Постанова від 26.02.2026 по справі 916/4972/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4972/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» - адвокат Кисіль Т.В.

від Акціонерного товариства “Одесагаз» - адвокат Федорова В.В. та адвокат Ельчібекян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 (повний текст складено та підписано 30.06.2025, суддя Петренко Н.Д.)

у справі №916/4972/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України»

до Акціонерного товариства “Одесагаз»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод»

про стягнення 221 399 759,40 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Одесагаз» про стягнення заборгованості у сумі 221 399 759,40 грн за несанкціонований відбір природного газу (що включає, у тому числі вартість потужності точки виходу до газорозподільної системи) у вересні 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами у справі договору транспортування природного газу, зокрема АТ “Одесагаз», як суб'єкт ринку природного газу, допустило порушення законодавства, що регулює функціонування ринку природного газу, фактично здійснивши несанкціонований відбір природного газу із газотранспортної системи України за період вересня 2024 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 по цій справі у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що обсяг відборів природного газу в заявленому позивачем обсязі, фактично спожитого АТ “Одеський припортовий завод» у спірний період, не є обсягом несанкціонованого відбору АТ “Одесагаз», а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Не погодившись із вказаним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 по справі № 916/4972/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» до АТ «Одесагаз» про стягнення заборгованості у розмірі 221 399 759,40 грн у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, які викладені в рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи, з огляду на наступне:

- судом першої інстанції здійснено неправильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема судом не враховано того, що АТ «Одесагаз» взяло на себе зобов'язання у разі наявності несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи України, здійснити оплату Оператору ГТС, оплата за який розраховується за відповідною формулою;

- ухвалюючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд зобов'язаний був з'ясувати факт наявності або відсутності несанкціонованого відбору природного газу у спірний період, та відповідно підстав оплати послуг за несанкціонований відбір природного газу у спірний період з боку АТ «Одесагаз»;

- на переконання апелянта, матеріали справи містять належні та допустимі докази наявності несанкціонованого відбору природного газу у спірний період споживачами, які знаходяться у зоні ліцензійної діяльності АТ «Одесагаз». Як наслідок, такі несанкціоновані відбори природного газу покладаються виключно в алокацію оператора ГРМ, яким є саме АТ «Одесагаз»;

- відтак, наявність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС України у спірний період є підставою для оплати такого відбору природного газу АТ «Одесагаз» на підставі умов укладеного між сторонами Договору та приписів чинного законодавства;

- місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення по даній справі, безпідставно (неправомірно) не застосував до спірних правовідносин положення пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС, а саме не врахував того, що всі обсяги несанкціонованого відбору природного газу, підключених до газорозподільної мережі АТ «Одесагаз», які у вказаний період були відсутні в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника або після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу природного газу, включаються в алокацію відповідного оператора газорозподільної системи, а саме: в алокацію АТ «Одесагаз»;

- місцевий господарський суд не надав будь-якої оцінки тим обставинам і доказам, що окрім АТ «Одеський припортовий завод» безпідставні відбори природного газу здійснювали й інші споживачі, що знаходяться в зоні ліцензійної діяльності АТ «Одесагаз» та відбори яких, також включені в алокацію відповідача;

- апелянт наголошує на тому, що АТ «Одеський припортовий завод» чи інший споживач у спірних правовідносинах, не є прямим споживачем Оператора ГТС, оскільки підключений (приєднаний) до мереж газорозподільної системи Оператора ГРМ АТ «Одесагаз» та не має прямого (фізичного) з'єднання з газотранспортною системою позивача. Таким чином, зобов'язання з оплати за несанкціонований відбір таких споживачів, у даному випадку, покладається виключно на Оператора ГРМ - АТ «Одесагаз»;

- судом першої інстанції також не взято до уваги те, що безпідставний відбір природного газу у спірний період здійснено споживачем природного газу - АТ «Одеський припортовий завод» не за умови відсутності останнього в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника, а з підстав того, що постачальник не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або номінація була відхилена Оператором ГТС;

- скаржник також зауважує, що приписи чинного Кодексу ГТС повністю спростовують твердження відповідача про те, що Оператор ГРМ не зобов'язаний здійснювати заходи з припинення розподілу природного газу відповідним споживачам (які здійснюють безпідставний відбір природного газу), оскільки такий обов'язок покладено саме на відповідача;

- отримавши від Оператора ГТС відповідне повідомлення, АТ «Одесагаз», як Оператор ГРМ, мав правові підстави розпочати заходи з припинення (обмеження) постачання споживачам, зокрема і щодо АТ «Одеський припортовий завод»;

