Херсон, вул. Грушевського, 20, м. Херсон, 73003
МФО: 305299
Призначення платежу: Погашення зобов'язань за Мировою угодою у справі №916/1285/23(916/5366/24).
5. НАСЛІДКИ ЗАТВЕРДЖЕННЯ МИРОВОЇ УГОДИ
5.1. Позивач запевняє, що повне та належне виконання Відповідачем-1 та Відповідачем-2 зобов'язань, визначених у п. 3.1 цієї Мирової угоди (сплата грошових коштів у сумі 1 300 000,00 грн), повністю вичерпує наявність спору між Позивачем та Відповідачем-1 і Відповідачем-2 у межах судової справи № 916/1285/23(916/5366/24) в частині вимог про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ» та свідчить, що за наслідками виконання умов цієї Мирової угоди Позивач не матиме в майбутньому жодних претензій і вимог майнового чи іншого характеру до Відповідача-1 та Відповідача-2 у зв'язку з такими вимогами.
5.2. Усі судові витрати, у тому числі судовий збір, понесені Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 у зв'язку з розглядом спору в суді першої інстанції та апеляційній інстанції в частині вимог до Відповідача-1 та Відповідача-2, покладаються на ту Сторону, яка їх понесла, та іншою Стороною не відшкодовуються.
5.3. Сторони усвідомлюють, що наслідком затвердження цієї Мирової угоди є закриття провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24) щодо Відповідача-1 та Відповідача-2 про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
6.1. Сторони погоджуються, що порушенням умов цієї Мирової угоди є, зокрема, але не виключно: несвоєчасна сплата будь-якого з щомісячних платежів, передбачених розділом 4 цієї Мирової угоди, сплата їх не в повному обсязі, а також інше невиконання або неналежне виконання Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 своїх грошових зобов'язань за цією Мировою угодою.
6.2. За кожне порушення строку сплати будь-якого щомісячного платежу, передбаченого цією Мировою угодою, Відповідач-1 та Відповідач-2 зобов'язані сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми простроченого щомісячного платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується з дня, наступного за останнім днем строку сплати відповідного щомісячного платежу, і до дня фактичної сплати простроченого платежу (включно).
6.2.1. Пеня нараховується за кожен окремий випадок прострочення відповідного щомісячного платежу згідно з цією Мировою угодою.
6.3. У разі прострочення сплати будь-якого щомісячного платежу більше ніж на 10 (десять) календарних днів з граничної дати його сплати, визначеної цією Мировою угодою, Позивач має право в односторонньому порядку вимагати дострокового виконання Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 усіх невиконаних зобов'язань за цією Мировою угодою, а саме сплати всієї непогашеної частини суми, визначеної у п. 3.1 цієї Мирової угоди.
6.4. Витрати, пов'язані з примусовим виконанням ухвали суду про затвердження цієї Мирової угоди (у тому числі витрати органів державної виконавчої служби та/або приватного виконавця, витрати на правничу допомогу, інші документально підтверджені витрати Позивача), покладаються на Відповідача-1 та Відповідача-2 солідарно.
6.5. Сторони підтверджують, що невиконання або неналежне виконання Відповідачем-1 та/або Відповідачем-2 своїх зобов'язань за цією Мировою угодою не є підставою для відновлення провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24) в частині вимог до Відповідача-1 та Відповідача-2, а тягне за собою настання наслідків, визначених умовами цієї Мирової угоди та чинним законодавством України щодо примусового виконання судових рішень.
6.6. Усі направлені Стороною до іншої Сторони цієї Мирної угоди повідомлення, претензії, вимоги, інші документи за реквізитами поштової адреси такої Сторони, що зазначена в цій Мировій угоді, вважаються належним чином надісланими та отриманими такою Стороною на 10 (десятий) календарний день з дати їх відправлення, незалежно від фактичного ознайомлення з ними Сторони, яка отримує. Така Сторона позбавляється права посилатися на обставини несвоєчасного отримання зазначених документів як на підставу для звільнення від відповідальності чи зміни строків виконання зобов'язань за цією Мировою угодою та зобов'язана відшкодувати Позивачу документально підтверджені витрати, понесені у зв'язку з повторним направленням відповідних документів.
