ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
25 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2263/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ «Агромаркет-Експо» - адвокат Приміч Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро»
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 (повний текст складено та підписано 28.11.2025, суддя Цісельський О.В)
у справі №916/2263/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет-Експо»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро»
про стягнення 3 672 703,31 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаркет-Експо» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Адонара Агро», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 3672703,31 грн, з яких: заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 1981150,74 грн, пеня в розмірі 376760,05 грн пені, 3% річних в розмірі 178571,42 грн та інфляційні втрати в розмірі 1136221,10 грн.
В обґрунтування підстав позову позивач послався на обставину порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки товару в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 по справі №916/2263/25 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 1 981 150 грн 74 коп, пеню в розмірі 376 760 грн 05 коп, 3% річних в розмірі 178 571 грн 42 коп, інфляційні втрати в розмірі 1 136 221 грн 10 коп, судовий збір в розмірі 44 072 грн 44 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 80 000 грн 00 коп.
В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виснував, що позивач на виконання взятих на себе договірних зобов'язань поставив відповідачеві замовлений ним товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази. В свою чергу, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не надав. ТОВ “Адонара Агро» в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договорами поставки не в повному обсязі було оплачено вартість отриманого від позивача товару.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18 листопада 2025 року змінити та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАРКЕТ-ЕКСПО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адонара Агро» - задовольнити в частині стягнення 990 612,64 грн.
Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовує наступним:
- укладені між сторонами договори поставки, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, були розірвані відповідними додатковими угодами від 01.03.2023;
- у ТОВ «Адонара Агро» виник обов'язок повернути поставлений за договором товар, однак товариство не мало можливості виконати вказані обов'язки через створення перешкод з боку зберігача товару - ТОВ «СІМАКС ГРУП»;
- апелянт звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «СІМАКС ГРУП» про зобов'язання відповідача повернути сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон. В процесі розгляду справи, між ТОВ «АГРОМАРКЕТ-ЕКСПО» та ТОВ «СІМАКС ГРУП» вжито заходів для врегулювання спору у позасудовому порядку, а саме: ТОВ «СІМАКС ГРУП» відвантажило спірне сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон. на користь ТОВ «АГРОМАРКЕТ-ЕКСПО», а тому ухвалою суду було закрито провадження у справі;
- таким чином ТОВ «АДОНАРА АГРО» не визнає позов ТОВ «АГРОМАРКЕТ-ЕКСПО» в частині стягнення плати за сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон. Водночас ТОВ «АДОНАРА АГРО» визнає позов ТОВ «АГРОМАРКЕТ-ЕКСПО» в частині стягнення плати в розмірі 990 612,64 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 25.02.2026.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Адонара Агро» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 року по справі № 916/2263/25 - відмовити.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що доводи апелянта про те, що укладені між сторонами договори поставки були розірвані на підставі додаткової угоди, в результаті чого відповідач повернув позивачу поставлений товар, не підтверджуються належними та допустимим доказами.
За твердженням позивача, апелянт не скористався своїм правом на подання доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, у визначений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок.
Натомість, позивач в судовому засіданні додатково ставив під сумнів подані відповідачем копії документів, за відсутності їх оригіналів. Зважаючи на це, на переконання позивача, суд першої інстанції законно та обґрунтовано розглянув справу за наявними (належними та допустимими ) доказами у матеріалах справи.
Під час судового засідання від 25.02.2026 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агромаркет-Експо» (постачальник, позивач, ТОВ “Агромаркет-Експо») та Товариством з обмеженою відповідальністю “Адонара Агро» (покупець, відповідач, ТОВ “Адонара Агро») було укладено договір поставки товару № 211221/S/АА-АЕ (далі - договір-1), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно - сорго українського походження, врожаю 2021р., іменований надалі “товар».
Відповідно до п. 1.2. договору-1, постачальник гарантує покупцю, що товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб: не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю.
Згідно з п.п. 2.1. - 2.2. договору-1 кількість, одиниця виміру товару вказуються у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору та передбачається у накладних документах на кожну окрему партію товару. Кількість поставленого товару визначається згідно реєстру від складу покупця. Право власності на товар та ризик його втрати переходить до покупця з часу отримання товару в місці поставки, що підтверджується підписанням сторонами товарно-транспортної накладної.