- на переконання апелянта, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення безпідставно вдався до дослідження та оцінки обставин, пов'язаних з діями АТ «Одесагаз» щодо припинення газопостачання АТ «Одеський припортовий завод», оскільки покладання несанкціонованого відбору природного газу саме на АТ «Одесагаз» як Оператора ГРМ та зобов'язання останнього здійснити на користь Оператора ГТС плату за такий несанкціонований відбір визначені безпосередньо умовами Кодексу ГТС і Договору та не залежать від вжитих/не вжитих/неможливості вжиття Оператором ГРМ заходів з фактичного припинення газоспоживання. Здійснення таких заходів повністю знаходиться в компетенції саме оператора ГРМ;

- скаржник також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на укладений між Оператором ГТС та АТ «ОПЗ» договір транспортування природного газу, оскільки наявність такого договору жодним чином не свідчить про відсутність у АТ «Одесагаз» зобов'язання зі сплати за несанкціонований відбір природного газу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/4972/24за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 та призначено справу до розгляду на 29.10.2025.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що абзац другий пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС визначає, що алокація відборів природного газу АТ «Одеський припортовий завод» є обсягом несанкціонованого відбору АТ «Одесагаз» за умови відсутності в реєстрі споживачів будь-якого постачальника або після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу природного газу або відбору оператором газорозподільних систем за його відсутності в реєстрі споживачів будь-якого постачальника.

В свою чергу, як стверджує відповідач, 22.08.2024 ТОВ «Укрнафтогазбуріння» уклало з АТ «ОПЗ» Договір про постачання природного газу та 26.08.2024 ТОВ «Укрнафтогазбуріння» зареєструвало в своєму Реєстрі споживачів постачальників споживача АТ «ОПЗ» з періодом постачання газу з 27.08.2024 по 31.12.2024 року, що підтверджується листом ТОВ «Оператор ГТС України». Таким чином ТОВ «Укрнафтогазбуріння» було відповідальним за обсяги споживання природного газу споживачем.

Відтак, на переконання відповідача, у спірний період, а саме у вересні 2024 року ТОВ «Укрнафтогазбуріння» було замовником послуг транспортування природного газу для АТ «Одеський припортовий завод» та у разі виникнення негативного місячного небалансу врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Відповідач також зазначає, що Оператор ГТС не направляв АТ «Одесагаз» повідомлень про припинення (обмеження) розподілу природного газу АТ «ОПЗ» та не вжив таких заходів самостійно.

До відзиву на апеляційну скаргу АТ «Одесагаз» було додано додаткові документи, зокрема лист Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб органів державної влади, інших державних органів та суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що могли завдати шкоди економічній безпеці України датований 24.06.2025 (т.3, а.с. 485).

В свою чергу, позивачем до пояснень наданих до суду апеляційної інстанції було надано додаткові документи, а саме копії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1963 від 02.12.2025 про накладення штрафу на АТ «Одесагаз»; розпорядження НКРЕКП від 02.12.2025 № 201-р «Про усунення порушень АТ «Одесагаз»»; акту НКРЕКП від 06.11.2025 № 275; листа НКРЕКП від 16.09.2025 № 10763/56.1/7-25; протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 16.12.2025; листа НКРЕКП від 21.11.2025 № 13934/14/12/7-25; листа НАБУ від 11.12.2025 № 542-296/38465, які останній просив долучити до матеріалів справи.

Щодо таких додаткових документів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У відповідності до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання сторонами таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

Враховуючи те, що АТ «Одесагаз» додало до відзиву на апеляційну скаргу лист Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб органів державної влади, інших державних органів та суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що могли завдати шкоди економічній безпеці України від 24.06.2025, тобто датований після прийняття оскаржуваного рішення, що свідчить про те, що такий доказ був відсутній станом на час прийняття оскаржуваного рішення, така обставина, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції такого додаткового доказу у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин його неподання стороною.

З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги та не враховує під час прийняття даної постанови додані позивачем до пояснень додаткові документи, оскільки такі датовані після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у справі №916/4972/24 оголошено перерву до 20.11.2025.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 у справі №916/4972/24 оголошено перерву до 17.12.2025.

У зв'язку з оголошенням у м.Одесі повітряної тривоги та необхідністю перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, а також обмеження доступу до приміщення суду представників учасників справи, судове засідання по справі №916/4972/24 призначене на 17.12.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 18.12.2025 повідомлено учасників справи №916/4972/24 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 відбудеться - 04.02.2026.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №916/4972/24 оголошено перерву до 19.02.2026.

Під час розгляду цієї справи, яка призначена на 19.02.2026 року об 11:30 год, було встановлено неможливість проведення судового засідання через технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідне оголошення про технічні збої в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ), у вигляді нестабільного підключення користувачів, переривання сеансів відеозв'язку та тимчасової неможливості приєднання до запланованих конференцій, розміщено на офіційному веб-сайті ДП "Інформаційні судові системи" (https://ics.gov.ua/ics/news/novyny/1974172/). Наведене унеможливило проведення судового засідання по справі №916/4972/24, яке було призначено на 19.02.2026.

Ухвалою суду від 19.02.2026 повідомлено учасників справи №916/4972/24 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 відбудеться - 26.02.2026.

