Справа № 211/303/26
Провадження № 1-кп/211/882/26
про призначення справи до судового розгляду,
зміну запобіжного заходу
10 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025052260000987 від 24.11.2025 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
за участю сторін кримінального провадження в режимі відеоконференції: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
в провадження суду надійшов зазначений обвинувальний акт.
Прокурор просить призначити справу до судового розгляду.
Захисник не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду в той час, як обвинувачений наполіг на поверненні справи для додаткового слідства у зв'язку із тим, що не було допитано його свідків під час досудового слідства.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд доходить висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Кримінальне провадження підсудне Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.12.2024 року №3707/0/15-24.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8, 10 ч. 1 або ч.2 ст.284 КПК України, чи затвердження угоди немає.
Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Щодо клопотання обвинуваченого суд зазначає, що згідно із п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Таким чином, єдиною законною підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність змісту самого обвинувального акту вимогам саме ст. 291 КПК України, чого судом встановлено не було. При цьому сторона захисту, обвинувачений при судовому слідстві не позбавлені права клопотати перед судом про допит свідків захисту.
Крім того, в судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , оскільки строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, а розгляд справи до цієї дати закінчити неможливо, зазначив, що наразі збережені ризики, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого саме такого запобіжного заходу на стадії досудового розслідування.
Захисник ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав своє письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, в обгрунтування якого зазначив, що клопотання прокурора є необгрунтованим та формальним. З 2020 року перебуваючи під заставою у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 296 КК України він не порушував покладені на нього обов'язки і не створював жодних ризиків. Посилання на тяжкість статті та попередні судимості не є доказом ризиків. Його попередня поведінка доводить, що більш м'який запобіжний захід є достатнім для нього. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить таких висновків.
Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою з 26.11.2025 року. Обвинувальний акт надійшов до суду 12.01.2026 року.
Під час судового розгляду кримінального провадження ухвалою суду від 20.01.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Таким чином, обвинувачений перебуває під вартою з 26.11.2025 року без постановлення вироку по справі.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справ «Мамедова проти Росії», визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
При цьому тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Суд ураховує, що тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою (ст. 5 Конвенції та рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України»).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ураховуючи обставини справи, тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, наявність зареєстрованого місця проживання, обставини, викладені в письмовому клопотанні обвинуваченого, а також те, що останній засуджений вироком Дружківського міського суду Донецької області від 23.09.2024 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців пробаційного нагляду і вказаний вирок ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.09.2025 залишено без змін, що на думку суду в своїй сукупності знижує ступінь тих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які суд може прийняти як підставу для залишення відносно обвинуваченого ОСОБА_3 найсуворішого запобіжного заходу, за відсутності належного обгрунтування стороною обвинувачення ризиків, які мають місце на момент вирішення питання щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу, суд вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде достатнім для запобігання зазначених прокурором ризикам.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314, 331, 369, 395 КПК України, суд, -
постановив:
в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на 11 годину 00 хвилин 18 березня 2026 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, строком на шістдесят днів, тобто до 08 травня 2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду під час судового провадження за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу подій, що мали місце 24.11.2025 року.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_3 на час проведення судового провадження покласти на прокурора.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під-варти негайно в залі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1