За умовами п. 4.1. договору-1 на товар, що постачається постачальник зобов'язується надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, ТТН та відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстрованому в ЄРПН в строки - до 14 календарних днів. Оригінали вказаних документів повинні бути передані разом з товаром, але не пізніше 7 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору-1, вартість одиниці товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціни на товар, що поставляється постачальником, зафіксовані у національній валюті України - гривні.
На підставі пунктів 6.1.-6.4. договору-1 оплата вартості партії товару має бути перерахована постачальнику у розмірі 80% з моменту отримання покупцем скан копії ТТН завантаженого авто з товаром, наданого постачальником, решта 20% - після отримання документів від постачальника та реєстрації податкової накладної. Вид розрахунків: безготівковий. Форма розрахунків: платіжне доручення. Днем виконання покупцем грошових зобов'язань по оплаті товару є день зарахування повної суми вартості товару на поточний рахунок постачальника.
Пунктами 8.1.-8.3. договору-1 сторони передбачили, що передача товару здійснюється партіями на складі покупця. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних. Приймання товару проводиться за якістю - відповідно до даних, зазначених у розділі 3 даного договору згідно нормам чинного законодавства.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 28 лютого 2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. За взаємною згодою сторін даний договір може бути розірваний достроково. Сторона, яка виявила бажання розірвати договір направляє іншій стороні додаткову угоду про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати підписання такої угоди уповноваженими представниками сторін. Сторони протягом 10 календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди повинні провести взаєморозрахунки. За наявності заборгованості постачальник повертає покупцю перерахований аванс або перераховану надлишкову суму за товар, а покупець за попереднім погодженням з постачальником повертає постачальнику партію не оплаченого товару чи її частину або оплачує вартість такої партії чи її частини (п.п. 9.1., 9.2. договору-1).
Як визначено п. 10.3. договору-1, у разі прострочення терміну (строку) оплати товару на умовах відстрочення після факту отримання товару покупцем, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Аналогічний за змістом договір був укладений між ТОВ “Агромаркет-Експо» та ТОВ “Адонара Агро» 14.01.2022 за № 140122/S/АА-АЕ (далі - договір-2) щодо поставки покупцю зерна - сорго українського походження, врожаю 2021 року, строк дії якого визначений до 31.03.2022.
Вказані договори підписано представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.
21.12.2021 сторонами підписано додаток № 1/специфікацію №1 до договору № 211221/S/АА-АЕ від 21.12.2021 на поставку товару - сорго українського походження, врожаю 2021 року, у кількості 300 т, загальною вартістю 2430000,00 грн з ПДВ в строк з 21.12.2021 до 31.12.2022 включно. У п. 5 специфікації сторони погодили форму оплати: безготівковий розрахунок шляхом переказу коштів на умовах, зазначених в п. 6.1. договору.
Також, 14.01.2022 сторонами підписано додаток № 1/специфікацію №1 до договору № 140122/S/АА-АЕ від 14.01.2022 на поставку товару - сорго українського походження, врожаю 2021 року, у кількості 200 т, загальною вартістю 1660000,80 грн з ПДВ в строк з 14.01.2022 до 28.02.2022 включно. У п. 5 специфікації сторони погодили форму оплати: безготівковий розрахунок шляхом переказу коштів на умовах, зазначених в п. 6.1. договору.
На виконання умов укладених договорів позивачем у період з 06.01.2022 по 01.02.2022 було передано у власність відповідача - ТОВ “Адонара Агро» товар на загальну суму 3176150,84 грн, відповідно до видаткових накладних: № 3 від 06.01.2022 на суму 435618,00 грн; № 4 від 11.01.2022 на суму 235710,00 грн; № 5 від 12.01.2022 на суму 187110,00 грн; № 6 від 13.01.2022 на суму 219348,00 грн; № 7 від 15.01.2022 на суму 185166,00 грн; № 8 від 17.01.2025 на суму 219915,00 грн; № 9 від 18.01.2022 на суму 222440,11 грн; № 10 від 19.01.2022 на суму 193805,09 грн; № 11 від 20.01.2022 на суму 192228,10 грн; № 12 від 24.01.2022 на суму 194469,10 грн; № 13 від 25.01.2022 на суму 230491,12 грн; № 14 від 27.01.2022 на суму 196129,09 грн; № 15 від 28.01.2022 на суму 237048,12 грн; № 20 від 01.02.2022 на суму 226673,11 грн.