Під час судового засідання від 26.02.2026 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідач надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 31.01.2020 між ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор) та АТ “Одесагаз» (далі - Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1910000190 (тут й надалі в редакціях Додаткових угод 1-7 до даного Договору) за умовами п. 2.1. якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

За умовами п. 2.2. Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред'являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування Оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника.

Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою розподілу потужності у точках міждержавного з'єднання є доступ Замовника до аукціонної платформи згідно з інструкцією з порядку доступу та роботи аукціонної платформи, розміщеною на веб-сайті Оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений з інструкцією з порядку доступу та роботи аукціонної платформи, розміщеною на веб-сайті Оператора, та надає згоду на її застосування та дотримання. Замовник визнає, що потужність у точках міждержавного з'єднання, розподілена йому за результатами проведених аукціонів, у тому числі на аукціоні розподілу нової (збільшеної) потужності, на аукціонних платформах, є його договірною потужністю і буде ним оплачена на умовах цього Договору.

Замовник погоджується з тим, що доступ до потужності, яка розподіляється на аукціоні розподілу нової (збільшеної) потужності, надається відповідно до загальних правил та умов, що є невід'ємною частиною проекту пропозиції зі створення нової (збільшеної) потужності, погодженого Регулятором та оприлюдненого Оператором відповідно до розділу ХХ Кодексу ГТС.».

Пунктами 2.5., 2.6. Договору визначено, що Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Згідно з п. 2.8. Договору взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.

Відповідно до пункту 4.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та кодексом; реєструвати в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному кодексом та цим договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.

За умовами пунктів 6.1, 6.4 Договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється в порядку, встановленому Кодексом ГТС; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.

За умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; послуги з врегулювання добового небалансу - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті.

У пункті 9.7 Договору сторони обумовили, що положення розділу ІХ Договору не застосовуються при визначенні плати за несанкціонований відбір.

Водночас відповідно до пункту 15.3 Договору прямий споживач або оператор газорозподільної системи, який здійснив несанкціонований відбір газу, зобов'язаний оплатити оператору газотранспортної системи плату за несанкціонований відбір. Розмір плати за несанкціонований відбір розраховується за формулою, наведеною у Додатковій угоді.

Правилами пункту 15.4 Договору визначено, що оператор складає та направляє відповідному оператору газорозподільної системи/прямому споживачу односторонній акт про несанкціонований відбір та рахунок на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору. Оператор газорозподільної системи/прямий споживач зобов'язані сплатити оператору плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір.

Згідно з пунктом 19.2. Договору обмін документами в рамках виконання цього Договору здійснюється через інформаційну платформу Оператора, крім випадків використання іншого порядку, визначеного цим Договором та/або Кодексом.

Відповідно до пункту 17.1 Договору він набирає чинності з дня його укладення поширює діє на відносини, що склались між Сторонами з 01 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2022 року.

Як зазначає позивач, у вересні 2024 року з газотранспортної мережі здійснювався відбір природного газу споживачами, які перебувають у зоні ліцензійної діяльності АТ «Одесагаз» та були відсутні в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання.

Позивач зазначає, що за результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори газу споживачів відповідача до/з газотранспортної системи у вересні 2024 року Оператор встановив наявність несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи, плату за який відповідач зобов'язаний сплатити Оператору ГТС у порядку та у строки передбачені Договором та Кодексом ГТС.

Так, позивачем було оформлено відповідний акт про несанкціонований відбір, а саме: за газовий місяць вересень 2024 року на суму 221 399 759,40 грн.

Також, позивач через інформаційну платформу направив відповідачу рахунок на оплату несанкціонованого відбору природного газу: рахунок № 09-2024-1910000190-09-НВГ від 30.09.2023 за газовий місяць вересень 2024 року на суму 221 399 759,40 грн.

АТ «Одесагаз» не виконало свої зобов'язання та не здійснило оплату за несанкціонований відбір природного газу за період вересня 2024 року, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши доводи та вимоги учасників справи дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення та виконання договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 9 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що замовник послуг транспортування користується потужністю газотранспортної системи на засадах, визначених Законом України "Про ринок природного газу", цим Кодексом, а також договором транспортування природного газу.

Одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки (пункт 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС).

За умовами пункту 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Як вже було вказано вище та не заперечується сторонами по справі, з метою надання доступу до газотранспортної системи між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (Оператор) та АТ "Одесагаз" (Замовник) був укладений Договір транспортування природного газу від 31.01.2020 за №190000190 (т.1 а.с.37-49) та в подальшому додаткові угоди до нього (т.1 а.с.50-69).

У пункті 15.3 Договору, з урахуванням Додаткової угоди №5 від 02.05.2023 сторони погодили, що прямий споживач або оператор газорозподільної системи, який здійснив несанкціонований відбір газу, зобов'язаний оплатити оператору газотранспортної системи плату за несанкціонований відбір. Розмір плати за несанкціонований відбір розраховується за формулою, наведеною у даній Додатковій угоді.