7. ПРИКІНЦЕВІ ТА ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ
7.1. Підписанням цієї Мирової угоди Позивач, Відповідач-1 та Відповідач-2 засвідчують, що діють з власної волі, розуміючи значення своїх дій та будучи здатними керувати ними, без жодної помилки та обману, без застосування будь-якого психічного чи фізичного примусу, за відсутності тяжких обставин, а їх волевиявлення спрямоване на настання правових наслідків, які випливають з цієї Мирової угоди.
7.2. Зобов'язання Сторін, що визначені цією Мировою угодою, виникають з моменту її підписання Сторонами та затвердження Південно-Західним апеляційним господарським судом в установленому порядку і діють до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цією Мировою угодою.
7.3. Ця Мирова угода підлягає затвердженню Південно-Західним апеляційним господарським судом у межах апеляційного провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24).
7.4. Затвердження Південно-Західним апеляційним господарським судом цієї Мирової угоди є підставою для закриття провадження у судовій справі № 916/1285/23(916/5366/24) щодо Відповідача-1 та Відповідача-2 про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (банкрута) ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
7.5. Мирова угода є обов'язковою для виконання Сторонами, а ухвала Південно-Західного апеляційного господарського суду про її затвердження є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому законодавством України про виконавче провадження.
7.6. Одностороння відмова від виконання цієї Мирової угоди не допускається.
7.7. У всіх інших випадках, які не передбачені умовами цієї Мирової угоди, Сторони керуються чинним законодавством України.
7.8. Сторони дійшли згоди, що після затвердження судом та остаточного виконання Сторонами цієї Мирової угоди вони не матимуть одна до одної будь-яких претензій стосовно її предмету та зобов'язань Сторін у межах судової справи № 916/1285/23(916/5366/24) в частині вимог до Відповідача-1 та Відповідача-2.
7.9. Сторони заявляють, що цією Мировою угодою не порушуються права та законні інтереси третіх осіб, у тому числі інших кредиторів боржника у справі про банкрутство ТОВ «ФІРЛЕС КОМПАНІ».
7.10. Ця Мирова угода складена у 4 (чотирьох) оригінальних примірниках на 6 (шости) сторінках по одному для Позивача, для Відповідача-1, для Відповідача-2 та один для матеріалів судової справи № 916/1285/23(916/5366/24). Кожен з оригінальних примірників Мирової угоди має однакову юридичну силу.
7.11. Сторони підтверджують, що їх дані, зазначені в останньому розділі цієї Мирової угоди, є дійсними на момент її укладення. Кожна зі Сторін цієї Мирової угоди зобов'язується невідкладно повідомляти інших Сторін про будь-які зміни власних даних, зазначених в останньому розділі цієї Мирової угоди, шляхом одночасного направлення на їх поштову адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом у паперовій формі, на їх електронну адресу електронного листа у форматі PDF із накладенням КЕП, та надає беззаперечну згоду на використання зазначених способів зв'язку та номеру телефону для будь-яких повідомлень, що стосуються виконання умов цієї Угоди.
ВІДПОВІДАЧ-1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 тел.: НОМЕР_4 Поштова адреса: АДРЕСА_1 ОСОБА_1ПОЗИВАЧ Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірлес Компані» код ЄДРПОУ 42762454 73000, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, буд. 7-А, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. (73003, м. Херсон, бульвар Мирний, 3, оф.407-Б е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 тел.: +380 50 542 43 21 Поштова адреса: 02091, м. Київ, а/c 23 Ліквідатор, арбітражний керуючий Ігор БЄЛОУСОВВІДПОВІДАЧ-2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_5 тел.: НОМЕР_5 Поштова адреса:
АДРЕСА_2 ОСОБА_3 8 . ДАНІ ТА ПІДПИСИ СТОРІН
___________________ _______________________ _______________________
ОСОБА_1 Ігор БЄЛОУСОВ ОСОБА_3
2. Визнати нечинним рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 у справі №916/1285/23(916/5366/24) в частині покладення на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані".
3. Провадження у справі №916/1285/23(916/5366/24) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 закрити.
4. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України - 1211 грн (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 2 від 21.11.2025 (згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України: номер документа (квитанції) 60870570SB, дата документу 24.11.2025).
5. Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України - 1514 грн (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 33 від 21.11.2025 (згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України: номер документа (квитанції) 60870569SB, дата документу 24.11.2025).
6. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2025 по справі №916/1285/23(916/5366/24) в частині відмови у задоволенні позовних вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича до відповідачів ОСОБА_2 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА" про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення з відповідачів 1 672 786,25 грн - залишити без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірлес Компані" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.03.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Поліщук Л.В.