Зазначені видаткові накладні на відпуск ТОВ “Агромаркет-Експо» відповідачу товару та його отримання ТОВ “Адонара Агро» підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб'єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаних договорів поставки, господарських операцій.
Також, додатково на підтвердження факту здійснення поставок на адресу ТОВ “Адонара Агро» позивачем надані копії відповідних товарно - транспортних накладних, а саме: № 501/1 від 05.01.2021; № 10 від 10.01.2022; № 8/1 від 12.01.2022; № 1301 від 13.01.2022; № 8/2 від 14.01.2022; № 11 від 16.01.2022; № 1501 від 15.01.2022; № 20 від 18.01.2022; № 1901 від 19.01.2022; № 23 від 24.01.2022; № 2401 від 24.01.2022; № 45/1 від 27.01.2022; № 2801 від 28.01.2022; № 000692 від 01.02.2022. При цьому факт передання позивачем товару для перевезення за видатковими накладними та отримання його ТОВ “Сімакс Груп» для відповідача засвідчено підписами представників вантажовідправника та вантажоодержувача, засвідчених печатками сторін.
На вищевказані поставки товару позивачем складені та зареєстровані у ЄРПН наступні податкові накладні: № 3 від 06.01.2022; № 4 від 11.01.2022; № 5 від 12.01.2022; № 6 від 13.01.2022; № 7 від 15.01.2022; № 8 від 17.01.2022; № 9 від 18.01.2022; № 10 від 19.01.2022; № 11 від 20.01.2022; № 12 від 24.01.2022; № 13 від 25.01.2022; № 14 від 27.01.2022; № 15 від 28.01.2022; № 21 від 01.02.2022.
У матеріалах справи також наявні копії виставлених позивачем рахунків на оплату товару: № 3 від 06.01.2022 на суму 435618,00 грн; № 4 від 11.01.2022 на суму 235710,00 грн; № 5 від 12.01.2022 на суму 187110,00 грн; № 6 від 13.01.2022 на суму 219348,00 грн; № 7 від 15.01.2022 на суму 185166,00 грн; № 8 від 17.01.2022 на суму 219915,00 грн; №9 від 18.01.2022 на суму 222440,11 грн; № 10 від 19.01.2022 на суму 193805,09 грн; № 11 від 20.01.2022 на суму 192228,10 грн; № 12 від 24.01.2022 на суму 194469,10 грн; № 13 від 25.01.2022 на суму 230491,12 грн; № 14 від 27.01.2022 на суму 196129,09 грн; № 15 від 28.01.2022 на суму 237048,12 грн; № 21 від 01.02.2022 на суму 226673,11 грн.
Поряд з цим, як вбачається з наданих позивачем копій виписок за рахунком ТОВ “Агромаркет-Експо» за 08.06.2022 та за 01.11.2022, за поставлений за вищевказаними видатковими накладними відповідач сплатив 1195000,00 грн, зокрема 08.06.2022 - 695000,00 грн за договором № 211221/S/АА-АЕ від 21.12.2021 та 01.11.2022 - 500000,00 грн за договором № 140122/S/АА-АЕ від 14.01.2022.
В свою чергу, доказів проведення решти оплати вартості поставленого товару за даними видатковими накладними, матеріали справи не містять.
Непроведення своєчасно відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для нарахування останнім до сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, та його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості та штрафних санкцій.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.
Так, суд апеляційної інстанції відзначає, що апелянт в доводах апеляційної скарги не заперечує, як факт наявності між сторонами договірних правовідносин, так й факт поставки та часткової оплати товару.
Натомість, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд не взяв до уваги та не врахував при прийнятті оскаржуваного рішення надані відповідачем докази, а саме додаткові угоди про розірвання договорів поставки та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 по справі №916/1877/23 в якій встановлено обставини, що згідно ТТН у період з 28.01.2025 року по 03.02.2025 ТОВ «СІМАКС ГРУП» відвантажило спірне сорго врожаю 2021 року у кількості 333,38 тон на користь ТОВ «АГРОМАРКЕТ-ЕКСПО», про що повідомлений та не заперечувало ТОВ «АДОНАРА АГРО».
З огляду на таке, а також з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України, колегія суддів переглядає дану справу лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Статтею 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. До відзиву додаються: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
За приписами ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 по цій справі було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу № 916/2263/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.07.2025.