Відповідно до визначення, яке міститься у пункті 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу у таких випадках:

- за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду;

- за відсутності Оператора ГРМ у Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду, крім випадку закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу;

- після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу (транспортування) природного газу споживачам;

- шляхом самовільного під'єднання до газотранспортної системи та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку прямого споживача;

- шляхом самовільного відновлення споживання природного газу прямого споживача.

Розділом XXІ Кодексу ГТС визначено, що у випадку несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи оператор газотранспортної системи стягує плату за несанкціонований відбір, що включає, у тому числі вартість потужності точки виходу до газорозподільної системи/прямого споживача.

Оператор газотранспортної системи складає та направляє відповідному оператору газорозподільної системи/прямому споживачу односторонній акт про несанкціонований відбір та рахунок на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору.

Односторонній акт про несанкціонований відбір підписується оператором газотранспортної системи, у якому зазначається, зокрема: 1) EIC-код оператора газорозподільної системи/прямого споживача, через точку виходу до якого відбувся несанкціонований відбір газу; 2) обсяг несанкціонованого відбору природного газу; 3) розрахунок плати за несанкціонований відбір; 4) дата складання акта.

Оператор газорозподільної системи/прямий споживач зобов'язані сплатити оператору газотранспортної системи плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір.

Наведені полодення чинного законодаства України знайшли своє відображення в укладені між сторонами Додатковій угоді №5 від 02.05.2023 в якій визначено п. 15.4 Договору викласти у такій редакції: «Оператор складає та направляє відповідному оператору газорозподільної системи/прямому споживачу односторонній акт про несанкціонований відбір та рахунок на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору. Оператор газорозподільної системи/прямий споживач зобов'язані сплатити оператору плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір».

З аналізу наведених положень Кодексу ГТС, а також умов укладеного між сторонами договору вбачається, що АТ “Одесагаз», який у даному випадку є оператором газорозподільної системи, взяв на себе відповідне зобов'язання, у разі здійснення несанкціонованого відбору газу, оплатити оператору газотранспортної системи такий несанкціонований відбір. В свою чергу, позивач має обов'язок щодо направлення відповідному оператору газорозподільної системи (відповідачеві) одностороннього акту про несанкціонований відбір та рахунку на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору.

Як свідчать наявні матеріали справи, ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» 30.09.2024 було складено та направлено АТ “Одесагаз» Акт №09-2024-1910000190-НВГ про несанкціонований відбір за газовий місяць вересень 2024 року в якому повідомлено про те, що відповідачем здійснено несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи ТОВ “Оператор ГТС України» в обсязі 10 606 962,23 куб м на суму 221 399 759,40 грн (т.1 а.с.98-99).

Також, позивач направив відповідачеві рахунок на оплату несанкціонованого відбору природного газу № 09-2024-1910000190-09-НВГ від 30.09.2024 за газовий місяць вересень 2024 року на суму 221 399 759,40 грн (т.1 а.с.100).

Однак, як свідчать наявні матеріли справи АТ “Одесагаз» не було оплачено виставлений позивачем рахунок на оплату несанкціонованого відбору природного газу.

З огляду на доводи сторін по цій справі та висновки місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне встановити відповідні обставини щодо наявності/відсутності несанкціонованого відбору природного газу, (не) належного повідомлення позивачем АТ “Одесагаз» про необхідність припинення газопостачання, наявності/відсутності у АТ «Одеський припортовий завод» постачальника природного газу у спірний період.

Щодо наявності/відсутності несанкціонованого відбору природного газу з боку відповідача та повідомлення про необхідність припинення газопостачання, колегія суддів зазначає таке.

За умовами глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Як вже було вказано вище, згідно з п. 2.8. Договору взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що АТ “Одесагаз» надсилались ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» повідомлення про створення облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи (т.1, а.с. 70-71, 78-79, 90).

До вказаних повідомлень додано довіреності на підставі яких представникам АТ “Одесагаз» надано право доступу до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи - ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» та право вчиняти дії від імені товариства всі необхідні юридично значущі дії на вказаній інформаційній платформі (т.1, а.с. 72-77, 80-89, 91-95).

З огляду на наведені приписи Кодексу ГТС та умови укладеного між сторонами договору, взаємовідносини між позивачем та відповідачем при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за Договором здійснюються через інформаційну платформу позивача.

Главою 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу XII, пункту 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, надають оператору газотранспортної системи шляхом внесення (завантаження файлів з накладанням ЕЦП) до інформаційної платформи зокрема таку інформацію:

- Форма № 1. Інформація про споживачів, підключених до газорозподільної системи;

- Форма № 2. Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби);

- Форма № 3. Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу;

- Форма № 4. Інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об'єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу;

- Форма № 8. Інформація про об'єм/обсяг подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі газовидобувних підприємств.

Інформація, яку Операторам ГРМ направляє оператор ГТС:

- Форма № 9. Повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання.

З реєстру файлів, відправлених з інформаційної платформи за спірний період (вересень 2024) вбачається, що позивачем було направлено АТ “Одесагаз»:

- Форму №2. Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби) (т.1, а.с. 108-111);

- Форму № 3. Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу (т.1, а.с. 112);

- Форму № 4. Інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об'єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу (т.1, а.с. 113);

- Форму № 9. Повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання (т.1, а.с. 114-115).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що АТ “Одесагаз» отримавши відповідне повідомлення за Формою №9 було обізнано про наявність споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника / постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС / постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання.

А тому, у відповідності до такого повідомлення, АТ “Одесагаз» мало припинити газопостачання споживачам, які були вказані у такому повідомленні, зокрема АТ “Одеський припортовий завод» (код EIC-код 56XO000005QEZ00O).

Однак, наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що АТ “Одесагаз» було вчинено дії припинення газопостачання споживачам, зокрема АТ “Одеський припортовий завод».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що АТ “Одесагаз» не мало обов'язку щодо припинення (обмеження) газопостачання споживачам, зокрема АТ “Одеський припортовий завод» з огляду на таке.

Глава 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначає порядок обмеження та припинення розподілу природного газу споживачам.

Пунктом 1 глави 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/ обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача.

У відповідності до пункту 2 глави 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем споживач зобов'язаний допустити представників Оператора ГРМ на власні об'єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.

Відтак, у разі наявності правових підстав, Оператор ГРМ (АТ “Одесагаз») здійснює обмеження/припинення несанкціонованого відбору природного газу споживачем, зокрема АТ “Одеський припортовий завод», безпосередньо на об'єкті споживача.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах) виходячи з інформації про споживачів, яким не замовлені постачальником обсяги транспортування природного газу для їх потреб, зобов'язані протягом двох робочих днів наступної доби з дати отримання відповідної інформації від оператора газотранспортної системи проінформувати таких споживачів про відсутність у них замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу з певної дати та можливі для них наслідки та зобов'язані розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу (транспортування) природного газу на об'єкти таких споживачів.

Відтак, у силу вищенаведених правових норм обов'язок щодо припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу природного газу на об'єктах споживачів при несанкціонованому відборі природного газу покладається на Оператора ГРМ, у зоні ліцензійної діяльності якого знаходиться такий споживач.

Колегія суддів також зауважує, що у відповідності до п. 2 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення), затвердженого Постановою КМУ від 08.12.2006 №1687 (далі - Порядок) газопостачання може бути припинено (обмежено) споживачем або газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерго на припинення (обмеження) газопостачання споживачам.

Газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу. В іншому разі припинення (обмеження) газопостачання здійснюється за дорученням постачальника на підставі укладеного з ним договору (п.3 Порядку).

У відповідності до п.4 Порядку припинення (обмеження) газопостачання у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, недотримання ним відповідного графіка здійснюється у строк, визначений постачальником, газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством. Припинення газопостачання у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу здійснюється у день і час, визначені газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством на підставі розрахунку обсягу споживання газу та залишку виділеного ліміту.

Пунктом 5 Порядку визначено, що припинення (обмеження) газопостачання здійснюється на вхідній засувній арматурі газопроводу споживача або газорозподільного пункту (за його наявності). У разі коли споживача приєднано прямим газопроводом від газорозподільної станції, припинення (обмеження) може здійснюватися безпосередньо на зазначеній станції.

Споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерго на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб. З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерго формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції (п.6 Порядку).

У відповідності до п. 8 Порядку припинення (обмеження) газопостачання здійснюється самостійно працівниками споживача, які обслуговують газопроводи чи газоспоживне обладнання, у присутності посадової особи уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, яка здійснює опломбування та складає акт за встановленою Міненерго формою.

У разі відмови споживача у припиненні (обмеженні) газопостачання або самовільного його відновлення здійснюється примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від'єднання газопроводу, про що посадовою особою уповноваженого підприємства складається акт за встановленою Міненерго формою. У разі самовільного відновлення газопостачання його припинення здійснюється шляхом механічного (зварного) від'єднання газопроводу. При цьому копія акта подається до відповідного органу внутрішніх справ. Представники органів внутрішніх справ сприяють безперешкодному доступу працівників та посадових осіб уповноваженого підприємства до вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) та виконанню ними робіт щодо припинення (обмеження) газопостачання (п.9 Порядку).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» не є тією особою, на яку згідно з вимогами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, покладено обов'язок (можливість) щодо самостійного вчинення дій щодо припинення несанкціонованого відбору природнього газу.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідні обставини були встановлені Південно-західним апеляційним господарським судом в межах справи №916/4240/24 за участю тих самих сторін, а тому такі обставини є преюдиційними, у цій справі та не підлягають доказуванню у відповідності до приписів ст. 75 ГПК України.