Також, даною ухвалою суд першої інстанції запропонував відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", який набрав чинності з 18.10.2023, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таким чином, Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що особи, визначені частиною шостою статті 6 ГПК України, зокрема й інші особи, які зареєстрували свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку, можуть подавати документи до суду або в паперовій формі, або в електронній формі виключно за допомогою в Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Згідно з абзацом 1 розділу V "Перехідні положення" Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає особам, окрім осіб, які зобов'язані зареєструвати свої Електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, документи у справах на адресу електронної пошти, з якої до суду надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов'язковою для осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
У даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю “Адонара Агро» відноситься до осіб, які у відповідності до вищевказаних положень чинного процесуального законодавства, зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС.
З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю “Адонара Агро» мало можливість реалізувати своє право на подання відзиву на позовну заяву або в електронному вигляді лише з використанням сервісу "Електронний суд" або шляхом подання його у в паперовій формі безпосереднього до суду.
Всупереч наведеному, як свідчать наявні матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Адонара Агро» 03.07.2025 надіслало на електронну адресу суду першої інстанції відзив на позовну заяву підписаний КЕП представника товариства (т.1, а.с. 81-84).
Відтак, оскільки відзив на позовну заяву був поданим Товариством з обмеженою відповідальністю “Адонара Агро» всупереч вимогам, встановленим статтею 6 Господарського процесуального кодексу України, через електронну пошту Господарського суду Одеської області, а не за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або паперовому вигляді, місцевим господарським судом обґрунтовано не взято його до уваги та залишено без розгляду.
Колегія суддів зауважує, що після реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС Товариство з обмеженою відповідальністю “Адонара Агро» не скористалось своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Натомість, як свідчать наявні матеріали справи, 04.07.2025 (зареєстровано Господарським судом Одеської області 07.07.2025) відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання відповідно до якого останній просив суд долучити до матеріалів справи докази, а саме: додаткові угоди про розірвання договорів постачання, накладні про повернення сорго постачальнику, ТТН ТОВ «СІМАКС ГРУП» про повернення сорго постачальнику - ТОВ «Адонара Агро», ухвалу про закриття провадження у справі, Акт звірки взаєморозрахунків № 2 від 02.07.2025 (т.1, а.с. 100-145).
Відповідно до п. 4, 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанова Верховного Суду у справі № 910/16181/18 від 27.06.2023 та інші).
Частина восьма статті 80 ГПК містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк. Особа має письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (постанова Верховного Суду у справі № 910/7381/21 від 11.10.2023).
Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).
У даному випадку, ТОВ “Адонара Агро» подаючи клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, поза межами законодавчо визначено строку на їх подання (разом з відзивом на позовну заяву) не просило суд поновити строк на звернення з таким клопотання, а також взагалі не зазначено поважних причин пропуску строку на клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
З протоколу судового засідання Господарського суду Одеської області від 17.07.2025 вбачається, що місцевим господарським судом було залишено клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових документів без розгляду. При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні, присутньому у судовому засіданні представнику відповідача було роз'яснено про право подати відповідне клопотання в порядку ч.1 ст.119 ГПК України.
Однак, своїм правом на подання клопотання про залучення доказів до матеріалів справи із відповідним обґрунтуванням неможливості його подання у законодавчо визначенні строки та поновлення строку на подання такого клопотання, ТОВ “Адонара Агро» не скористалось.
А тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги надані відповідачем до клопотання додаткові документи та залишив його без розгляду.
Щодо прийняття таких доказів на стадії апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 виснував, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (особи, яка їх подає).
Апеляційний господарський суд також зазначає, що право на справедливий суд встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23.06.1993, пункт 63) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
У рішенні у справі "Вержбицький проти Польщі" (Wierzbicki v. Poland, заява №24541/94, від 18.06.2002, пункт 39) Європейський суд з прав людини, посилаючись на рішення у справі "Домбо Бехер проти Нідерландів" (Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, пункт 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.
Отже, прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції або їх витребування, без дотримання порядку, визначеного нормами Господарського процесуального кодексу України, матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника справи, тягар доведення яких покладений на останнього (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 Господарського процесуального кодексу України викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 03.06.2025 у справі № 914/855/24).
Натомість, у даному випадку відповідачем не наведено, із посиланням на відповідні докази, наявності виняткових, не залежних від нього обставин у даній справі, які об'єктивно перешкоджали наданню додаткових доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 по справі №916/2263/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.03.2026 через перебування судді члена-колегії Філінюка І.Г. у відпустці з 02.03.2026 по 06.03.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.