Виходячи з наведеного, саме на АТ “Одесагаз» після отримання відповідного повідомлення про необхідність припинення (обмеження) газопостачання споживачам, було покладено обов'язок щодо вчинення таких дій.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що одночасно заперечуючи у цій справі по суті свої зобов'язання щодо здійснення припинення (обмеження) газопостачання споживачам, зокрема й АТ “Одеський припортовий завод», відповідач вдається до суперечливої поведінки у спірних правовідносинах, оскільки як свідчать наявні матеріали справи, АТ “Одесагаз», вживались дії щодо припинення (обмеження) газопостачання третій особі, після отримання відповідного повідомлення від позивача.

Як свідчать наявні матеріли справи, 03.09.2024 АТ “Одесагаз» було надіслано АТ «Одеський припортовий завод» повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №266 в якому повідомлено про необхідність у термін до 07 години 08.09.2024 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання. А також попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги розподіл природного газу підприємству буде припинено в примусовому порядку (т.1, а.с. 226).

Також, у період з 08 по 14 вересня 2024 представниками АТ “Одесагаз» здійснювались виїзди на адресу АТ «Одеський припортовий завод» з метою перекриття вимикаючого пристрою на газопроводі, що розташований на території даного споживача про що складено відповідні акти:

- Акт про недопуск на об'єкт споживача від 08.09.2024 (т.1, а.с. 227);

- Акт про недопуск на об'єкт споживача від 09.09.2024 (т.1, а.с. 228);

- Акт про недопуск на об'єкт споживача від 10.09.2024 (т.1, а.с. 229);

- Акт про недопуск на об'єкт споживача від 13.09.2024 (т.1, а.с. 230).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Зокрема доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України, аналогічно частина перша статті 44 ЦПК України).

Висновки, сформульовані, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 (провадження № 12-33гс24).

Отже судова колегія вважає безпідставними та такими, що не узгоджуються з діями особи, доводи відповідача про відсутність у АТ “Одесагаз» зобов'язання щодо здійснення припинення (обмеження) газопостачання споживачам, зокрема й АТ “Одеський припортовий завод».

Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не визначає граничних строків для Оператора ГРМ на припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачеві, з огляду на таке.

Так, пунктом 8 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що оператори газорозподільних систем (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах) виходячи з інформації про споживачів, яким не замовлені постачальником обсяги транспортування природного газу для їх потреб, зобов'язані протягом двох робочих днів наступної доби з дати отримання відповідної інформації від оператора газотранспортної системи проінформувати таких споживачів про відсутність у них замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу з певної дати та можливі для них наслідки та зобов'язані розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу (транспортування) природного газу на об'єкти таких споживачів.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що 02.09.2024 Оператор ГРМ (АТ «Одесагаз») отримав через Інформаційну платформу повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання (форма № 9).

Пунктом 1 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПТЕСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках:

- відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;

5) розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим);

11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ (Пункт 1 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем).

У відповідності до п. 6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою КМУ від 08.12.2006 №1687 споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерго на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб.

З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерго формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції.

Отже, чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, визначає як конкретні підстави для припинення (обмеження) газопостачання споживачам, так й строки вжиття таких заходів Оператором ГРМ.

На виконання таких вимог, як вже було відзначено вище, 03.09.2024 АТ “Одесагаз» було надіслано АТ «Одеський припортовий завод» повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №266 в якому повідомлено про необхідність у термін до 07 години 08.09.2024 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання. А також попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги розподіл природного газу підприємству буде припинено в примусовому порядку.

Наведене відповідно спростовує доводи АТ «Одесагаз» про те, що чинним законодавством не визначено строку щодо припинення (обмеження) газопостачання споживачеві.

Колегія суддів також відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача про те, що АТ “Одесагаз» не отримувало від позивача повідомлення про необхідність припинення (обмеження) газопостачання споживачам, зокрема АТ “Одеський припортовий завод» за встановленою формою, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 № 338, з огляду на таке.

Відповідний наказ Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 №338 був прийнятий на виконання Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою КМУ від 08.12.2006 №1687, про що прямо вказано в преамбулі наказу №338, а тому є доповненням до його положень і, відповідно, регулює ті ж правовідносини, що і сам Порядок.

Цей Порядок визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу (далі - споживач) у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, на період різких похолодань (далі - відповідний графік), а також відбору природного газу за відсутності у споживачів планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць (далі - ліміт природного газу), який виділяється постачальником згідно з договором на постачання споживачу природного газу.

Пунктом 2 Порядку визначено, що газопостачання може бути припинено (обмежено) споживачем або газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерго на припинення (обмеження) газопостачання споживачам.

Газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу. В іншому разі припинення (обмеження) газопостачання здійснюється за дорученням постачальника на підставі укладеного з ним договору (п.3 Порядку).

Згідно з п. 4 Порядку припинення (обмеження) газопостачання у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, недотримання ним відповідного графіка здійснюється у строк, визначений постачальником, газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством.

Відтак, даним наказом, який є доповненням до Порядку, затверджено форми повідомлень та актів, які складаються Операторами ГРМ щодо споживачів природного газу, які перебувають у зоні ліцензійної діяльності, з якими Оператор ГРМ має укладені договори розподілу природного газу, та відносно яких існує необхідність у припиненні (обмеженні) газопостачання з тих чи інших причин.

Відповідно, приписи вищевказаного наказу та Порядку поширюються на правовідносини Оператора ГРМ (яким у даному спорі є відповідача) та споживачів (зокрема, як у даному випадку, АТ “Одеський припортовий завод»), та не поширюються на діяльність ТОВ «Оператор ГТС України», оскільки останнє, як вже було вказано вище, не здійснює безпосереднє припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачам, які знаходяться в зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ.

В той же час, суд апеляційної інстанції зауважує, що сторонами у договорі про транспортування природного газу не було погоджено будь-яких інших форм повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання споживача, зокрема й затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 № 338, окрім обміну відповідною інформацією через інформаційну платформу.

На виконання таких вимог, як вже було вказано вище, ТОВ «Оператор ГТС України» через інформаційну платформу скеровувало на адресу АТ «Одесагаз» форму № 9, а саме повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника / постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС / постачальник яких ініціював припинення їм постачання.

Слід також зауважити, що як свідчать наявні матеріали справи та не заперечується відповідачем, останній отримав відповідне повідомлення (Форму №9), був обізнаний про необхідність вжиття заходів щодо припинення газопостачання споживачам визначеним у такому повідомлені, а також вживав відповідні дії щодо такого припинення.

З огляду на таке, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з діями вчиненими відповідачем, доводи АТ «Одесагаз» з приводу не отримання повідомлення від позивача щодо необхідності припинення газопостачання споживачам.

Щодо доводів відповідача та суду першої інстанції про те, що ТОВ “Оператор ГТС України» не довів та не надав докази того, що АТ “Одеський припортовий завод» не перебував в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазбуріння", яке у вересні 2024 року було замовником послуг транспортування природного газу для АТ “Одеський припортовий завод» та у зв'язку з цим, негативний місячний небаланс мав бути врегульований оператором ГТС за рахунок надання природного газу ТОВ «Укрнафтогазбуріння» в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу, слід зазначити таке.

У відповідності до пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС інформаційна платформа забезпечує можливість здійснення в автоматичному режимі перевірки за ЕІС-кодом споживача (точки комерційного обліку споживача) наявності/відсутності діючого постачальника природного газу у такого споживача та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником (у випадку наявності постачальника).

Згідно з пунктом 8 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у разі відхилення оператором газотранспортної системи номінації замовника послуг транспортування на відповідну точку виходу до прямого споживача та/або газорозподільної системи або якщо така номінація не була подана оператору газотранспортної системи у встановлений строк, інформаційна платформа, з урахуванням вимог цього Кодексу та за відсутності споживача(-ів) у реєстрі іншого постачальника(-ів), інформує відповідного оператора газорозподільної системи (оператора газотранспортної системи по прямих споживачах) про відсутність замовленого постачальником обсягу транспортування природного газу для потреб споживача(-ів).

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у разі якщо за п'ять днів (дванадцять днів для бюджетних установ та організацій) до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором.

Як вбачається із повідомлення за формою 9, що погоджене НКРЕКП та розміщене на сайті Оператора ГТС, таке повідомлення заповнюється наступним чином: 1) якщо споживач не увійшов/споживача не включено до Реєстру споживачів жодного постачальника - відповідна клітинка стовпця заповнюється цифрою "1"; 2) якщо постачальник споживача не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС - відповідна клітинка стовпця заповнюється цифрою "2"; 3) якщо постачальник споживача ініціював припинення йому газопостачання - відповідна клітинка стовпця заповнюється цифрою "3".

У даному випадку, як свідчать наявні матеріли справи, за результатом відхилення номінації ТОВ «Укрнафтогазбуріння», як постачальника послуг транспортування природного газу для АТ «Одеського припортового заводу», 02 вересня 2024 року о 17:51 год інформаційною платформою сформовано та надіслано АТ «Одесагаз» як Оператору ГРМ Повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника / постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС / постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання (Форма 9).

Так, у відповідному повідомленні, яке було надіслано до інформаційної платформи АТ «Одесагаз» за Формою №9 містяться відмітки про причини включення споживачів, зокрема й АТ «Одеський припортовий завод», до відповідної Форми №9, а саме відхилення оператором газотранспортної системи номінації замовника (постачальника) про що у стовпці «Причина», про що свідчить відмітка з цифрою 2.

Колегія суддів також зауважує, що ані місцевим господарським судом, ані відповідачем не взято до уваги те, що наявні матеріли справи свідчать про те, що окрім АТ «Одеський припортовий завод» безпідставні відбори природного газу здійснювали й інші споживачі, що знаходяться в зоні ліцензійної діяльності АТ «Одесагаз» та відбори яких, також включені в алокацію відповідача за вересень 2024 року.

При цьому, інші споживачі, які вказані у Формі №9 були включені до неї, зокрема з інших причин, про що наявні відповідні відмітки у стовпці «Причина» (зазначена відповідна цифра).

Як вже було встановлено вище, з повідомлення отриманого АТ «Одесагаз» вбачається, що відповідач мав припинити газопостачання споживачам у відповідні доби, вказані у повідомленні, зокрема АТ «Одеський припортовий завод» (код EIC-код 56XO000005QEZ00O) о 07:00 год 08 вересня 2024 року.

Відтак, на відповідача в силу приписів вищенаведених вимог чинного законодавства, було покладено обов'язок щодо обмеження (припинення) газопостачання споживачам визначеним у повідомленні.

Однак, як свідчать наявні матеріли справи та не спростовано відповідачем, АТ «Одесагаз» не було вжито належних дій задля припинення несанкціонованого відбору природного газу.

За приписами пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС обсяг відборів природного газу в мережах оператора газорозподільних систем споживачів за їх відсутності в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника або після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу природного газу, а також відбору оператором газорозподільних систем за його відсутності в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника, крім випадку закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, є обсягом несанкціонованого відбору відповідного оператора газорозподільної системи.

Відповідно, обсяг відборів природного газу споживачів, в мережах оператора ГРС, які у спірний період були відсутні в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника або після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу природного газу, на підставі п. п. 7 гл. 6 розділу ХІІ Кодексу ГТС включаються в алокацію відповідного оператора газорозподільної системи, у даному випадку відповідача, а відтак - є обсягом несанкціонованого відбору відповідного оператора газорозподільної системи.

У даному випадку, місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про те, що безпідставний відбір природного газу у спірний період вересня 2024 року здійснено споживачем природного газу, зокрема АТ «Одеський припортовий завод», через відсутність останнього в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника, оскільки як свідчать наявні матеріли справи, такий безпідставний відбір газу був здійснений з іншої причин, а саме постачальник не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або номінація була відхилена Оператором ГТС, про що прямо вказано у надісланому відповідачеві повідомленні за Формою №9.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, Господарським судом Львівської області розглядалась справу № 914/2853/24 за позовом ТОВ «Оператор ГТС України» до ТОВ «Укрнафтогазбуріння» про стягнення заборгованості у розмірі 48 168 278,01 грн за щодобові негативні небаланси природного газу та перевищення замовленої потужності за період з 01.09.2024 по 07.09.2024.

Відповідно, у вищевказаній справі в алокацію ТОВ «Укрнафтогазбуріння» було включено відбори природного газу, здійснені споживачем - Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» виключно за період з 01.09.2024 по 07.09.2024.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, яка наразі є предметом даного апеляційного перегляду, обсяги відбору природного газу споживача - АТ «Одеський припортовий завод» (EIC-код 56XO000005QEZ00O) (який мав укладений договір постачання природного газу з ТОВ «Укрнафтогазбуріння» (Постачальник), який перебуває в зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ - АТ «Одесагаз» покладені в алокацію відповідача (як оператора ГРМ) починаючи з 08 вересня 2024 року по 14 вересня 2024 року (наведене вбачається із розрахунку № 2 (т.1, а.с. 103-105), тобто період стягнення заборгованості за несанкціонований відбір з відповідача є іншим, ніж період, що був предметом розгляду у справі № 914/2853/24 про стягнення заборгованості за добові небаланси з ТОВ «Укрнафтогазбуріння».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем по справі було доведено ту обставину, що за наслідками здійснення у вересні 2024 року споживачами в межах газорозподільної зони АТ «Одесагаз», як оператора газорозподільної системи, зокрема і АТ «Одеський припортовий завод», споживання природного газу за відсутності у таких споживачів постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС/ постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання, що в силу законодавства, яке регулює ринок природного газу, є несанкціонованим відбором природного газу, зобов'язання з оплати такого відбору покладається на відповідного оператора газорозподільної системи, у даному випадку на відповідача.

Наведене, в свою чергу, зумовлює прийняття рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія також наголошує, що відповідачем не надано, а надані матеріли справи не містять доказів на підтвердження невірного визначення позивачем обсягів споживання (несанкціонованого відбору) природного газу та/або ціни за відповідне споживання.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2025 по справі №916/4972/24 - скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства “Одесагаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» заборгованість у розмірі 221 399 759,40 грн.

5. Стягнути з Акціонерного товариства “Одесагаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 059 800 грн.

6. Стягнути з Акціонерного товариства “Одесагаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 271 760,00 грн.

7. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.03.2026 через перебування судді члена-колегії Філінюка І.Г. у відпустці з 02.03.2026 по 06.03.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.